Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №487/6582/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6582/26

Провадження № 3/487/1106/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В., особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , законного представника потерпілого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ВАД №876229 від 11.08.2026 року, цього ж дня о 15:12 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою свого проживання АДРЕСА_1 , зателефонував своєму сину ОСОБА_2 , та умисно погрожував йому фізичною розправою, викликавши емоційну невпевненість та завдавши шкоди психічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру.

Уповноваженою особою МРУП ГУНП в Миколаївській області дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що проживає з сім`єю за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначив, що зранку 11.08.2026 року його син ОСОБА_2 поїхав у місто подавати документи для вступу до коледжу. Після обіду, він виявив, що документи, які син брав з собою, знаходяться дома, а він сам був відсутній. Оскільки йому не було відомо місце знаходження сина, він став телефонувати йому, однак ОСОБА_4 на дзвінки не відповідав, що викликало у нього підвищене хвилювання за сина.

В послідуючому, коли син все ж таки відповів на телефонний дзвінок та повідомив, що пішов гуляти, він, оскільки був занадто стурбованим, підвищивши тон голосу, сказав ОСОБА_4 , що коли він повернеться додому вони поговорять з цього приводу по іншому, та поклав слухавку. Категорично заперечував факт погрози синові фізичною розправою.

Зазначив, що працівник поліції при оформлені матеріалів відібрав у нього письмові пояснення, які він підписав не читаючи. Вказав, що на теперішній час вони з сином налагодили взаємовідносини та родинне спілкування. Рішення просив прийняти на розсуд суду.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 11.08.2026 року зранку поїхав до міста з метою подачі документів для вступу до коледжу. В подальшому пішов гуляти з друзями, про що батьків не повідомив. Близько 15-00 год з бабусиного номеру телефону йому зателефонував батько та запитав де він знаходиться, на що він відповів що пішов гуляти. У відповідь батько сказав що коли він повернеться додому, вони будуть розмовляти з цього приводу по іншому та поклав слухавку. Слова батька викликали у нього занепокоєння, оскільки раніше між ним та батьком виникали конфлікти з того приводу, що батько намагався його контролювати, забороняючи певні речі. Тому він викликав поліцію. Підтвердив, що працівником поліції у нього були відібрані пояснення, які він надавав, перебуваючи в емоційно напруженому стані.

Зазначив, що у телефонній розмові батько не погрожував йому фізичною розправою.

В подальшому, він зрозумів що слова батька не містили погроз та що підстав для хвилювань не було. Просив не притягувати батька до відповідальності. Зазначив, що саме надані в суді поляснення відповідають дійсності. Та на питання суду вказав, що ні батько ні матір не схиляли його до їх зміни.

Законний представник потерпілого - мати ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила що вони проживають з сім`єю за адресою АДРЕСА_1 разом з чоловіком виховують трьох дітей.

Вказала, що 11.08.2026 року, після повернеення з міста, син перебував у збудженому емоційному стані. Після приїзду поліції та складання матеріалів, ОСОБА_4 поговорив з батьком та вони прийшли до порозуміння. Рішення просила прийняти на розсуд суду.

Заслухавши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , законного представника потерпілого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, відповідно до фабули протоколу, ОСОБА_1 інкримінується вчинення 11.08.2026 року о 15:12 год. домашнього насильства відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , яке полягало в погрозі фізичною розправою, висловленою у телефонній розмові, що викликало у нього емоційну невпевненість та спричинило шкоду психічному здоров`ю.

У судовому засіданні як особа яка притягується до адміністративної відповідальності так і ОСОБА_2 , у присутності законного представника ОСОБА_3 спростовували той факт, що у зазначені дату, час та місці ОСОБА_1 вчинив відносно свого неповнолітнього сина дії, які становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

На підтвердження обставин зазначених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення до матеріалів справи було долучено:

протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_2 від 11.08.2026, у якій він зазначав, що 11.08.2026 року об 15-12 год за адресою АДРЕСА_1 , його батько ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме зателефонував йому та погрожував фізичною розправою, тим самим налякавши його та довів його емоційний стан до тривоги;

письмові пояснення ОСОБА_2 від 11.08.2026 року за змістом тотожні заяві;

письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.08.2026 року, у яких він зазначив, що 11.08.2026 року об 15-10 год за адресою АДРЕСА_1 , зателефонував своєму синові щоб дізнатись де він знаходиться. Під час телефонної розмови виник словесний конфлікт під час якого словесно його образив та погрожував фізичною розправою коли він повернеться додому, так як не сказав куди поїхав;

форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №673368 від 11.08.2026 року.

Надаючи оцінку наданим доказам суд зауважує наступне.

Так при допиті в судовому засіданні потрепілий спростовував факт вчинення батьком 11.08.2026 року відносно нього будь-яких насильницьких дій психологічного зарактеру.

Зазначив, що викликав поліцію після телефонної розмови, оскільки слова батька викликали у нього занепокоєння, щодо можливих негативних наслідків для себе, так як раніше між ним та батьком виникали конфлікти з того приводу, що батько намагався контролювати його поведінку та дозвілля.

Наголосив на тому, що фізичною розправою у телефонній розмові батько йому не погрожував.

Слід відмітити, що потерпілий у судовому засіданні послідовно виклав свої пояснення, наполягаючи на них.

Пояснення потерпілого щодо відсутності події вчинення відносно нього домашнього насильства за обставин викладених у протоколі, узгоджуються і з поясненями наданими під час судового засідання ОСОБА_1 .

До матеріалів справи, уповноваженою особою МРУП не долучено відеозапис з бодікамери поліцейського, яким би було зафіксовані відомості, які б підтверджували обставини, викладені у фабулі протоколу. А також зафіксовано процес складання матеріалів долучених до справи, зокрема відібрання пояснень у учасників.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.).

Слід зазначити, що приймаючи рішення по справі, суд спирається лише на ті показання, які були отримані безпосередньо в залі суду під час проведення допиту особи, адже показання, потерпілого чи свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в адміністративному процесі, з якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням зазначеного, долучені до матеріалів справи письові пояснення як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 не можуть бути покладені судом в основу доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.

У свою чергу сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів та лише фіксує факт правопорушення, проте не є беззаперечним доказом вини особи, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Так, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися відповідним органом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, яка повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. 245,247,256,268,277,278,280,283 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: І.О.Притуляк