Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №140/9970/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9970/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1) про визнання протиправною бездіяльності щодо незастосування при визначенні розміру пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки; зобов`язання відповідача-1 здійснити з 06.05.2026 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Севастополь АР Крим. У зв`язку з тимчасовою окупацією території АР Крим виплату пенсії, призначеної їй у 2009 році за законодавством України, було припинено. 06.05.2026 позивач звернулася до органів ПФУ із заявою про поновлення виплати/призначення пенсії. При визначенні розміру пенсії здійснено визначення розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доход) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.

Позивачка вважає, що оскільки вона подала заяву про призначення/поновлення пенсії у 2026 році, розмір її пенсії має обчислюватися відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2023–2025 роки.

На переконання позивачки, відмова у здійсненні відповідного розрахунку є протиправною та порушує її конституційне право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.08.2026 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що за принципом екстериторіальності заяву позивача від 06.05.2026 опрацьовувало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке й прийняло рішення від 14.05.2026 №032350036350. Вказує, що ГУ ПФУ у Волинській області здійснює лише виплату пенсії за місцем фактичного проживання позивача як ВПО. З огляду на це вважає себе неналежним відповідачем за вимогами про визнання протиправними рішень/дій щодо розрахунку розміру пенсії.

Ухвалою суду від 18.08.2026 до участі у справі як другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2).

03.09.2026 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . Наголошує, що позивачу пенсія за віком за Законом №1058-IV первинно була призначена ще у 2009 році. Звернення позивача у травні 2026 року є поновленням виплати раніше призначеної пенсії на підставі норм Закону №1058-IV, а не первинним призначенням пенсії вперше. Норми частини 2 статті 40 Закону №1058-IV щодо застосування середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення (за 2023–2025 роки), застосовуються виключно при первинному призначенні пенсії особами, які раніше не отримували пенсію. Оскільки позивачу вже призначалася пенсія за віком, застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати за 2014–2016 роки (3 764,40 грн) із урахуванням усіх послідовних індексацій (коефіцієнтів збільшення), що станом на 2026 рік становить 9 992,40 грн.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7).

З 25.01.2009 позивачці була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV за місцем її проживання у м. Севастополь Автономної Республіки Крим, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 31.03.2009 (а.с.8).

У зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим Російською Федерацією у 2014 році позивач перемістилася на підконтрольну Україні територію та 04.11.2014 взята на облік Департаментом соціальної політики Луцької міської ради як внутрішньо переміщена особа (довідка №764-372) (а.с.9).

06.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою встановленої форми та заявою в довільній формі про неотримання пенсії від органів РФ відповідно до вимог пунктів 14-6.2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV щодо поновлення/призначення виплати пенсії (а.с.63).

За принципом екстериторіальності вказана заява опрацьована ГУ ПФУ у Львівській області, яким прийнято рішення від 14.05.2026№ 032350036350 про виплату/поновлення пенсії за віком (а.с.57).

При обчисленні розміру пенсії відповідачем-2 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014–2016 роки у розмірі 3 764,40 грн, підданий послідовним індексаціям згідно з постановами Кабінету Міністрів України за 2019–2026 роки (а.с.58-61).

19.05.2026 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення - за 2023–2025 роки (а.с.16).

Листом від 15.06.2026 №15056-13063/Є-02/8-0300/26 позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку з посиланням на те, що розрахунок розміру пенсії здійснено у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства (а.с.17-18).

Вважаючи дії та відмову відповідачів щодо незастосування показника середньої заробітної плати за 2023–2025 роки протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 14-4 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається як добуток заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнта страхового стажу.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Суд підкреслює, що вжита законодавцем у частині 2 статті 40 Закону №1058-IV юридична конструкція «рік звернення за призначенням пенсії» стосується випадків саме первинного призначення пенсії особі, яка раніше не набувала статусу пенсіонера та якій пенсія не призначалася.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 пенсію за віком за Законом №1058-IV вперше було призначено ще 25.01.2009.

Системний аналіз норм Закону №1058-IV дає підстави для висновку, що в системі пенсійного забезпечення розрізняються поняття:

призначення пенсії — первинна юридична дія щодо встановлення особі права на пенсійні виплати та обчислення їх базового розміру;

переведення з одного виду пенсії на інший (ст. 45 Закону №1058-IV).

перерахунок пенсії / поновлення виплати пенсії — зміна розміру або відновлення виплати вже призначеної пенсії.

При поновленні виплати пенсії або при проведенні її перерахунку базовий показник середньої заробітної плати (Зс), який застосовувався при її призначенні, залишається незмінним (із застосуванням механізмів оновлення/індексації, передбачених законом), а новий трирічний показник середньої заробітної плати за роки, що передують року звернення з заявою про поновлення чи перерахунок, не застосовується.

Пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Оскільки позивачці пенсію за віком за Законом №1058-IV призначено у 2009 році, а у 2026 році відбулося поновлення виплати цієї ж пенсії на підставі заяви від 06.05.2026, органи Пенсійного фонду України діяли правомірно, застосувавши базовий показник середньої заробітної плати за 2014–2016 роки (3 764,40 грн), проіндексований станом на 2026 рік до розміру 9 992,40 грн відповідно до постанов Кабінету Міністрів України (у тому числі від 25.02.2026 №236).

Вимога позивача про застосування показника середньої заробітної плати за 2023–2025 роки суперечить вимогам статей 40, 42 Закону №1058-IV, оскільки звернення позивача у травні 2026 року не є первинним призначенням пенсії за віком чи переведенням з одного виду пенсії на інший.

Зважаючи на викладене, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Підстави для визнання дій чи бездіяльності відповідачів протиправними та зобов`язання вчинити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023–2025 роки відсутні.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72–77, 139, 241–246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 07 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027 Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Н. В. Стецик