Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №120/13198/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 жовтня 2026 р. Справа № 120/13198/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови у задоволенні запиту позивача від 12.08.2025 року (вх. №2948).

Зазначено, що позивач надіслав на електронну адресу відповідача, як розпорядника публічної інформації, запит на інформацію, у якому просив надати копії всіх заяв працівників Кузьминецького професійного агарного ліцею на підставі яких видавалися накази про тимчасове виконання обов`язків відсутніх працівників та реєстраційні реквізити цих заяв (дати реєстрації, вхідні реєстраційні номери) за період з 24.12.2024 року по 19.08.2025 року включно. Відповідач, розглянувши зазначений запит надав відповідь, у якій повідомив про відмову у наданні інформації. Підставою відмови було вказано те, що запитувані відомості належать до інформації з обмеженим доступом.

Відповідачем подано відзив, у якому вказано, що останній категорично не погоджується із вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та наголошено, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом, оскільки стосується працівника ліцею та містить його персональні дані, розголошення яких може завдати шкоди його правам та репутації, тобто є конфіденційною.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини справи.

12.08.2025 року позивач звернувся до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області із запитом на публічну інформацію, зареєстрованим за вх. № 2948, у якому просив надати копії всіх заяв працівників Кузьминецького професійного агарного ліцею на підставі яких видавалися накази про тимчасове виконання обов`язків відсутніх працівників та реєстраційні реквізити цих заяв (дати реєстрації, вхідні реєстраційні номери) за період з 24.12.2024 року по 19.08.2025 року включно.

Листом від 19.08.2025 року № 3532 відповідач відмовив у задоволенні запиту з тих підстав, що запитувані відомості належать до інформації з обмеженим доступом.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернувся зі скаргою до Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації.

На виконання листа Департаменту від 15.09.2025 року №01.01.2-5227 відповідач повторно розглянув запит.

За результатами повторного розгляду складено акт про застосування "трискладового тесту" від 17.09.2025 року, а листом від 18.09.2025 року № 3681 позивачу повторно відмовлено у наданні копій заяв працівників Кузьминецького професійного агарного ліцею на підставі яких видавалися накази про тимчасове виконання обов`язків відсутніх працівників та реєстраційні реквізити цих заяв (дати реєстрації, вхідні реєстраційні номери) за період з 24.12.2024 року по 19.08.2025 року.

Відмову мотивовано тим, що відповідні документи містять персональні дані працівників, зокрема відомості про трудову діяльність та приватне життя, розголошення яких без згоди суб`єкта персональних даних може завдати істотної шкоди їх правам, приватності та репутації, а така шкода, за висновком відповідача, переважає суспільний інтерес в отриманні інформації.

Позивач, вважаючи відмову відповідача у задоволенні запиту на інформацію протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставин справи, суд керується наступними нормативно-правовими актами.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір (ст. 34 Конституції України).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень та інших визначених законом розпорядників, урегульований Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Згідно приписів ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, обмеження доступу до публічної інформації допускається лише за одночасної наявності всіх трьох передбачених законом умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2020 року у справі №9901/105/20 зазначила, що обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування розпорядником вимог п. п. 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI у сукупності.

При цьому формальна констатація розпорядником належності певних відомостей до інформації з обмеженим доступом сама собою не є достатньою підставою для відмови у доступі до публічної інформації.

Для правильного вирішення цієї справи принципове значення має положення ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI, згідно з яким обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, саме по собі встановлення того, що певний документ містить персональні дані або іншу інформацію з обмеженим доступом, не є достатньою правовою підставою для відмови у наданні всього документа.

Розпорядник повинен визначити конкретну інформацію у відповідному документі, доступ до якої підлягає обмеженню, перевірити наявність щодо неї сукупності умов, установлених ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, та забезпечити доступ до решти інформації, яка не має обмеженого режиму доступу.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.02.2025 року у справі №420/20384/23.

У зазначеній справі предметом інформаційного запиту була копія трудової книжки іншої фізичної особи, яка містила персональні дані. Верховний Суд, застосовуючи ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI, виходив із того, що наявність у документі персональних даних не створює достатніх підстав для обмеження доступу до всього документа, оскільки розпорядник повинен вирішити питання про можливість надання відкритої частини документа із закриттям інформації, доступ до якої правомірно обмежений.

Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення того, якому саме охоронюваному законом інтересу загрожує розголошення конкретної інформації, у чому полягає істотність можливої шкоди цьому інтересу та чому така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні відповідної інформації.

Подібний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 року у справі №727/358/16-а, згідно з яким у разі наявності в документі як відкритої, так і конфіденційної інформації запитувачу має бути надана копія документа з вилученням шляхом ретушування тих відомостей, доступ до яких обмежений законом.

Так, видалення або приховування у копії вже існуючого документа окремих відомостей, доступ до яких обмежений законом, не змінює змісту відкритої інформації та не створює нової інформації, а є способом реалізації встановленого ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI правила про надання відкритої частини документа.

Протилежне тлумачення фактично позбавляло б ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI практичного змісту, оскільки сама наявність у документі хоча б одного конфіденційного реквізиту дозволяла б розпоряднику відмовляти у доступі до документа в цілому.

У цій справі відповідач установив, що запитувані документи можуть містити прізвище, ім`я та по батькові працівника, інформацію щодо його трудових відносин, відомості про особисті обставини, кадрову інформацію, пов`язану з трудовою діяльністю та інші персональні дані.

Водночас за результатами застосування "трискладового тесту" відповідач поширив висновок про необхідність обмеження доступу фактично на весь масив запитуваних документів, не розмежувавши інформацію, доступ до якої може бути правомірно обмежений, та інформацію, яка такого статусу не має.

Зокрема, відповідач не визначив щодо конкретних відомостей, яка саме інформація становить втручання у приватне життя працівника, яким конкретно охоронюваним законом інтересам здатне завдати істотної шкоди її розголошення та чому така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні відповідної інформації.

Посилання на можливість розголошення відомостей щодо трудових відносин, особистого життя, порушення права на захист персональних даних та можливих негативних наслідків для репутації особи без конкретизації інформації, щодо якої встановлено відповідні ризики, саме по собі не обґрунтовує необхідності обмеження доступу до всіх документів у повному обсязі.

Суд враховує, що окремі із запитуваних заяв можуть містити інформацію, яка дійсно стосується приватного чи сімейного життя особи, стану її здоров`я, місця проживання, контактних даних або інших обставин, розголошення яких може бути правомірно обмежено.

Однак наявність такої інформації повинна мати наслідком вирішення питання про обмеження доступу саме до відповідних відомостей, а не автоматичного обмеження доступу до документа в цілому.

Закон №2939-VI вимагає не безумовного розкриття будь-якої інформації, що перебуває у володінні розпорядника, а забезпечення належного балансу між правом на доступ до інформації та охоронюваними законом правами інших осіб із дотриманням правил ч. ч. 2 та 8 ст. 6 цього Закону.

Окремо суд звертає увагу на те, що запит позивача стосувався не лише відповідних копій заяв, але й реєстраційних реквізитів цих документів дат та номерів їх реєстрації.

Натомість ані у відповіді відповідача, ані у результатах застосування "трискладового тесту" не наведено самостійного обґрунтування того, чому саме дати та номери реєстрації заяв становлять інформацію з обмеженим доступом та яким чином їх розголошення здатне завдати істотної шкоди правам чи репутації відповідної особи.

Фактично відповідач поширив одну загальну підставу відмови на різні за своїм характером види запитуваної інформації, не здійснивши передбаченої законом диференційованої оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 19 цього Закону запит має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

У спірному запиті позивач визначив осіб, документи яких він просить надати, вид документів, а також період, за який вони запитуються.

За таких обставин відсутність додаткової конкретизації окремих фрагментів кожного документа не може розглядатися як самостійна підстава для відмови у задоволенні запиту.

Наведене не виключає можливості врахування мети отримання інформації, характеру інформації, ролі запитувача та інших релевантних обставин під час оцінки наявності суспільного інтересу та співвідношення конкуруючих прав та інтересів, однак такі критерії не можуть перетворюватися на додаткові обов`язкові реквізити інформаційного запиту, не передбачені ст. 19 Закону №2939-VI.

Щодо посилання позивача на ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI суд зазначає, що цієї нормою встановлено особливий режим відкритості інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі щодо умов отримання цих коштів чи майна, прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти або майно, крім установлених законом випадків.

Отже, якщо окремі із запитуваних заяв безпосередньо стосуються отримання працівником бюджетних коштів, умов їх отримання або містять інші відомості, доступ до яких відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI не може бути обмежений, відповідач зобов`язаний врахувати зазначену норму під час розгляду запиту.

Водночас сам факт фінансування закладу освіти за рахунок бюджетних коштів не означає автоматичної відкритості повного змісту будь-якої заяви його працівника.

В одному документі одночасно можуть міститися як відомості, доступ до яких відповідно до закону не може бути обмежений, так і інформація приватного характеру.

Тому і в цій частині належне застосування Закону №2939-VI вимагає диференційованої оцінки інформації та, за необхідності, надання відкритої частини документа з вилученням інформації, доступ до якої правомірно обмежено.

Отже сам факт складення відповідачем акта від 17.09.2025 року не дає підстав стверджувати про повну відсутність застосування "трискладового тесту".

Водночас формальна наявність такого акта не є достатньою для висновку про правомірність відмови позивачу.

Завдання суду полягає не у перевірці самого факту оформлення документа під назвою "трискладовий тест", а в оцінці того, чи відповідає його зміст вимогам ч. ч. 2 та 8 ст. 6 Закону №2939-VI.

У спірних правовідносинах відповідач не здійснив належного розмежування відкритої інформації та інформації з обмеженим доступом, поширив режим обмеженого доступу на документи в цілому, не вирішив питання щодо можливості надання їх відкритих частин із вилученням відомостей, доступ до яких обмежено, та окремо не обґрунтував відмову в наданні дат і номерів реєстрації заяв.

За таких обставин суд доходить висновку, що відмова відповідача у задоволенні запиту позивача від 12.08.2025 року №2948 у спосіб, обраний відповідачем, не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації" та є протиправною.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходить із наступного.

Позивач просив не лише визнати протиправною відмову відповідача, а й зобов`язати його надати точну, повну та достовірну інформацію на запит від 12.08.2025 року №2948.

Водночас установлена судом протиправність відмови відповідача не означає, що весь зміст усіх запитуваних документів безумовно є відкритою інформацією та повинен бути наданий позивачу без будь-яких обмежень.

Матеріали справи не дають суду можливості встановити зміст усіх заяв працівників Кузьминецького професійного агарного ліцею, визначити щодо кожної конкретної частини відповідних документів наявність чи відсутність законних підстав для обмеження доступу та здійснити необхідне розмежування відкритої інформації й інформації з обмеженим доступом.

Безумовне зобов`язання відповідача надати позивачу всі запитувані документи в повному обсязі за таких обставин могло б призвести до розголошення інформації, доступ до якої дійсно підлягає обмеженню відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положення ст. 245 КАС України надають суду повноваження обрати такий спосіб захисту, який забезпечує ефективне поновлення порушеного права з урахуванням характеру спірних правовідносин.

У постанові від 14.02.2025 року у справі №420/20384/23 Верховний Суд за подібних правовідносин, установивши неправомірність повної відмови у наданні документа, що містив персональні дані іншої особи, визнав належним способом захисту визнання відмови протиправною та зобов`язання розпорядника повторно розглянути інформаційний запит з дотриманням вимог Закону №2939-VI та з урахуванням висновків суду.

Суд вважає такий спосіб захисту належним і в межах спірних правовідносин.

Застосування судом цього способу захисту не означає відмови у судовому захисті права позивача на доступ до публічної інформації та не є висновком про відсутність у нього права на отримання запитуваної інформації. Навпаки - повторний розгляд запиту покликаний забезпечити реалізацію такого права в межах, установлених законом, із одночасним дотриманням прав особи, якої стосується запитувана інформація.

Відтак, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовної вимоги про безпосереднє надання всієї запитуваної інформації та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит від 12.08.2025 року №2948 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.

Під час повторного розгляду запиту відповідач повинен визначити конкретні документи, що відповідають предмету запиту та перебувають у його володінні; щодо кожного документа визначити інформацію, доступ до якої може бути обмежений відповідно до закону; у разі необхідності обмеження доступу застосувати до конкретної інформації вимоги п. п. 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI; врахувати приписи ч. 5 ст. 6 цього Закону щодо інформації, доступ до якої не може бути обмежений; забезпечити виконання вимог ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI шляхом надання відкритих частин документів із вилученням, приховуванням або ретушуванням відомостей, доступ до яких правомірно обмежений, а також окремо вирішити питання щодо надання дат та номерів реєстрації заяв.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині протиправності відмови відповідача у задоволенні інформаційного запиту, водночас характер установленого порушення зумовлює необхідність застосування судом іншого, ніж заявлений позивачем, способу захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути запит із дотриманням вимог закону та правових висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області (вул. Студентська, 30, с. Кузьминці, Жмеринський р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ 02539743) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області у наданні ОСОБА_1 інформації на запит від 12.08.2025 року №2948.

Зобов`язати Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 12.08.2025 року №2948 згідно вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VІ та з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович