Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №127/15985/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15985/26

Провадження 2/127/4588/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/15985/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 08.05.2026 року і мотивований тим, що на офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (navse.in.ua) у вільному доступі розміщена повна інформація щодо договору кредиту, порядку його укладення, а саме: примірний договір кредиту, правила надання грошових коштів у кредит (на момент укладення договору), згода на обробку персональних даних, публічна інформація, положення про конфіденційність, крім того, на сайті розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

24.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua) згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» був укладений договір про відкриття кредитної лінії (кредитний договір) № 1502-3663, який із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів) відповідно до Методики НБУ складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1205 для підписання кредитного договору № 1502-3663 від 24.01.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач зобов`язався надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 21 600 грн., строк кредитування – 300 днів, базовий період – 14 днів, комісія за видачу кредиту – 20,00 % від суми кредиту, знижена відсоткова ставка – 0, 90 % в день; стандартна відсоткова ставка - 1,00 % в день за кожен день користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, проте відповідач ОСОБА_1 умов договору в повному обсязі не виконав, кредитну заборгованість погасив лише частково.

Станом на 27.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 67 411, 13 грн.

Дана сума складається із заборгованості за кредитом – 15 031,19 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 43 092,48 грн., заборгованості, нарахованої згідно ст. 625 ЦК України – 8 640 грн., комісії – 647, 46 грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1502-3663 від 24.01.2025 року в загальній сумі 67 411, 13 грн. та судові витрати - сплачений судовий збір – 2 662, 40 грн.

Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 15.05.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 22.09.2026 року позов визнав частково, на суму 20 000 грн. Пояснив, що кредитні кошти отримував, але через особисті обставини і матеріальний стан припинив погашення кредиту. Просив розстрочити сплату заборгованості, оскільки його дохід становить орієнтовно 15 000 грн. на місяць.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (navse.in.ua) у вільному доступі розміщена повна інформація щодо договору кредиту, порядку його укладення, а саме: примірний договір кредиту, правила надання грошових коштів у кредит (на момент укладення договору), згода на обробку персональних даних, публічна інформація, положення про конфіденційність, крім того, на сайті розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

24.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua) згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» був укладений договір про відкриття кредитної лінії (кредитний договір) № 1502-3663, який із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів) відповідно до Методики НБУ складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1205 для підписання кредитного договору № 1502-3663 від 24.01.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту та умов кредитного договору, позивач зобов`язався надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 21 600 грн. (п.4.1), строк кредитування – 300 днів (п.4.9), базовий період – 14 днів (п.4.4), комісія за видачу кредиту – 20,00 % від суми кредиту (п.4.7), знижена відсоткова ставка – 0, 90 % в день; стандартна відсоткова ставка - 1,00 % в день за кожен день користування кредитом (п. 4.6).

Зокрема, сторонами погоджено реальну річну процентну ставку на дату укладення цього договору – 5835, 45 % (п.4.10), денну процентну ставку на дату укладення договору – 0, 946% (п.4.12), орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) 82 901, 23 грн. (кредит, комісія, відсотки) (п.4.11).

В п.2.3 договору позичальнику приведено рекомендований йому графік сплати кредиту: 10 платежів, останній платіж 12.06.2025 року, якого, однак, позичальник не дотримав.

Позичальник зобов`язався (п.5.1) повертати кредит згідно графіку. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору № 1502-3663, що підтверджено поясненнями відповідача та квитанцією від 24.01.2025 року про перерахування кредитних коштів – 21 600 грн. на картку (Мастеркард) НОМЕР_1 , проте відповідач ОСОБА_1 умов договору в повному обсязі не виконав, кредитну заборгованість погасив частково. Станом на 27.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 67 411,13 грн.

Дана сума складається із заборгованості за кредитом – 15 031,19 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 43 092,48 грн., заборгованості, нарахованої згідно ст. 625 ЦК України – 8 640 грн., комісії – 647, 46 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало належні і допустимі докази укладення з ОСОБА_1 кредитного договору № 1502-3663 від 24.01.2025 року та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 21 600 грн.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором № 1502-3663 від 24.01.2025 року станом на 27.03.2026 року становить 67 411, 13 грн.

Дана сума складається із заборгованості за кредитом – 15 031,19 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 43 092,48 грн., заборгованості, нарахованої згідно ст. 625 ЦК України – 8 640 грн., комісії – 647, 46 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість за договором кредиту відповідачем не погашена, тому позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 58 771,13 грн., що складається з: заборгованості за кредитом – 15 031,19 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 43 092, 48 грн., комісії – 647, 46 грн.

Згідно вимог ст. ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи клопотання відповідача та його майновий стан, суд вважає можливим розстрочити виконання основної суми боргу на 12 місяців, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щомісяця по 4 897,59 грн.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення відсотків, що нараховані згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 8 640 грн., оскільки згідно вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Сплата позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (із застосуванням коефіцієнта 0,8) підтверджена платіжною інструкцією від 04.05.2026 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 267 ч. 1 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, інд. 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407) заборгованість за кредитним договором № 1502-3663 від 24.01.2025 року в загальному розмірі 58 771 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 13 коп. та судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

В решті позову – відмовити.

Розстрочити виконання основної суми боргу на 12 місяців, стягуючи з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щомісяця по 4 897 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн. 59 коп.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 01 жовтня 2026 року.

Суддя: