Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/39174/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39174/25

Провадження № 2/127/9325/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.

за участі представника позивачів Дмитришиної Т.І.,

представника відповідача Мельника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, Соборна,59 ), за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міське комунальне підприємство «Управляюча компанія «Житло-Гарант»» про визнання власності на кооперативну квартиру,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору МКП «Управляюча компанія «Житло-Гарант», про визнання права власності на кооперативну квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі ордера № 3830/60 від 23 липня 1981 року, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 23 липня 1981 року № 508, їй було надано право на зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Після зміни нумерації будинку зазначена квартира обліковується як квартира АДРЕСА_3 .

Позивач зазначила, що була членом житлово-будівельного кооперативу № 60 та внесла пайові внески за квартиру в повному обсязі: первинний пайовий внесок у сумі 1 481 крб 24 коп. сплачено до 25 жовтня 1978 року, а 16 листопада 1978 року їй надано довгостроковий державний кредит у сумі 2 221 крб 86 коп. строком на 15 років, який погашався рівними частинами За архівними та іншими наданими довідками загальна сума внесеного паю становила 3 703 крб 10 коп.

Після заселення будинок передавався на обслуговування та експлуатацію різним житлово-експлуатаційним організаціям, а рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 вересня 2018 року № 1352 його найменування змінено на МКП «Управляюча компанія «Житло-Гарант».

Згідно з наданими позивачем відомостями, станом на 19 листопада 2019 року ЖБК № 60 перебував у стані припинення, державна реєстрація права власності на спірну квартиру за позивачем не проводилась, водночас ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_4 з 18 листопада 1981 року, зазначена у розрахунковій книжці як власник особового рахунку та сплачує комунальні послуги за цією адресою.

У травні 2025 року позивач звернулася до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності на квартиру, однак рішенням від 21 травня 2025 року їй відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю довідки кооперативу про членство та повну сплату пайових внесків, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 34,6 кв. м, житловою площею 12,7 кв. м.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала за обставин, викладених в позові, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Мельник С.С. при вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання не з"явилась, надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність .

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третьої особи, на підставі наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Зокрема, суд встановив, що ОСОБА_1 з 1981 року користується спірною квартирою АДРЕСА_2 , а після зміни нумерації — буд. АДРЕСА_5 .

З копії ордера № 3830/60 вбачається, що 23 липня 1981 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради народних депутатів на підставі рішення від 23 липня 1981 року № 508 ОСОБА_1 видано ордер на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Ордер видано на одну особу — ОСОБА_1 ( а.с.10).

Зміна нумерації будинку підтверджується довідкою КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 01 грудня 2025 року № 8025, згідно з якою відповідно до додатку № 1/70 до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 200 від 04 червня 1987 року житловому будинку з існуючим № 94-А по АДРЕСА_5 ( а.с.12).

Отже, квартира, зазначена в ордері як квартира АДРЕСА_2 , та спірна квартира АДРЕСА_3 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Належність будинку до житлово-будівельного кооперативу № 60 підтверджується також довідкою КП «ВМБТІ» від 18 березня 2025 року № 1747, відповідно до якої за матеріалами інвентаризаційної справи № 986 станом на 29 грудня 2012 року житловий будинок по АДРЕСА_5 зареєстрований за ЖБК № 60 на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 14 листопада 1985 року № 594, при цьому реєстрація права приватної власності на квартиру № НОМЕР_1 у КП «ВМБТІ» не проводилась (а.с.15).

Факт членства ОСОБА_1 у ЖБК № 60 підтверджується сукупністю письмових доказів. Зокрема, з архівної довідки Департаменту міського господарства Вінницької міської ради вбачається, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 06 вересня 1979 року № 533 рекомендовано прийняти ОСОБА_1 у члени ЖБК № 60, а рішенням від 23 липня 1981 року № 508 затверджено список членів ЖБК № 60, відповідно до якого ОСОБА_1 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ( а.с.18).

Аналогічні відомості містяться у відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21 листопада 2025 року, в якій зазначено про прийняття ОСОБА_1 у члени ЖБК № 60 та надання їй квартири АДРЕСА_4 ( а.с.20-21).

Судом також установлено, що вартість квартири становила 3 703 крб 10 коп., а обов`язковий первинний пайовий внесок у розмірі 40 % — 1 481 крб 24 коп., який ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі до 25 жовтня 1978 року. 16 листопада 1978 року їй було надано довгостроковий державний кредит для житлового будівництва строком на 15 років, який підлягав погашенню рівними частинами (а.с.13,14,17,19).

Водночас вирішальне значення для встановлення факту виконання позивачем пайових зобов`язань мають наявні у справі довідки ЖЕК № 12 та архівна довідка МКП «УК «Житло-Гарант», відповідно до яких ОСОБА_1 як член ЖБК № 60 повністю внесла пай у сумі 3 703 крб 10 коп. за однокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_3 ( а.с.17,19).

Зазначені відомості узгоджуються з ощадною книжкою та відомостями про платежі, наданими позивачем, архівними матеріалами щодо формування ЖБК № 60, ордером на квартиру та іншими письмовими доказами і в їх сукупності підтверджують як членство позивача у кооперативі, так і повне виконання нею зобов`язань зі сплати пайового внеску.

ОСОБА_1 безперервно зареєстрована за адресою спірної квартири з 18 листопада 1981 року, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 17 жовтня 2025 року (а.с.24).

Довідкою МКП «УК «Житло-Гарант» від 10 листопада 2025 року також підтверджено, що у квартирі зареєстрована одна особа — ОСОБА_1 , яка зазначена власником особового рахунку ( а.с.29).

Розрахункова книжка та відомості про нарахування і оплату житлово-комунальних послуг підтверджують тривале фактичне користування позивачем цією квартирою та несення нею витрат на її утримання ( а.с.25).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 грудня 2025 року відомості про зареєстровані речові права на квартиру АДРЕСА_3 відсутні ( а.с.16).

При вирішенні спору суд враховує, що правовідносини щодо членства позивача в ЖБК, надання їй квартири та внесення паю виникли задовго до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, у зв`язку з чим питання виникнення права власності підлягає оцінці насамперед за законодавством, чинним у відповідний період.

При цьому саме по собі внесення позивачем коштів у 1978 році не може оцінюватися із застосуванням норм ЦК України 2003 року, оскільки відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, а щодо відносин, які виникли раніше, — лише до прав та обов`язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Разом із тим особливістю спірних правовідносин є те, що Закон України «Про власність» від 07 лютого 1991 року № 697-XII, який набрав чинності 15 квітня 1991 року, спеціально врегулював питання набуття членом ЖБК права власності на кооперативну квартиру. Частиною першою статті 15 цього Закону було встановлено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на це майно.

Верховний Суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 761/45216/18 окремо звернув увагу на темпоральний аспект застосування цієї норми: щодо правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, Закон УРСР «Про власність» застосовується до прав та обов`язків, які виникли після введення його в дію, при цьому положення статті 15 цього Закону застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.

Отже, та обставина, що квартира була надана позивачу, а пайові платежі розпочаті до набрання чинності Законом України «Про власність», сама по собі не виключає застосування статті 15 цього Закону до правовідносин сторін.

Більше того, у практиці Верховного Суду сформовано підхід, відповідно до якого право власності члена житлового кооперативу на квартиру виникало з моменту повної виплати паю та не було поставлене у залежність від державної реєстрації такого права. Законодавство, чинне на момент набуття такого права, не передбачало ні обов`язкової державної реєстрації права власності на кооперативну квартиру як умови виникнення права, ні обов`язкової видачі відповідного свідоцтва. Такий висновок, зокрема, наведений Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 759/5305/21 із посиланням на попередню практику Верховного Суду.

Таким чином, державна реєстрація у цьому випадку має значення для офіційного визнання та підтвердження вже набутого речового права у публічному реєстрі, однак її відсутність не спростовує виникнення права власності, якщо встановлено юридичні факти, з якими законодавство, чинне на відповідний час, пов`язувало його набуття.

Аналогічний правовий підхід випливає із судової практики щодо застосування статті 15 Закону України «Про власність»: після повного внесення пайового внеску об`єктом права стає саме квартира, а не пай у житлово-будівельному кооперативі. Верховний Суд наголошував, що спір про право на пай має значення до моменту його повної виплати; після повної сплати пайового внеску член ЖБК набуває права власності на відповідне житлове приміщення.

Норми чинного ЦК України узгоджуються з таким правовим регулюванням. Відповідно до частини третьої статті 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд враховує, що звернення ОСОБА_1 до суду обумовлено не необхідністю первісного набуття права власності на квартиру на підставі судового рішення, а неможливістю належного оформлення та державної реєстрації права, яке виникло раніше внаслідок повної сплати пайового внеску.

Так, рішенням державного реєстратора від 21 травня 2025 року № 79015060 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з огляду на відсутність документа, виданого кооперативом, який підтверджував би її членство у кооперативі та внесення нею пайового внеску в повному обсязі ( а.с.30).

Водночас матеріалами справи встановлено, що ЖБК № 60 фактично припинив діяльність, його первинні документи передавалися між житлово-експлуатаційними організаціями та частково на архівне зберігання, що об`єктивно ускладнює одержання позивачем документа саме тієї форми, який вимагається державним реєстратором.

Неможливість отримання такого документа через припинення діяльності кооперативу не може нівелювати право, яке було набуте особою за наявності передбачених законом юридичних фактів та підтверджується сукупністю інших належних і допустимих доказів.

При цьому довідки ЖЕК № 12 та МКП «УК «Житло-Гарант» про повну сплату ОСОБА_1 паю в сумі 3 703 крб 10 коп. не є ізольованими доказами. Їх зміст підтверджується архівною довідкою щодо членства позивача у ЖБК № 60 та надання їй квартири, ордером № 3830/60, документами щодо вартості квартири та розміру первинного внеску, ощадною книжкою, матеріалами БТІ, відомостями про реєстрацію місця проживання позивача з 1981 року та документами щодо користування квартирою.

Відомостей про те, що квартира була надана іншому члену ЖБК, що пай за неї належав іншій особі, був повернутий позивачу, що ОСОБА_1 вибула з кооперативу до набуття права на квартиру або що будь-яка інша особа набула право власності на спірне майно, матеріали справи не містять. Державна реєстрація права власності за іншими особами також відсутня.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку відповідно до статей 76–81, 89 ЦПК України, суд вважає доведеними юридично значимі обставини: ОСОБА_1 була членом ЖБК № 60, спірна квартира була надана саме їй як члену кооперативу, позивач повністю внесла пай за цю квартиру; квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 є одним об`єктом, з 1981 року позивач зареєстрована та проживає у цій квартирі, право власності на квартиру за іншою особою не зареєстроване.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , повністю виконавши зобов`язання зі сплати пайового внеску за надану їй як члену ЖБК № 60 квартиру, набула право власності на неї в силу закону, а відсутність державної реєстрації цього права та неможливість отримання від припиненого кооперативу документа, необхідного державному реєстратору, не припиняють та не спростовують набутого права.

Відтак обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та є ефективним, оскільки судове рішення про визнання права власності усуває правову невизначеність щодо належності квартири та створює належну правову підставу для державної реєстрації вже набутого позивачем речового права.

З огляду на встановлені судом обставини, положення законодавства, чинного на час виникнення відповідних правовідносин, приписи статей 328, 384, 392 ЦК України та наведені правові висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3 , а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 89,141,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міське комунальне підприємство «Управляюча компанія «Житло-Гарант»» про визнання власності на кооперативну квартируквартиру — задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2026 року.

Суддя: