Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/14930/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/14930/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 2430 від 29 квітня 2026 року «Про результати проведеного службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків капітаном ОСОБА_1 що призвело до невідповідної підготовки вогневої позиції та знищення майна самохідного артилерійського дивізіону».

В обґрунтування позовних вимог посилався на протиправність спірного наказу за відсутності протиправної поведінки ОСОБА_1 та причинного зв`язку з завданою шкодою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) Ло 1893 від 03.04.2026 р. «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків капітаном ОСОБА_1 , що призвело до невідповідної підготовки вогневої позиції та знищення майна самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 » проведено службове розслідування за фактом пошкодження 122 мм причіпної гаубиці Д-30 А (2А18М), заводський номер 1582 номенклатури- (А2122002У), закріпленої за командиром гармати 1 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_2 та старшим навідником 2 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_3 з метою уточнення причин i умов, що сприяли виникнення факту пошкодження майна, а також встановлення ступеня вини посадових oci6, дй та./або призвели до дано: подй.

За результатами проведеного службового розслідування, 29.04.2026 складено акт службового розслідування.

В ході службового розслідування встановлено, що капітан ОСОБА_1 в період з 20 березня 2026 року по 02 квітня 2026 року виконував бойові розпорядження командира самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 за Ме 583 дск від 20 березня 2026 р. та Ло629/1 дск від 01 квітня 2026 р. (далі- БР від 20 березня 2026 р. та БР від 01 квітня 2026 р.).. БР від 20 березня 2026 року поставлено наступне бойове завдання: Силами та засобами 1 артилерійської батареї забезпечити проведення рекогносцировки в районі з центром 37 Т ВМ 7790 та обладнати основну та запасну вогневі позиції для (ВП) Рубін; Забезпечити фортифікаційне обладнання з метою запобігання застосування дронів противником та вжити заходів щодо маскування позицій; Підготувати вогневий розрахунок для виставлення 122 мм причіпної гаубиці Д 30 А (2А18М)), заводський номер 1582; На основній вогневій позиції забезпечити постійне облаштування основної та запасної позиції для цієї гаубиці та укриття особового складу, схронів боєкомплекту; Здійснити маскування та усувати демаскуючі фактори виявлення противником присутності особового складу на вогневій позиції. Дане бойове завдання виконувалось силами та засобами із числа розрахунку (обслугою) у кількості 5 військовослужбовців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .Термін виконання складав 14 дів, тобто в період 0 20.березня 2026 р. по 02 квітня 2026 р; БР від 01 квітня 2026 року командиру 1 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону капітану ОСОБА_1 поставлено наступне бойове завдання: Забезпечити вогневе ураження противника по цілям, що визначені командирами, ведення контр батарейної боротьби, готовність озброєння до виконання бойових завдань, захист особового складу на вогневих позиціях, постійне вдосконалення вогневих позицій спільно з взводом технічного та матеріального забезпечення. 4) Відповідно до рапорту від 03 квітня 2026 р. т.в.о. командира самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_8 стало відомо, що 02 квітня 2026 р. приблизно о 6.50 здійснено доповідь про завершення переміщення причіпної гаубиці. 5) Приблизно об 11.30 02 квітня 2026 р. надійшла доповідь про ймовірне виявлення позиції противником 6) Приблизно об 11.50 02 квітня 2026 р. доповідь про факт ураження гаубиці. В районі населеного пункту РІВНЕ Запорізької області в результаті нанесення противником 02 квітня 2026 року 2-х ударів дронами по вогневій позиції «РУБІН» по пошкоджено озброення причіпної гаубиці 122 мм Д-З0А (2Al8М). Зазначені дії свідчать про службову недбалість капітана ОСОБА_1 , що призвели до виявлення і знищення гаубиці. Таким чином, капітаном ОСОБА_1 неналежним чином виконано вимоги бойових розпоряджень, що призвело до виявлення і знищення гаубиці 122 мм Д-З0А (2Al8М)

За результатами проведеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ № 2430 від 29 квітня 2026 року (з основної діяльності) «Про результати проведеного службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків капітаном ОСОБА_9 , що призвело до невідповідної підготовки вогневої позиції та знищення майна самохідного артилерійського дивізіону». Згідно з цим наказом за неналежне виконання службових обов`язків щодо організації інженерного обладнання, маскування та підготовки вогневої позиції, що створило умови для виявлення противником позиції та подальшого пошкодження 122 причіпної гаубиці Д-30 А (2А18М), вирішено притягнути капітана ОСОБА_1 , командира 1 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ та накласти на нього дисциплінарне стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ». Цим же наказом визначено розмір матеріальної шкоди завданої державі у сумі 144 535,29 грн та здійснювати утримання з грошового забезпечення позивача до повного погашення суми завданої шкоди.

Позивач, не погоджуючись із таким наказом, оскаржив його до суду.

При вирішені спору суд виходить із того, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 ст. 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

Відповідно до ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Положеннями ст. 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 26 Статуту військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтями 111, 112 Статуту передбачено, що командир роти відповідає за стан і збереження озброєння техніки та майна роти, зобов`язаний організовувати правильну експлуатацію обслуговування і ремонт озброєння і техніки.

Таким чином, обов`язок збереження ввіреного військового майна слідує із прямих норм Закону

Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України, що визначає механізм організації і ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами та є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.

За приписами п. 2 Інструкції №440, матеріально відповідальною особою вважається посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон №160-ІХ.

