Суд: Миколаївський районний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №945/1857/26
Суддя: Лопіна О. О.
Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1857/26
Провадження № 2/945/1907/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
06 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
в с т а н о в и в:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 10 852,54 грн; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.02.2020 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 304/7731531-CК. Згідно умов вказаного договору, позивачем було надано відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору.
21.12.2023 року було укладено договір №НІ/11/14-Ф відповідно до якого Акціонерне товариство «Таскомбанк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 304/7731531-CК. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 304/7731531-CК.
На день звернення до суду заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується заборгованість у розмірі 10 852,54 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -5 355,29 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5 154,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 342,26 грн.
Ухвалою судді відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, у позові зазначив про розгляд справи без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, згідно зворотного повідомлення судові повістки отримала особисто. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем укладено заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування № 304/7731531-СК.
Згідно з умовами вищезазначеного Заяви-договору, відповідачка просила відкрити їй поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів на її ім`я та виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Master Card World, встановити на платіжну картку кредитний ліміт на суму 6 000,00 грн.
Позивачем надано виписку по особовим рахункам кредитного договору № 304/7731531-СК за період з 14.02.2020 по 21.12.2023, відповідно до якого, відповідач користувалася кредитними коштами.
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 14.07.2026 відповідачка має заборгованість у розмірі 10 852,54 грн, з яких: 5 355, 29 грн- заборгованість по тілу кредиту; 5 497,25 грн- заборгованість по відсотками.
Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано. Правильність розрахунків заборгованості за кредитним договором не спростована.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1,2ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зіст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
21.12.2023 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги №НІ/11/14-Ф, за умовами якого АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 304/7731531-CК.
Відповідно до Реєстру боржників від 21.12.2023 до договору відступлення прав вимоги № НІ/11/14-Ф від 21.12.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки.
Відповідно до положень ст.ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, прийшов до висновку, що у відповідача існує обов`язок перед позивачем ТОВ «Коллект Центр» щодо сплати заборгованості за договором № 304/7731531-СК від 14.02.2020 року.
Разом з тим слід зазначити, що оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки та розмір процентів визначаються кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Норми статей 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Установлено, що заява-договір містить підпис відповідача. Водночас, ця заява-договір не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме: розміру процентів за користування кредитом.
Підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).
У матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку, з якої вбачається фактичне використання коштів (зняття; переказ) та їх повернення.
У підписаній позичальником заяві-договорі не зазначено погодженого сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Зазначене позбавляє суд можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти висновку про розмір заборгованості за відсотками.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в межах пред`явлених позовних вимог підлягають задоволенню лише в частині стягнення тіла кредиту.
Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У матеріалах справи наявні письмові матеріали на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, а саме: договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявка на надання юридичної допомоги № 676 від 01.06.2026, витяг з Акту № 23 від 30.06.2026 року про надання правничої допомоги на суму 9 000 грн.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, ціну позову, також те, що відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подано, однак враховує, що позовні вимоги задоволено частково та вважає, що сума витрат на правову допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 4 500,00 грн.
Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 49,35 %, згідно з положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 313,77 грн понесеного судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 13,81,89,141,258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 509, 526, 599, 611, 625, 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд, -
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 304/7731531-СК від 14.02.2020 у розмірі 5 355,29 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір розміром 1 313,77 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог- відмовити
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ТОВ «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена ЛОПІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua