Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №140/5125/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5125/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №4953/26/322 від 14.04.2026, прийнятого за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ЕКОПФО №212/26/207/Р від 26.01.2026 та зобов`язання Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” організувати повторний розгляд скарги ОСОБА_1 в іншому складі експертної команди, з участю позивача відповідно до вимог Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 та з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами оцінювання повсякденного функціонування для продовження інвалідності, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи 26.01.2026 прийнято рішення №212/26/207/Р, яким відмовлено позивачу у продовженні інвалідності та встановлено лише 25% втрати працездатності.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його до Центру оцінювання функціонування стану особи. За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення №4953/26/322 від 14.04.2026 яким первинне рішення експертної команди залишено без змін із формулюванням: за наявності лише легкого ступеня обмеження до трудової діяльності та до пересування відповідно до Постанови КМ України №1338 від 15.11.2024 відсутні підстави для визнання особи з інвалідністю.

Позивач не погоджується із спірним рішенням та зазначає, що відповідачем при прийнятті даного рішення було порушено його право на очний розгляд скарги, рішення по скарзі було прийнято із порушенням визначених законодавством строків, що на його думку є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, звертає увагу на те, що ЕКОПФО у порушення Положення про експертні команди не було проведено повного обстеження позивача. Вказує, що відповідачем не було проведено повного та належного оцінювання критеріїв обмеження життєдіяльності, відповідно до Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою КМ України №1388 від 15.11.2024 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі – Критерії встановлення інвалідності), що надають право на отримання групи інвалідності та відсутності належного оформлення рішення ЦОФСО №4953/26/322. З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. Вказав на те, що відповідачем було здійснено розгляд скарги позивача на рішення експертної команди від 26.01.2026, яким ОСОБА_1 не було підтверджено групу інвалідності. 14.04.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами ретельного аналізу медико–експертної справи позивача було встановлено, що враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, результати інструментальних методів обстеження, відповідно до наданої медичної документації на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, відсутні підстави для визнання особи з інвалідністю. Прийнято рішення про підтвердження рішення, що оскаржувалося.

Відповідач зазначив, що ступені функціонування порушення органів та систем, зазначених у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності.

Вказують на те, що розгляд скарги позивача відбувся у повній відповідності до вимог чинного законодавства та встановленої процедури, а обраний ним спосіб захисту не призведе до відновлення його порушених прав. Також звертають увагу на те, що вимогами чинного законодавства не передбачено права на оскарження рішень ЦОФСО прийнятих за наслідками розгляду скарг.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 26.01.2026 за результатами очного огляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи НКП Ковельське МТМО Ковельської міської ради прийнято рішення №212/26/207/Р, яким відмовлено у продовженні інвалідності ОСОБА_1 (підпункт 17.1.1-17.1.2 п.17 Рішення) ( а.с.7-9).

Обґрунтування рішення комісії наведено у п.16.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17 діагноз, за яким було направлено відповідно до національного класифікатора НК025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я”: Основний діагноз: М51.1 – Порушення поперекових та інших міжхребцевих дисків з радикулопатією (G55.1).

Супутні діагнози: К29.1 – інший гострий гастрит; К.29.80 – Дуоденіт, без згадки про кровотечу; К.21.0 – Гастроезофаегеальний рефлюкс з екофагітом; Н.90.3 – Нейросенсорна втрата слуху. Двостороння; Н52.2 – Астигматизм; К44.9 – Діафрагмальна грижа без непрохідності чи гангрени.

На вказане рішення ОСОБА_1 12.02.2026 подано скаргу до Центру оцінювання функціонування стану особи (а.с.15-16).

За наслідками розгляду скарги позивача відповідачем 14.04.2026 прийнято рішення №4953/26/322, яким первинне рішення експертної команди залишено без змін із формулюванням: за наявності лише легкого ступеня обмеження до трудової діяльності та до пересування відповідно до Постанови КМ України №1338 від 15.11.2024 відсутні підстави для визнання особи з інвалідністю ( а.с.10-11).

Вважаючи вказане рішення безпідставним та таким, що прийняте всупереч вимогам нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини на день його прийняття, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України регламентовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 1 статті 2 зазначеного Закону особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №875-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із статті 6 даного Закону особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” від 06.10.2015 №2961-ІV (далі Закон №2961-ІV).

Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Нормами статті 7 Закону №2961-IV (тут і надалі, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково). Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Зокрема, пунктом 2 Постанови №1388 визначено, що з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

Пунктом 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 даного Порядку оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою № 1338.

Пунктом 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ №1338, передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.

Відповідно до п.п.5 п.8 даного Положення Центр оцінювання функціонального стану особи перевіряє під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

Згідно пунктів 57-60, Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).

Відповідно до п.68 даного Положення експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

Згідно з пунктом 69 Порядку не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи: у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі; у разі подання скарги в електронній формі - інформація про таке рішення відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).

Наказом МОЗ № 2022 від 03.12.2024 затверджено «Положення про Центр оцінювання особи» (далі – Положення №2022).

Пунктом 10 даного Положення визначено повноваження Центру оцінювання.

Відповідно до підпунктів 6,7 пункту 10 Положення №2022 Центр оцінювання розглядає скарги на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи;

перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

Згідно з п.18 Положення №2022 Центр оцінювання має право: одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи експертних команд Центру оцінювання; направляти особу, що звертається для встановлення інвалідності, до закладів охорони здоров`я для проведення додаткового медичного обстеження з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування; залучати до роботи Центру оцінювання лікарів закладів охорони здоров`я державної форми власності, за їх згодою; допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, уповноваженого представника особи на розгляд експертної команди Центру оцінювання; розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, та відповідних клопотань особи.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з незгодою позивача із рішенням відповідача прийнятого за результатами розгляду його скарги, поданої на рішення експертної команди від 26.01.2026, яким підтверджено його правильність в частині відсутності підстав для встановлення інвалідності ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу про те, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, визначення конкретного ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень експертних команд, суд може перевірити законність рішення Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.

Згідно з матеріалами справи позивач фактично обґрунтовує свої вимоги допущеними відповідачем процедурними порушеннями при прийнятті оскаржуваного рішення та за результатами розгляду скарги.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17 діагноз, за яким було направлено на огляд відповідно до національного класифікатора НК025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я”: Основний діагноз: М51.1 – Порушення поперекових та інших міжхребцевих дисків з радикулопатією (G55.1).

Супутні діагнози: К29.1 – інший гострий гастрит; К.29.80 – Дуоденіт, без згадки про кровотечу; К.21.0 – Гастроезофаегеальний рефлюкс з екофагітом; Н.90.3 – Нейросенсорна втрата слуху. Двостороння.; Н52.2 – Астигматизм; К44.9 – Діафрагмальна грижа без непрохідності чи гангрени.

Із змісту рішення №212/26/207/Р від 26.01.2026 експертною командою було враховано діагноз позивача, заключення та медичні висновки, які надавались під час його проведення та встановлено відсутність підстав для встановлення групи інвалідності.

В контексті спірних правовідносин та зазначених норм законодавства суд констатує, що саме на експертні команди покладається обов`язок щодо визначення групи інвалідності особи, та відповідність поставлених діагнозів.

Подаючи скаргу на рішення експертної команди позивач обгрунтовував її, що ними не було враховано всі Критерії визначені законодавством при проведенні оцінювання.

Як вже констатував суд при вирішенні даної категорії справ не дає оцінку та не вправі втручатися у такі повноваження відповідача, позаяк це є його повноваженнями.

Що стосується посилань позивача на його представника на допущені процедурні порушення при розгляді скарги то суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що ні норми Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Положення про експертні команди, Положення №2022 не передбачають безумовного права особи на очний розгляд скарги.

Вказаними нормативними актами надано Центру оцінювання право, яким чином буде здійснюватися розгляд скарги, очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

При цьому позивач та його представник помилкового посилаються на п. 36, 37 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, позаяк вказані пункти стосуються процедури проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, яке в даному випадку проводилось НКП Ковельське МТМО Ковельської міської ради 26.01.2026, а не порядку розгляду скарги Центром оцінювання.

Суд звертає увагу, що оцінювання особи 26.01.2026 проведено експертною командою за участю позивача.

Не можуть бути взяті до уваги, як підставу для скасування рішення від 14.04.2026 Порушення Центром оцінювання строків розгляду скарги позивача, не є підставою для скасування рішення від 14.04.2026.

Щодо тверджень позивача та його представника про неповноту обстеження Клівака С.П. то суд враховує наступне.

Що стосується посилань позивача на те, що всупереч п.32 Порядку, експертна команда не направила ОСОБА_1 на повторне обстеження, то суд вказує на те, шо це є правом, а не обов`язком експертної команди і воно застосовується лише у випадку, коли наявної інформації є недостатньо.

При цьому вказаний пункт стосується первинного оцінювання, а не покладає такого обов`язку Центр оцінювання при розгляді скарг на рішення експертних команд.

Разом з тим із змісту рішення №4953/26/322 від 14.04.2026 вбачається, що Центром оцінювання при розгляді скарги позивача наявні в нього діагнози та перебіг хвороби, були відповідачем враховані.

Виходячи із змісту направлення на проведення огляду та долучених до них медичних документів не вбачається, що за обставин цієї справи це необхідно було зробити.

Також не є обгрунтованими доводи позивача щодо неналежного оформлення рішення відповідача №4953/26/322 від 14.04.2026.

Як встановлено судом результати розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ЕКОПФО були оформлені у вигляді протоколу розгляду скарги або рішення медико–соціальної експертної комісії від 14.04.2026 №4953/26/322, відповідного витягу з рішення Центру оцінювання від 14.04.2026 №4953/26/322 та направлено позивачу за його місцем проживання, що відповідає вимогам вищевказаних нормативних актів та Наказу МОЗ №2067 від 10.12.2024 «Деякі питання забезпечення оцінювання повсякденного функціонування особи».

У спірному рішенні наведені мотиви та підстави з яких відповідач виходив при його прийняті.

При цьому суд зауважує, що в даному випадку відповідачем процедура розгляду скарги не є порушеною, а наведені позивачем порушення не підтвердженими наявними в справі доказами.

Також при вирішенні даного спору суд вказує на те, що Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено право особи оскаржити рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи до Центру оцінювання функціонального стану особи, який є вищим спеціалізованим органом і який в межах розгляду скарги та наданих йому повноважень правом перевірки правильності встановлення експертною групою особі групи інвалідності - Критеріям встановлення інвалідності. Саме в межах розгляду скарги Центром оцінювання функціонального стану особи здійснюється перевірка діагнозів, медичних показань та документації.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності оскаржуваного рішення відповідача від 14.04.2026 №4953/26/322, прийнятого за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ЕКОПФО №212/26/207/Р від 26.01.2026.

Відтак на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк