Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №488/2979/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2979/26

Провадження № 2/488/2599/26 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство Акцент Банк, звернулося в Корабельний районний суд м.Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.11.2016 року в розмірі 120863,97 грн., а також судові витрати в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.11.2016 р. відповідач ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. 25.11.2016 року відповідачем підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.2-2.1.1.2.4 умов та правил, клієнт погоджується з тим, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Позивач вказав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті: https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 08.06.2026 року має заборгованість в розмірі 120 863,97 грн., яка складається з наступного: 92 276,66 грн. - заборгованості за кредитом; 28 587,31 грн. - заборгованості за відсотками; 0,00 – пеня; 0,00 грн. - штраф.

Вказав, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або в певній частці у разі невиконання клієнтом своїх боргових та інших зобов`язань за договором.

Позивач зазначив, що неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання.

Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, позивач був змушений звернутись в суд з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року провадження по зазначеній справі було відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Копію ухвали надіслано сторонам. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Представник позивача просив про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, судом про дату і час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. У поштових повідомленнях від 17.07.2026 року та 25.08.2026 року листоношою проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25 квітня 2018 року, яким змінено організаційно-правову форму та назву ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ «Акцент-Банк».

25.11.2016 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 25 листопада 2016 року.

У заяві зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена із договором про надання банківських послуг до його укладання і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодилась отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту.

З довідки, яка міститься в матеріалах справи, слідує, що на підставі укладеного кредитного договору між позивачем та відповідачем б/н від 25.11.2016 року ОСОБА_1 відкритий рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня місяця 2027 року; № НОМЕР_3 , строком дії до серпня місяця 2020 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Відповідно до наданої стороною позивача довідки за лімітами, відповідачу 25.11.2016 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 2000 гривень. У подальшому кредитний ліміт збільшувався до 100 000 гривень.

До кредитного договору банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк».

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 08.06.2026 року становить 120 863,97 грн. яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 92 276,66 грн., заборгованості за відсотками у розмірі28 587,31 грн.

З доданого розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення кредиту відповідач здійснила 24.09.2025 року в сумі 13 399,52грн.

Ухвалюючи рішення у цій справі суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено у письмовій формі шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. При цьому письмова форма правочину передбачає належну фіксацію волевиявлення сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється шляхом складання документа, який дає можливість встановити зміст досягнутої сторонами домовленості та обсяг прийнятих ними прав і обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, у заяві-анкеті про отримання кредиту зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду з тим, що підписана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

У частинах 1 та 2 статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 509/4632/16-ц зазначено, що без підтвердження того, що саме з відповідними Умовами та правилами був ознайомлений позичальник та погодився з ними, такі Умови не можуть вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як правило, у разі застосування конструкції договору приєднання його умови розробляються підприємцем, який визначає зміст відповідного договору та пропонує іншій стороні приєднатися до нього на визначених умовах (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими для споживача та доведеними до його відома. У зв`язку з цим саме на банк покладається обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяла конкретна редакція умов, з якою був ознайомлений споживач, а не інші умови. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна дійти висновку, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він був належним чином ознайомлений та на прийняття яких висловив свою згоду.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір і підстави стягнення яких визначаються безпосередньо сторонами у договорі.

Одними з основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто поведінка учасників цивільних правовідносин має відповідати певному стандарту добросовісності та характеризуватися чесністю, відкритістю і належним урахуванням інтересів іншої сторони договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як убачається з наданих банком доказів, анкета-заява, підписана відповідачем, не містить істотних умов кредитного договору. Зокрема, у ній відсутні відомості щодо суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, розміру процентів за користування кредитом, умов нарахування та сплати неустойки, а також інших істотних умов кредитування.

На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів банк надав розрахунок заборгованості та виписку по картці. Водночас зазначені документи не можуть вважатися достатніми доказами погодження сторонами конкретних умов кредитного договору, оскільки мають односторонній характер та є похідними від умов договору і перебігу його виконання. Самі по собі вони не дають можливості достовірно встановити зміст договірних домовленостей сторін, зокрема щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та інших платежів.

Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, їх розмір та порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.11.2016, посилався на Умови та правила надання банківських послуг.

Однак позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме такі Умови та правила були запропоновані відповідачу під час укладення кредитного договору, що відповідач була з ними ознайомлена та погодилася з їх положеннями.

У Витязі з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», наданому позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема, умови обслуговування, права та обов`язки сторін, умови використання картки, порядок користування картковим рахунком, порядок нарахування та сплати процентів тощо.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що саме з цим Витягом з Умов та правил надання банківських послуг була ознайомлена відповідач, що вона розуміла його зміст та погодилася з його положеннями, підписуючи Заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку». Також відсутні докази того, що саме ці умови діяли на момент отримання відповідачем кредитних коштів та передбачали, зокрема, обов`язок зі сплати процентів за прострочення погашення заборгованості у розмірі та порядку, зазначених у документах, доданих банком до позовної заяви.

При цьому роздруківка Умов та правил надання банківських послуг із сайту позивача не може сама по собі вважатися належним доказом погодження відповідачем відповідних умов, оскільки її зміст залежить від волевиявлення та дій однієї сторони - банку, який має можливість вносити зміни до умов та правил споживчого кредитування. Зазначений висновок узгоджується з постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і позивачем у розглядуваній справі не спростований.

Таким чином, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за прострочення погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг» в АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх змінний характер та можливість внесення банком до них змін, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" у АТ «Акцент-Банк», розміщені на сайті, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а отже, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.11.2016 шляхом підписання Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За такого, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, як таких, що не передбачені договором.

Суд також зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.11.2016 у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти АТ «АКЦЕНТ-БАНК» у добровільному порядку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд доходить висновку, що невиконання відповідачем обов`язку з повернення фактично отриманих кредитних коштів порушує права позивача, у зв`язку з чим АТ «Акцент-Банк» вправі вимагати їх судового захисту шляхом стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених судом обставин, а також належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.11.2016 у розмірі 92 276,66 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення 92 276,66 грн заборгованості за тілом кредиту, що становить 76,34 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 032,47 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, адреса: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 25.11.2016 року у розмірі 92276,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, адреса: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 032,47 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ А-Банк); код ЄДРПОУ: 14360080, МФО 307770, адреса: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, буд. 11

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська