Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №120/14026/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 жовтня 2026 р. Справа № 120/14026/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Аляб`єв І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Вінницького обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Вінницького обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, у якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Вінницького обласного центру зайнятості від 28.07.2026 № 0200260728 "Про відмову у наданні компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю";

- зобов`язати Вінницький обласний центр зайнятості прийняти рішення про надання Комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю ОСОБА_1 , відповідно до заяви Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» від 20.07.2026 №21/1-242.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 20.07.2026 звернувся до Вінницького обласного центру зайнятості із заявою про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю відповідно до Порядку надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №893 (далі – Порядок №893), додавши документи, які, на його думку, підтверджують придбання та оплату відповідних засобів.

Позивач вважає протиправною відмову відповідача у наданні компенсації, оскільки подані ним рахунки, платіжні інструкції та видаткові накладні у своїй сукупності підтверджують факт придбання відповідних засобів, а Порядком №893 не встановлено обов`язку одночасного подання договору та інших документів, що підтверджують придбання. Крім того, позивач посилається на недотримання відповідачем передбаченої Порядком №893 процедури залишення заяви без руху та надання можливості усунути недоліки поданих документів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію наказу від 28.07.2026 №0200260728.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем подано неповний пакет документів, необхідних для вирішення питання про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, оскільки відсутній договір, що підтверджує придбання відповідних засобів. На думку відповідача, подані позивачем рахунки, платіжні інструкції та видаткові накладні не підтверджують придбання у передбаченому Порядком №893 обсязі, а тому наявні підстави для відмови у наданні компенсації.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з якою доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки подані разом із заявою документи у своїй сукупності підтверджують факт придбання, оплати та отримання відповідних засобів. Позивач також зазначив, що Порядком №893 не встановлено обов`язку одночасного подання договору та рахунку-фактури, рахунку, квитанції, накладної чи іншого документа, що підтверджує придбання.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2026 КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подало до Вінницького обласного центру зайнятості заяву про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю відповідно до Порядку №893.

До заяви про надання компенсації позивачем додано документи, що підтверджують придбання та оплату відповідних засобів для облаштування робочого місця, а саме: рахунок-фактуру №Счт/VN-0019560 від 25.06.2026, рахунок №265 від 01.07.2026, платіжні інструкції №3581 та №3583 від 08.07.2026, видаткові накладні №Рнк/VN-0021330 та №232 від 09.07.2026. Заяву зареєстровано відповідачем 22.07.2026.

22.07.2026 працівником відповідача у телефонному режимі позивачу повідомлено про необхідність подання договору, який підтверджує придбання відповідних засобів.

Цього ж дня позивач звернувся до відповідача з листом, у якому заперечив необхідність подання окремого договору та зазначив, що подані рахунки, платіжні інструкції та видаткові накладні підтверджують факт придбання, оплати та отримання товару.

28.07.2026 відповідачем прийнято наказ №0200260728, яким позивачу відмовлено у наданні компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю з підстав подання неповного пакета документів, а саме відсутності договору, що підтверджує придбання відповідного допоміжного засобу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №893 затверджено Порядок надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю (далі – Порядок №893), який визначає умови, механізм, розміри та строки виплати роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 5 Порядку №893 компенсація надається регіональним центром зайнятості заявнику за облаштування робочого місця для особи з інвалідністю. Компенсація надається за придбаний (придбані) заявником допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця для особи з інвалідністю.

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №893, облаштування робочого місця для особи з інвалідністю – це комплекс заходів та засобів, вжитих заявником для адаптації та розумного пристосування робочого місця для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю.

Згідно з пунктом 7 Порядку №893 для отримання компенсації заявник подає центру зайнятості за місцем провадження його діяльності заяву та документи/інформацію, передбачені цим пунктом.

До заяви заявник додає, зокрема, засвідчену заявником копію документа, що підтверджує придбання ним допоміжного засобу (допоміжних засобів) для облаштування робочого місця для особи з інвалідністю (договір, рахунок-фактура (рахунок, квитанція, накладна тощо).

Отже, наведена норма визначає документ, який підтверджує придбання допоміжного засобу, та наводить приклади документів, якими такий факт може підтверджуватися, зокрема договором, рахунком-фактурою, рахунком, квитанцією, накладною тощо. При цьому Порядок №893 не містить прямої вимоги щодо одночасного подання договору та рахунку-фактури, рахунку, квитанції, накладної чи іншого документа як сукупності документів для підтвердження факту придбання.

Судом встановлено, що до заяви від 20.07.2026 позивачем подано рахунок-фактуру №Счт/VN-0019560 від 25.06.2026, рахунок №265 від 01.07.2026, платіжні інструкції №3581 та №3583 від 08.07.2026, видаткові накладні №Рнк/VN-0021330 та №232 від 09.07.2026.

Оцінивши рахунки, платіжні інструкції та видаткові накладні у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони підтверджують придбання позивачем відповідних засобів, здійснення їх оплати та отримання для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю. Подання окремого договору поряд із такими документами пунктом 7 Порядку №893 не вимагається.

Отже, сама по собі відсутність договору як окремого документа не звільняла відповідача від обов`язку надати оцінку іншим документам, поданим позивачем на підтвердження придбання відповідних засобів, та встановити їх доказове значення у сукупності.

Відповідно до підпункту 8 пункту 8 Порядку №893 компенсація не надається у разі подання заявником неповного пакета документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку.

Водночас пункт 7 Порядку №893 передбачає подання засвідченої заявником копії документа, що підтверджує придбання допоміжного засобу для облаштування робочого місця особи з інвалідністю, та наводить перелік документів, якими може підтверджуватися відповідне придбання. Обов`язку подання окремого договору одночасно з іншими документами, що підтверджують придбання допоміжного засобу, зазначена норма не встановлює.

Судом досліджено подані позивачем рахунок-фактуру №Счт/VN-0019560 від 25.06.2026, рахунок №265 від 01.07.2026, платіжні інструкції №3581 та №3583 від 08.07.2026, видаткові накладні №Рнк/VN-0021330 та №232 від 09.07.2026.

Оцінивши зазначені документи у сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд установив, що вони підтверджують придбання позивачем допоміжних засобів, здійснення їх оплати та отримання. Отже, вимогу пункту 7 Порядку №893 щодо документального підтвердження придбання допоміжних засобів позивач виконав. Відповідач не навів конкретних недоліків поданих документів, які перешкоджали б встановленню факту придбання відповідних засобів, а обґрунтував відмову виключно відсутністю окремого договору. Такий висновок ґрунтується на вимозі, обов`язковість виконання якої Порядком №893 не передбачена.

За встановлених обставин відсутність окремого договору не свідчить про подання позивачем неповного пакета документів та не утворює передбаченої підпунктом 8 пункту 8 Порядку №893 підстави для відмови у наданні компенсації. Таким чином, наказ Вінницького обласного центру зайнятості від 28.07.2026 №0200260728 є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання компенсації, суд враховує наступне.

Частина третя статті 245 КАС України надає суду право у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити дії, необхідні для відновлення порушеного права позивача. Передумовами зобов`язання прийняти рішення на користь позивача за частиною четвертою зазначеної статті є виконання всіх установлених законом умов та відсутність права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі №420/17953/24 зазначив, що за відсутності законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду та встановлення протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень зобов`язання прийняти рішення конкретного змісту не становить втручання у його дискреційні повноваження. За таких обставин визначення судом конкретного обов`язку відповідача забезпечує ефективне відновлення порушеного права.

Суд враховує зазначений висновок щодо розмежування адміністративного розсуду та обов`язку органу вчинити визначені законодавством дії. Повноваження центру зайнятості перевірити дотримання умов надання компенсації не надає йому права відмовити у її наданні, якщо виконання таких умов установлено, а передбачені Порядком №893 підстави для відмови відсутні.

Згідно з пунктом 10 Порядку №893 прийняття рішення про надання компенсації та оформлення його наказом належить до повноважень регіонального центру зайнятості. Отже, відповідач є органом, уповноваженим прийняти рішення за заявою позивача від 20.07.2026 №21/1-242.

Порядок №893 установлює умови надання компенсації та конкретні підстави для відмови в її наданні. Повноваження центру зайнятості полягають у перевірці відповідності заявника зазначеним умовам і прийнятті рішення залежно від результатів такої перевірки. Наявність повноважень перевіряти документи та оцінювати підтверджені ними обставини сама собою не означає права обирати між кількома правомірними рішеннями за однакових установлених обставин.

За виконання умов надання компенсації та відсутності передбачених Порядком №893 підстав для відмови відповідач зобов`язаний прийняти рішення про її надання. Можливості відмовити з міркувань доцільності або з підстав, не передбачених Порядком №893, відповідачу не надано.

Відмовляючи позивачу, відповідач розглянув заяву та прийняв остаточне рішення, яке обґрунтував відсутністю окремого договору на придбання допоміжних засобів. Інших підстав для відмови наказ від 28.07.2026 №0200260728 не містить. Заперечення, викладені у відзиві, також стосуються необхідності подання такого договору та достатності інших документів для підтвердження придбання.

Суд дослідив рахунок-фактуру №Счт/VN-0019560 від 25.06.2026, рахунок №265 від 01.07.2026, платіжні інструкції №3581 та №3583 від 08.07.2026, видаткові накладні №Рнк/VN-0021330 та №232 від 09.07.2026 та встановив, що зазначені документи у сукупності підтверджують придбання, оплату й отримання допоміжних засобів. Обов`язкового подання окремого договору поряд із документами, які належним чином підтверджують придбання, пункт 7 Порядку №893 не передбачає.

Отже, суд усунув правову невизначеність щодо питання, яке стало підставою для відмови, шляхом дослідження доказів та застосування пункту 7 Порядку №893. Протиправність наказу встановлена за результатами перевірки обґрунтованості відмови по суті, а не виключно через порушення процедури розгляду заяви.

При цьому висновок про необхідність прийняття рішення на користь позивача ґрунтується не лише на спростуванні зазначеної відповідачем підстави для відмови, а й на встановленому судом виконанні інших умов надання компенсації, оцінку доказів дотримання яких наведено вище.

За таких обставин прийняття рішення про надання компенсації є визначеним Порядком №893 правовим наслідком установлених судом обставин. Зобов`язуючи відповідача прийняти відповідне рішення, суд не перебирає на себе повноваження регіонального центру зайнятості, оскільки оформлення рішення залишається обов`язком відповідача, а суд визначає належний спосіб відновлення порушеного права.

Повторний розгляд заяви є належним способом захисту, коли для прийняття рішення необхідно встановити юридично значущі обставини, які залишилися нез`ясованими, або реалізувати наданий органу адміністративний розсуд. Натомість щодо заяви позивача необхідні обставини встановлено судом, виконання умов надання компенсації підтверджено, а правомірних підстав для відмови не встановлено.

Тому зобов`язання лише повторно розглянути заяву не відповідає встановленому судом обсягу порушення та залишає невирішеним питання реалізації підтвердженого права позивача на компенсацію. Ефективне відновлення такого права потребує зобов`язання відповідача прийняти рішення з визначеним результатом.

Таким чином, належним способом захисту є зобов`язання Вінницького обласного центру зайнятості прийняти рішення про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю ОСОБА_1 за заявою позивача від 20.07.2026 №21/1-242.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького обласного центру зайнятості.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (21021, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул.600-річчя, будинок 13, ЄДРПОУ 33126849) до Вінницького обласного центру зайнятості (Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Стрілецька, 3а, ЄДРПОУ 05392714) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Вінницького обласного центру зайнятості від 28.07.2026 №0200260728 "Про відмову у наданні компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю".

Зобов`язати Вінницький обласний центр зайнятості прийняти рішення про надання Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю ОСОБА_1 відповідно до заяви Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 20.07.2026 №21/1-242.

Стягнути на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького обласного центру зайнятості судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович