Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/20757/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/20757/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 15.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 08.03.2026 року.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 10.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з підстав відсутності необхідного страхового стажу тривалістю 31 рік. При цьому відповідачем визначено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 11 днів. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що прийняте внаслідок неправильного застосування відповідачем положень статті 36 Закону №1058-IV, оскільки право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника не ставиться у залежність від наявності у непрацездатного члена сім`ї страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Натомість положеннями статті 36 Закону №1058-IV передбачено необхідність наявності відповідного страхового стажу саме у померлого годувальника на день його смерті. Зазначає, що з 24.10.1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача ОСОБА_2 помер. На момент його смерті шлюб між ними не був припинений. Позивач вказує, що 13.06.2024 року досягла 60-річного пенсійного віку, а тому на час звернення із заявою про призначення пенсії належала до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника у розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV. Крім того, за життя ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком, а його страховий стаж станом на 01.01.2016 року становив 36 років 1 місяць 2 дні, що, на переконання позивача, свідчить про наявність у померлого годувальника необхідного страхового стажу для призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника. За таких обставин позивач вважає помилковим висновок відповідача щодо необхідності наявності саме у неї 31 року страхового стажу, оскільки положення статті 36 Закону №1058-IV не встановлюють такої умови для непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника. Натомість позивач як дружина померлого годувальника, яка досягла встановленого законом пенсійного віку, вважає, що має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289 та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV з 08.03.2026 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 17.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

21.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що відповідно до положень статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відповідач послався на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, та зазначив, що після реєстрації заяви і сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який здійснює розгляд поданих документів та формує електронну пенсійну справу. Вказав, що 10.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням прийнято рішення від 16.05.2026 року №262240037289 про відмову у призначенні такого виду пенсії. Посилаючись на положення статті 36 Закону №1058-IV, відповідач зазначив, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, за наявності передбачених законом умов. До непрацездатних членів сім`ї, зокрема, належать чоловік або дружина, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. За позицією відповідача, для набуття позивачем статусу непрацездатного члена сім`ї необхідно враховувати не лише досягнення нею відповідного віку, а й умови, встановлені статтею 26 Закону №1058-IV для набуття права на пенсію за віком, у тому числі наявність необхідної тривалості страхового стажу. Відповідач зазначив, що на дату звернення позивач досягла відповідного віку, однак її страховий стаж становив 24 роки 7 місяців 11 днів, тоді як для набуття права на пенсію за віком у 2026 році, на думку відповідача, необхідно мати не менше 33 років страхового стажу. У зв`язку із цим Головне управління дійшло висновку, що позивач не відповідає передбаченим законом умовам для віднесення її до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника. При цьому відповідач наголосив, що сам факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 та досягнення нею відповідного віку, на його переконання, не є безумовними та достатніми підставами для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника без установлення сукупності передбачених Законом №1058-IV умов. Також відповідач зазначив, що під час розгляду заяви позивача орган Пенсійного фонду діяв у межах наданих йому повноважень та на підставі документів, наявних у пенсійній справі, а тому вважає рішення від 16.05.2026 року №262240037289 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 24.10.1987 року відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського району м. Києва, актовий запис №740, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб від 27.08.2024 року серії НОМЕР_1 .

З наявного у матеріалах справи витягу з Реєстру територіальної громади №2026/007515694, сформованого 10.05.2026 року, вбачається, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.10.1987 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за однією адресою, вели спільне господарство та мали спільний побут.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 08.03.2026 року Київським відділом державної реєстрації смерті Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На день смерті ОСОБА_2 шлюб між ним та позивачем припинений не був.

Судом також встановлено, що за життя ОСОБА_2 було призначено пенсію за віком. Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2023 року №2600-0306-8/254648, страховий стаж ОСОБА_2 станом на 01.01.2016 року становив 36 років 1 місяць 2 дні.

Позивач 13.06.2024 року досягла 60-річного віку.

10.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Із заяви про призначення/перерахунок пенсії від 10.05.2026 року вбачається, що позивач просила призначити їй пенсію саме у зв`язку з втратою годувальника. У заяві зазначено, що пенсія іншого виду позивачу не призначалася та не виплачується.

За результатами розгляду заяви та поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 16.05.2026 року №262240037289 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що органом Пенсійного фонду встановлено дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , дату її звернення - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також те, що на час звернення позивачу виповнився 61 рік та вона не працювала.

При цьому відповідач виходив із того, що відповідно до статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Пенсійним органом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 7 місяців 11 днів. У рішенні також зазначено, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи на підставі наданих нею документів.

Водночас відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу та на цій підставі рішенням від 16.05.2026 року №262240037289 відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, фактичною та юридичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем недостатності страхового стажу самої ОСОБА_1 , а не відсутність необхідного страхового стажу у померлого годувальника ОСОБА_2 .

При цьому матеріалами справи підтверджено, що страховий стаж померлого ОСОБА_2 станом на 01.01.2016 року складав 36 років 1 місяць 2 дні, та за життя йому була призначена пенсія за віком.

Також судом установлено, що рішення від 16.05.2026 року №262240037289 не містить висновку про недостатність страхового стажу померлого годувальника, не містить посилання на невиконання ОСОБА_2 вимог щодо страхового стажу, необхідного для застосування статті 36 Закону №1058-IV, та не визначає таку обставину як підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії.

Отже, предметом спірних правовідносин у цій справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з огляду на визначену відповідачем недостатню тривалість страхового стажу позивача - 24 роки 7 місяців 11 днів.

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи, що відповідач неправильно застосував положення статті 36 Закону №1058-IV, пов`язавши право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з тривалістю страхового стажу самого непрацездатного члена сім`ї, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 16.05.2026 року №262240037289 та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV з 08.03.2026 року, тобто з дня, наступного за днем смерті годувальника.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а у випадках, прямо передбачених цією нормою, зокрема в разі смерті пенсіонера, - незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV члени сім`ї померлого годувальника вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника або одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежував умови, які стосуються померлого годувальника, та умови, які визначають належність особи до кола непрацездатних членів його сім`ї.

Так, частина перша статті 36 Закону №1058-IV визначає вимоги щодо страхового стажу саме померлого годувальника, тоді як частина друга цієї статті визначає коло непрацездатних членів сім`ї, які можуть претендувати на призначення відповідного виду пенсії.

При цьому стаття 36 Закону №1058-IV не містить самостійної вимоги про наявність у дружини померлого годувальника страхового стажу певної тривалості як обов`язкової умови призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Суд наголошує, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника є самостійним видом пенсійного забезпечення, а тому умови її призначення не можуть ототожнюватися з умовами призначення особі власної пенсії за віком.

Відсилання у пункті 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV до пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, не дає підстав для висновку про необхідність одночасного виконання особою всіх умов, установлених статтею 26 Закону №1058-IV для призначення власної пенсії за віком, у тому числі щодо наявності страхового стажу відповідної тривалості.

Інше тлумачення призводило б до фактичного встановлення додаткової умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яка безпосередньо статтею 36 Закону №1058-IV не передбачена.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.08.2019 року у справі №741/1603/16, у якій Верховний Суд, застосовуючи положення статті 36 Закону №1058-IV, виходив із того, що особа, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, належить до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника.

У зазначеній постанові Верховний Суд також наголосив, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника за наявності передбачених статтею 36 Закону №1058-IV умов та відповідного страхового стажу саме у померлого годувальника.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та 13.06.2024 року досягла 60-річного віку.

Чоловік позивача - ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день його смерті позивач перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.

10.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Підставою для прийняття такого рішення відповідач визначив недостатність страхового стажу самої ОСОБА_1 , який становить 24 роки 7 місяців 11 днів.

Суд вважає такий висновок відповідача юридично помилковим.

Страховий стаж особи, яка звертається за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не може ототожнюватися зі страховим стажем померлого годувальника, вимоги до якого безпосередньо визначені частиною першою статті 36 Закону №1058-IV.

Крім того, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком, а його страховий стаж станом на 01.01.2016 року становив 36 років 1 місяць 2 дні.

При цьому частина перша статті 36 Закону №1058-IV окремо передбачає, що в разі смерті пенсіонера пенсія у зв`язку з втратою годувальника, за умови дотримання інших передбачених законом вимог, призначається незалежно від тривалості страхового стажу померлого годувальника.

Таким чином, визначена відповідачем тривалість страхового стажу ОСОБА_1 - 24 роки 7 місяців 11 днів - не є самостійною та достатньою правовою підставою для відмови у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо та пропорційно.

Оскаржуване рішення зазначеним критеріям не відповідає, оскільки при його прийнятті відповідач неправильно застосував положення статті 36 Закону №1058-IV та поклав в основу відмови обставину щодо тривалості страхового стажу позивача, яка сама по собі не могла бути законною підставою для відмови у призначенні спірного виду пенсії.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289 та наявність правових підстав для його скасування.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV з 08.03.2026 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає необхідність здійснення суб`єктом владних повноважень оцінки певних юридично значимих обставин, суд зобов`язує відповідний орган вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено повноваження Пенсійного фонду України, до яких належить, зокрема, призначення пенсій та підготовка документів для їх виплати.

Разом з тим, суд зауважує, що саме по собі віднесення питання призначення пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду України не означає, що такі повноваження у всіх випадках є дискреційними.

Так, Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 року у справі №227/3208/16-а зазначив, що дискреційними є повноваження, за яких адміністративний орган у межах, визначених законом, може самостійно обрати один із декількох правомірних варіантів рішення.

Натомість повноваження державного органу не є дискреційними, якщо за встановлених законом умов існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки.

Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що якщо визначені законом умови для призначення пенсії виконані, пенсійний орган зобов`язаний її призначити, оскільки у такому випадку він не має вибору між декількома правомірними рішеннями.

Також Верховний Суд звернув увагу на необхідність застосування такого способу судового захисту, який реально поновлює порушене право та виключає необхідність повторного звернення особи до суду.

Отже, для вирішення питання про можливість зобов`язання пенсійного органу безпосередньо призначити пенсію визначальним є встановлення того, чи виконані особою всі передбачені законом умови для її призначення.

У цій справі відповідач, приймаючи рішення від 16.05.2026 року №262240037289, фактично обмежився оцінкою тривалості страхового стажу ОСОБА_1 та саме його недостатність визначив як підставу для відмови.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем надано належну та вичерпну оцінку всій сукупності інших умов, установлених статтею 36 Закону №1058-IV для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зокрема, відповідачем не надано повної правової оцінки обставинам перебування позивача на утриманні померлого годувальника у розумінні частини третьої статті 36 Закону №1058-IV та всій сукупності поданих позивачем документів.

За таких обставин суд, встановивши протиправність конкретної підстави, з якої позивачу відмовлено у призначенні пенсії, не може вперше замість пенсійного органу вирішувати питання, які останнім при розгляді заяви від 10.05.2026 року належним чином не досліджувалися.

Визнання судом протиправною підстави відмови, пов`язаної з недостатністю страхового стажу позивача, саме по собі не свідчить про те, що пенсійним органом уже перевірені та підтверджені всі інші передбачені статтею 36 Закону №1058-IV умови для призначення пенсії.

Водночас саме лише скасування протиправного рішення без покладення на відповідача обов`язку повторно вирішити заяву позивача не забезпечуватиме ефективного поновлення її порушеного права.

З огляду на це належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2026 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді заяви відповідач зобов`язаний виходити з того, що страховий стаж ОСОБА_1 тривалістю 24 роки 7 місяців 11 днів не може бути самостійною підставою для відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з мотивів, зазначених у скасованому рішенні від 16.05.2026 року №262240037289.

Водночас відповідач повинен надати належну оцінку всім іншим юридично значимим обставинам та документам, необхідним для вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідно до статті 36 Закону №1058-IV.

Щодо заявленої позивачем дати призначення пенсії - 08.03.2026 року - суд зазначає, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 звернулася 10.05.2026 року.

Положеннями статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом дванадцяти місяців з дня смерті годувальника.

Отже, позивач звернулася із заявою про призначення пенсії у межах передбаченого законом дванадцятимісячного строку.

Тому у разі встановлення за результатами повторного розгляду заяви наявності у ОСОБА_1 права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідач повинен вирішити питання про дату її призначення з урахуванням вимог статті 45 Закону №1058-IV, дати смерті годувальника - 07.03.2026 року та дати звернення позивача із заявою - 10.05.2026 року.

Суд наголошує, що повторний розгляд заяви не надає відповідачу права повторно відмовити позивачу з тієї самої підстави, яка визнана судом протиправною. Правова оцінка, надана судом у цьому рішенні, підлягає обов`язковому врахуванню відповідачем.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2026 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами такого розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні позовної вимоги в частині безпосереднього зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV з 08.03.2026 року слід відмовити як передчасної.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року №262240037289 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2026 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник