Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №473/4198/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4198/26

РІШЕННЯ

іменем України

"06" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9578,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 квітня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» уклало з відповідачкою договір про відкриття кредитної лінії № 1536-0699 продукту «MiniKasa». Відповідно до вказаного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відкрило на користь відповідачки кредитну лінію з кредитним лімітом у розмірі 2000,00 грн зі строком користування коштами протягом 365 календарних днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 08 квітня 2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,00 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення кредитного договору, у розмірі 0,74 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 181 календарного дня дії кредитного договору і до закінчення строку його дії, а також одноразово сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми виданого кредиту.

У разі порушення позичальницею грошового зобов`язання остання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов`язалася щоденно сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими коштами у розмірі 401500 % річних від суми заборгованості за кредитом, але не більше 2 % від неповернутої суми кредиту.

Позичальниця свої зобов`язання належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 9578,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 2000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 6278,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 300,00 грн, заборгованість за процентами за ч.2 ст. 625 ЦК України в розмірі 1000,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позов просила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» визнала частково, а саме в частині заборгованості за кредитом у розмірі 2000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі, що не перевищує 4000,00 грн, посилаючись на положення ч.3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Крім цього, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище просила про розстрочення виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Так, згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

При цьому, згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Суд встановив, що 09 квітня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою договір про відкриття кредитної лінії № 1536-0699 продукту «MiniKasa» в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця, погодившись з ними, підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до вказаного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відкрило на користь відповідачки кредитну лінію з кредитним лімітом у розмірі 2000,00 грн зі строком користування коштами протягом 365 календарних днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 08 квітня 2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,00 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення кредитного договору, у розмірі 0,74 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 181 календарного дня дії кредитного договору і до закінчення строку його дії, а також одноразово сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми виданого кредиту.

У разі порушення позичальницею грошового зобов`язання остання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов`язалася щоденно сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими коштами у розмірі 401500 % річних від суми заборгованості за кредитом, але не більше 2 % від неповернутої суми кредиту.

Матеріалами справи, а саме копією довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 18 травня 2026 року підтверджено успішне зарахування кредитних коштів за договором № 1536-0699 від 09 квітня 2025 року в розмірі 2000,00 грн через систему платежів «EasyPay» на зазначену позичальницею банківську картку, що повністю підтверджує факт виконання позивачем свого зобов`язання перед відповідачкою.

Таким чином, відповідачка набула статусу, прав та обов`язків позичальниці в кредитних правовідносинах з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

В той же час, матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь позивача.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 18 травня 2026 року заборгованість відповідачки становить: за кредитом – 2000,00 грн, за процентами – 6278,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту – 300,00 грн.

Обумовлені нарахування повністю узгоджується з умовами кредитного договору (у тому числі за узгодженими сторонами процентними ставками та в межах встановленого строку кредитування). Будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями) Закон України «Про споживче кредитування» не містить.

Вказаний розрахунок відповідачкою не спростовано, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Разом з тим, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, нараховані проценти за ч.2 ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню.

Що стосується незгоди відповідачки з нарахованими договірними процентами в розумінні ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Тобто, положення закону щодо несправедливих умов договору, на які посилається відповідачка в своєму відзиві, стосуються саме обмеження відповідальності позичальника за невиконання (неналежне виконання) споживчого кредитного договору (зокрема нарахування пені, штрафу, інших платежів за порушення зобов`язань) та не стосуються узгоджених сторонами кредитного договору договірних процентів (плати за користування кредитом), оскільки вони мають різну правову природу та цільове призначення.

Позовних вимог про оспорення умов чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит відповідачка не пред`являла.

Таким чином, з огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача належить до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 8578,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 2000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 6278,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 300,00 грн.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (90 %), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 2396,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення вищевказаних питань суд обов`язково має враховувати також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Між тим, відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання рішення суду.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні виключні підстави в розумінні ст. 435 ЦПК України, ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» для розстрочення виконання рішення суду, а тому заява відповідачки про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ідентифікаційний код 38548598, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1536-0699 продукту «MiniKasa» від 09 квітня 2025 року в розмірі 8578,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 2000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 6278,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ідентифікаційний код 38548598, судові витрати в розмірі 2396,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В.Лузан