За приписами п. 4 ст. 1 Закон №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Частиною 1 ст. 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону №160-ІХ особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

За унормуванням ч. 2 ст. 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч. 4 ст. 8 Закону №160-ІХ).

Частиною 7 ст. 8 Закону №160-ІХ передбачено, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (ч. 1 ст. 10 Закону №160-ІХ).

Процедура проведення службового розслідування визначена ст. ст. 45, 84-88 Дисциплінарного статуту та деталізована Порядком №608.

У п. 2 розділу І Порядку №608 надано визначення службовому розслідуванню, згідно із яким, це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Як передбачено п. 7 розділу І Порядку №608, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону №160-ІХ.

Службове розслідування, згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку №608, може призначатися, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю та здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Як визначено п.п. 1,3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, серед іншого, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про права та обов`язки під час проведення службового розслідування; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, а також вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або ж бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Згідно з п. 1 розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що обов`язковою умовою притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності є доведення його вини у спричиненні матеріальної шкоди. Умови для притягнення винної особи до матеріальної відповідальності мають бути доведені матеріалами службового розслідування, при цьому, розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення військовослужбовця до відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи було прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи є склад правопорушення, чи є встановлені законом підстави для застосування стягнення та чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.

У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 06.02.2020 у справі №826/1916/17 та від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірний наказ прийнятий за наслідками проведення службового розслідування. Водночас, матеріали, які слугували підставою для прийняття цього наказу не містять жодної інформації про причини завдання шкоди, доведеність вини позивача у її настанні.

Суд вважає, що настання повної матеріальної відповідальності за п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об`єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.

Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (ст. 7 Закону №160-ІХ).

У ст. 8 Закону №160-ІХ зазначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Таким чином, суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

При цьому, аналізуючи положення Закону №160-IX, суд зауважує, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

Водночас, матеріали службового розслідування, відображені в Акті, не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що описане в ньому військове майно втрачено саме внаслідок невиконанням чи неналежним виконанням позивачем обов`язків військової служби або службових обов`язків, як і взагалі будь-яких даних про причини завдання шкоди, доказів завдання збитків на суму 144 535,29 грн саме з вини позивача.

Суд зазначає, що в поясненнях, наданих в ході службового розслідування, капітан ОСОБА_1 пояснив, що 01.04.2026 року близько 6:15 на ВП РУБІН зайшов розрахунок з 4 військовослужбовців: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 для підготовки ВП РУБІН до заведення гармати Д-30, а саме: перекриття бліндажу, щілини, погребняків, підготовки місця для заведення гармати. Потім підвезли матеріали для виконання поставленої задачі. За день перекрито бліндаж ім щілина, налагоджено зв`язок ВП РУБІН з ПУВД, про що було зроблено доповідь. 02.04.2026 р. близько 6.45 завезли гармату, орієнтування якої мав робити лейтенант ОСОБА_10 . Як з`ясувалось згодом в процесі орієнтування гармату необхідно довернути по напрямку і відповідно переорієнтувати, що потребувало додаткового часу. Під час орієнтування та маскування над позицією постійно літали ворожі дрони, тому постійно доводилося переходити в укриття,що також зайняло певний час. Саме з цих причин розрахунок не встиг встановити каркас над гарматою та якісно її замаскувати Внаслідок чого близько 11.50 по гарматі відбувся удар ворожого ЕРМ-дрону, що призвело до пошкодження гармати. ОСОБА_6 , який допомагав виставити зв`язок та облаштувати бліндаж також підтвердив, що на їх позиції постійно атакували дрони, ворожі РСЗВ, КАБи, через що військовослужбовці повинні були переходити в укриття, але постійно поверталися для виконання поставленої задачі. Для виконання задачі гармата додатково була прикрита гіллям. Командир 32 оартилерійського взводу 1 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіосну ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_10 також назвав причиною неналежного інженерного обладнання та маскування позицій у визначені терміни вогневий овплив 3 боку опротивника. Це ж підтвердили у своїх поясненнях військовослужбовці ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ..

Крім того, суд звертає увагу на те, що сам відповідач, в межах проведеного службового розслідування констатував, що особовим складом 1 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 своечасно вжито всіх та можливих в ситуацй заходів задля збереження життя i здоров`я особового складу та майна.

До того ж, у ході службового розслідування встановлено не втрату причіпної гаубиці 122 мм Д-З0А (2Al8М), а її пошкодження із можливістю відновлення. Не менш важливим є те, що факт пошкодження майна мав місце в умовах бойових дій та постійного вогневого ураження. Натомість, у ході службового розслідування не визначено, в чому саме полягали неправомірні дії чи бездіяльність ОСОБА_1 в контексті ведення противником безперервного вогневого впливу на ділянку, обрану для облаштування вогневої позиції.

За таких обставин, вина позивача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою позивача та завданою шкодою, є недоведеними, оскільки не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.

За наведеного, суд доходить висновку, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню в частині пунктів 1-5, 7-9, адже пункт 6,10, 11 наказу стосується відновлення пошкодженої техніки та його доведення до відповідних осіб.

З цих підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач був звільнений від їх сплати.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 1-5, 7-9 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 2430 від 29 квітня 2026 року «Про результати проведеного службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків капітаном ОСОБА_1 що призвело до невідповідної підготовки вогневої позиції та знищення майна самохідного артилерійського дивізіону».

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна