Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №140/6615/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6615/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним рішення від 08 травня 2026 року №0330500113651 щодо відмови у призначенні пенсії за віком; зобов`язання провести нарахування та виплату пенсії за віком з 26 квітня 2026 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV), зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01 липня 1983 року по 19 травня 1986 року та з 01 січня 1990 року по 13 травня 1993 року.

В обґрунтування позову позивач вказала, що 01 травня 2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. За результатами розгляду поданих документів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішенням від 08 травня 2026 року №0330500113651 відмовило у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, не зарахувавши період роботи в колгоспі з 01 липня 1983 року по 05 квітня 2000 року з покликанням на недоліки у заповненні трудової книжки колгоспника.

Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправним, а незарахування усіх періодів до страхового стажу суперечить чинному законодавству. Зазначила, що на підтвердження стажу роботи в колгоспі імені Пархоменка у 1983-2000 роках було надано трудову книжку колгоспника і цей документ містить необхідні дані: період членства, річний мінімум трудової участі, кількість відроблених днів у році, а також реквізити протоколів загальних зборів.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 03 червня 2026 року (а.с.18), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Перевіривши доводи позову, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

01 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 08 травня 2026 року №033050013651 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 33 роки; наявний страховий стаж становить 27 років 06 місяців 17 днів, для визначення права – 30 років 06 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника від 06 березня 1984 року НОМЕР_1 :

в колгоспі імені Пархоменка - з 01 липня 1983 року по 01 грудня 1995 року, оскільки відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі не містять посилань на підстави їх внесення із зазначенням номера і дати за кожний рік, а також не засвідчені печатками колгоспу та КСП;

в КСП імені Пархоменка - з 02 грудня 1995 року по 05 квітня 2000 року (відсутні накази про переведення (прийняття) в КСП).

При вирішенні спору щодо відмови у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 липня 1983 року по 19 травня 1986 року та з 01 січня 1990 року по 13 травня 1993 року (щодо інших незарахованих періодів спір відсутній) суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 роки.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 травня 2026 року №033050013651 вбачається, що підставою відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу 33 роки (а.с.7).

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

У цій справі спірним є питання зарахування позивачу до стажу роботи для призначення пенсії періодів трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV.

За приписами абзацу першого частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058). Так відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Отже, указані норми регламентують порядок підтвердження страхового стажу та визначають коло доказів, якими він підтверджується: основним документом (за період до впровадження персоніфікованого обліку), є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки або відповідних записів стаж може бути підтверджений іншими документи з місця роботи або документами, виданими архівними установами, які підтверджують факт та періоди роботи, а за їх відсутності - на підставі показань свідків.

Такий підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 березня 2020 року у справі №155/1180/17 та від 27 липня 2022 року у справі №620/3754/18.

Як передбачено у пункті 4.2 розділу IV Порядку №22-1, працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; проводить опитування свідків відповідно до пунктів 17-19 Порядку №637.

Пункт 18 Порядку №637 регламентує, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області при обчисленні страхового стажу виходило з того, що не можуть бути зараховані періоди роботи, зокрема, з 01 липня 1983 року по 01 грудня 1995 року, за записами трудової книжки колгоспника від 06 березня 1984 року НОМЕР_2 , у якій відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі не містять посилань на підстави їх внесення із зазначенням номера і дати за кожний рік, а також не засвідчені печатками колгоспу та КСП (правонаступника), щодо наступного періоду (з 02 грудня 1995 року по 05 квітня 2000 року, який теж не зарахований) відсутні накази про переведення (прийняття) в КСП.

Суд зазначає, що постанова Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 “Про трудові книжки колгоспників” (зі змінами, внесеними постановою Ради Міністрів СРСР від 15 серпня 1990 року №829) запровадила єдину трудову книжку для членів колгоспів, яка стала основним документом про їхню трудову діяльність. Одночасно затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.

Згідно з пунктами 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

За приписами абзацу другого частини першої статті 56 Закону №1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

За змістом розділу V “Трудова участь у громадському господарстві” трудової книжки колгоспника зазначався встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 13 Основних положень відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках - іншу відповідальність.

Досліджуючи копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , суд встановив, що згідно із записом №1 позивача на підставі протоколу від 05 липня 1983 року №7 прийнято в члени колгоспу імені Пархоменка Турійського району Волинської області 01 липня 1983 року, а запис №2 вказує на те, що 05 квітня 2000 року вона переведена з КСП ім. Пархоменка в СПП “Надія” у зв`язку із його реорганізацією (наказ №2 від 01 квітня 2000 року).

