Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №712/1857/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/393/26 Справа № 712/1857/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Рябуха Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Поєдинок І.А., за участю захисника Ейбут Є.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року року, якою -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000.00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 08.02.22026 о 02-20год. в м. Черкаси по вул. Хрещатик 251 керував автомобілем Тайота р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нарколога в ЧОНД, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000.00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисника в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить:

1. Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.03.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати;

2. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності тбаче: ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що судом першої інстанції не вірно досліджені наявні в матеріалах справи докази, і суд взяв до уваги докази, які є неналежними та недопустимими та, як вони отримані в непередбачений Законами України спосіб та доказамі взагалі не являються.

Вказує, що оскаржувану постанову винесено 11.03.2026, проте про існування вказаної постанови ОСОБА_1 дізнався лише 13.04.2026, а зі змістом даної постанови зміг ознайомитись лише 21.04.2026, після ознайомлення захисника з матеріал адміністративної справи.

Надати свої покази по суті справи разом з доками в суді першої інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності не мав можливості, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, у зв`язку з чим не приймав участі у розгляді справи по суті.

Вказує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Щодо доказу акту огляду на стан сп`яніння, то інформація зазначена в даному акті суперечить відеозапису з бодікамер.

Також, щодо доказу рапорту капітана поліції Максима Гулого, необхідно зазначити, що рапорт працівника поліції, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Працівниками поліції не встановлено особу водія та жодних доказіві керування вказаним транспортним засобом саме ОСОБА_1 суду першої інстанції не надано, а судом в свою чергу вказаний факт проігноровано та не взято до уваги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши законність та обгрутнованість апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції вважає, що захиснику в інтересах ОСОБА_1 слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки про існування оскаржуваної постанови від дізнався після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вважаю, що зазначена постанова судді є законною та обґрунтованою.

Суддя районного суду вірно встановив фактичні обставини справи, та прийняв обґрунтоване рішення щодо доведеності вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 , 08.02.22026 о 02-20год. в м. Черкаси по вул. Хрещатик 251 керував автомобілем Тайота р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нарколога в ЧОНД, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:

- даними протоколу про адміністративне порушення серії ЕПР1 № 585958 від 08.02.2026 року, де зазначено, що ОСОБА_1 , 08.02.22026 о 02-20год. в м. Черкаси по вул. Хрещатик 251 керував автомобілем Тайота р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нарколога в ЧОНД, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.(а.с.1);

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінку, яка не відповідає обстановці, від проходження освідування на місці зупинки відмовився.(а.с.3);

- даними направлення на огляд водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп`яніння до КНП ЧОНД гр. ОСОБА_1 від 08.02.2026 року, де зазначено, що він мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінку, яка не відповідає обстановці, від проходження освідування в медичному закладі відмовився.(а.с.4);

- даними рапорту заступника командира роти №4 БУПП в Черкаській області капітана поліції М. Гулий від 08.02.2026 року, де зазначено, що 08.02.2026 року перебуваючи на службі в м. Черкаси по вул.. Хрещатик, 251, близько 02 год. 20 хв. помітили автомобіль Тайота р.н. НОМЕР_1 , із значним прискоренням з вул.. О. Дашкевича повернув на вул.. Хрещатик. Так, як подія відбувалась в період встановленої комендантської години, було прийнято рішення зупинити вказаний автомобіль. Наближаючись до вказаного автомобіля виявилось, що за кермом нікого було, однак на задньому пасажирському сидінні перебував гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 . Під час спілкування з вказаними особами, сам гр. ОСОБА_4 вказав, що автомобілем керував ОСОБА_1 , а після зупинки автомобіля працівниками поліції пересів на пасажирське місце позаду. У гр. ОСОБА_1 вбачались ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінку, яка не відповідає обстановці, від проходження освідування на місці зупинки та в медичному закладі останній відмовився.(а.с.5);

- даними відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачаються обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.(а.с.8).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини, розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, відмову від проходження освідування у встановленому законом порядку та не звільняють її від відповідальності за скоєне.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема її вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 585958 від 08.02.2026 року, даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 , даними направлення на огляд водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп`яніння до КНП ЧОНД гр. ОСОБА_1 від 08.02.2026 року, даними рапорту заступника командира роти №4 БУПП в Черкаській області капітана поліції М. Гулий від 08.02.2026 року, даними відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачаються обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

На переконання суду, наявні в адміністративних матеріалах докази є достатніми, належними і допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та «поза розумним сумнівом» та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, за ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія транспортного засобу, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Згідно з п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що 08.02.2026 автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 02 год. 20 хв., тобто під час дії комендантської години, встановленої на території Черкаської області на час дії воєнного стану на вул.. Хрещатик в м. Черкаси. Наближаючись до вказаного автомобіля, виявилось, що за кермом нікого не було, однак на задньому пасажирському сидінні перебував гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 . Під час спілкування з вказаними особами, сам гр. ОСОБА_3 вказав, що автомобілем керував ОСОБА_1 , а після зупинки автомобіля працівниками поліції пересів на пасажирське місце позаду. У гр. ОСОБА_1 вбачались ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінку, яка не відповідає обстановці, від проходження освідування на місці зупинки та в медичному закладі останній відмовився.

Отже, за вказаних обставин зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години і перевірка його документів є законними.

ОСОБА_1 будь-яких скарг, зауважень щодо оформлення протоколу не пред`являла, із заявами про неправильність дій чи порушення її прав під час складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.

Досліджені судом матеріали справи та відеозапис є інформативними і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 . Поліцейськими було роз`яснено підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.

За наведених підстав суд не вбачає будь-яких порушень в діях працівників поліції.

Так, суд апеляційної інстанції вважає, що відеозапис є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення і надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції не встановлено особу водія та жодних доказіві керування вказаним транспортним засобом саме ОСОБА_1 не надано, а судом в свою чергу вказаний факт проігноровано та не взято до уваги, є необґрунтованими, оскільки гр. ОСОБА_3 який знаходився в автомобілі вказав, що він був пасажиром, а гр. ОСОБА_1 був водієм та керував даним автомобілем. При цьому, гр. ОСОБА_1 не заперечував проти свідчень ОСОБА_3 та не спростовував вказану інформацію.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.5 ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАГІ.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Інші доводи апелянта щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовуються дослідженими в судових засіданнях доказами у справі, та спрямовані на уникнення відповідальності.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які дають підстави суду дійти вищевказаного висновку. Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №347541 від 19.02.2021 року (а.с.32).

Згідно з положеннями п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю першої та другої груп.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, вважаю, що апеляційна скарга захисника в інтересах ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а судове рішення підлягає зміні в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити захиснику в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП – змінити.

Виключити з постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року, рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в дохід держави в сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

В решті постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок