Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №486/1278/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1278/26

Провадження № 2/486/1496/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

учасники справи: позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», представник позивача Лановий Є.М., відповідач ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС»), яке діє через свого представника адвоката Ланового Є.М., через підсистему «Електронний суд» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 21 лютого 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» (далі - ТОВ «СІРОКО ФІНАНС») та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 318775, та Відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, у розмірі 3900 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено Договір факторингу №23072025.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» становить 12753 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, сума заборгованості за відсотками - 585 грн, сума заборгованості по комісії - 468 грн, сума заборгованості по штрафним санкціям - 7800 грн.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, про що постановив відповідну ухвалу.

До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 лютого 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 318775 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) /а.с. 16-18/. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 45r1FS.

Відповідно до п. 1 Договору, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики.

Згідно п. 2 Договору, параметри та умови Позики, параметри, її повернення та сплати Процентів: сума позики - 3900 грн, строк позики/строк Договору - 30 днів, процентна ставка - 0,01% в день (фіксована), діє протягом Строку Договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору, комісія - 26,71 % від Суми Позики, зазначеної в пп. 2.1. п.2 Договору, що складає: 1041,69 грн, дата повернення позики - 22 березня 2025 року, денна процентна ставка - 0,90% в день, інші платежі: Проценти за понадстрокове користування Позикою/ залишком Позики - 5,00% за день, пеня 5,00% в день.

Відповідно п. 4 Договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання Позики, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою, до повного погашення заборгованості за Договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання Позики (в момент надання Позики), у визначеному п.п.2.4. п.2 Договору розмірі.

Довідкою про укладення договору (Ідентифікацію) підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та підписав Договір одноразовим ідентифікатором 45r1FS, який йому було відправлено 21 лютого 2025 року о 12:21 год., на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, та який він ввів та відправив кредитору /а.с. 15/.

Додатком №1 до позовної заяви додано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит /а.с.19/ та паспорт споживчого кредиту /а.с.36-37/.

Копією платіжної інструкції підтверджується, що на рахунок ОСОБА_1 були перераховані кошти 21 лютого 2025 року на платіжний інструмент НОМЕР_1 у сумі 3900 грн /а.с.31/.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, в рахунок погашення заборгованості кошти вніс лише один раз 22 березня 2025 року на суму 585 грн, чим визнав факт укладення кредитного договору, в подальшому кошти відповідачем не вносились, внаслідок чого станом на 23 липня 2025 року (фактично на 16 травня 2025 року) утворилась заборгованість на суму 12753 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, сума заборгованості за відсотками - 585 грн, сума заборгованості по комісії - 468 грн, сума заборгованості по штрафним санкціям - 7800 грн /а.с. 13-14/.

23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу №23072025 з додатками /а.с. 20-25/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 23 липня 2025 року ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Договором № 318775 від 21 лютого 2025 року у розмірі 12753 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, сума заборгованості за відсотками - 585 грн, сума заборгованості по комісії - 468 грн, сума заборгованості по штрафним санкціям - 7800 грн /а.с. 11/.

До позовної заяви також додано статут ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (нова редакція) від 01 липня 2025 року /а.с.41-47/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

В силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов`язання, погодившись на істотні умови банку.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Відтак після підписання Договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у товариства виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги фінансової установи.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно вимог ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» свої зобов`язання за вказаним Договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 в порушення умов Договору зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього перед фінансовою установою утворилася заборгованість.

Стосовно стягнення заборгованості за Договором на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», суд приходить до наступного.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.

У зв`язку з тим, що до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

Копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги, надані позивачем, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Виходячи із викладеного, позивачем доведено, що у відповідача перед ним виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 3900 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 585 грн, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з умов Договору сторони погодили, що строк позики 30 днів, процентна ставка, яка діє протягом строку Договору 0,01% в день, проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% в день, а також те, що проценти відповідачу нараховуються на фактичну кількість днів користування позикою, виходячи із строку користування позикою, включаючи день такого погашення.

Таким чином, судом встановлено, що спочатку відповідачу було нараховано відсотки за процентною ставкою - 0,01% в день, які складають 11,31 грн, в рахунок погашення відсотків відповідачем 22 березня 2025 року були внесені кошти на суму 11,31 грн, а в подальшому, у зв`язку з порушенням позичальником умов договору, відсотки нараховувались за процентною ставкою - 5,00% в день, за 15 днів, що становить 585 грн. Недійсність зазначеного Договору в судовому порядку не визнана. Тому нарахування відсотків за користування наданими кредитними коштами за Договором відповідає умовам цього Договору та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення комісії, суд приходить до наступного.

Положеннями пунктів 1-1 та 4 частини 1 статті 1 Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. При тому загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Такі витрати товариством визначені в умовах кредитування та безпосередньо узгодженні з позичальником, де ним взяті на себе обов`язки зі сплати комісії від суми позики у розмірі 468 грн /а.с. 16/.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.

Умовами Договору нарахування та сплата комісії від суми позики визначена сторонами кредитування та безпосередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання договору з такими умовами кредитування, а тому платежі за комісією правомірно включені банком до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття штрафу.

Так, штрафом (неустойкою, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України, право на штраф виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно з п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що штраф (неустойка, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Перзидента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася і на момент розгляду судом справи та ухваленні у ній рішення, воєнний стан в Україні, триває.

Судом встановлено, що фінансовою установою за період часу з 07 квітня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неправомірно нараховано штраф у розмірі 7800 грн та безпідставно включено дану суму у загальний розмір заборгованості.

З урахуванням вищенаведеного вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 7800 грн задоволенню не підлягає.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4953 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, сума заборгованості за відсотками - 585 грн, сума заборгованості по комісії - 468 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1034,08 грн (38,84%) /а.с. 34/.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з копії договору про надання правничої допомоги /а.с. 26-29/, додаткової угоди до зазначеного договору /а.с. 30/, копії акту прийому-передачі наданих послуг /а.с. 9/ та детального опису робіт /а.с.12/ позивачем сплачено за правничу допомогу адвоката кошти в сумі 6000 грн.

В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача за правилами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України у сумі 2330,40 грн (38,84%).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором позики № 318775 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 21 лютого 2025 року у розмірі 4953 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривні, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень, сума заборгованості за відсотками - 585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень, сума заборгованості по комісії - 468 (чотириста шістдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судовий збір в розмірі 1034 (одна тисяча тридцять чотири) гривні 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2330 (дві тисячі триста тридцять) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», місцезнаходження: 07406, м. Київ, вул. Симона Петлюра, 21/1, ЄДРПОУ 43657029.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г. А. Далматова