Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №484/5407/19 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/37/26

Справа: 484/5407/19

РІШЕНЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м.Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Коваленко Н.А.

за участю секретаря судових засідань Голубкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, розподіл майна та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, поділ майна. Свої вимоги обгрунтовує тим, що з січня 2012 року він та ОСОБА_2 почали спільно проживати, як одна сім`я, без реєстрації шлюбу. До початку спільного проживання він почав займатись підприємницькою діяльністю, зареєструвався фізичною особою - підприємцем. Надалі, у зв`язку з розширенням підприємницької діяльності, 15 грудня 2009 року було зареєстровано юридичну особу ПП «Компанія «Агро-Люкс». З метою зменшення навантаження на ПП «Компанія Агро-Люкс» та розширення роботи товариства, було прийнято рішення про реєстрацію нової юридичної особи ПП «Еліта-Люкс». Позивач вказує, що він та ОСОБА_2 працювали у цих компаніях та отримували спільні кошти. Основною роботою підприємств, у тому числі по придбанню майна, а саме: нерухомого майна як для сім`ї, так і для роботи підприємств, транспортних засобів, автозаправної станції тощо займався він. Натомість, оформлення такого майна здійснювалось на ОСОБА_2 , оскільки між ними існували сімейні відносини. У 2016 році у них народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазнач', що за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони спільно набули майно, яке підлягає поділу між ними, однак ОСОБА_2 відмовляється добровільно розділити майно. ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 вчинила фіктивні правочини щодо розпорядження спільним майном, а тому вони підлягають визнанню недійсними на підставі статті 234 ЦК України.

З урахуванням вказаного ОСОБА_1 просить визнати факт його проживання з ОСОБА_2 , з 01.01.2012 року по 30.08.2019 року однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу; визнати недійсними договір купівлі-продажу відкритої стоянки для автомашин, нежитлової будівлі із земельною ділянкою для обслуговування автостоянки площею 0.3 га по АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, площею 49,5 кв.м. і земельної ділянки, площею 0,2224 га, розташованої по АДРЕСА_1 , укладених 07.09.2019 року між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем, та повернути сторони в первісний стан; розділити спільне майно, набуте під час сумісного проживання однією сім`єю, виділивши йому у власність: комплекс нежитлових приміщень та земельну ділянку з кадастровими номером 4810400000:06:024:0020 по АДРЕСА_1 , вартістю 3 140 000 грн; відкриту стоянку для автомашин, нежитлова будівля та земельну ділянку з кадастровим номером 481040000:06:024:0140 по АДРЕСА_1 , вартістю 1 700 000 грн; автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 11 CDI, 2010 року випуску, вартістю 239 780 грн. Всього майна на суму 5 079 780 грн.

Виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на наступне майно: нежитлову будівлю-магазин по АДРЕСА_2 , вартістю 150 000 грн; квартиру однокімнатну по АДРЕСА_3 , вартістю 150 000 грн; нежитлове приміщення-магазин по АДРЕСА_4 , вартістю 200 000 грн; житловий будинок на АДРЕСА_5 , вартістю 156 900 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4810400000:07:023:0008, площею 0,7779 га розташована по АДРЕСА_5 , вартістю 79 200 грн; будинок по АДРЕСА_4 , вартістю 2 164 000 грн; земельну ділянку з кадастровими номером 4810400000:06:031:0005, площею 0,0887 га, розташована в межах Грушівської с/р Первомайського р-ну Миколаївської області, вартістю 73 300 грн, земельну ділянку з кадастровим номером 4825480800:02:000:0388, площею 0,12 га розташована в межах Грушівської с/р Первомайського р-ну Миколаївської області, вартістю 71 600 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4825480800:02:000:0387, площею 0,12 га розташована в межах Грушівської с/р Первомайського р-ну Миколаївської області, вартістю 71 600 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4825480800:02:000:0386, площею 0,12 га розташована в межах Грушівської с/р Первомайського району Миколаївської області, вартістю 71 600 грн. Транспортні засоби: TRAILOR S 383, 1990 року випуску, вартістю 340 737 грн; TRAILOR S 383 LE, 1990 року випуску, вартістю 399 632 грн; FRUEHAUF T 34T1RP, 1990 року випуску, вартістю 505 411 грн; TRAILOR S38EL1C, 1992 року випуску, вартістю 399 632 грн; FRUEHAUF TF 34T13RAA, 1993 року випуску, вартістю 561 568 грн; TRAILOR S 383EL1C, 1991 року випуску, вартістю 399 632 грн; TRAILOR S 383EL, 1991 року випуску, вартістю 399 632 грн; LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, вартістю 1 425 360 грн, а всього майна на суму 7 619 804 грн.

В подальшому ОСОБА_1 було змінено предмет позову, зазначено, що в період перебування цивільної справи в суді ОСОБА_2 змінила адресу майна, комплексу нежитлових будівель, площею 49,5 кв. м та земельної ділянки з кадастровим номером 4810400000:06:024:0020, площею 0,2224 га, розташованої на АДРЕСА_1 . Нова адреса вказаних об`єктів – АДРЕСА_1 .

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю (справа № 484/746/20). Позов мотивує тим, що з ОСОБА_1 вона познайомилась приблизно у 2006 році. У 2010 році він запропонував їй стати партнером по бізнесу та викупити частку в підприємстві, а саме ПП «Компанія «Агро-Люкс» у його партнера. З цього часу вони почали займатися спільним бізнесом спільно займалися купівлею-продажом паливно-мастильних матеріалів. У 2011 році ними було засновано ще одне підприємство ПП «Компанія «Еліта Люкс», основним видом діяльності якого теж була оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. До 2012 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі, а після розлучення в період 2012-2016 років вони час від часу зустрічалися, проводили дозвілля. ОСОБА_1 періодично приїжджав до неї додому та залишався ночувати. Вони інколи зустрічалися з друзями, проводили час з донькою ОСОБА_1 від першого шлюбу та сумісно відвідували заклади відпочинку, кілька разів їздили відпочивати. ОСОБА_2 зазначає, що у період з 2012 року до травня 2016 року вона проживала одна. Спільно з позивачем однією сім`єю як чоловік і жінка вона ніколи не проживала, спільного побуту з ним не вела, взаємних прав та обов`язків, як у подружжя у них не було. У 2015 році вона вирішила народити дитину, але через певні медичні протипоказання прийняла рішення завагітніти у спосіб ЕКО. Оскільки вони з ОСОБА_1 були більше ніж у дружніх відносинах, вона запропонувала йому стати батьком майбутніх дітей, на що позивач згодом погодився. На початку 2016 року стосунків, притаманних подружжю, між ними не було, однак перед народженням дітей вона, за наполяганням батьків, вирішила спробувати побудувати сім`ю з позивачем. З цією метою придбала за власні кошти житловий будинок на АДРЕСА_4 , здійснила ремонт, умеблювала.

У червні 2016 року народилися діти і вони з ОСОБА_1 почали проживати у вказаному будинку. 03.06.2016 на прохання ОСОБА_1 його було зареєстровано у житловому будинку АДРЕСА_4 . Однак, спільне життя не склалося, ОСОБА_1 влаштовував сварки та скандали, а тому з травня 2016 року до липня 2019 року вони постійно розривали стосунки, при цьому не мали спільного бюджету, коштів на утримання дітей позивач не надавав, участі в утриманні будинку не приймав.

ОСОБА_2 стверджує, що все майно, придбане у період часу з 2012 року до 2019 року, було набуте нею за особисті кошти та кошти позичені у знайомих.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на нерухоме майно: земельну ділянку з кадастровим номером 4810400000:07:023:0008, площею 0,7779 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 15 200 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4810400000:06:031:0005, площею 0,0887 га, розташовану в межах Грушівської с/р Первомайського р-ну Миколаївської області; земельну ділянку з кадастровим номером 4825480800:02:000:0388, площею 0,12 га, розташовану в межах Грушівської с/р Первомайського р-ну Миколаївської області; земельну ділянку з кадастровим номером 4810400000:06:024:0140 на АДРЕСА_1 , вартістю 1 700 000 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4825480800:02:000:0387, площею 0,12 га, розташовану в межах Грушівської с/р Первомайського району Миколаївської області, вартістю 416 490 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4810400000:06:024:0020, площею 0,2224 га, розташованої на АДРЕСА_1 , вартістю 323 058 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4825480800:02:000:0386, площею 0,12 га, розташовану в межах Грушівської с/р Первомайського р-ну Миколаївської області, вартістю 14 940 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 4825480800:02:000:0387, площею 0,12 га, розташовану в межах Грушівської с/р Первомайського району Миколаївської області, вартістю 14 940 грн; нежитлову будівлю-магазин на АДРЕСА_2 , вартістю 30 260 грн; квартиру однокімнатну по АДРЕСА_3 , вартістю 41 000 грн; житловий будинок на АДРЕСА_5 , вартістю 123 000 грн; житловий будинок на АДРЕСА_4 , вартістю 141 800 грн; відкриту стоянку для автомашин з нежитловою будівлею площею 13 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 7 980 грн; комплекс нежитлових будівель, об`єкт нежитлової нерухомості площею 49,5 кв. м, розташованих на АДРЕСА_1 , вартістю 141 390 грн.

Визнати за нею право особистої приватної власності на рухоме майно: TRAILOR S 383, 1990 року випуску, вартістю 360 000 грн; TRAILOR S 383 LE, 1990 року випуску, вартістю 360 000 грн; FRUEHAUF T 34T1RP, 1990 року випуску, вартістю 360 000 грн; ТRAILOR S38EL1C, 1992 року випуску, вартістю 360 000 грн; FRUEHAUF TF 34T13RAA, 1993 року випуску, вартістю 360 000 грн; TRAILOR S 383EL1C, 1991 року випуску, вартістю 360 000 грн; TRAILOR S 383EL, 1991 року випуску, вартістю 360 000 грн; MERCEDES-BENZVITO 11 CDI, 2010 року випуску, вартістю 240 000 грн; LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, вартістю 960 000 грн.

22.05.2020 об`єднано в одне провадження справу № 484/5407/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: - ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, розподіл майна, та справу № 484/746/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю.

11.09.2024 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.04.2023 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.02.2025 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

05.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача та позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Представник позивача вказала, що позивач ОСОБА_1 з ОСОБА_2 спільно проживали, як сім`я з січня 2012 року до серпня 2019 року. До моменту початку спільного проживання, ОСОБА_1 почав займатись підприємницькою діяльністю та відповідно зареєструвався фізичною особою-підприємцем. У подальшому, у зв`язку з розширенням підприємницької діяльності, 15.12.2009 було зареєстровано юридичну особу ПП «Компанія «Агро-Люкс». Після початку спільного проживання з ОСОБА_2 враховуючи, що між сторонами склались сімейні, відповідно довірливі відносини, а також у зв`язку з виходом зі складу учасників, іншого учасника було прийнято рішення по придбанню такої частки у статутному капіталі ПП «Компанія Агро-люкс» та оформлення її на ОСОБА_2 . У результаті чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали власниками підприємства з долями у статутному капіталі підприємства 50/50. З метою зменшення навантаження на ПП «Компанія Агро-люкс» та розширенням роботи товариства, було прийнято рішення про реєстрацію нової юридичної особи ПП «Еліта-Люкс», де засновниками, знову ж таки стали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з частками у статутному капіталі 50/50. У подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали у цих компаніях та отримували спільні кошти. Основною роботою підприємств, в тому числі по придбанню майна, а саме нерухомого майна як для родини, так і для роботи підприємств, транспортних засобів, автозаправної станції, тощо займався ОСОБА_1 . Однак, оформлення майна здійснювалось на ОСОБА_2 , оскільки між сторонами існували сімейні відносини. У 2016 році у сторін народились спільні діти. ОСОБА_2 після припинення спільного проживання, поза волею позивача за договором купівлі-продажу в період з 03.09.2019 по 09.10.2019 року відчужила транспортні засоби своїй тітці - ОСОБА_7 та матері ОСОБА_4 , а отримані кошти були використані в своїх інтересах. 07.09.2019 ОСОБА_2 відчужила за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нежитлове приміщення із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 обалсі, будівлю стоянки із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 своїй тітці ОСОБА_3 . З урахуванням вказаного, представник позивача просила після встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2012 року по 30.08.2019 року однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобільної стоянки та комплексу нежитлових будівель, з земельними ділянками під ними, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 07.09.2019 року, розділити майно, що було ними спільно набуте.

В задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та вказав, що твердження позивача про те, що сторони проживали спільно, як подружжя однією сім`єю в період з 01.01.2012 по 30.08.2019 рік не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Зазначає, що участі, як коштами так і особистої участі в придбанні чи подальшому користуванні, спірного майна позивач не брав. Зазначив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають спільних дітей, після їхнього народження у 2016 році ОСОБА_2 прийняла рішення спробувати жити з батьком дітей, позивачем за первісним позовом, але спільного життя через постійні сварки у них не вийшло, тому вважає, первісний позов таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги за первісним позовом не визнав та заперечував проти їх задоволення. Проти задоволення зустрічного позову не заперечує та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У даній справі за первісним позовом виник спір щодо визнання факту спільного сумісного проживання позивача ОСОБА_1 як чоловіка та відповідачки у справі ОСОБА_2 як жінки без реєстрації шлюбу, набуття ними у спільну сумісну власність нерухомого майна та поділу нерухомого та рухомого майна, яке, за твердженням позивача, набуто сторонами за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також щодо визнання правочинів вчинених відповідачами у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 недійсними.

Встановлено, що 01 листопада 2011 року припинено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.10.2011 року у справі №2-1337/11.

Згідно з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.15-21 т.1), 15 грудня 2009 року проведена державна реєстрація ПП «Компанія «Агро-Люкс», керівником та засновником якої є ОСОБА_1 . Крім нього, до переліку засновників (учасників) юридичної особи увійшла ОСОБА_2 з рівними частками внесків - по 50 % кожен.

04 травня 2011 року проведена державна реєстрація ПП «Компанія «Еліта-Люкс», до складу засновників (учасників) підприємства увійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зі статутним капіталом у розмірі по 5 000 грн та з часткою кожного по 50 % (а.с22-28 т.1).

Основним видом діяльності вказаних підприємств зазначено оптова, роздрібна торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля хімічними продуктами, роздрібна торгівля пальним, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Ч.1 та 2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, перекази коштів, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див. постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі позиції сторін щодо факту спільного проживання однієї сім`єю у період з 2012 року по 2019 рік є протилежними.

Так на підтвердження факту спільного проживання та факту сімейних стосунків з ОСОБА_2 за період з січня 2012 по серпень 2019 ОСОБА_1 надано наступні докази: численні кольорові спільні фотографій сторін, їх дітей, доньки позивача від першого шлюбу, батьків відповідачки ОСОБА_2 ; договір на туристичне обслуговування від 27.05.2019 року № 3705914 (т.3, а/с 136-141), за яким було організовано відпочинок у Турецькій республіці та яка оплачена ОСОБА_1 ; договір на туристичне обслуговування від 24.12.2018 року № 74930099, укладений ОСОБА_1 , щодо організації відпочинку у республіці Домінікана (т. 1, а/с 69-71), на двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; договір на туристичне обслуговування від 28.05.2018 року № 2018-4 (т. 3 а/с 129-134), відпочинок у Турецькій республіці Ткачук Д., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , вартість відпочинку оплачена ОСОБА_1 ; довідки голови квартального комітету № 67 м. Первомайськ, Миколаївської області Т.В. Ушкарьової; довідку голови правління ОСББ «Голта» Михайлюка В.В., копією будинкової книги, за адресою: АДРЕСА_6 ; відеозаписом з святкування дня народження спільних дітей сторін; видаткові накладні та квитанцію прибуткового ордеру на придбання товарів; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.11.2019 року (т. 3, а/с 116), про реєстрацію матеріалів кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 , у відношенні ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_2 до органів поліції від 31.07.2019 року (т. 3 а/с 124); договір № 18258 від 23.03.2015 року, про надання медичних послуг з додатками (т. 3 а/с 143-149). Послуги, які надавались за цим договором, були пов`язані з процедурою штучного запліднення та підписувався обома сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в результаті чого, у сторін народились діти. До договору про надання медичних послуг, було укладено Додаток № 2 про надання медичних послуг, а саме заява про кріоконсервування ембріонів, яка також підписана обома сторонами, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 ; консультативне заключення від 10.04.2019 року (т.3, а/с 125-126), виданого доцентом, кандидатом медичних наук ОСОБА_11 , Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Кафедра психіатрії, наркології та психотерапії з курсом ПО Центр психодіагностики та психокорекції дезадаптаційних та кризових станів.

Разом з тим ОСОБА_2 заперечує факт спільного проживання з ОСОБА_1 у період про який вказує останній .

На підтвердження того, що саме ОСОБА_2 оплачувала житлово комунальні послуги, остання надала ряд квитанцій про оплату за спожиту електроенергію та спожитий природній газ, у період з 2016 по 2021 роки за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , де платником є ОСОБА_2 .

За клопотанням представника позивача за зустрічним позовом було допитано свідків.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12 дав показання, що у 2017 році відкрив готельно-ресторанний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до нього звернулася ОСОБА_2 з приводу проведення заходу, а саме дня народження дітей з нею приїхав її покійний батько ОСОБА_13 . З ОСОБА_13 він був знайомий. Свідок вказав, що погодився і вони обговорили вартість святкування. Він пам`ятає, що ОСОБА_13 на той час погодився доплатити різницю вартості святкування у разі якщо у ОСОБА_14 не вистачить коштів. За проведений захід розраховувалася ОСОБА_2 ; йому не відомо звідки у неї кошти. Хто займався розважальною частиною заходу він не знає, зазначив, що на заході були присутні клоуни на ходулях, фуршетні столи. Щодо сімейного життя і батька дітей ОСОБА_14 йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дав покази, що знає ОСОБА_2 з 2011 року, оскільки робив на її замовлення ремонт у квартирі у 2014 році, потім у 2015 році вона ще придбала квартиру, тому знову до нього зверталася з питання проведення ремонту даної квартири, а у 2016 році вона звернулася до нього з приводу проведення ремонтних робіт у котеджі по вул. Тулаєва у м..Первомайську Миколавїської області. Питання дизайну, будівельних матеріалів, розрахунку за виконані роботи здійснювала ОСОБА_2 . ОСОБА_1 з ним ніколи нічого не обговорював і не розраховувася. Свідок не цікавився звідки у ОСОБА_14 гроші, якись час ОСОБА_14 говорила, що їй допомогає батько. Ремон в будинку АДРЕСА_4 робили у 2016 (стелили ламінат, клеїли шпалери, натягували стелю, клали тротуарну плитку), у 2017 році здйснювали вуличні роботи. Частково робили деякі ремонтні роботи у 2018-2019 роках. Йому не відомо з ким проживала ОСОБА_14 і коли народилися діти, але бачив , що до ОСОБА_14 приїздили батьки та друзі.

ЄСПЛ визнає допустимість застосування у цивільних справах стандарту доказування "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) (див. наприклад п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі "Бендерський проти України", заява № 22750/02; рішення від 15 листопада 2007 року у справі "Khamidov v. russia", заява №72118/01; рішення від 23 серпня 2016 року у справі "J.K. and others v. Sweden", заява № 59166/12) та вказує на його відмінність від стандарту доказування у кримінальних справах - "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

На відмінність між стандартами доказування у цивільних та кримінальних справах звертав увагу і Верховний Суд, зокрема у постановах від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23, від 25 березня 2026 року у справі № 157/230/25.

Водночас стандарт доказування "баланс ймовірностей" не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом.

У пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року Великої Палати Верховного Судуу цивільній справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформовано висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19) зазначено, що: "проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що: "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)".

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю. При цьому факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 363/3231/18 (провадження № 61-2801св23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2026 року в справі № 143/520/24 (провадження № 61-13384св25) вказано, що: "положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Позивач за первісним позовом у справі стверджує, що з січня 2012 по серпень 2019 року з відповідачкою ОСОБА_2 проживали спільно як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, мають спільних дітей, несли спільні витрати, набували у власність спільно нерухоме та рухоме майно, як для сім`ї так і для підприємств, зокрема і те, яке є предметом спору у вказаній справі у зв`язку з чим вважає дане майно спільним сумісним, а розпорядження відповідачкою ОСОБА_2 у справі вказаним майном без його згоди вважає протиправним.

Щодо доводів належності доказів та доведеності вимог позивача в частині спільного проживання позивача з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та виникнення у вказаних осіб прав спільної сумісної власності на набуте у вказаний період нерухоме майно, суд враховує наступне.

Так, дійсно спільними фотосвітлинами, договорами на туристичне обслуговування від 27.05.2019 року № 3705914, 24.12.2018 року № 74930099, 28.05.2018 року № 2018-4 підтверджується факт проведення сторонами спільного відпочинку. Договором про надання медичних послуг лікування безпліддя від 23.03.2015, де сторонами зазначені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , відеозаписом святкування річниці дня народження спільних дітей, 02.06.2017 року підтвержується, що сторони мають спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, наданими позивачем доказами підтверджується місце його проживання з 03.06.2016 року за адресою АДРЕСА_4 , а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.11.2019 року, відповідно до якого проведено реєстрацію матеріалів кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 , у відношенні ОСОБА_1 та за заявою ОСОБА_2 до органів поліції від 31.07.2019 року; довідкою від 21.11.2019 голови квартального комітету № 67 м. Первомайськ, Миколаївської області ОСОБА_16 де вказано, що ОСОБА_17 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , разом з ним проживають однією сім`єю ОСОБА_2 та їхні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зазначено, що ОСОБА_1 приймає активну участь у житті котеджного містечка у будинку АДРЕСА_4 та вказано, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за вказаною адресою з 03.06.2016. Із довідок голови квартального комітету № 67 від 18.062018, 23.05.2019, 29.01.2020 вбачається, що ОСОБА_1 здійснював оплату за стоянку, прибирання вулиць, дитячого майданчика, стадіону та інше.

Більш того суд враховує, що відповідачка у справі і не заперечує факт проживання позивача за адресою АДРЕСА_4 з моменту його реєстрації, 03.06.2016, вказує, що з позивачем у них є двоє спільних дітей та підтверджує, що планувала проживати з ОСОБА_1 та дітьми, але спільне життя не склалося через сварки. Наявність складних відносин між сторонами підтвержується також консультативним заключення від 10.04.2019 року (т.3, а/с 125-126), виданого доцентом, кандидатом медичних наук ОСОБА_11 , Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Кафедра психіатрії, наркології та психотерапії з курсом ПО Центр психодіагностики та психокорекції дезадаптаційних та кризових станів.

Разом з тим, суд зазначає, що видаткова накладна № 242 від 06.04.2017 року, у котрій вказано, що було придбано товар на загальну суму 103 936, 00 грн та зазначено отримувача: ОСОБА_1 АДРЕСА_4 , для яких саме цілей вказаний товар було придбано дана накладна не містить інформації; так само і не містить такої інформації прибутковий касовий ордер від 16.07.2017 та видаткова накладна № 243 від 13.07.2017 року, відповідно до якої міститься перелік товару на загальну суму 46 157, 60 грн, та зазначено отримувача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , але не зазначено для яких саме цілей вказаний товар було придбано; акт виконаних робіт за червень 2017 року містить дані замовника ОСОБА_1 та вказано АДРЕСА_7 , виконавцем є ФОП « ОСОБА_18 », наявний перелік виконаних робіт на суму 8 4215 грн., даний акт не містить інформації за якою адресою були проведені вказані роботи. Також позивачем надано довідку про його місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_8 та копію будинкової книги про місце реєстрації за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 15-153).

Щодо набуття сторонами у даній справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у спільну сумісну власність спірного нерухомого майна суд враховує наступне.

Так, положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Верховний Суд у постановах від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року в справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року та справі № 199/3941/20 вказував, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 694/1540/20, від 25 березня 2026 року в справі № 709/2037/24).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що хоч позивач і надав до суду докази їх спільного проживання із відповідачкою у справі ОСОБА_2 у спірний період, однак вказані докази не підтверджують наявність в них спільного бюджету та ведення ними спільного господарства та не підтверджують придбання спірного майна саме у спільну сумісну власність. У вказаний період вбачається, що ОСОБА_2 укладено низку договорів купівлі-продажу.

Зокрема із тексту договору купівлі-продажу, наданого ОСОБА_2 , укладеного 31.07.2015 року між ОСОБА_19 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем вбачається, що земельну ділянку для індивідуального садівництва із кадастровими номерами: 4825480800:02:000:0386 площею 0,1200 га (а.с. 34 т. 2) зазначено, що цим договором вказана земельна ділянка набувається ОСОБА_2 в приватну власність згідно із поданою ним заявою про те, що вона не одружена, а грошові кошти, які нею витрачаються нею на придбання нерухомості не є спільною сумісною власністю (п. 19 Договору).

Аналогічні відомості зазначені у договорі купівлі продажу, укладеному 31.07.2015 року між ОСОБА_20 і ОСОБА_2 , як покупцем земельної ділянки для індивідуального садівництва із кадастровими номерами: 4825480800:02:000:0387 площею 0,1200 га (а.с. 37 т.2), у договорі вказано, що дана земельна ділянка набувається ОСОБА_2 в приватну власність згідно із поданою ним заявою про те, що вона неодружена, а грошові кошти, які нею витрачаються нею на придбання нерухомості не є спільною сумісною власністю (п. 19 Договору).

Крім того, із тексту укладеного 29.10.2015 року між продавцем ОСОБА_21 і покупцем ОСОБА_2 договору купівлі–продажу житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 4810400000:07:023:0008, за адресою АДРЕСА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Мовчан А.С., вбачається, що покупець ОСОБА_2 свідчить, що у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебуває, нерухоме майно за договором набуває в особисту приватну власність ( п. 6.5 розділу 6 Договору) (а.с.40-41 т.2).

Із тексту укладеного 12.11.2015 року між продавцем ТОВ «ХАСКІ» в особі генерального директора ОСОБА_22 і покупцем ОСОБА_2 договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, загальною площею 49,5 кв.м, по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Колесніченко Л.І., вбачається, що покупець ОСОБА_2 свідчить, що вона неодружена, та що грошові кошти, які витрачаються нею на придбання нерухомості, що є предметом цього договору, не є спільною сумісною власністю (п. 14 Договору) (а.с. 44-45 т. 2).

Із тексту договору, укладеного 12.11.2015 року між продавцем ТОВ «ХАСКІ» в особі генерального директора ОСОБА_22 і покупцем ОСОБА_2 договору купівлі–продажу відкритої стоянки для автомашин, нежитлової будівлі, загальною площею 13.0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Колесніченко Л.І., вбачається, що покупець ОСОБА_2 свідчить, що вона неодружена, та що грошові кошти, які витрачаються нею на придбання нерухомості, що є предметом цього договору, не є спільною сумісною власністю (п. 14 Договору) (а.с. 47-48 т. 2).

Із тексту договору, укладеного 12.04.2016 року між продавцем ОСОБА_23 і покупцем ОСОБА_2 договору купівлі–продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Мовчан А.С., вбачається, що покупець ОСОБА_2 свідчить, що вона в зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебуває, нерухоме майно за договором набуває в особисту приватну власність (п. 6.5 розділу 6 Договору) (а.с. 50-51 т. 2).

Із тексту договору, укладеного 02.07.2016 року між продавцем ОСОБА_24 і покупцем ОСОБА_2 договору купівлі–продажу земельної ділянки для індивідуального садівництва кадастровий номер 4825480800:02:000:0388, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Мовчан А.С., вбачається, що покупець ОСОБА_2 свідчить, що вона в зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебуває, нерухоме майно за договором набуває в особисту приватну власність (п. 6.4 розділу 6 Договору) (а.с. 54-55 т. 2).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 4810400000:06:024:0140, укладеного 13.04.2018 року між Територіальною громадою міста Первомайська Миколаївської області від імені якої діє Первомайська міська рада в особі голови Дромашко Людмили Григорівни і покупцем ОСОБА_2 , остання свідчить, що вона в зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебуває, нерухоме майно за договором набуває в особисту приватну власність (п. 10.2 розділу 10 Договору) (а.с. 57-58 т. 2).

Аналогічні відомості зазначено у п.10.2 розділу 10 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 4810400000:06:024:0020, укладеного 14.06.2018 року між Територіальною громадою міста Первомайська Миколаївської області від імені якої діє Первомайська міська рада в особі голови Дромашко Людмили Григорівни і покупцем ОСОБА_2 , де покупець свідчить, що в зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебуває, нерухоме майно за договором набуває в особисту приватну власність (а.с. 59-61 т. 2).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 16.02.2012 р між ОСОБА_25 як продавцем і ОСОБА_2 , як покупцем, остання прийняла у власність 7/100 ідеальних часток нежитлового приміщення-магазину, по АДРЕСА_4 (а.с. 26 т.2).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 12.06.2012 між ОСОБА_26 як продавцем і ОСОБА_2 , як покупцем, остання прийняла у власність квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 31 т.2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30 т.2) 17.01.2013 проведено державну реєстрацію нежитловоого приміщення, офіс за адресмою: АДРЕСА_2 , форма власності приватна, власник ОСОБА_2 ; підстава вниникнення права власності свідоцтво серії та номер 63410 від 18.01.2013.

Крім того, 15 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 проведена державна реєстрація транспортного засобу марки MERCEDES- BENZ VITO 111 CDI; 18 жовтня 2015 року автомобіль марки TRAILOR S 383 EL; 07 лютого 2015 року транспортний засіб FRUEHAUF TF 34T13RAA; 15 червня 2012 року автомобіль TRAILOR S383EL1C; 02 жовтня 2014 року транспортний засіб марки FRUEHAUF T 34T1RP; 16 січня 2016 року автомобіль марки TRAILOR S 383EL 1 C; 16 січня 2016 року транспортний засіб марки TRAILOR S 383; 17 лютого 2017 року автомобіль марки TRAILOR S 383EL; 08 грудня 2016 року транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER.

Транспортні засоби, які є предметом поділу, ОСОБА_2 були зняті з реєстраційного обліку у 2019 року, що підтверджується відомостями РСЦ МВС в Миколаївській області ТСЦ № 4842 № 31/14/2-Ж-02 від 14 грудня 2019 року (том 2, а. с. 64).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) зазначив: «Вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.

Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпорядження майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність».

Подання ОСОБА_2 заяв про те, що вказане майно нею набувається в особисту власність свідчить про те, що сторони хоч проживали спільно у відповідний період часу, а саме судом встановлено з наданих на підтвердження позивачем доказів у період з 2016 по 2019 однак дані правовідносини не мали ознак притаманних подружжю, оскільки не були спрямовані на набуття майна у спільну сумісну власність, так як укладаючи відповідні правочини щодо нерухомого майна ОСОБА_2 окремо поданими заявами визначала набуте майно як особисту власність та заявляла, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває.

Суд вважає, що у разі придбання вищезазначеного майна ОСОБА_2 за спільні з ОСОБА_1 кошти, останній повинен був застерегти ОСОБА_2 від посвідчених нотаріусами заяв, якщо це майно дійсно, як зазначає позивач було придбано за сімейні кошти, спільним рішенням, а лише оформлено на ОСОБА_2 .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивачем у справі не доведено, що відносини між позивачем у справі ОСОБА_1 та відповідачкою у справі ОСОБА_2 мали ознаки притаманні подружжю, а тому суд вважає не доведеними твердження про набуття сторонами саме у спільну сумісну власність спірного майна, яке було придбано відповідачем ОСОБА_2 за особисті кошти та в особисту власність, а тому доводи про порушення вимог ст. 65 СК України при відчуженні майна, а саме земельної ділянки площею 0.2224 га, кадастровий номер 4810400000:06:024:0020; комплексу нежитлових будівель, загальною площею 49,5 кв м., по АДРЕСА_1 ; земельної ділянка площею 0.3 га, кадастровий номер 4810400000:06:024:0140; відкритої стоянки для автомашин, нежитловою будівлею, загальною площею 13.0 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 є не обґрунтованим, у зв`язку із чим позов є не доведеним та не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю, суд зазначає таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України)

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.06.2020 у справі № 909/337/19.

Оскільки позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 відмовлено у встановленні спірного факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини з ОСОБА_2 , у визнанні набуття у спільну власність спірного майна, яке було набуто ОСОБА_27 за особисті кошти та в особисту власність, то суд фактично вирішив вимоги зустрічного позову, а право позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на спірне майно не порушено. З огляду на викладене, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання майна приватною особистою власністю слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частинами 1,3 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, відтак судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , слід залишити за ним, а судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , - залишити за нею.

Керуючись ст.13, 81, 89, 263 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, розподіл майна, відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Повне найменування та реквізити учасників справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_10 .

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 , РНОКПП АДРЕСА_5 .

відповідач за первісним позовом: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_11 .

Суддя