У трудовій книжці є відомості про виконання трудоднів, зокрема: у 1983 році – 159 (при встановленому мінімумі 270), у 1984 році – 307 (при встановленому мінімумі 270), у 1985 році – 299 (при встановленому мінімумі 270), у 1986 році – 162 (при встановленому мінімумі 270), у 1990 році – 302 (при встановленому мінімумі 270), у 1991 році – 359 (при встановленому мінімумі 260), у 1992 році – 359 (при встановленому мінімумі 260), у 1993 році – 185 (при встановленому мінімумі 240). У графі “причини невиконання мінімуму” вказано про поважні причини у 1986, 1987, 1988, 1993 роках з посиланням на протоколи.

Отже, трудова книжка колгоспника містить записи про трудову участь ОСОБА_1 в колгоспі імені Пархоменка та до СПП “Надія” вона була переведена з КСП імені Пархоменка; записи про зарахування в члени колгоспу та про трудову участь в колгоспі містять реквізити рішень правління, номери та дати протоколів. Єдиним недоліком за цей період є відсутність підпису голови колгоспу чи іншої особи, уповноваженої правлінням (колгоспу чи правонаступника) та печатки.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17 вказав, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання вимог при заповненні документів, що підтверджують стаж роботи.

В контексті наведеного суд вважає, що сама по собі відсутність у трудовій книжці підпису уповноваженої особи та/чи відбитка печатки не може бути безумовною підставою для виключення цього періоду зі стажу роботи, оскільки право на пенсійне забезпечення особи не повинно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників.

Наявність недоліків у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 може викликати сумнів у достовірності записів. Однак за наведеного правого регулювання право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо встановлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів та з урахуванням повноважень, визначених у пункті 4.2 розділу IV Порядку №22-1.

Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Отже, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

В цьому випадку пенсійний орган не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, зазначеної у трудовій книжці позивача.

Між тим Державний архів Волинської області на своєму сайті повідомив про те, що архівні документи, зокрема, КСП ім. Пархоменка, с. Дольськ Турійського району Волинської області, передані на державне зберігання та офіційно оцифровані (опис №1 фонду Р-2392).

Неможливість отримання необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту (до підприємства правонаступника у разі його наявності чи до архівної установи), який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідач суду не надав.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо інформації, зазначеної у трудовій книжці позивача.

Суд враховує, що спірне рішення відповідача є адміністративним актом. Тож при його прийнятті ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Частина перша стаття 8 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX “Про адміністративну процедуру” (далі – Закон №2073-IX) вимагає, щоб адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом (частина перша статті 10 Закону №2073-IX).

За приписами частини першої статті 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов переконання, що висновки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи в колгоспі імені Пархоменка Турійського району Волинської області є передчасними та необгрунтованими, а зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, пропорційно (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення). Результатом цих дій є спірне рішення від 08 травня 2026 року №0330500113651, яке за таких обставин не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, суд керується такими мотивами.

Основним і ключовим у цьому спорі є перевірка виконання умови про страховий стаж.

Для призначення пенсії позивачу з 26 квітня 2026 року (у зв`язку із досягненням віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_1 ) необхідним є страховий стаж 33 роки. Відповідно до розрахунку стажу, наявного в матеріалах справи, безспірним є стаж 27 років 7 місяців 15 днів (для визначення права, як вказано у тексті спірного рішення, – 30 років 06 місяців 23 дні).

Із розрахунку стажу (форми РС-право) встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди догляду за дитиною до трьох років з 20 травня 1986 року по 19 травня 1989 року та з 14 травня 1993 року по 13 травня 1996 року (а.с.8). Позивач же у позовній заяві просить зарахувати до страхового стажу періоди роботи в колгоспі (з 01 липня 1983 року по 19 травня 1986 року та з 01 січня 1990 року по 13 травня 1993 року, тобто окремі періоди, які не пересікаються із вже зарахованими. Між тим обчислення стажу за періоди роботи в колгоспі має свої особливості. Зокрема, якщо член колгоспу не виконав встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин, то стаж враховується за фактичною тривалістю.

Питання зарахування стажу відповідно до Закону №1058-ІV є повноваженням та виключною компетенцією пенсійного органу; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів у справі, зважаючи на встановлення у справі невиконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у спосіб зобов`язання відповідача повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву від 01 травня 2026 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 19 травня 2026 року №2.672179253.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 15).

І хоч позов задоволено частково, проте на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1331,20 грн, що сплачений за одну вимогу немайнового характеру (основною є вимога про визнання протиправним та скасування рішення, тоді як вимога зобов`язального характеру є похідною та часткове задоволення позову стосується лише способу захисту порушеного права, обраного судом).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08 травня 2026 року №033050013651.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01 травня 2026 року та прийняти обґрунтоване рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк