Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №724/203/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 724/203/26

Провадження 2/127/1670/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №724/203/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 26.01.2026 року і мотивований тим, що 26.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26.03.2025-100001100, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4 000 грн. на строк 98 днів, з датою повернення – 01.07.2025 року, умовою сплати відсотків: процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка – 0, 99 % за 1 день користування кредитом застосовується протягом першого 1 чергового періоду користування кредитом, розмір якої не може бути збільшено в односторонньому порядку, процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка – 0, 99 % за 1 день користування кредитом, застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Економ», розмір яких не може бути збільшено в односторонньому порядку, сплатою неустойки – 60 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми (п.15).

Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Кредит – 4 000 грн. був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту – 5169 36ХХ ХХХХ 4886, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримав та використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасив борг згідно умов договору.

Відповідач частково виконав умови договору та сплатив 14.04.2025 року 914, 40 грн.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором від 26.03.2025 року № 26.03.2025-100001100 становить 8 966, 40 грн.

Зазначена сума складається із: заборгованості по тілу кредиту – 4 000 грн., заборгованості по процентам – 3 326, 40 грн., неустойки – 1 640 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26.03.2025 року № 26.03.2025-100001100 в загальній сумі 8 966, 40 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року було відкрите спрощене провадження у справі.

Представник позивача – Горна В.І. в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві зазначила про розгляд справи у відсутності представника. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, неодноразово надавав заяви про відкладення розгляду справи та повідомив, що має намір вирішити спір мирним шляхом і просив врахувати, що має пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Надав довідку від 13.02.2026 року про проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання – 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 11.06.2025 року. Відзиву на позов, заяв про зупинення провадження не надав.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України суд вважав можливим розглянути справу у відсутність відповідача.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони не з`явились у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 26.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26.03.2025-100001100, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4 000 грн. на строк 98 днів, з датою повернення – 01.07.2025 року, умовою сплати відсотків: процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка – 0, 99 % за 1 день користування кредитом застосовується протягом першого 1 чергового періоду користування кредитом, розмір якої не може бути збільшено в односторонньому порядку, процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка – 0, 99 % за 1 день користування кредитом, застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Економ», розмір яких не може бути збільшено в односторонньому порядку, сплатою неустойки – 60 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми (п.15).

Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Сторонами погоджено графік платежів: 7 платежів з 08.04.2025 по 01.07.2025 року.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача – 7 880, 80 грн. Загальні витрати за кредитом – 3 880, 80 грн. – погоджені сторонами в п. 14 договору.

Кредит – 4 000 грн. був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту – 5169 36ХХ ХХХХ 4886, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, що також підтверджено повідомленням ТОВ «УПР», номер транзакції в системі іРау.иа - 691635717.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримав та використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасив борг, сплатив 14.04.2025 року 914,40 грн.

Згідно розрахунку позивача, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором від 26.03.2025 року № 26.03.2025-100001100 становить 8 966, 40 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення з ОСОБА_1 кредитного договору від 26.03.2025 року № 26.03.2025-100001100 та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 4 000 грн.

В зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 26.03.2025 року, права позивача порушені і підлягають захисту.

Так, останній платіж за договором згідно графіка платежів мав бути здійснений відповідачем 01.07.2025 року, однак, відповідач не сплатив кредитну заборгованість та проценти за кредитом, як було погоджено у договорі від 26.03.2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором від 26.03.2025 року № 26.03.2025-100001100 становить 8 966, 40 грн.

Зазначена сума складається із: заборгованості по тілу кредиту – 4 000 грн., заборгованості по процентам – 3 326, 40 грн., неустойки – 1 640 грн.

Разом з тим, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість лише по тілу кредиту – 4 000 грн.

Так, відповідач надав копію посвідчення НОМЕР_2 , виданого 15.07.2022 року, а також довідку від 13.02.2026 року № 770, згідно якої ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання – 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 11.06.2025 року.

Пунктом 15 ст. 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі в редакції на час укладення кредитного договору визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершенного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведені обставини і норми закону, а також те, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 11.06.2025 року, проценти за користування кредитом – 3 326,40 грн. та неустойка в сумі 1 640 грн. нараховані позивачем безпідставно, тому у їх стягненні слід відмовити.

Сплата судового збору (із застосуванням коеф. 0,8) – 2 662,40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 05.01.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (44%) в сумі 1171,45 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором від 26.03.2025 року № 26.03.2025-100001100 в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. та судові витрати – судовий збір в розмірі 1 171 (одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 45 коп.

В решті позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 22 вересня 2026 року.

Суддя: