Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №488/4902/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/4902/26

Провадження № 3/488/545/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Головіна Т.М., за участю – особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно,-

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонер, проживає – АДРЕСА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 27.08.2026 року о 21:25 год. в м. Миколаєві по пр-ту Богоявленському, 310, водій ОСОБА_1 керував електричним транспортним засобом – «Fada Brand Electric Bicycles», модель FDET 10FLA-72, б/н, потужністю НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: виражений запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за місцем зупинки або в медичному закладі, на що водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні провину визнав частково та суду показав, що був випивший, але не п`яний, випив горілки 3 рази по 40 грам з родичами, поминали загиблого племінника та побратимів, при цьому розумів, що за кермо сідати не потрібно; відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою Драгера, бо йому не довіряє, а проходження огляду в медичній установі йому інспекторами поліції не пропонувалося; водійські права має, але ними не користується, бо мліють ноги та руки через наявність більше 15 контузій. Просив долучити до матеріалів справи посвідчення інваліда ІІІ групи, копію посібника з експлуатації електротрайка, за кермом якого він був при скоєнні правопорушення та розстрочити сплату штрафу, бо має скрутне матеріальне становище у зв`язку з тим, що не працює, є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи.

З досліджених письмових матеріалів справи вбачається, що провина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена та підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 756783 від 27.08.2026 року;

інформацією, що міститься в акті огляду на стан сп`яніння водія та направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння водія ОСОБА_1 від 27.08.2026 року, відповідно до яких у останнього поліцейськими в результаті огляду були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода; а також дослідженими в суді даними відео з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 , як водію транспортного засобу з огляду на наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейськими пропонується пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою алкотестеру Драгер або в медичному закладі, на що останній повідомив, що випив 100 гр. пива, а його транспортний засіб є електровелосипедом, а не автомобілем, тому прав на нього не потрібно, та надалі відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі.

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокремаст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі ПДРУ країни).

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Оскільки визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП сам КУпАП не містить, для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Як вбачається з долученого ОСОБА_1 в судовому засіданні посібника з експлуатації електротрайків (трицикл) моделі «ТМ FADA» та його технічних характеристик, які є у вільному доступі мережі Інтернет, – це триколісний електротрицикл, орієнтований на можливість переміщення людей з обмеженими можливостями, або для забезпечення мобільності дорослого, має потужність двигуна 1100 Вт, батарейний модуль якого складається з 6-ти тягових свинцево-кислотних акумуляторів 72V-20Ah та максимальну швидкість 35 км/год.

Тобто, вказаний електротрайк відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX є низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортний засіб, а не лише механічних транспортних засів.

Отже, у відповідності до діючого законодавства електротрайк, яким керував ОСОБА_1 , належить до транспортних засобів.

Таким чином, зважаючи на викладене вище та диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка кореспондується з 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, у діях ОСОБА_1 наявна складова складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП: відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи, а саме відеозаписи з бодікамери поліцейського, в повному обсязі підтверджують факт вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Надавши оцінку представленим доказам, суд вбачає в діях ОСОБА_1 та находить доказаною його вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП - у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Твердження ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що він не був п`яний, а був «випивший» через загибель племінника, побратимів та його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння через недовіру до алкотестеру Драгер суд не бере до уваги, оскільки досліджені судом докази не спростовують його винуватість. Інших доказів, на спростування обставин, викладених в протоколі та на підтвердження доводів стосовно відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 в судовому засіданні надано не було.

Надавши оцінку представленим доказам, у суду немає сумніву, що особа, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, як ОСОБА_2 , фактично є Ластовецьким, що підтверджено наданою останнім у судовому засіданні копією паспорта, а невірно встановлені посадовою службовою особою органу патрульної поліції анкетні дані ОСОБА_1 в протоколі, не спростовують встановленої судом його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та не перешкоджають його притягненню за вчинене до адміністративної відповідальності.

Згідно довідки Управління патрульної поліції у Миколаївської області від 28.08.2026 року, ОСОБА_1 не отримав (не має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами, однак суд не бере до уваги названу довідку, оскільки вона надана не на ту особу, яка фактично притягується до адміністративної відповідальності. При цьому у судовому засіданні з показань ОСОБА_1 встановлено, що останній має посвідчення водія.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33, 34 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» - за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

З врахуванням скоєного, особи ОСОБА_1 , характеру вчиненого правопорушення та ступеню його суспільної небезпеки, вважаю за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення, визначене санкцією інкримінованої статті у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами.

Враховуюче скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 , яке ускладнює виконання рішення, суд вважає за можливе виконання постанови в частині сплати штрафу ОСОБА_1 розстрочити.

Керуючись статтями 283-284, 289, 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф перерахувати в державний бюджет на користь держави (р/р UA438999980313010149000014001,отримувач:Миколаїв.ГУК/Микол.обл./21081300, ЄДРПОУ: 37992030, Банк отримувача (ДКСУ): Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови задовольнити.

Розстрочити виконання цієї постанови в частині сплати штрафу в розмірі 17000 грн. строком на 1 (один) рік, зобов`язавши ОСОБА_1 сплачувати штраф частинами щомісячно, починаючи з жовтня 2026 року:

-жовтень 2026 року 1416, 67 грн.;

-листопад 2026 року 1416, 67 грн.;

-грудень 2026 року 1416, 67 грн.;

-січень 2027 року – 1416, 67 грн.;

-лютий 2027 року – 1416, 67 грн.;

-березень 2027 року – 1416, 67 грн.;

-квітень 2027 року – 1416, 67 грн.;

-травень 2027 року – 1416, 67 грн.;

-червень 2027 року – 1416, 67 грн.;

-липень 2027 року – 1416, 67 грн.;

-серпень 2027 року – 1416, 67 грн.;

-вересень 2027 року – 1416, 67 грн.;

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомити суд про сплату штрафу шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції).

Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в виді штрафу - протягом трьох місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) гривень в дохід держави (р/р UA908999980313111256000026001, одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37993783).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.

Згідно з ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.М. Головіна