Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №120/15233/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 жовтня 2026 р. Справа № 120/15233/26

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Загороднюк Тетяни Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку статті 283 КАС України заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

в с т а н о в и в :

05.10.2026 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось в суд з заявою, в порядку ст. 283 КАС України, до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування поданої заяви контролюючий орган зазначив, що відповідач є платником податків і зборів та за ним рахується податкова заборгованість в сумі 103290,72 грн., яка в добровільному порядку не сплачена, що зумовило податковий орган звернутися з цією заявою до суду.

Ухвалою суду від 05.10.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами, визначеними статтею 283 КАС України. Призначено до судового розгляду на 07.10.2026 року о 13:30 год. Цією ж ухвалою, встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином шляхом повідомлення відповідача в телефонному режимі, про що секретарем судового засідання складено телефонограму.

Також судом на веб-порталі судової влади України повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

07.10.2026 року сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано клопотання про розгляд заяви без участі їх представника.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін по справі, зважаючи на стислі строки розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей визначених ст. 283 КАС України. При цьому, відповідно до положень статті 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених ПК України та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.

Згідно із інформацією, яка міститься в довідці ГУ ДПС у Вінницькій області б/н про суми податкового боргу платника податків, станом на 02.10.2026 року, за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 103290,72 грн., який складається з наступних платежів:

- податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання (код бюджетної класифікації - "11011300") в сумі 103290,72 грн. (основний платіж), штрафні санкції - 0 грн., пеня - 0 грн. Дата виникнення податкового боргу - 20.07.2026 року.

Вказана заборгованість підтверджується карткою особового рахунку станом на 30.09.2026 року, податковими повідомленнями - рішеннями № 1345830-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 1274444-24/02-04 від 13.05.2026 року, № 916193-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 241870-24/02-04 від 15.05.2026 року.

Податкові повідомлення-рішення № 1345830-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 1274444-24/02-04 від 13.05.2026 року, № 916193-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 241870-24/02-04 від 15.05.2026 року направлялися відповідачу за поштовою адресою, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R068097347844.

З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом сформовано та надіслано на поштову адресу податкову вимогу №0017706-1305-0232 від 28.08.2026 року на суму 103290,72 грн.

Зазначену вимогу було отримано відповідачем 03.09.2026 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R 068163247384, про що свідчить підпис на корінці рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, вказана податкова вимога залишилась без належного виконання, заборгованість добровільно не сплачено, у зв`язку з чим контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо наявності підстав для стягнення суми боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кореспондуючим цьому конституційному припису є положення частини четвертої статті 5 КАС України, за яким суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відтак процесуальна легітимація контролюючого органу як позивача не презюмується, а потребує позитивного законодавчого закріплення.

Одним із таких випадків є передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зміст поняття «податковий борг» розкрито в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України: це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Механізм примусового погашення такого боргу закріплено в пункті 95.1 статті 95 ПК України, згідно з яким контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас пункт 95.2 статті 95 ПК України встановлює темпоральне застереження щодо реалізації цього механізму: стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Процесуальний порядок реалізації наведеного повноваження врегульовано статтею 283 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів.

Пунктом 5 частини першої цієї статті передбачено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом, а частиною другою -, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Обчислення цього строку підпорядковане спеціальному режиму, встановленому статтею 270 КАС України, яка виключає застосування правил частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки у справах, визначених статтею 270 КАС України, обчислюються календарними днями і годинами; днем подання позовної заяви є день її надходження до відповідного суду; ці строки не може бути поновлено, а заяви, подані після їх закінчення, суд залишає без розгляду (частини друга та п`ята статті 270 КАС України).

Системний аналіз наведених норм матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для звернення до суду із заявою про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

Наведений підхід узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. Так, у постановах Верховного Суду від 24.09.2026 №120/7672/26, від 09 квітня 2025 року у справі № 280/111/25, від 12 грудня 2025 року у справі № 500/5125/25, від 27 січня 2026 року у справі № 500/5127/25, від 26 березня 2026 року у справі № 320/44064/25 та від 09 червня 2026 року у справі № 240/16841/25 сформульовано аналогічний за змістом правовий висновок щодо визначення моменту, з якого обчислюється строк звернення контролюючого органу до суду із заявою про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 283 КАС України.

Порядок доведення податкової вимоги до відома платника податків визначено шляхом послідовного відсилання. Так, відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Своєю чергою, згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Отже, до податкової вимоги в повному обсязі застосовується режим статті 42 ПК України.

За приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Повертаючись до обставин цієї справи та аналізу норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає, що позивачем долучено докази надіслання на поштову адресу відповідача податкової вимоги №0017706-1305-0232 від 28.08.2026 року на суму 103290,72 грн. та яку отримано відповідачем 03.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки податкова вимога була отримана відповідачем 03.09.2026 року, визначений пунктом 95.2 статті 95 ПК України 30-денний строк для самостійного погашення суми податкового боргу платником податків закінчився 03.10.2026 року. Відповідно, право на примусове стягнення коштів у судовому порядку виникло у контролюючого органу на наступний день після спливу зазначеного терміну, тобто 05.10.2026 року з врахуванням того, що 04.10.2026 року припав на вихідний день.

Отже, станом на дату звернення контролюючого органу до суду із заявою в порядку ч. 2 ст. 283 КАС України, а саме 05.10.2026 року, контролюючим органом дотримано встановлені законом строки для звернення до суду про стягнення податкового боргу.

Відповідно, право на примусове стягнення коштів у судовому порядку виникло у контролюючого органу на наступний день після спливу зазначеного терміну, тобто 05.10.2026 року.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, згідно п. 1.1 ст.1 ПК України.

Положеннями п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України встановлено, що контролюючими органами є - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2 п. 41.1), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п.п. 19.1.1.2 п. 19.1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 193 ПК України, зокрема: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Головними завданнями контролюючих органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильність обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових встановлених законодавством доходів (далі - податки, інші платежі).

Разом з тим, згідно ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Так, ст. 15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з ПК України або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з ІІК України.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Так, станом на 02.10.2026 року за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 103290,72 грн. з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання.

Вказана заборгованість підтверджується карткою особового рахунку станом на 30.09.2026 року, податковими повідомленнями - рішеннями № 1345830-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 1274444-24/02-04 від 13.05.2026 року, № 916193-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 241870-24/02-04 від 15.05.2026 року.

Податкові повідомлення-рішення № 1345830-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 1274444-24/02-04 від 13.05.2026 року, № 916193-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 241870-24/02-04 від 15.05.2026 року направлялися відповідачу за поштовою адресою, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R068097347844.

Відомостей щодо оскарження податкових повідомлень - рішень № 1345830-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 1274444-24/02-04 від 13.05.2026 року, № 916193-24/02-02 від 13.05.2026 року, № 241870-24/02-04 від 15.05.2026 року в адміністративному чи в судовому порядку відповідачем до суду не надано.

Таким чином, визначена у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях сума штрафу та пені є узгодженою сумою грошового зобов`язання.

Приписами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України несплачена заборгованість у сумі 103290,72 грн. вважається податковим боргом.

Відповідно до ст. 59.1, ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгодженої суми грошового зобов`язання, контролюючим органом було сформовано та направлено податкову вимогу №0017706-1305-0232 від 28.08.2026 року на суму 103290,72 грн., яку отримано відповідачем 03.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 068163247384.

Таким чином, під час розгляду справи спірна податкова заборгованість складає 103290,72 грн. та не погашена.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані відповідачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення заяви.

Водночас, суд зауважує, що приписами частини 8 статті 283 КАС України передбачено, що рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

в и р і ш и в:

Заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 103290,72 грн. (сто три тисячі двісті дев`яносто гривень 72 копійки).

Відповідно до частини 8 статті 283 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Василенка Костянтина, 21, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 44069150);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повне судове рішення складено та підписано суддею 07.10.2026 року.

Суддя Загороднюк Тетяна Михайлівна