Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/37164/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/37164/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про відсутність порушень правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у військово-обліковому документі позивача в електронній формі міститься відмітка про порушення ним правил військового обліку. Позивач зазначає, що до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку він не притягувався, протокол про адміністративне правопорушення та постанова у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього не складалися, а тому вважає внесення відповідних відомостей до Реєстру безпідставним. На адвокатський запит представника позивача відповідач відмовив у виключенні цих відомостей, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 (суддя Ремез К.І.) адміністративну справу №160/37164/25 передано за підсудністю на розгляд Соборного районного суду м. Дніпра.

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 20.07.2026 у справі №160/37164/25 адміністративну справу №160/37164/25 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №160/37164/25 передано судді Ремез К.І.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами адміністративного позову доставлено до електронного кабінету відповідача, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних дій не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є особою, яка має номер в реєстрі “Оберіг” 300320231425317100002, перебуває в категорії обліку як «військовозобов`язаний» у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При формуванні військово-облікового документу у «Резерв+» наявні позначки наступного змісту: “Порушення правил військового обліку”; “Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП”; “Дата звернення: 27.01.2025”.

Однак, позивач жодним чином, діями та (або) бездіяльністю не порушував правила військового обліку, жодна повістка на його адресу не надходила, отже позивач навіть не міг прибути за викликом, оскільки не знав і не міг знати про наявність повістки. Зазначена дата звернення є датою виявлення адміністративного правопорушення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 990/364/24 зазначила, що закриття провадження у справі з цієї підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Жодної з цих умов у справі, що розглядається, не встановлено.

По-перше, відповідач не вчиняв дій з виправлення запису щодо позивача. За його ж поясненнями звернення втратило актуальність у зв`язку зі спливом строку, на який його було сформовано, тобто автоматично. Відповідач не визнає запис недостовірним і в цьому ж відзиві наполягає на правомірності своїх дій.

По-друге, запис про порушення позивачем правил військового обліку з Реєстру не виключено. Наданий самим відповідачем витяг з Реєстру містить цей запис із зазначенням періоду порушення з 27.01.2025 до 26.01.2026, номера звернення до поліції, при цьому графи «Дата скасування» та «Причина скасування» не заповнені. Отже, відомості про те, що позивач упродовж року був порушником правил військового обліку, зберігаються в Реєстрі, а позивач просить саме виключити ці дані. Сплив строку, на який установлено відмітку, не тотожний виключенню відомостей і не відновлює права позивача повністю.

За таких обставин підстави для закриття провадження у справі за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України відсутні, а клопотання відповідача задоволенню не підлягає. Інших підстав, передбачених частиною першою статті 238 КАС України, відповідач не наводить і судом таких не встановлено.

Щодо суті спору, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Запис про порушення позивачем правил військового обліку внесено до Реєстру 27.01.2025. Тому суд застосовує Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) у редакції, чинній станом на 27.01.2025.

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII встановлено, що органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною третьою статті 6 Закону № 1951-VIII особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством. Відповідно до частини четвертої цієї статті у разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.

Статтею 7 Закону № 1951-VIII визначено перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, а статтею 8 перелік службових даних.

Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних віднесено відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; 4) відомості про участь у бойових діях.

Отже, жодна з позицій частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII не передбачає внесення до Реєстру відомостей про порушення особою правил військового обліку. Єдиною нормою, яка дозволяє відобразити в Реєстрі факт такого порушення, є пункт 20-1 частини першої статті 7 цього Закону, і ця норма прив`язує відповідний запис до конкретних реквізитів - дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - статтею 210-1 цього Кодексу. Факт вчинення такого правопорушення встановлюється у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, яке відповідач стосовно позивача не здійснював.

Покладення на особу негативних правових наслідків, пов`язаних із вчиненням правопорушення, без встановлення факту такого правопорушення у передбаченому законом порядку є неприпустимим.

Запис у Реєстрі про порушення правил військового обліку не є нейтральною технічною відміткою. Відповідно до абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2024 № 1217, чинній станом на 27.01.2025; далі - Порядок № 1487), Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Саме такий запис став підставою для формування 27.01.2025 звернення Е1173190 до поліції щодо доставлення позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Цього обов`язку відповідач не виконав. Протоколу про адміністративне правопорушення чи постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення суду не надано. Відповідач сам зазначає, що звернення сформовано в автоматичному режимі за фактом неприбуття позивача за повісткою.

Ба більше, відповідач не довів і самого факту неприбуття позивача за викликом. У відзиві відповідач посилається на пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, яким визначено, коли особа вважається належним чином оповіщеною. Однак ні повістки, ні поштових документів, які підтверджували б її вручення позивачу чи відмітку про відмову від отримання або про відсутність особи за адресою, суду не надано. Без доведеного належного оповіщення неприбуття особи за викликом не може вважатися протиправним.

Сама ж інформація з Реєстру не може бути доказом правомірності її внесення, оскільки саме законність цього запису є предметом спору.

Наведені висновки узгоджуються з практикою Третього апеляційного адміністративного суду. У постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 160/5152/26 суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки хоча формально й є порушенням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проте не є підставою для внесення інформації про порушення особою правил військового обліку, адже відповідна інформація вноситься за фактом притягнення особи до відповідальності за порушення правил військового обліку. У постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 160/32712/25 Третій апеляційний адміністративний суд указав, що для правомірного внесення до Реєстру відповідної інформації суб`єкт владних повноважень повинен мати належні фактичні та правові підстави для такого внесення, і дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Доводи відповідача про обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, передбачений статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», висновків суду не спростовують. Ці норми визначають обов`язки військовозобов`язаних, однак не наділяють відповідача повноваженням фіксувати в Реєстрі факт правопорушення поза процедурою, встановленою Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Отже, відомості про порушення позивачем правил військового обліку внесено до Реєстру за відсутності протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення, тобто за відсутності єдиної підстави, з якою закон пов`язує внесення такого запису, а тому ці відомості є недостовірними.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» (у редакції, чинній станом на 27.01.2025) передбачено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідач як орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечувати актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону № 1951-VIII). Утім, маючи можливість перевірити підстави запису щодо позивача, відповідач не привів відомості Реєстру у відповідність до закону. Він не виключив недостовірний запис про порушення правил військового обліку і не відобразив у Реєстрі, що факт порушення позивачем правил військового обліку у встановленому законом порядку не встановлювався (частина четверта статті 6 Закону № 1951-VIII). Така бездіяльність є протиправною.

Оскільки приведення даних Реєстру у відповідність до закону є обов`язком органу ведення Реєстру, а не питанням його розсуду, належним способом захисту порушеного права позивача відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його виключити з Реєстру дані про порушення позивачем правил військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд». За подання позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн згідно з платіжною інструкцією від 29.12.2025 № 2MX4-4807-0901-1898, що відповідає ставці, встановленій підпунктом 1 пункту 3 частини другої та частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за одну вимогу немайнового характеру, подану фізичною особою в електронній формі.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про відсутність порушень правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез