Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/20566/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/20566/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ: 21910427), щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 у розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення, пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII без обмеження максимальним її розміром, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, і без урахування (застосування) постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, починаючи з 01.01.2026, яка оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010202-8/119430 від 23.06.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ: 21910427), здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII у розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним її розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 і без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, починаючи з 01.01.2026, з урахуванням раніше проведених виплат.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII. Позивач зазначає, що на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №160/21962/23 та від 03.07.2024 року у справі №160/10475/24 відповідачем проведено перерахунки його пенсії та нараховано доплати у розмірах 153 315,75 грн та 490 570,33 грн відповідно. Після проведених перерахунків розмір пенсії позивача станом на 01.03.2022 року становив 35 412,63 грн, з 01.03.2023 року - 37 351,23 грн, а з 01.03.2024 року - 39 333,43 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі №160/10475/24, яке набрало законної сили 16.08.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано провести виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168 та від 23.02.2024 року №185, починаючи з дати виникнення права на отримання відповідної індексації, з урахуванням раніше виплачених сум. Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року у справі №160/25764/24, яке набрало законної сили 18.06.2025 року, відповідача зобов`язано провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 30.04.2024 року №3572 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Разом з тим, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.01.2025 року №1 до пенсійної виплати позивача з 01.01.2025 року відповідачем застосовано понижувальні коефіцієнти до відповідних сум перевищення пенсії понад десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У подальшому аналогічний механізм обмеження розміру пенсійної виплати застосовано відповідачем у 2026 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778. Не погоджуючись із таким порядком виплати пенсії, представник позивача 16.06.2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом №43, в якому просила здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону №2262-XII, без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 починаючи з 01.01.2025 року та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 починаючи з 01.01.2026 року, а також без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, з урахуванням раніше проведених виплат. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.06.2026 року №0400-010202-8/119430 позивачу відмовлено у здійсненні виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та без застосування зазначених понижувальних коефіцієнтів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки встановлення додаткових обмежень розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, шляхом застосування понижувальних коефіцієнтів фактично призводить до зміни умов та норм пенсійного забезпечення, визначених спеціальним законом. Позивач наголошує, що відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону №2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На переконання позивача, положення законів про Державний бюджет України на відповідний рік та прийняті на їх виконання підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати обсяг пенсійних прав і гарантій, установлених спеціальним Законом №2262-XII, а також нівелювати правові наслідки судових рішень, які набрали законної сили та якими вже встановлено його право на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Також позивач вважає неправомірним застосування до належних йому пенсійних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, оскільки порядок фінансування видатків на виконання судових рішень не може бути самостійною правовою підставою для зменшення визначеного відповідно до закону та судових рішень розміру його пенсії. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії із застосуванням спірних обмежень і зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування відповідних понижувальних коефіцієнтів та з урахуванням раніше виплачених сум.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 16.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №160/21962/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача. На виконання вказаного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату у розмірі 153 315,75 грн.

Також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі №160/10475/24, яке набрало законної сили 16.08.2024 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з дати виникнення права на отримання відповідної індексації, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду у справі №160/10475/24 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано доплату у розмірі 490 570,33 грн.

Унаслідок проведених перерахунків розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2022 року становив 35 412,63 грн, з 01.03.2023 року - 37 351,23 грн, а з 01.03.2024 року - 39 333,43 грн.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року у справі №160/25764/24, яке набрало законної сили 18.06.2025 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 30.04.2024 року №3572 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Водночас із 01.01.2025 року при визначенні суми пенсії, яка фактично підлягала виплаті позивачу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосовано коефіцієнти до відповідних сум перевищення пенсійної виплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

З наявного у матеріалах справи розрахунку пенсії станом на 01.01.2025 року вбачається, що основний розмір пенсії позивача з урахуванням установлених складових становив 39 333,43 грн, однак при визначенні розміру пенсії до виплати пенсійним органом застосовано відповідні понижувальні коефіцієнти до сум перевищення понад десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У 2026 році відповідач продовжив виплату пенсії позивача із застосуванням аналогічного механізму зменшення суми, яка фактично підлягає виплаті, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зокрема, з розрахунку пенсії станом на 01.01.2026 року вбачається, що загальний розрахований розмір пенсії позивача становив 39 883,13 грн, при цьому до суми перевищення пенсії застосовано коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1778, унаслідок чого розмір пенсії, визначений до виплати, був меншим за її розрахований розмір.

Аналогічне застосування відповідних коефіцієнтів відображено у розрахунках пенсії позивача станом на 01.03.2026 року та 01.06.2026 року.

16.06.2026 року представник позивача - адвокат Безсмола Марія Степанівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом №43.

У вказаному зверненні представник позивача просила, зокрема, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, починаючи з 01.01.2025 року, та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, починаючи з 01.01.2026 року, а також без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», з урахуванням раніше проведених виплат.

Крім того, представник позивача просила надати інформацію щодо наявної заборгованості за пенсійними виплатами, у тому числі загальну суму та окремі розрахунки за судовими рішеннями про перерахунок пенсії, а також відповідні протоколи за пенсійною справою.

Листом від 23.06.2026 року №0400-010202-8/119430 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на вказане звернення.

У зазначеній відповіді пенсійний орган повідомив про проведені на виконання судових рішень перерахунки пенсії позивача, одночасно пославшись на положення законодавства про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки, постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 та від 30.12.2025 року №1778 як на правові підстави застосування до відповідних сум перевищення пенсії встановлених ними коефіцієнтів.

Таким чином, відповідач не здійснив перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у спосіб, про який просив позивач, та продовжив виплату пенсії із застосуванням спірних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними та такими, що порушують його право на отримання пенсії у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Преамбулою Закону №2262-XII передбачено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

При цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначених осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, законодавець встановив спеціальну гарантію стабільності правового регулювання пенсійного забезпечення осіб, на яких поширюється дія Закону №2262-XII, та прямо визначив спосіб, у який можуть бути змінені умови і норми їх пенсійного забезпечення.

Щодо застосування до пенсії позивача понижувальних коефіцієнтів з 01.01.2025 року.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Пунктом 1 цієї постанови встановлено диференційовані коефіцієнти 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 до відповідних частин пенсійної виплати, які перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, наслідком застосування вказаних коефіцієнтів є фактичне зменшення частини вже призначеної та розрахованої пенсії особи.

Разом з тим, вирішальне значення для правильного вирішення цього спору має правова позиція Верховного Суду, сформована безпосередньо щодо застосування зазначеного правового регулювання.

Так, у постанові від 11.09.2025 року у справі №120/1081/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про протиправність застосування коефіцієнтів до пенсій військовослужбовців на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1.

Верховний Суд виходив із того, що Закон №2262-XII є спеціальним законом, яким урегульовано умови, норми та порядок пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб. Частина третя статті 1-1 Закону №2262-XII прямо встановлює, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Верховний Суд наголосив, що застосування органом Пенсійного фонду України нормативно-правових актів, які не регулюють умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб за Законом №2262-XII, наслідком чого є зменшення належної до виплати пенсії, становить протиправне обмеження права особи на належний соціальний захист.

Застосувавши такі нормативно-правові акти та зменшивши розмір пенсійної виплати, орган Пенсійного фонду виходить за межі наданих йому законом повноважень.

Суд вважає зазначений правовий висновок Верховного Суду застосовним до спірних правовідносин, оскільки у цій справі відповідачем до пенсії позивача, призначеної саме відповідно до Закону №2262-XII, з 01.01.2025 року застосовано коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1.

При цьому до Закону №2262-XII зміни, які передбачали б можливість зменшення розміру вже призначеної пенсії шляхом застосування зазначених коефіцієнтів, внесені не були.

Таким чином, положення закону про Державний бюджет України на відповідний рік та прийнятого на його виконання підзаконного нормативно-правового акта фактично були використані відповідачем для зміни умов виплати пенсії, установлених спеціальним Законом №2262-XII, що не відповідає частині третій статті 1-1 цього Закону.

Відтак дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 року до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, є протиправними.

Щодо застосування понижувальних коефіцієнтів у 2026 році.

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено аналогічний механізм виплати у період дії воєнного стану пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного законодавчого положення Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Пунктом 1 постанови №1778 також передбачено застосування коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 до відповідних частин пенсійної виплати, які перевищують встановлені нею межі.

Оцінюючи правомірність застосування такого механізму до пенсії позивача у 2026 році, суд ураховує, що правова природа цього обмеження є тотожною механізму, який застосовувався у 2025 році.

В обох випадках йдеться про пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-XII; зменшення суми, яка фактично виплачується пенсіонеру; запровадження такого зменшення не шляхом внесення відповідних змін до Закону №2262-XII, а законом про Державний бюджет України на відповідний рік та прийнятим на його виконання підзаконним нормативно-правовим актом.

Отже, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2025 року у справі №120/1081/25 щодо неприпустимості зміни умов пенсійного забезпечення осіб, пенсії яких призначені за Законом №2262-XII, за допомогою такого правового механізму, підлягає врахуванню судом і при оцінці правомірності дій відповідача у 2026 році.

Сам факт прийняття нового закону про Державний бюджет України на 2026 рік та нової постанови Кабінету Міністрів України не змінює правової природи спірних правовідносин та не усуває встановленої частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-XII спеціальної гарантії.

Тому застосування до пенсії позивача з 01.01.2026 року понижувальних коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, також не може бути визнано правомірним.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

Суд також враховує, що питання можливості обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, максимальним розміром неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими встановлювалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі №343/870/17 сформульовано висновок, відповідно до якого після прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність, а внесені в подальшому зміни до цієї частини не створили правової підстави для поновлення обмеження максимального розміру пенсії.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 11.07.2022 року у справі №620/613/21.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI у частині поширення її дії на Закон №2262-XII були прийняті для регулювання одних і тих самих правовідносин та є однаковими за змістом.

Водночас після прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 року №7-рп/2016 виникла колізія між Законом №2262-XII з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України та Законом №3668-VI щодо можливості обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців.

Верховний Суд дійшов висновку, що в такому випадку застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 як найбільш сприятливі для особи.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18, відповідно до якої у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади повинні застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі №822/524/18 наголосила, що у випадку неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи у національному законодавстві, а також існування правових прогалин у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, суд доходить висновку, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром не ґрунтується на належній законодавчій підставі та суперечить сформованій практиці Верховного Суду.

При цьому обставини цієї справи додатково характеризуються тим, що право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром уже було предметом судового захисту.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі №160/10475/24, яке набрало законної сили 16.08.2024 року, відповідача зобов`язано проводити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням відповідних індексацій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року у справі №160/25764/24, яке набрало законної сили 18.06.2025 року, відповідача також зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 року на підставі відповідної довідки без обмеження максимальним розміром пенсії.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Тому відповідач при подальшому здійсненні пенсійних виплат позивачу зобов`язаний діяти не лише відповідно до положень Закону №2262-XII, а й з урахуванням обов`язкових до виконання судових рішень, якими вже визначено право ОСОБА_1 на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Запровадження у подальшому іншого механізму фактичного зменшення суми пенсійної виплати шляхом застосування до її частини понижувальних коефіцієнтів не може нівелювати юридичні наслідки судових рішень, які набрали законної сили.

Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

Суд також не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» як підстави для зменшення належного позивачу розміру пенсії.

За своєю правовою природою зазначений Порядок визначає механізм здійснення бюджетних видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень.

Водночас порядок бюджетного фінансування виконання судового рішення не є тотожним матеріально-правовим умовам визначення розміру пенсії.

Організаційний механізм фінансування видатків Пенсійного фонду України не може змінювати обсяг матеріального права особи, встановленого Законом №2262-XII та підтвердженого судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Інше тлумачення фактично означало б можливість зміни змісту судового рішення підзаконним нормативно-правовим актом, що несумісно з конституційним принципом обов`язковості судового рішення.

При цьому відсутність або особливий порядок бюджетного фінансування не може бути самостійною правовою підставою для невиконання остаточного судового рішення або зменшення встановленого ним обсягу пенсійних прав особи.

Отже, сукупний аналіз наведених норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду свідчить, що пенсійне забезпечення позивача регулюється спеціальним Законом №2262-XII, а зміна умов і норм такого пенсійного забезпечення відповідно до частини третьої статті 1-1 цього Закону допускається виключно шляхом внесення змін до самого Закону №2262-XII або Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Застосування відповідачем до пенсії позивача з 01.01.2025 року коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, призвело до фактичного зменшення належної позивачу пенсійної виплати та суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.09.2025 року у справі №120/1081/25.

Застосування аналогічного механізму з 01.01.2026 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 має тотожну правову природу, так само фактично змінює умови пенсійного забезпечення позивача без внесення відповідних змін до спеціального Закону №2262-XII, а тому не може бути визнано правомірним.

Крім того, обмеження пенсії позивача максимальним розміром суперечить наслідкам рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 та усталеним правовим позиціям Верховного Суду, зокрема викладеним у постановах від 17.05.2021 року у справі №343/870/17 та від 11.07.2022 року у справі №620/613/21.

Суд також ураховує, що право позивача на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром уже підтверджено судовими рішеннями у справах №160/10475/24 та №160/25764/24, які набрали законної сили та є обов`язковими до виконання.

За таких обставин запровадження відповідачем іншого за назвою, проте аналогічного за своїм фактичним результатом механізму зменшення належної позивачу пенсії шляхом застосування понижувальних коефіцієнтів не відповідає вимогам статей 19, 46, 129-1 Конституції України та положенням Закону №2262-XII.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У межах розгляду цієї справи відповідач не довів правомірності зменшення належної позивачу пенсійної виплати шляхом застосування спірних коефіцієнтів та її обмеження максимальним розміром у спосіб, сумісний із положеннями спеціального Закону №2262-XII та наведеними правовими висновками Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняті рішення та вчинені дії суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Установлені судом обставини свідчать, що дії відповідача зазначеним критеріям не відповідають.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії із застосуванням спірних понижувальних коефіцієнтів та обмеження її максимальним розміром і зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 починаючи з 01.01.2025 року та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 починаючи з 01.01.2026 року, без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 як підстави для зменшення належної до виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір ним сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, без обмеження максимальним її розміром, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, і без урахування (застосування) постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.01.2026 року, оформлені листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.06.2026 року №0400-010202-8/119430.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, у розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним її розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, і без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.01.2026 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник