Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №482/2593/25 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

07.10.2026

Справа № 482/2593/25

Номер провадження 2-а/482/23/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Зуб С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в залі суду в м. Нова Одеса, Миколаївської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Новоодеський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, яка мотивована тим, що вона постановою по справі про адміністративне правопорушення за ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення №2290 від 25.09.2025 року притягнута до адміністративної відповідальності та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 , 25.09.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 під час звірки облікових даних, встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк до 05.06.2025 своєчасно не пройшла повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та самостійно не звернулася до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим порушила вимоги Закону України №3621- ХІ від 21.03.2024 року «Про внесення змін до деяких Законів України, щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

26.09.2025 позивачем пройдено ВЛК та отримано довідку лікарської комісії №2025-0943-0089-7 від 26.09.2025р., згідно якої, на підставі ст.96, 386 графи II розкладу хвороб її визнано придатною до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

07.11.2025р. позивачу в мобільному застосунку «Дія» прийшло повідомлення - постанова державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші по виконавчому провадженні №79543918 i саме тоді позивач дізналась, щодо було винесено вищевказану постанову.

Після цього позивач звернулась за правовою допомогою і до Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), де написала заяву про отримання постанови (документа на основі якого відкрито виконавче провадження) від 14.11.2025р. Хоча до винесення постанови ні повістки про виклик для проходження медичного огляду, ні будь-яких інших повідомлень про необхідність проходження ВЛК позивачу не надходили.

Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Також вважає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймаючи постанову від 25.09.2025 року №2290, не дотримався положень статті 278 КУпАП, наведені в даній статті питання вирішив лише частково і ті неправомірно. Оскільки, в назві постанови вказано «ч.3 ст.210 КУпАП», в описовомотивувальній частині постанови - правопорушення кваліфікується за «ч.3 ст.210-1 КУпАП», а в резолютивній частині вказано: «визнати громадянку ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУПАП...». При тому, що ст.210 КУпАП складається з трьох частин, жодна з них не вказана. Окрім того, у вищевказаній постанові зазначено, що позивач не працює, але насправді, вона офіційно працевлаштована, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку. Таким чином, докази правомірності рішення відповідача, в даному випадку вважає недостатніми.

Посилаючись на вищевикладене позивач просила суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №2290 від 25.09.2025 року винесену стосовно ОСОБА_1 за ст. 210 КУпАП, а провадження по справі закрити на підставі пі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу данного адміністративного правопорушення.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08.12.2025 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Суть адміністративного порушення наступна: 25 вересня 2025 року о 09 год. 15 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 під час звірки облікових данних встановлено, що громадянка ОСОБА_1 у встановлений строк до 05 червня 2025 року своєчасно не пройшла повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, та самостійно не звернулась до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим порушила вимоги Закону України №3621-ХІ від 21.03.2024 року. За наслідком вказаного на ОСОБА_1 була складена Постанова №2290 від 25 вересня 2025 року про адміністративне правопорушення. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.3 ст. 210 КУпАП. Зазначена кваліфікація в описовій частині Постанови №2290 за “ч.З ст. 210-1” КУпАП є технічною опискою. В резолютивній частині Постанови №2290 зазначено правильну кваліфікацію саме за ст. 210 КУпАП. Проходження ВЛК Позивачем - ОСОБА_1 26.09.2025 року, тобто на наступний день після складання оскаржуваної Постанови №2290 від 25.09.2025 року, розцінюється Відповідачем, як визнання вини ОСОБА_1 та намаганням уникнути відповідальності за несвоєчасне її проходження, оскільки вона знала вимоги законодавства України та необхідність проходження за її військово- обліковою спеціальністю військово лікарської комісії. За такого відповідач вважає, що зазначена позовна заява є необґрунтованою та її вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі. Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, роблячи висновки щодо предмету спору виходить із наступного. Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вивчивши доводи позивача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини. Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення серії №2290 від 25.09.2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. За змістом вказаної постанови «25 вересня 2025 року о 09 год. 15 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 під час звірки облікових данних встановлено, що громадянка ОСОБА_1 у встановлений строк до 05 червня 2025 року своєчасно не пройшла повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, та самостійно не звернулась до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим порушила вимоги Закону України №3621-ХІ від 21.03.2024 року…… За такого, гр. ОСОБА_1 , діючи всупереч наведеним вище нормативно-правовим актам, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП під час дії особливого періоду». Позивач стверджує що вона повістки не отримувала, направлення для проходження медичного огляду їй також не вручалось, саме тому вона не могла відмовитись від проходження медичного огляду, оскільки взагалі не направлялася для проходження такого огляду. Таким чином обставини зазначені в постанові не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідачем не надано доказів того що ним дійсно направлялася повістка ОСОБА_1 , що її направляли для проходження медичного огляду ВЛК, і що вона відмовився від такого огляду. Крім того, судом встановлено, що постанова №2290 від 25.09.2025 містить суперечливі дані щодо кваліфікації адміністративного правопорушення. Так, в мотивувальній частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, тоді як в резолютивній частині зазначено, що ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, яка містить три частини і із постанови не зрозуміло на підставі якої частини ст.210 КУпАП на ОСОБА_1 накладено стягнення. Право особи знати, у чому вона обвинувачується, є фундаментальним елементом права на захист і забезпечується через ознайомлення з матеріалами справи та протоколом, що чітко закріплено у статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Хоча термін «обвинувачення» частіше використовується у кримінальному процесі, у справах про адмінправопорушення воно означає право знати суть і правові підстави правопорушення, яке особі інкримінують. В даному випадку суд вважає, що це право ОСОБА_1 є порушеним. Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. На підтвердження вчинення інкримінованого позивачу правопорушення відповідачем не надано суду жодного доказу. За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності винесення оскаржуваної постанови. У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 9 вересня 2026 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 10-р(II)/2026 щодо сплати судового збору за оскарження постанов про адміністративні правопорушення. Конституційний Суд України розглянув питання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про судовий збір» та дійшов висновку, що подання до суду позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідної апеляційної скарги, не передбачає сплати судового збору. Проаналізувавши положення Закону України «Про судовий збір», КСУ установив, що законодавством передбачено сплату судового збору лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення Закон не встановлює. Як встановлено судом, при подачі позову до суду позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1212,00 грн. За обставин, викладених вище, сплачений судовий збір підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Новоодеський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову №2290 року від 25 вересня 2025 року винесену ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.210 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Фінансовому органу: Управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області (ЄДРПОУ 37992030) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 1212,00 (одна тисяча двісті дванадцять) гривень 00 копійок. сплачений за платіжною інструкцією № 2.411826011.1 від 21.11.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів з моменту оголошення вступної та резолютивної частини.

Суддя В.О. Баранкевич