Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №140/10370/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10370/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РСА УКРАЇНА” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РСА УКРАЇНА” (далі також – ТОВ “РСА УКРАЇНА”, товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі також – митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення ввезеного на митну територію України нового вантажного автомобіля марки MAXUS, модель e-DELIVER 9, VIN НОМЕР_1 , 2022 року виготовлення, позивач визначив його митну вартість за основним методом – за ціною договору, виходячи з фактурної вартості 21 900,00 євро та витрат на транспортування до митного кордону України у сумі 50 000,00 грн.

На думку позивача, подані під час митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи у своїй сукупності підтверджували як фактично сплачену за товар ціну 21 900,00 євро, так і числове значення транспортної складової митної вартості. При цьому різниця між датою оплати, зазначеною в інвойсі, та датою фактичного проведення банківського платежу не впливає на розмір ціни товару, а спеціальна ціна саме на спірний автомобіль пояснювалася його тривалим перебуванням у залишках товару попередніх років випуску.

Позивач також заперечує висновки митниці щодо непідтвердження транспортних витрат, зазначаючи, що вартість перевезення до митного кордону України визначена у сумі 50 000,00 грн, а вантажно-розвантажувальні роботи вже включені до вартості перевезення. Залучення до фактичного перевезення іншого перевізника, на переконання товариства, не свідчить про виникнення додаткових неврахованих витрат, оскільки можливість залучення третіх осіб передбачена договірними відносинами з експедитором.

Окремо позивач не погоджується з посиланням митного органу на пов`язаність продавця та покупця через Гураля Ярослава, оскільки сама по собі така обставина не свідчить про вплив взаємовідносин сторін на ціну товару, а конкретного впливу цієї пов`язаності на вартість спірного автомобіля митницею не встановлено.

Волинська митниця, не визнавши заявлену митну вартість, визначила її за резервним методом на рівні 32 000,00 євро на підставі митної декларації №UA205150/2025/017450 від 11.12.2025. Позивач вважає таке коригування необґрунтованим, оскільки наявність у митного органу інформації про митне оформлення іншого автомобіля цієї ж моделі за вищою вартістю сама по собі не спростовує фактично сплачену ціну конкретної зовнішньоекономічної операції, а митницею не враховано відмінності у характеристиках товару та комерційних умовах його продажу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позов Волинська митниця просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач наполягає, що подані декларантом документи не усували обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості, оскільки: 1) первісно поданий платіжний документ не містив належного підтвердження виконання платежу, а дата оплати не відповідала зазначеній в інвойсі; 2) належним чином не підтверджено всі витрати, пов`язані з перевезенням та вантажними роботами; 3) відомості про непов`язаність продавця та покупця не відповідали встановленим митницею обставинам щодо ОСОБА_1 ; 4) не підтверджено документально весь ланцюг господарських відносин між RSA Polska Ltd., SAIC MAXUS Europe S.а r.l. та іншими учасниками поставки; 5) наявна інформація про митне оформлення схожого автомобіля за митною вартістю 32 000,00 євро.

У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені вимоги та зазначив, що наведені митницею обставини не свідчать про неповноту чи недостовірність числового значення митної вартості. Товариство наголосило, що ціна товару фактично сплачена у заявленому розмірі, транспортні витрати підтверджені та включені до митної вартості, вплив пов`язаності сторін на ціну не доведений, а сама наявність у базах митного органу відомостей про більш високу вартість іншого транспортного засобу не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Ухвалою суду від 07.10.2026 у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

02.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “RSA Polska” Ltd. (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РСА УКРАЇНА” (Покупець) укладено Контракт №02-24.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту №02-24 від 02.12.2024 Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у власність Товари, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в інвойсах, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари відповідно до умов цього Контракту.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту №02-24 від 02.12.2024 кількість, найменування та ціна Товару, що поставляється, вказуються в інвойсах.

Пунктом 3.2 Контракту №02-24 від 02.12.2024 передбачено, що ціна на Товари визначена у відповідних інвойсах і встановлюються в євро.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту №02-24 від 02.12.2024 Покупець здійснює оплату вартості Товару на умовах попередньої оплати на підставі інвойсу від Постачальника.

За змістом пункту 4.2 Контракту №02-24 від 02.12.2024 валюта платежу і валюта договору – євро.

Пунктом 4.3 Контракту №02-24 від 02.12.2024 визначено, що Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок Постачальника, вказаного в даному договорі. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком, в якому знаходиться рахунок Постачальника і на який проводиться оплата.

Листом SAIC MAXUS Europe S.а r.l. від 02.03.2026 запропоновано спеціальні ціни на перелік транспортних засобів MAXUS. Зокрема, щодо автомобіля e-Deliver 9 L3H2 11m3, 2022 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 визначено спеціальну ціну 21 900,00 євро.

RSA Polska Ltd. виставлено ТОВ “РСА УКРАЇНА” рахунок-фактуру (інвойс) №25103467 від 27.03.2026 на автомобіль MAXUS e-Deliver 9 11m3 88,55 kWh у кількості однієї одиниці вартістю 21 900,00 євро. У рахунку-фактурі (інвойсі) №25103467 від 27.03.2026 зазначено контракт №02-24 від 02.12.2024, країну походження товару – Китай, умови поставки – FCA Gliwice, VIN НОМЕР_1 та рік виготовлення – 2022.

Оплата вартості автомобіля підтверджується банківським SWIFT-повідомленням №103 від 31.03.2026 №310360080929973, відповідно до якого ТОВ “РСА УКРАЇНА” перераховано на користь RSA Polska Ltd. 21 900,00 євро. У призначенні платежу зазначено, що платіж здійснюється як попередня оплата за автомобіль відповідно до Контракту №02-24 від 02.12.2024 та рахунку-фактури (інвойсу) №25103467 від 27.03.2026.

Крім того, у матеріалах справи міститься платіжна інструкція в іноземній валюті №7 від 31.03.2026, за якою платником є ТОВ “РСА УКРАЇНА”, одержувачем – RSA Polska Ltd., сума платежу становить 21 900,00 євро, а у деталях платежу зазначено попередню оплату за автомобіль відповідно до Контракту №02-24 від 02.12.2024 та рахунку-фактури (інвойсу) №25103467 від 27.03.2026.

04.05.2026 декларантом для митного оформлення товару подано митну декларацію №26UA205150004650U5, відповідно до якої заявлено новий вантажний автомобіль марки “MAXUS”, модель “e-DELIVER 9”, VIN НОМЕР_1 , календарного та модельного року виготовлення 2022, з електричним двигуном потужністю 150 kW, ємністю акумуляторної батареї 88,5 kWh, вантажопідйомністю 0,785 т, максимальною масою 3,500 т.

Фактурну вартість товару заявлено у сумі 21 900,00 євро. Митну вартість визначено за основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. До ціни товару при визначенні митної вартості декларантом додано витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України у сумі 50 000,00 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією від 04.05.2026 №26UA205150004650U5 декларантом подано: 1) сертифікат відповідності б/н від 13.01.2022; 2) рахунок-фактуру (інвойс) №25103467 від 27.03.2026; 3) автотранспортну накладну №001 від 23.01.2026; 4) декларацію про походження товару №25103467 від 27.03.2026; 5) платіжний документ, що підтверджує вартість товару, №310360080929973 від 31.03.2026; 6) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, №03/05 від 04.05.2026; 7) висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №1898/26 від 04.05.2026; 8) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02-24 від 02.12.2024; 9) договір (контракт) про перевезення №19/03 від 19.03.2026; 10) Distribution Agreement від 25.02.2025; 11) копію митної декларації країни відправлення №26PL3310200012YJB0 від 24.04.2026.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Волинська митниця встановила, що документи, подані для її підтвердження, на думку митного органу, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, та містять розбіжності.

Зокрема, митний орган зазначив, що для підтвердження оплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції кредитового переказу в іноземній валюті від 31.03.2026 №310360080929973, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки відсутні відмітки надавача платіжних послуг чи його ID ключа про виконання платіжної операції з огляду на дату валютування 31.03.2026. При цьому інвойсом №25103467 від 27.03.2026 визначено термін сплати 27.03.2026.

Також митниця вказала, що до митного оформлення не подано договори (контракти) про перевезення, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття робіт тощо, а також банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати транспортних послуг.

Крім того, митний орган зазначив, що з огляду на умови поставки, зазначені у графі 20 митної декларації та довідці про вартість перевезення вантажу від 04.05.2026, перевізник зобов`язується організувати вантажні роботи, однак вартість таких витрат не зазначена у графі 21 декларації митної вартості, що, на думку митниці, свідчить про невключення їх до заявленої митної вартості.

Ще однією розбіжністю митниця визначила те, що у графі 9 декларації митної вартості зазначено про відсутність пов`язаності продавця та покупця, тоді як з відкритих джерел митним органом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “РСА УКРАЇНА”, а також комерційним директором відповідно до контракту №02-24 від 02.12.2024 та уповноваженим представником (prokurenci) RSA Polska Ltd.

У зв`язку з наведеним митний орган запропонував декларанту у десятиденний строк надати:

1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;

5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається;

7) виписку з бухгалтерської документації;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу митного органу декларантом надано повідомлення №08/05 від 07.05.2026, лист б/н від 02.03.2026, договір про надання послуг з організації перевезень №19/03 від 19.03.2026 із заявкою №22/04 від 21.04.2026, лист №07/05 від 07.05.2026 та платіжну інструкцію в іноземній валюті №7 від 31.03.2026.

07.05.2026 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2026/000010/2.

У графі 33 цього рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наведені вище розбіжності.

Щодо документів, наданих на вимогу митного органу, у рішенні зазначено, що лист №07/05 від 07.05.2026 із зазначенням цін на конкретні автомобілі з VIN-кодами підписано компанією SAIC MAXUS Europe S.a r.l., однак така компанія не згадується в інших документах, поданих до митного оформлення. Натомість до митного оформлення надано Distribution Agreement від 25.02.2025 із SAIC MAXUS Automotive Co. Ltd., тоді як контракт №02-24 від 02.12.2024 укладено з RSA Polska Ltd.

Крім того, у рішенні вказано, що згідно з міжнародною транспортною накладною №001 від 23.04.2026 відправником у графі 22 зазначено Ceva Ground Logistics Poland Sp. z o.o., а перевізником згідно з графою 23 – PE Sukhetskyi Pavlo (код 3270421515), проте не надано документальних доводів та фінансових документів із зазначеними суб`єктами, які підтверджували б їх участь у процесі транспортування.

За наведених обставин митниця дійшла висновку, що декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, фактично сплаченої за оцінюваний товар.

У цьому ж рішенні зазначено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбаченого статтею 59 Митного кодексу України, та методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, передбаченого статтею 60 цього Кодексу, є неможливим через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методів на основі віднімання та додавання вартості, передбачених статтями 62, 63 Митного кодексу України, – через відсутність вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу та декларанта.

Волинська митниця зазначила, що з декларантом проведено письмову консультацію щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор”, та з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено, митний орган встановив, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Митну вартість товару визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на рівні 32 000,00 євро за одиницю на підставі митної декларації №UA205150/2025/017450 від 11.12.2025.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2 зазначено, що за основу для коригування взято вартість товару: “Новий вантажний автомобіль марки “MAXUS”, модель “e-DELIVER 9”, загальна кількість місць, включаючи місце водія – 3, тип двигуна – електричний, потужність – 150 kW, ємність акумуляторної батареї – 88 kWh, вантажопідйомність – 0,725 т, маса в разі максимального навантаження – 3,500 т, колісна формула – 4х2, тип кузова – фургон, календарний рік виготовлення – 2022, модельний рік виготовлення – 2022”, який ввозився з Польщі на умовах поставки FCA PL GLIWICE у кількості одна штука.

Рівень митної вартості такого товару становив 32 000,00 євро за одиницю. У рішенні також зазначено, що коригування на обсяг партії та комерційні умови не здійснювалося, оскільки оцінюваний товар ввезено у тій самій кількості, що й товар за митною декларацією №UA205150/2025/017450 від 11.12.2025.

На підставі прийнятого рішення Волинською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2026/000156, якою відмовлено у митному оформленні товару за митною декларацією від 04.05.2026 №26UA205150004650U5 та роз`яснено необхідність здійснити декларування товару з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2.

Надалі декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно з митною декларацією від 07.05.2026 №26UA205150004753U0 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей та базується на ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, а митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний самостійно визначити її, подати митному органу достовірні відомості про її визначення, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та нести додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) декларація митної вартості у випадках, визначених статтею 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення її складових; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього за їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа у передбаченому цією нормою випадку; 4) якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та дають можливість його ідентифікувати; 6) транспортні (перевізні) документи та документи про вартість перевезення, якщо транспортні витрати не включені у вартість товару; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт підлягає ліцензуванню; 8) у разі здійснення страхування – страхові документи та документи про його вартість.

За змістом частини третьої статті 53 Митного кодексу України обов`язок декларанта надати на письмову вимогу митного органу додаткові документи виникає тоді, коли документи, подані відповідно до частини другої цієї статті, містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості чи ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

У такому разі декларант протягом десяти календарних днів зобов`язаний надати за наявності: 1) договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товару; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) рахунки про сплату комісійних та посередницьких послуг; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, якщо він є умовою продажу оцінюваного товару; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів та/або інформацію біржових організацій.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу додатково подає за наявності: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця щодо відчуження оцінюваних, ідентичних та/або подібних товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері ідентичних та/або подібних товарів; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від передбачених цією статтею, а частиною шостою цієї статті передбачено право декларанта за власним бажанням подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України при застосуванні основного методу – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, – митний орган перевіряє здійснений декларантом розрахунок за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених частиною першою статті 58 цього Кодексу.

За результатами такого контролю митний орган відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування відповідно до статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України встановлено обов`язок митного органу перевіряти числове значення заявленої митної вартості, наявність у поданих документах відомостей щодо числових значень її складових та ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право перевіряти достовірність і точність заяв, документів та розрахунків, поданих для цілей визначення митної вартості, а у передбачених Кодексом випадках – письмово запитувати додаткові документи та відомості, встановлені статтею 53 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено вичерпні підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а саме: 1) неправильне проведення декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання документів відповідно до частин другої – четвертої статті 53 цього Кодексу або відсутність у них відомостей щодо числових значень складових митної вартості чи ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті; 3) невідповідність обраного декларантом методу умовам глави 9 цього Кодексу; 4) надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн про недостовірність заявленої митної вартості.

Водночас відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, якщо митний орган не може аргументовано довести неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість, у тому числі неправильність її визначення, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

За приписами частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості приймається митним органом у письмовій формі, якщо під час контролю правильності визначення митної вартості у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, встановлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, у тому числі її неправильно визначено.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування митної вартості повинно містити: 1) обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості; 2) наявну у митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів та інших умов, які могли вплинути на ціну і спричинили сумніви; 3) вичерпний перелік додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана; 4) обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі незгоди декларанта з рішенням про коригування митної вартості митний орган за зверненням декларанта випускає товар у вільний обіг за умови сплати митних платежів відповідно до заявленої декларантом митної вартості та надання забезпечення сплати різниці між сумою платежів, обчисленою за заявленою митною вартістю, і сумою платежів, обчисленою за митною вартістю, визначеною митним органом.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, визначається за основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а у разі неможливості його застосування – за другорядними методами: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості; за резервним методом.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод відповідно до частини третьої статті 57 Митного кодексу України застосовується лише у разі неможливості визначити митну вартість шляхом застосування попереднього методу.

Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України передбачено проведення перед застосуванням другорядних методів консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до статей 59, 60 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України резервний метод застосовується лише у разі неможливості застосування жодного з попередніх методів визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, застосовується за умови, що: 1) немає передбачених законом істотних обмежень щодо прав покупця на використання оцінюваних товарів; 2) відсутні умови чи застереження щодо продажу товару або його ціни, які унеможливлюють визначення вартості; 3) жодна частина виручки від подальшого перепродажу чи використання товару не надходитиме продавцю без відповідного коригування; 4) покупець і продавець не є пов`язаними особами або їх пов`язаність не вплинула на ціну товару.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що основний метод не застосовується, якщо використані декларантом відомості документально не підтверджені, кількісно не визначені та недостовірні та/або відсутня хоча б одна обов`язкова складова митної вартості.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю за основним методом є ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті за товари, які продаються на експорт в Україну, із відповідним коригуванням у випадках, передбачених частиною десятою цієї статті; така ціна охоплює загальну суму платежів, здійснених або таких, що мають бути здійснені покупцем продавцю або на користь продавця.

Відповідно до частини дев`ятої статті 58 Митного кодексу України розрахунки при визначенні митної вартості здійснюються на основі об`єктивних даних, які документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Пунктами 5– 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України передбачено додавання до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, якщо відповідні витрати до неї не включені: витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов`язаних із таким транспортуванням; витрат на страхування.

За змістом частин дванадцятої – п`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України сам факт пов`язаності продавця і покупця не є достатньою підставою для невизнання вартості операції. Якщо митний орган має достатні підстави вважати, що такі відносини вплинули на ціну товару, він повинен письмово обґрунтувати наявність такого впливу. За відсутності відповідного обґрунтування вважається, що взаємовідносини продавця і покупця на ціну не вплинули, а декларант має право надати докази відсутності такого впливу.

Відповідно до частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з частинами першою, другою статті 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, передбачених статтями 58– 63 цього Кодексу. Визначена таким методом митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних або визначених митними органами митних вартостях.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, визначено, що у розділі Б додаткового аркуша А декларації митної вартості зазначаються передбачені частиною десятою статті 58 Митного кодексу України витрати, які не включені до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, та документально підтверджені.

У графі 20 декларації митної вартості зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо відповідно до умов поставки такі витрати не включені до ціни товару.

У графі 21 декларації митної вартості зазначаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За змістом частини другої статті 59 Митного кодексу України при застосуванні цього методу за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами. Ідентичними є товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за фізичними характеристиками, якістю та репутацією на ринку, країною виробництва та виробником.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Митного кодексу України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо такі товари ввезені приблизно в тій самій кількості та на тому самому комерційному рівні, що й оцінювані товари. У разі відмінності у кількості та/або комерційному рівні здійснюється відповідне коригування з урахуванням таких відмінностей на основі інформації, яка документально підтверджена.

Згідно з частиною сьомою статті 59 Митного кодексу України, якщо для застосування цього методу виявлено більш як одну вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

За приписами частини першої статті 60 Митного кодексу України, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до статей 58, 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продані на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 60 Митного кодексу України визначено, що подібними (аналогічними) є товари, які хоча й не є однаковими за всіма ознаками, проте мають схожі характеристики та складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з оцінюваними товарами і вважаються комерційно взаємозамінними.

При визначенні подібності товарів відповідно до частини третьої статті 60 Митного кодексу України враховуються їх якість, наявність торгової марки та репутація на ринку.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 60 Митного кодексу України ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу, якщо такі товари ввезені приблизно в тій самій кількості та на тому самому комерційному рівні, що й оцінювані товари. Якщо такого продажу не виявлено, може використовуватися вартість операції з товарами, проданими в іншій кількості та/або на іншому комерційному рівні, з відповідним коригуванням ціни, яке повинно ґрунтуватися на документально підтвердженій інформації.

Частиною шостою статті 60 Митного кодексу України передбачено здійснення коригування також у разі значної різниці у витратах, зазначених у пунктах 5– 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, між оцінюваними та подібними (аналогічними) товарами, зумовленої різницею у відстанях та способах транспортування.

Згідно з частиною сьомою статті 60 Митного кодексу України, якщо виявлено більш як одну вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 61 Митного кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені у тій самій країні, що й товари, які оцінюються. Товари іншого виробника беруться до уваги лише у разі відсутності ідентичних або подібних товарів того самого виробника.

За змістом статей 62, 63 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості за попередніми методами вона може визначатися на основі віднімання вартості або на основі додавання вартості. Метод віднімання вартості ґрунтується на ціні продажу оцінюваних, ідентичних або подібних імпортованих товарів на митній території України з проведенням установлених Кодексом відрахувань, а метод додавання вартості – на інформації виробника про вартість матеріалів і витрати, пов`язані з виробництвом оцінюваних товарів, а також інші визначені законом складові.

Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного застосування методів, передбачених статтями 58–63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно з частиною другою статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Частиною третьою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість за резервним методом не може визначатися на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 64 Митного кодексу України у разі застосування резервного методу митний орган на вимогу декларанта зобов`язаний письмово поінформувати його про визначену митну вартість та про використаний при цьому метод.

Щодо зауваження митного органу стосовно підтвердження оплати за оцінюваний товар суд зазначає таке.

Як установлено судом, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №25103467 від 27.03.2026 вартість автомобіля MAXUS e-DELIVER 9, VIN НОМЕР_1 , становить 21 900,00 євро. У цьому ж рахунку-фактурі міститься посилання на контракт №02-24 від 02.12.2024.

На підтвердження оплати товару декларантом подано SWIFT-повідомлення від 31.03.2026 з референсом №310360080929973, зі змісту якого вбачається перерахування ТОВ “РСА УКРАЇНА” на користь RSA Polska Ltd. коштів у сумі 21 900,00 євро. У графі “Remittance Information” зазначено призначення платежу: попередня оплата за автомобіль відповідно до Контракту №02-24 від 02.12.2024 та рахунку-фактури (інвойсу) №25103467 від 27.03.2026.

Отже, цей документ містить відомості про платника та одержувача коштів, їх банківські реквізити, валюту та суму платежу, дату валютування, а також посилання на Контракт №02-24 від 02.12.2024 і рахунок-фактуру (інвойс) №25103467 від 27.03.2026, що дає можливість безпосередньо ідентифікувати здійснений платіж зі спірною поставкою.

Крім того, на вимогу митного органу декларантом додатково надано Платіжну інструкцію в іноземній валюті №7 від 31.03.2026, відповідно до якої платником є ТОВ “РСА УКРАЇНА”, одержувачем – RSA Polska Ltd., сума платежу становить 21 900,00 євро. У деталях платежу також зазначено попередню оплату за автомобіль відповідно до контракту №02-24 від 02.12.2024 та рахунку-фактури (інвойсу) №25103467 від 27.03.2026. Платіжна інструкція підписана електронним підписом, цілісність даних та перевірку підпису підтверджено засобами АТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”.

Таким чином, рахунок-фактура (інвойс) №25103467 від 27.03.2026, SWIFT-повідомлення від 31.03.2026 з референсом №310360080929973 та Платіжна інструкція в іноземній валюті №7 від 31.03.2026 узгоджуються між собою щодо сторін господарської операції, підстави платежу та його суми – 21 900,00 євро.

Посилання митного органу на те, що в рахунку-фактурі (інвойсі) №25103467 від 27.03.2026 строк оплати визначено 27.03.2026, тоді як кошти перераховано 31.03.2026, саме по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товару.

Пунктом 4.1 Контракту №02-24 від 02.12.2024 передбачено здійснення оплати на умовах попередньої оплати на підставі інвойсу Постачальника, а пунктом 4.3 цього Контракту визначено момент, з якого товар вважається оплаченим. Водночас ані з оскаржуваного рішення, ані з наданих суду доказів не вбачається, що проведення платежу 31.03.2026 замість 27.03.2026 призвело до зміни погодженої сторонами ціни товару, виникнення додаткових платежів на користь продавця чи будь-яким іншим чином вплинуло на числове значення митної вартості.

Відомостей про застосування продавцем штрафних санкцій, пені, процентів або збільшення ціни автомобіля у зв`язку з датою проведення платежу матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що митному органу на його вимогу була додатково надана Платіжна інструкція в іноземній валюті №7 від 31.03.2026, однак у рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2 не наведено обґрунтування, з яких причин цей документ у сукупності зі SWIFT-повідомленням не підтверджує фактичне перерахування продавцю 21 900,00 євро.

За таких обставин наведені митницею зауваження щодо платіжних документів та дати проведення платежу не свідчать про наявність розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості товару, чи про непідтвердження фактично сплаченої за нього ціни у сумі 21 900,00 євро, а тому не могли бути самостійною підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості.

Щодо зауважень митного органу стосовно документального підтвердження транспортних витрат суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ “РСА УКРАЇНА” як замовником та ТОВ “АВГ ТРАНС” як експедитором укладено договір №19/03 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом і транспортно-експедиторське обслуговування від 19.03.2026.

Відповідно до пункту 2.1 договору №19/03 від 19.03.2026 на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника та передається експедитору.

Пунктом 4.1 договору №19/03 від 19.03.2026 передбачено, що вартість перевезення погоджується сторонами у замовленні (заявці).

Згідно з пунктом 4.2 цього договору розрахунок за виконане перевезення здійснюється замовником шляхом оплати вартості перевезення після розвантаження транспортного засобу та на підставі надісланого електронною поштою рахунку.

На виконання договору №19/03 від 19.03.2026 сторонами оформлено заявку №22/04 від 21.04.2026.

Крім того, ТОВ “АВГ ТРАНС” видано довідку про транспортні витрати №03/05 від 04.05.2026, відповідно до якої транспортні витрати на перевезення автомобіля MAXUS e-DELIVER 9, VIN НОМЕР_1 , за маршрутом Польща – Україна становлять: до території України – 50 000,00 грн, по території України – 16 000,00 грн. У цій же довідці прямо зазначено, що у вартість доставки включені вантажно-розвантажувальні роботи, а додаткове страхування вантажу не здійснювалося.

Саме суму транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України у розмірі 50 000,00 грн декларантом включено до митної вартості товару.

При цьому твердження митного органу про ненадання договору, на підставі якого здійснювалося перевезення, не узгоджується з матеріалами митного оформлення, оскільки договір №19/03 від 19.03.2026 зазначений серед документів, поданих разом із митною декларацією від 04.05.2026 №26UA205150004650U5, а на вимогу митниці додатково надано цей договір разом із заявкою №22/04 від 21.04.2026.

Щодо відсутності на момент митного оформлення банківського документа про оплату транспортних послуг, то така обставина сама по собі не свідчить про непідтвердження їх вартості. За умовами пункту 4.2 договору №19/03 від 19.03.2026 оплата здійснюється після розвантаження транспортного засобу та на підставі рахунку експедитора. Отже, відсутність документа про оплату станом на момент декларування товару узгоджується з установленим сторонами порядком розрахунків.

Водночас для цілей визначення митної вартості значення має не сам факт здійснення оплати транспортних послуг до моменту митного оформлення, а документальне підтвердження числового значення витрат, які підлягають включенню до митної вартості.

У цьому випадку розмір таких витрат підтверджувався договором №19/03 від 19.03.2026, заявкою №22/04 від 21.04.2026 та довідкою про транспортні витрати №03/05 від 04.05.2026, а митним органом не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність зазначеної у цих документах суми 50 000,00 грн або про фактичне понесення позивачем інших, не включених до митної вартості витрат на перевезення товару до митного кордону України.

Щодо посилання митниці на незазначення у графі 21 декларації митної вартості окремої суми витрат на вантажні роботи суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.2.8 договору №19/03 від 19.03.2026 експедитор зобов`язується забезпечити процес завантаження, розміщення та закріплення вантажу, а згідно з пунктом 3.2.9 цього договору – розвантажити вантаж у пункті призначення.

Разом з тим довідкою про транспортні витрати №03/05 від 04.05.2026 прямо визначено, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість доставки.

Отже, такі роботи не становили окремої від вартості перевезення витрати, яка підлягала додатковому включенню до митної вартості товару та окремому зазначенню у графі 21 декларації митної вартості.

Митний орган не встановив та в оскаржуваному рішенні не навів конкретної суми витрат на навантаження чи розвантаження, яка була фактично понесена позивачем понад суму 50 000,00 грн та не включена до митної вартості товару.

За таких обставин висновок митниці про неповне включення транспортної складової до митної вартості ґрунтується на припущенні та не підтверджений документально встановленими обставинами.

Таким чином, зауваження митного органу щодо непідтвердження транспортних витрат та незазначення окремої вартості вантажних робіт не свідчать про наявність розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, або про невключення до неї обов`язкової складової.

Щодо посилання митного органу на пов`язаність продавця та покупця суд зазначає таке.

В оскаржуваному рішенні митниця вказала, що у графі 9 декларації митної вартості зазначено про відсутність пов`язаності продавця та покупця, тоді як з відкритих джерел встановлено, що ОСОБА_2 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “РСА УКРАЇНА”, а також комерційним директором відповідно до контракту №02-24 від 02.12.2024 та уповноваженим представником (prokurenci) RSA Polska Ltd.

Разом з тим зміст контракту №02-24 від 02.12.2024 не підтверджує наведене митницею твердження у такому формулюванні. Від імені RSA Polska Ltd. Контракт підписаний ОСОБА_3 , повноваження якого в англомовному тексті документа визначені як “Commercial Proxy”, тоді як покупець – ТОВ “РСА УКРАЇНА” – при укладенні Контракту був представлений директором.

З наданого відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.08.2026 убачається, що ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ “РСА УКРАЇНА” із часткою у статутному капіталі 300 000,00 грн, що становить 30 %. Керівником товариства у цьому витягу зазначено ОСОБА_4 .

Отже, матеріали справи підтверджують участь ОСОБА_1 у статутному капіталі покупця та наявність у нього представницьких повноважень щодо продавця RSA Polska Ltd. Водночас сама по собі наявність таких обставин не є достатньою підставою для невизнання митної вартості, визначеної за ціною договору.

Зі змісту частин дванадцятої – п`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України випливає, що вирішальним для незастосування основного методу є не сам факт пов`язаності продавця і покупця, а встановлений вплив такого взаємозв`язку на ціну оцінюваного товару.

У разі наявності достатніх підстав вважати, що взаємовідносини між продавцем і покупцем вплинули на ціну, митний орган повинен повідомити декларанта про такі підстави та надати йому можливість відповісти і довести відсутність такого впливу.

Однак оскаржуване рішення не містить відомостей про конкретні обставини, які б свідчили, що участь ОСОБА_1 у діяльності обох суб`єктів фактично призвела до зменшення ціни автомобіля MAXUS e-DELIVER 9, VIN НОМЕР_1 , до 21 900,00 євро.

Митницею не наведено порівняння умов продажу цього автомобіля пов`язаним та непов`язаним покупцям, не встановлено відхилення ціни саме внаслідок пов`язаності сторін, не зазначено, які конкретно умови господарських відносин між RSA Polska Ltd. та ТОВ “РСА УКРАЇНА” вплинули на формування ціни, та не визначено розміру такого впливу.

Фактично висновок митного органу у цій частині ґрунтується на встановленні певного зв`язку між продавцем і покупцем через одну фізичну особу без подальшого дослідження питання, чи вплинув цей зв`язок на ціну спірної зовнішньоекономічної операції.

При цьому визначена рахунком-фактурою (інвойсом) №25103467 від 27.03.2026 ціна 21 900,00 євро відповідає сумі, фактично перерахованій ТОВ “РСА УКРАЇНА” продавцю RSA Polska Ltd., що підтверджується дослідженими судом банківськими документами.

За таких обставин саме по собі встановлення митним органом обставин, які можуть свідчити про пов`язаність продавця та покупця, без доведення впливу таких відносин на ціну оцінюваного товару не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за ціною договору.

Крім того, твердження митного органу про те, що ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “РСА УКРАЇНА”, не підтверджується тим витягом з Єдиного державного реєстру, який міститься у матеріалах справи та на який посилається відповідач: у ньому ОСОБА_2 зазначений як засновник із часткою 30 %, тоді як окремих відомостей, на підставі яких суд міг би встановити наведений митницею статус кінцевого бенефіціарного власника, цей доказ не містить.

Таким чином, наведена митницею обставина не доводить вплив взаємозв`язку між продавцем і покупцем на заявлену ціну товару та не є достатньою підставою для неприйняття митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо зауважень митного органу стосовно листа SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. та документального підтвердження ланцюга постачання суд зазначає таке.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що лист із зазначенням цін на конкретні автомобілі з VIN-кодами підписаний компанією SAIC MAXUS Europe S.a.r.l., яка не згадується в інших документах, поданих до митного оформлення. Також митниця вказала, що SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. не є стороною контракту №02-24 від 02.12.2024 та Distribution Agreement від 25.02.2025, а документів, які б підтверджували господарський зв`язок між SAIC MAXUS Europe S.a.r.l., SAIC MAXUS Automotive Co. Ltd. та RSA Polska Ltd. саме щодо оцінюваного автомобіля, декларантом не надано.

Разом з тим суд звертає увагу, що матеріали справи містять лист SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. б/н від 02.03.2026, а не лист ТОВ “РСА УКРАЇНА” №07/05 від 07.05.2026, як це зазначено митним органом при викладенні цієї обставини.

У листі SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. б/н від 02.03.2026 наведено перелік транспортних засобів MAXUS із зазначенням моделі, року виготовлення, VIN та спеціальної ціни. Зокрема, щодо автомобіля e-Deliver 9 L3H2 11m3, 2022 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 , визначено спеціальну ціну 21 900,00 євро.

Вказана у цьому листі ціна повністю відповідає ціні спірного автомобіля, зазначеній у рахунку-фактурі (інвойсі) №25103467 від 27.03.2026, та сумі 21 900,00 євро, фактично перерахованій ТОВ “РСА УКРАЇНА” продавцю RSA Polska Ltd. згідно з дослідженими судом платіжними документами.

При цьому безпосереднім продавцем спірного автомобіля є RSA Polska Ltd., що підтверджується контрактом №02-24 від 02.12.2024 та рахунком-фактурою (інвойсом) №25103467 від 27.03.2026. Саме на користь RSA Polska Ltd. покупцем сплачено погоджену сторонами ціну товару.

Отже, лист SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. б/н від 02.03.2026 не є документом, на підставі якого виникло грошове зобов`язання позивача перед продавцем, та не замінює Контракт №02-24 від 02.12.2024 чи рахунок-фактуру (інвойс) №25103467 від 27.03.2026. Він є додатковим документом, який містить інформацію про спеціальну ціну саме на транспортний засіб з VIN НОМЕР_1 та узгоджується з первинними документами щодо ціни спірної поставки.

Тому сама обставина, що SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. не є стороною контракту №02-24 від 02.12.2024, не створює розбіжності між документами, якими безпосередньо оформлено купівлю-продаж автомобіля між RSA Polska Ltd. та ТОВ “РСА УКРАЇНА”.

Так само наданий Distribution Agreement від 25.02.2025, стороною якого є SAIC MAXUS Automotive Co. Ltd., сам по собі не змінює сторін конкретної зовнішньоекономічної операції, за якою продавцем спірного автомобіля виступає RSA Polska Ltd., а покупцем – ТОВ “РСА УКРАЇНА”.

Відсутність документів щодо попереднього придбання автомобіля RSA Polska Ltd. у виробника чи іншого суб`єкта господарювання могла мати значення для контролю митної вартості лише за умови, якщо митним органом було встановлено конкретну розбіжність у документах щодо спірної операції або обставину, яка свідчила б про неповноту ціни, фактично сплаченої позивачем продавцю.

Однак таких обставин в оскаржуваному рішенні не наведено. Митниця не встановила, що ТОВ “РСА УКРАЇНА” сплатило або повинно було сплатити за спірний автомобіль будь-які інші суми, крім 21 900,00 євро, не навела відомостей про платежі третім особам на користь продавця та не встановила інших складових ціни, які не були заявлені декларантом.

Вимога фактично підтвердити весь попередній ланцюг придбання автомобіля до його продажу RSA Polska Ltd. позивачу без встановлення того, яким чином відсутність таких документів впливає на числове значення митної вартості конкретної операції, не спростовує документально підтверджену ціну договору.

За таких обставин зауваження митного органу щодо участі SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. та ненадання документів про весь попередній ланцюг постачання не доводять неповноти чи недостовірності заявленої митної вартості автомобіля у сумі 21 900,00 євро та не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Щодо зауваження митного органу про те, що у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №001 від 23.04.2026 відправником зазначено Ceva Ground Logistics Poland Sp. z o.o., а перевізником – PE Sukhetskyi Pavlo (код 3270421515), суд зазначає таке.

Як уже встановлено судом, організацію перевезення спірного автомобіля ТОВ “РСА УКРАЇНА” доручило ТОВ “АВГ ТРАНС” на підставі Договору №19/03 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом і транспортно-експедиторське обслуговування від 19.03.2026.

При цьому пунктом 3.2.7 договору №19/03 від 19.03.2026 передбачено право експедитора для забезпечення доставки вантажу залучати на власний розсуд третіх осіб, при цьому відповідальність за дії таких осіб покладається на експедитора.

Отже, зазначення у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №001 від 23.04.2026 як безпосереднього перевізника PE Sukhetskyi Pavlo саме по собі не суперечить умовам договору №19/03 від 19.03.2026 та не свідчить про те, що транспортні витрати, понесені позивачем у зв`язку з переміщенням оцінюваного товару, були визначені не в повному обсязі.

Матеріали справи також містять договір №10/11 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом і транспортно-експедиторське обслуговування від 10.11.2023, укладений між ТОВ “АВГ ТРАНС” та ФОП ОСОБА_5 , що пояснює участь останнього у фактичному перевезенні товару.

Водночас суд звертає увагу, що обставини щодо зазначення у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №001 від 23.04.2026 Ceva Ground Logistics Poland Sp. z o.o. та PE Sukhetskyi Pavlo не були визначені митним органом серед виявлених розбіжностей при витребуванні у декларанта додаткових документів, а наведені вже безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2.

Таким чином, декларанту до прийняття оскаржуваного рішення не було запропоновано надати пояснення чи документи саме щодо участі цих осіб у перевезенні товару, хоча міжнародна товарно-транспортна накладна була у розпорядженні митного органу під час здійснення митного контролю.

Крім того, саме по собі зазначення в CMR відправником Ceva Ground Logistics Poland Sp. z o.o., а перевізником PE Sukhetskyi Pavlo не спростовує відомостей довідки про транспортні витрати №03/05 від 04.05.2026, відповідно до якої вартість перевезення спірного автомобіля до території України становить 50 000,00 грн.

Митним органом не встановлено, що ТОВ “РСА УКРАЇНА” здійснювало безпосередньо Ceva Ground Logistics Poland Sp. z o.o. чи PE Sukhetskyi Pavlo будь-які додаткові платежі за перевезення спірного автомобіля понад суму, заявлену у складі митної вартості, або що залучення фактичного перевізника спричинило виникнення інших транспортних витрат, які не були враховані декларантом.

Натомість погоджена між ТОВ “РСА УКРАЇНА” та ТОВ “АВГ ТРАНС” вартість транспортних послуг підтверджена документально, а можливість залучення експедитором третіх осіб безпосередньо передбачена договором №19/03 від 19.03.2026.

За таких обставин відмінність між особою, з якою позивач уклав договір щодо організації перевезення, та фактичним перевізником, зазначеним у міжнародній товарно-транспортній накладній, не свідчить про заниження транспортної складової митної вартості та не підтверджує наявності неврахованих позивачем витрат.

Не свідчить про непідтвердження заявленої митної вартості й зазначення у міжнародній товарно-транспортній накладній відправником Ceva Ground Logistics Poland Sp. z o.o., оскільки митницею не встановлено, що така обставина вплинула на ціну, фактично сплачену за товар, або спричинила виникнення додаткових платежів, які відповідно до статті 58 Митного кодексу України підлягали включенню до митної вартості.

Отже, наведені митним органом відомості міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №001 від 23.04.2026 не спростовують визначеного декларантом числового значення транспортних витрат та не можуть бути самостійною підставою для невизнання митної вартості товару за основним методом.

Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Як убачається з графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2, митниця вказала на неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Водночас митну вартість спірного автомобіля за резервним методом митний орган визначив саме на підставі відомостей про раніше оформлений схожий товар за митною декларацією №UA205150/2025/017450 від 11.12.2025, за якою рівень митної вартості становив 32 000,00 євро за одиницю.

За цією митною декларацією було оформлено новий вантажний автомобіль марки “MAXUS”, модель “e-DELIVER 9”, 2022 року виготовлення, з електричним двигуном потужністю 150 kW, ємністю акумуляторної батареї 88 kWh, вантажопідйомністю 0,725 т, максимальною масою 3,500 т, колісною формулою 4х2, тип кузова – фургон, на умовах поставки FCA PL GLIWICE у кількості одна одиниця.

Разом з тим оцінюваний автомобіль MAXUS e-DELIVER 9, VIN НОМЕР_1 , має ємність акумуляторної батареї 88,5 kWh та вантажопідйомність 0,785 т. Отже, навіть із наведеного самим митним органом опису вбачається, що окремі технічні характеристики оцінюваного товару та товару, митна вартість якого використана як джерело інформації, не є тотожними.

При цьому в оскаржуваному рішенні не наведено оцінки таких відмінностей та не зазначено, чи впливають вони на вартість транспортних засобів. Митниця лише вказала, що коригування на обсяг партії та комерційні умови не здійснювалося, оскільки оцінюваний товар ввезено у тій самій кількості, що й товар за митною декларацією №UA205150/2025/017450 від 11.12.2025.

Однак однакова кількість товару та однакові умови поставки самі по собі не свідчать про тотожність усіх інших характеристик і комерційних обставин двох операцій.

Суд також враховує, що митне оформлення товару, використаного митницею як джерело інформації, здійснено 11.12.2025, тоді як ціна спірного транспортного засобу сформована у березні 2026 року. При цьому декларантом було надано лист SAIC MAXUS Europe S.a.r.l. б/н від 02.03.2026, у якому саме для автомобіля з VIN НОМЕР_1 визначено спеціальну ціну 21 900,00 євро.

Зазначена ціна надалі відображена у рахунку-фактурі (інвойсі) №25103467 від 27.03.2026 та фактично сплачена покупцем продавцю, що підтверджується банківськими документами.

Однак у рішенні про коригування митної вартості відсутній аналіз того, чому наведена декларантом інформація про спеціальну ціну конкретного транспортного засобу не може бути врахована при оцінці умов спірної операції та чому митна вартість іншого автомобіля, оформленого майже за п`ять місяців до цього, більш достовірно відображає вартість оцінюваного товару.

Сам по собі нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше, може бути підставою для здійснення митним органом відповідного контролю та перевірки правильності визначення митної вартості, однак не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості до рівня іншої митної декларації.

Крім того, використання митницею митної декларації №UA205150/2025/017450 від 11.12.2025 фактично свідчить про наявність у неї інформації щодо товару, який вона визнала схожим з оцінюваним. Водночас у цьому ж рішенні митний орган обґрунтував неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів саме відсутністю такої інформації.

Така мотивація є внутрішньо суперечливою, оскільки одна й та сама інформація одночасно визнається недостатньою для застосування методів, передбачених статтями 59, 60 Митного кодексу України, однак використовується як основа для визначення митної вартості за резервним методом.

Застосування резервного методу не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати числове значення скоригованої митної вартості та пояснити, чому саме відомості про конкретну попередню поставку можуть бути використані для оцінюваного товару.

У цьому випадку рішення про коригування містить лише посилання на митну декларацію №UA205150/2025/017450 від 11.12.2025, опис окремих характеристик автомобіля та визначений за нею рівень митної вартості 32 000,00 євро, однак не містить достатнього обґрунтування того, яким чином з урахуванням відмінностей між транспортними засобами та конкретних обставин їх продажу визначено саме таке числове значення митної вартості оцінюваного товару.

Отже, використані митним органом відомості не спростовують документально підтверджену ціну спірної зовнішньоекономічної операції у сумі 21 900,00 євро та не доводять правомірності визначення митної вартості автомобіля на рівні 32 000,00 євро за резервним методом.

Сукупність досліджених доказів свідчить, що подані декларантом документи дозволяли ідентифікувати товар, продавця і покупця, встановити погоджену та фактично сплачену ціну товару, а також визначити числове значення витрат, які підлягали додаванню до ціни договору при визначенні митної вартості.

Наведені Волинською митницею обставини не підтверджують наявності таких розбіжностей чи відсутності відомостей, які унеможливлювали визначення митної вартості за основним методом.

За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави для невизнання митної вартості товару, визначеної за ціною договору, та переходу до резервного методу її визначення.

Митний орган не довів наявності передбачених Митним кодексом України підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, а визначене за резервним методом числове значення митної вартості належним чином не обґрунтував.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Волинська митниця такого обов`язку у цій справі не виконала.

Отже, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов – задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №232 від 29.07.2026.

Оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір у сумі 2 662,40 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Також позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 850,00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2025 у справі №260/8573/23 зазначив, що під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають врахуванню складність справи, фактичний обсяг наданих послуг і виконаних адвокатом робіт, витрачений час, а також співмірність та пропорційність заявленої суми до предмета спору. За наявності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат суд оцінює наведені нею доводи щодо їх неспівмірності.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №20/02-07/25 від 20.07.2026, детальний опис робіт станом на 05.08.2026, акт надання послуг №62 від 22.07.2026, рахунок на оплату №64 від 22.07.2026 та платіжну інструкцію №231 від 29.07.2026 на суму 14 850,00 грн.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору про надання правової допомоги №20/02-07/25 від 20.07.2026 адвокатське об`єднання зобов`язалося надати позивачу комплекс юридичних послуг з оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2. При цьому обсяг правничої допомоги за договором включає не лише підготовку позовної заяви та супровід справи в суді першої інстанції, а й підготовку відповідей на відзив, додаткових пояснень та інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях, а також підготовку апеляційних і касаційних скарг або відзивів на них.

Пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги №20/02-07/25 від 20.07.2026 визначено фіксований розмір гонорару – 14 850,00 грн.

Водночас згідно з детальним описом робіт станом на 05.08.2026 адвокатом зазначено 16 годин роботи, а саме: 1) підписання договору про надання правової допомоги, консультація клієнта, вивчення та аналіз документів, формування договору та адвокатського досьє – 1,5 години; 2) підготовка позовної заяви – 14 годин, з яких аналіз актуальної судової практики – 4 години, написання позовної заяви – 7 годин, оформлення позовної заяви та додатків – 3 години; 3) підготовка детального опису робіт – 0,5 години.

Разом з тим акт надання послуг №62 від 22.07.2026 та рахунок на оплату №64 від 22.07.2026 містять одну узагальнену послугу – “Оскарження рішення митниці” вартістю 14 850,00 грн без визначення вартості окремих видів правничої допомоги.

Суд також враховує, що встановлений договором про надання правової допомоги №20/02-07/25 від 20.07.2026 фіксований гонорар охоплює послуги, які на час подання позову не були та об`єктивно не могли бути надані, у тому числі можливе представництво в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас доказів, які б давали можливість визначити, яка частина фіксованого гонорару припадає саме на фактично надану правничу допомогу під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, позивачем не надано.

Окремі зазначені у детальному описі дії, зокрема консультація клієнта, вивчення та аналіз документів, аналіз судової практики, оформлення додатків до позовної заяви та формування адвокатського досьє, за своїм змістом безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви та не можуть оцінюватися як самостійні складні види правничої допомоги, які обґрунтовують заявлений розмір витрат.

Справа розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а тому представник позивача участі у судових засіданнях не брав.

Стосовно платіжної інструкції №231 від 29.07.2026 суд звертає увагу, що у призначенні платежу зазначено договір №20/01-07/25 від 20.07.2026, тоді як правничу допомогу у цій справі надано на підставі договору №20/02-07/25 від 20.07.2026.

Разом з тим у платіжній інструкції №231 від 29.07.2026 правильно зазначено платника – ТОВ “РСА УКРАЇНА”, отримувача – Адвокатське об`єднання “БОНА ФІДЕ”, суму платежу 14 850,00 грн та рахунок на оплату №64 від 22.07.2026, який безпосередньо стосується договору про надання правової допомоги №20/02-07/25 від 20.07.2026. Тому сама по собі помилка в одній цифрі номера договору у призначенні платежу не спростовує факту оплати правничої допомоги за цією справою.

Волинська митниця у відзиві заявила клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись, зокрема, на їх неспівмірність зі складністю справи, фактичним обсягом наданих послуг та часом, об`єктивно необхідним для виконання відповідних робіт.

Оцінивши надані сторонами докази та доводи, враховуючи характер і складність спору, обсяг досліджених матеріалів, розгляд справи у письмовому провадженні без проведення судових засідань, зміст фактично виконаних адвокатом робіт, а також те, що фіксований гонорар охоплює правничу допомогу на подальших стадіях судового провадження, суд вважає заявлені до відшкодування витрати у сумі 14 850,00 грн неспівмірними із фактично наданою у цій справі правничою допомогою.

З огляду на критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, а також ураховуючи клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача, є 4 000,00 грн.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ТОВ “РСА УКРАЇНА” належить стягнути судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн, а всього судових витрат – 6 662,40 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.05.2026 №UA205150/2026/000010/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РСА УКРАЇНА” судові витрати у сумі 6 662,40 грн (шість тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “РСА УКРАЇНА” (02088, місто Київ, вулиця Першого Травня, будинок 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 45650775).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Н. В. Стецик