Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №704/168/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1855/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 704/168/26 Категорія: 304090000Воронкова І. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Чехун Юлія Віталіївна,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» – Чехун Юлії Віталіївни на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року (у складі судді Воронкової І.Г.) в справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9540 грн за кредитним договором та судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.04.2023 був укладений договір про надання кредиту № 18.04.2023-100000276 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем на суму 4500 грн, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, а відповідач не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

У зв`язку з викладеним, утворилась заборгованість, яка складається з тіла кредиту в розмірі 4500 грн та відсотків в розмірі 5040 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Таке рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору.

Зокрема, у матеріалах справи наявні лише довідка-розрахунок представника позивача, яка не є доказом, який може підтвердити реальність видачі грошових коштів особі, оскільки не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачем через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Звертає увагу на те, що матеріали справи містять всі належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення договору.

Так, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Крім того, зазначає, що відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID та було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних.

Також позивач надав на підтвердження переказу коштів квитанцію LiqPay, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», який містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання кредитних коштів, фактично поклавши на позивача обов`язок подання доказів, які у позивача об`єктивно не існують та не можуть існувати з огляду на правову природу спірних правовідносин і законодавчо встановлені обмеження.

Разом з тим, зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 18.04.2023-100000276, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) А769 заявки, пропозиції та підтвердження щодо укладення даного Договору.

Пунктом 2 даного договору (оферти) визначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті пози чальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозицій (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що кредитний договір був підписаний у відповідності до Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов, які викладені в заявці кредитного договору, відповідачу надається кредит у розмірі 4500 грн строком на 42 дні, дата повернення кредиту 29.05.2023.

Відповідно до п. 6 заявки черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.

процентна ставка «Економ» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

У заявці також вказано, що реквізити належного позичальнику платіжного засобу для перерахування коштів є наступними: 5168-75XX-XXXX-3062.

На підтвердження факту видачі позичальнику кредитних коштів до позовної заяви долучено квитанцію LiqPay, в якій зазначено суму та валюту операції (4500 грн), призначення операції (видача за договором № 18.04.2023-100000276) та номер платіжного інструменту (516875*62).

Також позивачем надано договір № 4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «Приватбанк».

Апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт видачі кредиту ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься заявка, яка сформована безпосередньо позичальником, та в якій зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами 5168-75XX-XXXX-3062.

Слід зауважити, що позивач ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою та відповідно до умов укладеного кредитного договору грошові кошти надані у кредит перераховуються на вже наявний відкритий рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача. Тобто, саме позичальником зазначаються відомості щодо номеру рахунку, на який перераховуються в подальшому кредитні кошти.

Зазначений в заявці номер рахунку відповідає наведеному безпосередньо в укладеному між сторонами кредитному договорі (оферті), а саме п. 4.1 містить відповідну інформацію.

На підтвердження перерахування кредитних кошів на рахунок позичальника ОСОБА_1 , позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію LiqPay, яка містить всі необхідні реквізити.

Окремо слід зазначити, що матеріали даної справи не містять доказів, що картка 5168 - 75XX-XXXX-3062 не належить відповідачу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.).

Тобто, враховуючи викладене, зважаючи на наявну в квитанції LiqPay інформацію щодо номеру кредитного договору, розміру кредитних коштів, а також зазначення реквізитів платіжного засобу позичальника, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту здійснення перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача за допомогою системи LiqPay у визначеному сторонами розмірі, а тому доводи апеляційної скарги в даній частині знайшли своє підтвердження.

Таким чином, зважаючи на викладене в своїй сукупності, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, обумовлення сторонами розміру процентної ставки за користування наданим кредитом та строк надання, відсутність в матеріалах справи відомостей про повернення позичальником отриманих в кредит грошових коштів та сплату процентів, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4500 грн та процентами в розмірі 5040 грн (4500 грн * 14 днів * 2 %; 4500 грн * 28 днів * 3 %).

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та неправильне застосування норм матеріального права є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив неповноту з`ясування обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права та навів висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 9540 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2662,40 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» – Чехун Юлії Віталіївни задовольнити.

Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.04.2023 - 100000276 в розмірі 9540 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 4500 грн та відсотків в розмірі 5040 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2662,40 грн та понесені судові витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

О.В. Карпенко