Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №470/866/26 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2-а/470/6/26

Справа № 470/866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2026 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний його представником Грінченко І.В., що діє на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 03 вересня 2026 року.

В позові зазначено, що постановою №78 від 13 травня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 17000 грн. Вказану постанову позивач вважає незаконною та протиправною, оскільки про її наявність йому не було відомо, лише після накладення державним виконавцем арешту на його банківські рахунки він дізнався, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №81869347 на підставі зазначеної постанови. Враховуючи те, що позивач не мав об`єктивної можливості своєчасно ознайомитися з постановою від 13 травня 2026 року, оскільки її копію не отримував, а з її змістом фактично ознайомився лише 14 вересня 2026 року, після запиту його представника, позивач просив суд поновити йому строк на оскарження даної постанови та скасувати постанову №78 по справі про адміністративне правопорушення, постановлену 13 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник позивача Грінченко І.В. в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Крім того направила на адресу суду відповідь на відзив відповідача, в якому його заперечення проти позовних вимог позивача вважала безпідставними та не підтвердженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення (а.с.46-51).

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглядати справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог позивача, через порушення ним абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, через нез`явлення за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (а.с.35-37).

Судом ухвалою від 25 вересня 2026 року у відповідача було витребувано копії адміністративних матеріалів про притягнення позивача до відповідальності за постановою від 13 травня 2026 року, однак ним на адресу суду надано лише копію вказаної постанови, копію протоколу про адміністративне правопорушення від 07 травня 2026 року та заяву про відкриття виконавчого провадження (а.с.38-41,44).

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

За вимогами ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Частина 1 ст.121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 14 вересня 2026 року після отримання його представником ОСОБА_2 від відповідача її копії. Вказане підтверджується супровідним листом відповідача від 09 вересня 2026 року про направлення представнику копії протоколу від 07 травня 2026 року та копії постанови від 13 травня 2026 року, тому на думку суду позивач пропустив вищевказаний строк з поважних причин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про його поновлення (а.с.17).

Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Так відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №70 від 07 травня 2026 року, складеного начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позивач ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання та перебування на військовому обліку з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Своїми діями ОСОБА_1 порушив абзац третій частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинивши правопорушення в особливий період воєнного стану (а.с.15-16).

13 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні позивача ОСОБА_1 винесено постанову №78, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, в розмірі 17000 грн. за порушення ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом в особливий період під час дії воєнного стану (а.с.13-14).

При цьому ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено коли саме позивач повинен був прибути за викликом і яким саме, тобто відповідачем не зазначено, зокрема, час вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що суперечить вимогам ч.1 ст.256 та ч.2 ст.283 КУпАП.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно абзацу 3 ч.1 ст.22 вказаного Закону громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

За вимогами підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Правила), який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, за вимогами п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відтак призовники, військовозобов`язані та резервісти мають обов`язок прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема у строк, що вказаний у повістці, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За вимогами п.41 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Натомість відповідачем, не дивлячись на витребування, не надано суду копії повістки про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідну дату і час, не надано доказів направлення її позивачу та не надано доказів повернення вказаної повістки з відміткою АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою чи з доказами її отримання.

Стаття 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а стаття 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а).

З досліджених в судовому засіданні доказів не вбачається, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на відповідну дату і час по повістці.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

За вимогами ст.90 вказаного Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП через недоведеність його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 на відповідну дату і час з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а тому оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення №78 від 13 травня 2026 року підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Суд не стягує за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, у розмірі 605,6 грн., оскільки чинним законодавством України його сплата за подання позовної заяви до суду не передбачена. Вказане узгоджується з рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року у справі №3-148/2025(288/25).

Керуючись ст.ст.241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №78 від 13 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення, закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя С. А. Луста