Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №140/7280/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7280/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОРА БІЛЬ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНКОРА БІЛЬ» (далі – ТОВ «АНКОРА БІЛЬ», позивач, товариство) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі – митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2026 за №UA205000202649 та №UA205000202650.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень вказано порушення позивачем статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 149 000,92 грн та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 29 800,18 грн.

Позивач не погоджується з таким висновком, покликаючись на те, що відповідач застосував з метою перевірки нормативно правовий акт, який не підлягав застосуванню і вже тільки з цих підстав висновки, зазначені в Акті невиїзної перевірки від 09.01.2026 року №1/26/7.3-19/17/45610376, не відповідають дійсності та фактичним обставинам.

Також зазначив, що митниця у спірних податкових повідомленнях-рішеннях стверджує, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, на підставі отриманої інформації від уповноваженого органу Чеської Республіки від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000 22020/ZD, про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR 1 від 21.11.2024 № с.Ту0669100, від 21.11.2024 № с.Ту0672150, що надавалися при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 04.12.2024 № 24UA204080012893U0, від 04.12.2024 № 24UA204080012926U2 встановлено, що преференційне походження транспортних засобів товарних позицій 8701 зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 не підтверджено. У зв`язку з цим товари, наведені у вищезгаданих сертифікатах з перевезення товару EUR.1, не підпадають під дію преференційного режиму відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та відповідно не мають права на преференцію. У відповіді уповноваженого митного органу Чеської Республіки зазначено, що сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 № с.Ту0669100 від 21.11.2024, № с.Ту0672150 від 21.11.2024, були видані митними органами Чеської Республіки на підставі фальсифікованих декларацій постачальників.

Вказав, що важливим є той факт, що немає жодного офіційного підтвердження, що уповноважені митні органи Чеської Республіки зверталися до експортера з будь-якими запитами щодо підтвердження преференційного походження товару за наданими при митному оформленні товару за сертифікатами EUR.1 № с.Ту0669100 від 21.11.2024, № с.Ту0672150 від 21.11.2024.

Зауважує, що після отримання інформації від митних органів України про підозру, щодо можливих підробок сертифікатів EUR.1 № с.Ту0669100 від 21.11.2024 року, № с.Ту0672150 від 21.11.2024 року, для підтвердження їх автентичності ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» надіслали запит до митного органу країни експортера. У відповідь отримали лист №42187/2025-900000-22020 від 15.10.2025 року, у якому було зазначено, що уповноважений митний орган Чеської Республіки підтвердив, що сертифікати про переміщення EUR.1 № Ty0672150 та Ty 0669100 були видані митницею «Celni urad pro Stredocesky kraj» 21 листопада 2024 року. Окрім цього уповноважений митний орган Чеської Республіки зазначив: Щоб з`ясувати, чи відповідають вищезазначені сертифікати перевезення EUR.1 умовам їх видачі, митні органи України повинні офіційно запросити перевірку відповідно до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.

Звертаємо увагу на те, що у імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1. Відповідальність за оформлення, видачу сертифікатів EUR.1, а також за достовірність інформації, що в них міститься, покладена виключно на експортера (продавця).

Тому, позивач звернувся до суду із позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 05.02.2026 за №UA205000202649 та №UA205000202650.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

26.06.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів встановлено, що митне оформлення товару здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею»(скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження. Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1 – від 21.11.2024 року № c.Ty 0672150 та від 21.11.2024 року № c.Ty 0669100, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 0954 – «сертифікати з перевезення товару EUR.1».

Держмитслужбою листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/4749 (доведено листом Рівненської митниці від 25.09.2025 №7.13-2/15-04/7-40/7160) надіслано лист уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 №35185 2/2025-900000-22020/ZD, зокрема щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 від 21.11.2024 року № c.Ty 0672150 та від 21.11.2024 року № c.Ty 0669100, для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів відповідно до статей 345-354 Митного кодексу України. Так, у листі уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD зазначено, що сертифікати, вказані у переліку згідно додатку, серед яких і № c.Ty 0672150 та №c.Ty 0669100, були видані митними органами Чеської Республіки на підставі фальсифікованих декларацій постачальників.

У зв`язку з цим, товари, на які поширюються вищезазначені сертифікати з перевезення товару EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до положень Додатку І Конвенції в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Враховуючи, інформацію надану уповноваженим митним органом Чеської Республіки, що стосуються результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 c.Ty 0672150 та № c.Ty 0669100, підстави для застосування преференційного режиму оподаткування до товарів, оформлених за МД від 04.12.2024 №24UA204080012893U0, від 04.12.2024 №24UA204080012926U2, походження з Європейського Союзу яких не підтверджене, в рамках Угоди та Конвенції відсутні.

Отже, товари оформлені за МД від 04.12.2024 №24UA204080012893U0, від 04.12.2024 №24UA204080012926U2 повинні бути оподатковані ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення зазначеного товару.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ з урахуванням отриманої інформації від уповноваженого митного органу, Республіки Польщі відповідно до частини дванадцятої статті 354 МКУ встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД від 04.12.2024 №№ 24UA204080012893U0, 24UA204080012926U2 згідно Додатку у розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди

Враховуючи зазначене, інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, повинна братись до уваги при контролі правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного оформлення, а тому Волинська митниця за результатами проведеної перевірки збільшила суму грошових зобов`язань.

Вважає твердження позивача хибними, адже лист отриманий від уповноваженого митного органу Чеської Республіки є офіційною та незаангажованою відповіддю, наданою за результатами здійснення інспекційних заходів митним офісом Центральночеського регіону, який однозначно свідчить про непідтвердження преференційного походження товарів зазначених в сертифікатах з перевезення товару EUR.1, щоподані ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» при здійсненні митного оформлення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Інших заяв по суті справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

На підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344і ,частини другої, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, (зі змінами та доповненнями) (далі - МК України), згідно наказу Волинської митниці від 19.12.2025 № 567 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» вимог законодавства України з питань митної справи з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 04.12.2024 № 24UA204080012893U0, від 04.12.2024 № 24UA204080012926U2.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 04.12.2024 №24UA204080012893U0 та №24UA204080012926U2 встановлено , що митне оформлення товарів, зазначених в Додатку здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею»(скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження. Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1 – від 21.11.2024 року № c.Ty 0672150 та від 21.11.2024 року № c.Ty 0669100, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 0954 – «сертифікати з перевезення товару EUR.1».

Державною митною службою України листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/4749 (доведено листом Рівненської митниці від 25.09.2025 №7.13-2/15-04/7-40/7160) надіслано лист уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 №35185 2/2025-900000-22020/ZD, зокрема щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 від 21.11.2024 року № c.Ty 0672150 та від 21.11.2024 року № c.Ty 0669100, для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів відповідно до статей 345-354 Митного кодексу України.

Згідно з наведеною у листі уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD інформацією зазначено, що сертифікати, вказані у переліку згідно додатку, серед яких і № c.Ty 0672150 та №c.Ty 0669100, були видані митними органами Чеської Республіки на підставі фальсифікованих декларацій постачальників.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від уповноваженого митного органу Чеської Республіки, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МКУ встановлено факт неправомірного застосування преференційного режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товару оформленого за від 04.12.2024 №24UA204080012893U0 та №24UA204080012926U2,.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» за вказаними вище МД на загальну суму 178 801,10 грн., в тому числі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму – 149 000, 92 грн. та податок на додану вартість на суму 29 800,18 грн.

У відповідності до статті 354 МК України, 09.01.2026 за №1/26/7.3 19/17/45610376 складено акт документальної невиїзної перевірки.

04.02.2026 вх. №2509/14/7.3-2-19 на адресу Волинської митниці надійшли заперечення керівника ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» від 30.01.22026 року б/н на акт документальної невиїзної перевірки від 09.01.2025 року №1/26/7.3 19/17/45610376.

05.02.2026 за №7.3-2/19/13/1598 митницею на адресу ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» надіслано відповідь на вказані заперечення, згідно якої повідомлено про залишення без змін висновків складеного акту.

В подальшому митницею було прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.02.2026 №UA205000202649 та №UA205000202650.

23.02.2026 ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення до Державної митної служби України.

За результатами розгляду вказаної скарги ДМС України прийнято рішення від 27.04.2026 року №1/10-06/13/2332, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.02.2026 №UA205000202649 та №UA205000202650 залишено без змін а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями митного органу, ТОВ «АНКОРА БІЛЬ» звернулося до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

За змістом статті 1 Митного кодексу України (МК України, Митний кодекс) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 МК України).

Як закріплено у частинах першій та другій статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Як закріплено у частинах першій та другій статті 43 Митного кодексу документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (частина третя статті 43 Митного кодексу).

За положеннями частини першої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

За нормами частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За правилами частин першої та п`ятої стаття 45 Митного кодексу у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

У відповідності до частини другої статті 48 МК України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (частина перша статті 41 МК України).

Як закріплено у частині четвертій статті 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

За змістом частин першої та другої статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

За нормами статті 278 цього ж кодексу датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Як унормовано у частині першій статті 336 Митного кодексу митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;

9) пост-митний контроль.

За приписами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

У відповідності до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 № 2187-VIII Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження (Регіональна конвенція).

У частині першій статті 15 Регіональної конвенції унормовано, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару ЕUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III Ь; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD), надана експортером до інвойса.

Повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Статтями 31, 32 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено процедуру здійснення перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься.

Відповідно до положень зазначених статей подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Регіональної конвенції.

Тобто, Регіональна конвенція надає уповноваженим органам право здійснювати перевірки підтверджень походження товарів після закінчення їх митного оформлення у країні імпорту як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково.

Пунктом 2 статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції визначено, що з метою реалізації перевірок митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути документ, що підтверджує походження, або його копію органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту.

За приписами пункту 3 статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

У відповідності до пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції.

До того ж, Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 33 Протоколу 1 Угоди про асоціацію з ЄС врегульовано питання щодо перевірки підтверджень походження товару. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

За приписами пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі №460/8509/21 сформував такі правові висновки:

- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;

- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;

- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

У постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 380/25552/24 резюмовано, що оскільки у відповідь на запит митного органу уповноваженим органом відповідної країни не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, висновок судів попередніх інстанцій про те, що у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У цій же постанові враховано і висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, про те, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Судом встановлено, що уповноважені органи Чеської Республіки надіслали Державній митній службі України лист від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD з вказаною інформацією та переліком сертифікатів з перевезення товару EUR.1, яких стосуються фальсифіковані декларації постачальника, для подальшого опрацювання.

Держмитслужбою листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/4749 (доведено листом Рівненської митниці від 25.09.2025 №7.13-2/15-04/7-40/7160) надіслано лист уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 №35185 2/2025-900000-22020/ZD, зокрема щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 від 21.11.2024 року № c.Ty 0672150 та від 21.11.2024 року № c.Ty 0669100, для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів відповідно до статей 345-354 Митного кодексу України.

Згідно з наведеною у листі уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD інформацією зазначено, що сертифікати, вказані у переліку згідно додатку, серед яких і № c.Ty 0672150 та №c.Ty 0669100, були видані митними органами Чеської Республіки на підставі фальсифікованих декларацій постачальників.

Суд погоджується із висновком митного органу про те, що відповідь уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 від 21.11.2024 № c.Ty 0672150 та №c.Ty 0669100 однозначно свідчать про не підтвердження преференційного походження товарів зазначених в сертифікатах з перевезення товару EUR.1, що поданий ТОВ «АНКОРА-БІЛЬ» при здійсненні митного оформлення.

У постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена у постанові від 24.12.2025 у справі №380/21022/24, де була зазначено наступне: «Суд касаційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував відсутність вини позивача з огляду на те, що порушення в оформленні документів були допущені саме його контрагентом, а тому відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що оскільки саме результати перевірки щодо походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, а за результатами звернення до уповноважених органів іноземних держав підтверджено, що товар зазначений в сертифікаті ЕUR.1 не має преференційного походження з ЄС.

Крім того, суд звертає увагу, що сертифікати з перевезення товарів EUR.1 видаються експортеру на декларативній основі шляхом повідомлення компетентних органів про заявлене походження товарів з території Європейського Союзу. Водночас сам факт їх видачі не є безумовним підтвердженням походження товарів, оскільки у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження.

Як установлено у спірних правовідносинах, компанії-експортери під час проведення відповідної перевірки не надали належних документів, які б підтверджували походження товарів з території Європейського Союзу, у зв`язку з чим у листах-відповідях уповноважених органах зазначено, що сертифікати EUR.1 були видані та є формально дійсними, однак не пройшли перевірку та не можуть бути використані для застосування преференційного режиму оподаткування.

Зі змісту як акта перевірки, так і документів з перекладом убачається ідентична та чітка інформація щодо неможливості підтвердження преференційного походження товарів, оформлених на адресу позивача, що свідчить про відсутність неправильного з`ясування обставин справи або помилкової інтерпретації контролюючим органом отриманих відомостей.

Саме тому декларативне зазначення експортером у комерційних документах походження товарів з території Європейського Союзу не є достатнім саме по собі, а у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження товарів, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних у їх виготовленні.

У спірних правовідносинах компанія-експортер не надала під час перевірки належних документів, які б підтверджували походження товарів з території Європейського Союзу, у зв`язку з чим у листі-відповіді уповноваженого органу країни-експортера зазначено, що відповідні інвойси є формально дійсними (видавалися), однак не пройшли перевірку та не можуть бути використані для застосування преференційного режиму оподаткування.

Як убачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах контролюючим органом встановлено факт несплати митних платежів у належному розмірі внаслідок застосування тарифних преференцій за відсутності підтвердженого походження товарів з Європейського Союзу. За таких обставин контролюючий орган, діючи на підставі статті 54 ПК України, правомірно самостійно визначив суму податкових зобов`язань, що виникли після завершення митного оформлення.

Суд звертає увагу, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини. Водночас посилання позивача на відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов`язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, зокрема за статтею 485 МК України, що не є предметом цього спору.

Факт того, що не підтвердження походження товарів зумовлено неналежними діями іноземного експортера, не спростовує встановленої обставини сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника податків від обов`язку їх сплати разом із передбаченими ПК України штрафними санкціями».

На підставі викладеного, суд доходить висновку про правомірність висновків митного органу щодо відсутності підстав для застосування преференції при розмитненні товару у досліджуваному випадку.

Отже, позивачем не доведено у належний спосіб і належними доказами, а судом не встановлено наявності підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу частини 3 статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОРА БІЛЬ» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Корсака Івана, будинок 1, код ЄДРПОУ 45610376) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄЛДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський