Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №120/14331/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 жовтня 2026 р. Справа № 120/14331/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЮС-ТРЕЙД" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "ЮС-ТРЕЙД" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000244/2 від 02.10.2025 та Картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000937.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

У встановлений судом строк позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Окрім того, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у зв`язку з помилкою в реквізитах оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує повністю та просить суд відмовити ПП "ЮС-ТРЕЙД" у задоволенні позовних вимог, вважаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови законними й обґрунтованими.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що під час митного контролю за поданою ПП «Юс-Трейд» декларацією було виявлено суттєві розбіжності та неповноту відомостей, які безпосередньо впливали на числові значення митної вартості. Зокрема, всупереч п. 3.1 зовнішньоекономічного договору, декларантом не надано проформу-рахунок, яка є підставою для 100% передоплати, а надане платіжне доручення не містило необхідних реквізитів для ідентифікації платежу. Крім того, виявлено хронологічні суперечності у транспортних документах: згідно з CMR товар завантажено 25.09.2025, тоді як Договір-заявку на його перевезення № 3 укладено лише 29.09.2025.

На підставі ч. 3 ст. 53 та ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган виставив вимогу про надання додаткових документів для усунення обґрунтованих сумнівів, однак листами від 02.10.2025 декларант офіційно відмовився надати витребувані документи.

У зв`язку з неподанням документів та відсутністю об`єктивних числових даних, митниця на підставі п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ правомірно відмовила у визнанні ціни договору за основним методом і послідовно застосувала резервний метод (ст. 64 МКУ). Коригування здійснено на підставі об`єктивного джерела інформації з бази ЄАІС — раніше оформленої ЕМД від 26.03.2025 № UA401020/2025/012933 (ціна товару №1 та №2 склала 5,69 Євро за упаковку/кг відповідно).

Митний орган наголошує, що діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо права митниці на обґрунтований сумнів.

Щодо розміру визначених позивачем судових витрат, відповідач вважає, що визначений їх розмір в сумі 20 000 грн, є необґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає складності вказаної справи.

Крім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 07.10.2026 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.

Між ПП «ЮС-ТРЕЙД» (далі – Покупець) та «TIP-TOPOL Sp. Z o.o.» (Польща) (далі – Продавець) 28 лютого 2023 року укладено контракт № UA/PL28/02/2023, згідно якого Продавець здійснив продаж товарів.

Згідно п. 1.1.-1.2. контракту ціна, кількість та асортимент товарів визначається у інвойсах.

Розрахунок за цим Контрактом проводиться у такому порядку: після виставлення проформа-рахунку Продавцем Покупець зобов`язаний перерахувати 100 (сто) % від вартості Товару в якості передоплати впродовж 15 днів від дати проформа-рахунку (п. 3.1. Контракту).

Умови платежу по кожній окремій поставці товару можуть змінюватись за домовленістю Сторін, що оформляється письмово, у рахунках на кожну окрему партію (п. 3.3. Контракту).

Пунктом 4.4. Контракту передбачено, що умови поставки по кожній окремій партії товару визначаються у інвойсах.

На виконання контракту виставлено рахунок-проформу № F.EKS/147/PExp/2025 від 22.09.2025, згідно якої підтверджено замовлення товару, а саме «противаги автомобільні в асортименті, клапани для пневматичних шин та камер ходових коліс автомобілів (артикул 562-2628), адаптер HAWEKA QuickPlate» (надалі – товар), усього на суму 5 922,11 євро. Умови поставки – FCA Победзіська (Польща). Строк оплати – 22.09.2025.

На виконання своїх зобов`язань позивачем здійснено оплату законтрактованого товару, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами.

У платіжній інструкції є призначення платежу, яке посилається на контракт та інвойс № F.EKS/147/PExp/2025 від 22.09.2025.

Після 100% передоплати Продавець відвантажив товар, надавши оригінал інвойсу № F.EKS/146/PExp/2025 від 25.09.2025 на товар. У даному інвойсі зазначено кількість, ціна, асортимент товару. Також продавцем надано пакувальний лист.

Позивачем для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана електронна митна декларація 25UA401020045145U0 та наступні документи:

- контракт від 28.02.2023 №UA/PL28/02/2023;

- рахунок-проформа № F.EKS/147/PExp/2025 від 22.09.2025;

- рахунок-фактура (інвойс) F.EKS/146/PExp/2025 від 25.09.2025;

- пакувальний лист для інвойсу F.EKS/146/PExp/2025;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №9 від 22.09.2025;

- довідка про транспортні витрати №374 від 29.09.2025;

- копія митної декларації країни відправлення від 25.09.2025 №25PL39101000NQDB7.

На вимогу митного органу декларантом додатково було надано договір-заявку №3 від 29.09.2025 на перевезення вантажу. Також повідомлено, що інших документів, що стосуються задекларованих товарів, не мають.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості №UA401000/2025/000244/2 від 02.10.2025 та картку відмови №UA401020/2025/000937.

Як слідує з гр. 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000244/2 під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, виявлено розбіжність з документами, а саме:

1) у п.3.1. зовнішньоекономічного Договору № UA/PL28/02/2023 від 28.02.2023 зазначено, що «після виставлення проформи-рахунку Продавцем Покупець зобов`язаний перерахувати 100 (сто) % від вартості Товару в якості передоплати впродовж 15 днів від дати проформи-рахунку», при цьому, в тому числі на вимогу митного органу, декларантом не було надано рахунок проформу, а в платіжному доручені в призначені платежу зазначені лише реквізити зовнішньоекономічного Договору № UA/PL28/02/2023 від 28.02.2023 та рахунку-фактури (інвойса) № F.EKS/146/PExp/2025 від 25.09.2025.

2) Також відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вищенаведені документи до митного оформлення надано не у повному обсязі, відповідно не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, подані до митного оформлення документи містили розбіжності/неточності та не містили всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Враховуючи розбіжності в документах, декларанту було направлено листи щодо надання документів, зазначених в ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано Договір-заявку на перевезення від 29.09.2025 №3, однак згідно CMR №146/PExp/2025 товар було завантажено 25.09.2025, тобто до укладання Договору.

Листами від 02.10.2025, серед іншого, декларант відмовився від надання додаткових документів.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені (за ціною договору) у митному відношенні.

Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ.

Джерелом числового значення митної вартості є:

- для товару №1 - EМД від 26.03.2025 № UA401020/2025/012933, за якою випущено у вільний обіг товар №1: «1. Противаги для балансування ходових коліс автотранспортних засобів: Зчіпна вага, FE 12х5г, сірого кольору, артикул TPALU-FE1C - 200 упаковок (по 100 пластин (на одній пластині 12 шт по 5г)). Зчіпна вага, FE 12х5г, чорного кольору, артикул TPALU-FE1B - 140 упаковок (по 100 пластин (на одній пластині 12 шт по 5г)). Не є товарами військового призначення чи подвійного використання. Фірма-виробник: немає даних. Торговельна марка: TIP-TOPOL. Країна виробництва: CN.» та складає 5,69 Євро за кг;

- для товару №2 EМД від 26.03.2025 № UA401020/2025/012933, за якою випущено у вільний обіг товар №2: «1. Противаги для балансування ходових коліс автотранспортних засобів: Противага (Pb) STD 10 г, артикул TPSTD-010 - 20 упаковок (по 100 шт). Противага (Pb) STD 20 г, артикул TPSTD-020 - 30 упаковок (по 100 шт). Противага (Pb) STD 30 г, артикул TPSTD-030 - 25 упаковок (по 100 шт). Противага (Pb) STD 40 г, артикул TPSTD-040-50 - 20 упаковок (по 50 шт). Не є товарами військового призначення чи подвійного використання. Фірма-виробник: TIP-TOPOL Sp. z o.o. Торговельна марка: INVENTO. Країна виробництва: PL.» та складає 5,69 Євро за кг.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 1 МК, законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 № 815/329/17, від 14.09.2018 року № 821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 826/18258/13-а та від 20.03.2024 у справі № 826/5959/17.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є те, що на думку відповідача, на момент митного оформлення, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Так, зокрема, відповідач посилається на те, що у п. 3.1. зовнішньоекономічного Договору № UA/PL28/02/2023 від 28.02.2023 зазначено, що «після виставлення проформи-рахунку Продавцем Покупець зобов`язаний перерахувати 100 (сто) % від вартості Товару в якості передоплати впродовж 15 днів від дати проформи-рахунку», при цьому, в тому числі на вимогу митного органу, декларантом не було надано рахунок проформу, а в платіжному доручені в призначені платежу зазначені лише реквізити зовнішньоекономічного Договору № UA/PL28/02/2023 від 28.02.2023 та рахунку-фактури (інвойса) № F.EKS/146/PExp/2025 від 25.09.2025.

Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення разом з електронною митною декларацією № 25UA401020045145U0 було фактично надано рахунок-проформу № F.EKS/147/PExp/2025 від 22.09.2025, реквізити якої відображені у графі 44 МД.

Вказаний документ підтверджує замовлення асортименту товару на суму 5 922,11 євро та містить чітке визначення строку оплати — 22.09.2025. На виконання умов цієї проформи позивачем того ж дня, а саме 22.09.2025, здійснено 100% передоплату, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 9 від 22.09.2025.

Суд відхиляє доводи митного органу щодо неможливості ідентифікації цього платежу через відсутність у призначенні платежу реквізитів рахунку-проформи. Як вбачається з тексту платіжної інструкції № 9 від 22.09.2025, у графі «Призначення платежу» міститься пряме посилання на Контракт № UA/PL28/02/2023 від 28.02.2023. Зазначення у призначенні платежу реквізитів основного Контракту, на виконання якого виставляються всі поточні рахунки (як проформи, так і комерційні інвойси), є стандартною та правомірною банківською практикою здійснення міжнародних розрахунків.

Більше того, на момент здійснення передплати (22.09.2025) комерційний рахунок-фактура (інвойс) № F.EKS/146/PExp/2025 ще не міг бути виставлений, оскільки його сформовано Продавцем лише 25.09.2025 — безпосередньо під час фактичного відвантаження товару після отримання коштів, що повністю відповідає практиці міжнародної торгівлі та суті умов «передоплати».

Подальша наявність у матеріалах справи інвойсу № F.EKS/146/PExp/2025 від 25.09.2025, який за сумою (5 922,11 євро), асортиментом та кількістю товару повністю ідентичний рахунку-проформі № F.EKS/147/PExp/2025 від 22.09.2025, беззаперечно підтверджує, що сплачені позивачем за платіжною інструкцією № 9 кошти є оплатою саме за цю конкретну партію імпортованого товару.

Щодо доводів Вінницької митниці про наявність хронологічних розбіжностей у транспортних документах, а саме укладання Договору-заявки на перевезення № 3 лише 29.09.2025, тоді як згідно з міжнародною накладною CMR № 146/PExp/2025 завантаження товару відбулося 25.09.2025, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA Победзіська (Польща) відповідно до рахунку-проформи № F.EKS/147/PExp/2025 від 22.09.2025 та комерційного інвойсу № F.EKS/146/PExp/2025 від 25.09.2025. За вказаних умов Інкотермс обов`язок із організації та оплати транспортування товару з місця завантаження в Польщі до митного кордону України покладено виключно на Покупця (позивача).

На підтвердження витрат на транспортування декларантом до митного оформлення надано Довідку про транспортні витрати № 374 від 29.09.2025. Вказаний документ містить чіткі, об`єктивні та документально підтверджені числові значення витрат на перевезення товару, які повністю піддаються обчисленню та включенню до бази оподаткування (митної вартості).

Той факт, що письмовий Договір-заявку № 3 з перевізником юридично оформлено та підписано сторонами 29.09.2025, а фактичне приймання вантажу до перевезення водієм за CMR відбулося 25.09.2025, відображає виключно внутрішні особливості господарських та договірних відносин між вантажоодеpжувачем і транспортною компанією. Чинне законодавство України та норми міжнародного права не забороняють подальше письмове оформлення заявки на перевезення за фактично виконаними або розпочатими логістичними операціями. Ця обставина за наявності офіційної Довідки про транспортні витрати № 374 та CMR № 146/PExp/2025 не свідчить про недостовірність числових значень витрат на доставку.

Окремо суд звертає увагу на те, що декларантом до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення від 25.09.2025 № 25PL39101000NQDB7, видану митними органами Республіки Польща (ЄС). Експортна декларація країни відправлення є офіційним документом іноземної держави, який фіксує відомості про товар, що вивозиться за межі митної території ЄС, зокрема його комерційну вартість.

Дослідивши копію вказаної декларації, суд встановив, що заявлена митним органам Польщі експортна вартість товару повністю відповідає числовим значенням, зазначеним у комерційному інвойсі № F.EKS/146/PExp/2025 від 25.09.2025 (а саме 5 922,11 євро). Подання декларантом експортної декларації країни відправлення нівелює будь-які припущення митного органу щодо можливого заниження покупцем вартості товару.

З огляду на це, надані декларантом первинні документи у своїй сукупності є повними, чіткими, взаємопов`язаними та не містять жодних суперечностей, які б перешкоджали визначенню митної вартості за основним методом (за ціною договору).

Відтак, оскільки позивач виконав вимоги ч. 2 ст. 53 МКУ та надав належні документи, у Вінницької митниці не було правових підстав для виставлення вимог про надання додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ. Відповідно, офіційна відмова декларанта від надання додаткових документів, висловлена у листах від 02.10.2025, була реалізацією його законного права, оскільки первинний пакет документів повністю підтверджував ціну.

Аналізуючи обране відповідачем джерело числового значення митної вартості для коригування за резервним методом (стаття 64 МКУ), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного Рішення від 02.10.2025 № UA401000/2025/000244/2, Вінницька митниця визначила митну вартість товарів позивача на рівні 5,69 Євро за кг на підставі наявної в інформаційних базах ЄАІС Держмитслужби ЕМД від 26.03.2025 № UA401020/2025/012933.

Згідно з цією порівняльною декларацією у вільний обіг було випущено:

- Товар № 1: Противаги для балансування ходових коліс автотранспортних засобів (зчіпна вага, FE 12х5г, сірого кольору, артикул TPALU-FE1C та чорного кольору, артикул TPALU-FE1B), ТМ «TIP-TOPOL», країна виробництва — Китай (CN), виробник — немає даних;

- Товар № 2: Противаги для балансування ходових коліс автотранспортних засобів (противага (Pb) STD 10 г, артикул TPSTD-010; 20 г, артикул TPSTD-020; 30 г, артикул TPSTD-030; 40 г, артикул TPSTD-040-50), ТМ «INVENTO», країна виробництва — Польща (PL), фірма-виробник — «TIP-TOPOL Sp. z o.o.».

Суд наголошує, що сама по собі наявність у митного органу інформації про вищу вартість раніше розмитнених товарів не є беззаперечним доказом недостовірності числових значень, заявлених позивачем.

У ході судового розгляду встановлено, що ціна імпортованого ПП «ЮС-ТРЕЙД» товару сформована на основі реальних договірних відносин, повністю оплачена платіжною інструкцією № 9 від 22.09.2025 та підтверджена копією експортної митної декларації країни відправлення № 25PL39101000NQDB7 від 25.09.2025.

Оскільки позивач надав повний, взаємопов`язаний та несуперечливий пакет документів, що містив усі об`єктивні й обчислюванні відомості про ціну угоди, відповідач не мав правових підстав для відхилення першого (основного) методу визначення митної вартості та переходу до другорядних методів, включаючи резервний (ст. 64 МКУ).

Більше того, застосування митним органом базисної ціни 5,69 Євро за кг без урахування індивідуальних комерційних умов поставки (обсягу партії, наявності прямих дилерських знижок чи довгострокового характеру контракту № UA/PL28/02/2023 від 28.02.2023) суперечить принципам Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи не викликають сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для корегування митної вартості, на які зіслався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 та №804/150/16 від 05.07.2022.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000937, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000244/2 від 02.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000937.

Стягнути на користь Приватного підприємства "ЮС-ТРЕЙД" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 6056,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "ЮС-ТРЕЙД" (проспект Юності, 18/613, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 37028351)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна