Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №526/773/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/773/25 Номер провадження 22-ц/814/1875/26Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Сікорської Ірини Станіславівни

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом, у якому прохало суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 5027716 від 10.05.2021 в сумі 11187,50 грн, судового збору в сумі 2422,40 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, який згідно з попереднім (орієнтованим) розрахунком складає 4000,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 10.05.2021 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» Безотосний К.М. подав заявку на отримання кредиту № 50277716.

ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору, та уклав договір про споживчий кредит №5027716 від 10.05.2021.

Загальний розмір кредиту становить 2500,00 грн, які на підставі платіжного доручення були перераховані на картковий рахунок відповідача.

13.09.2021 згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги №07Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за договором № 5027716 від 10.05.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

Позивач зазначає, що кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом. Тому, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість в загальній сумі 11187,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2500,00 грн, заборгованість за відсотками 8437,50 грн, заборгованість за комісійними винагородами становить 250,00 грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської областівід 19 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №5027716 від 10.05.2021 у розмірі 11187,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 2500 грн; -заборгованість за відсотками становить - 8437,5 грн; заборгованість за комісійними винагородами - 250 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Сікорська Ірина Станіславівна.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення є неправомірним, ґрунтується на порушенні норм процесуального права, незастосуванні норм матеріального права, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, на підтвердження чого зазначаю наступне.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі.

Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження факту часткових оплат відповідачем по кредитному договору.

Відповідач заперечує факт укладення договору.

Вказує на те, що з наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в інформаційній телекомунікаційній системі кредитора при укладенні кредитного договору. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Мілоан» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту.

Вважає, що факт укладення кредитного договору та наявності заборгованості позивач не підтвердив належними, допустимими та достовірними доказами, надані ним паперові копії договору не відповідають критеріям допустимості й достовірності доказів, а також вимогам щодо визначення доказів, оскільки не підпадає під поняття ні письмового, ні електронного доказу згідно статті 76 ЦПК України.

Наголошує, на тому, що вимоги банку про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Також представник відповідача зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості нарахована всупереч ЗУ «Про споживче кредитування».

Просила, рішення районного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Від ТОВ "Діджи Фінанс" надійшов відзив, який обґрунтований тим, що товариство свої зобов`язання за Договором виконало належним чином надавши відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач в свою чергу порушив умови Договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Зазначає, що в договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме - відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредиту погашена не була, позивач вважає, що первісним кредитором обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, тому позовні вимоги в цій частині також підлягали до задоволення.

Наголошує, що підтвердження законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 50277716 від 10.05.2021 року, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором.

Позивач прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення районного суду – без змін.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 10.05.2021р. в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту № 5027716, шляхом ідентифікації відповідача та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором – R60737.

10.05.2021р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5027716, за яким:

п.1.2 Сума (загальний розмір) кредиту становить 2500.00 грн. у валюті: Українські гривні;

п.1.3 Кредит надається строком на 30 днів з 10.05.2021 (строк кредитування);

п.1.4 Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування том: 09.06.2021;

п.1.5.1 Комісія за надання кредиту: 250.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово;

п.1.5.2 Проценти за користування кредитом: 937.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом;

п.1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

На підставі платіжного доручення № 45886202 від 10.05.2021 ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок НОМЕР_1 в сумі 2500 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 5027716.

Окрім того, факт видачі позичальнику грошових коштів підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 25.11.2025, наданою для суду на виконання ухвали суду від 17.11.2025, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 .

Згідно виписки з карткового рахунку 10.05.2021 на вказану карту відповідача надійшли грошові кошти у сумі 2500 грн, коментар: виплата займа Miloan.

13.09.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 5027716 від 10.05.2021р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 11187,5 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 2500 грн.; заборгованість за відсотками становить 8437,5 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 250 грн.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, районний суд дійшов висновку, що ТОВ «МІЛОАН» виконав умови договору про надання відповідачу споживчого кредиту, а відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Щодо підстав виникнення договірних відносин між сторонами

В частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами частини першої статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

На підставі частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Приписами частин четвертої та п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є: дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»); це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або SMS-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що 10 травня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» було досягнуто згоди з усіх істотних умов та в подальшому укладено кредитний договір №5027716 в електронній формі, який підписано відповідачем у формі одноразового ідентифікатора та згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500,00 грн.

Щодо факту надання кредитних коштів

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (пункт 4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

З урахуванням наведеного вище, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення від 10 травня 2021 року № 5027716 про перерахування на рахунок ОСОБА_1 коштів в сумі 2500,00 грн згідно договору №5027716 (а.с. 33) є належним та допустимим доказом на підтвердження ініціювання здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Мілоан» відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит від 10 травня 2021 року № 5027716.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що виписка за картковим рахунком є належним доказом щодо підтвердження перерахування суми за тілом кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків неодноразово приходив Верховний Суд, зокрема у постановах від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року по справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц.

У матеріалах справи наявна виписка по карті ОСОБА_1 № НОМЕР_3 за період з 10 травня 2021 року по 12 травня 2021 року, яка отримана від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 102-103).

Відповідно до вказаної виписки ОСОБА_1 отримав 10 травня 2021 року на банківську картку № НОМЕР_3 кредитні кошти в сумі 2500,00 грн.

Стороною відповідача не надано до суду доказів (зокрема виписки з банківських рахунків відповідача) на підтвердження того, що кредитні кошти у сумі 2500,00 грн не надходили на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не доведено розміру заборгованості, в зв`язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів, з огляду на те, що матеріали справи містять достатньо доказів на спростування вищевказаного (договір про споживчий кредит, анкета-заява на кредит, платіжне доручення, виписка по карті). Надавши оцінку зазначеним доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження вищевказаного розміру заборгованості та відсутність його спростування відповідачем.

Щодо пролонгації строку кредитного договору та правомірності нарахування процентів

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Частина перша статті 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений термін (строк) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно пункту 1.4. кредитного договору від 10 травня 2021 року термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09 червня 2021 року (а.с. 26).

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що строк дії договору, укладеного між сторонами, становить 30 день. Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом становлять 937,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6. кредитного договору).

Пунктом 1.7. кредитного договору передбачено, що особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2. та 2.3. цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.1. кредитного договору позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в пункті 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в пункті 1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною пункті 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пункті 1.6. договору, в сумі та на умовах визначених пункті 2.3. договору.

Згідно з пунктом 2.2.2. кредитного договору нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених пунктом 2.2.3. договору.

Сторони погодили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів (пункт 2.3.1.2. договору).

На підтвердження законності нарахування заборгованості за процентами позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору, яка сформована первісним кредитором ТОВ «Мілоан» (а.с. 14).

За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 09 червня 2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних (базових) умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.2. кредитного договору.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 13.09.2021 року № 07Т та відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що сума нарахованих відповідачу процентів становить 11187,50 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у встановлений строк кошти позивачу не повернув, внаслідок чого було порушено права позивача та виникла заборгованість.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто в межах строку кредитування до 09 червня 2021 року, тому відповідач продовжив користуватись кредитними коштами, здійснивши пролонгацію кредитного договору, яка відбулась автоматично, що відповідає умовам пункту 2.3.1.2. договору, на строк не більше 60 днів.

Системний аналіз пунктів 1.1.-1.4. кредитного договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), пунктів 2.2.-2.4. кредитного договору щодо пролонгації (на 60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитом розпочався 10 травня 2021 року та закінчився 09 червня 2021 року (30 день) і міг бути пролонгований на строк не більше 60 днів, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації після 08 серпня 2021 року.

З приводу погодження істотних умов договору колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (пункт 6.3. договору).

Встановивши, що в кредитному договорі визначено основні істотні умови, в тому числі розмір процентів, умови кредитування, умови щодо наслідків у разі неповернення коштів, поняття пролонгації, підстави та наслідки її застосування, а також розмір процентів, якщо така буде застосована, ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, оцінивши, що умови пунктів 1.6., 2.2.-2.4. та 6.3. кредитного договору відповідають положенням ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, підписавши кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, відповідач погодився з усіма його умовами, в тому числі з розміром процентної ставки, яка застосовується після пролонгації договору.

Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 757/14570/23-ц.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції правомірно визначив розмір процентів за користування кредитом.

Відповідач належними та допустимими доказами вказаний розрахунок заборгованості не спростував, не надав власний розрахунок заборгованості, в цілому просто заперечивши його, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру кредитної заборгованості, в тому числі нарахованої на умовах пролонгації строку кредитування, оскільки матеріали справи містять достатні докази на підтвердження цих обставин.

Разом з тим, пунктом 1.5.1. Договору, сторонами погоджена комісія за надання кредиту у розмірі 250,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Таким чином, комісія у розмірі 250,00, яку прохає стягнути ТОВ «Діджи Фінанс», передбачена умовами кредитного договору (п.1.5.1), підписаного відповідачем. Сплата споживачем (позикодавцем) комісії передбачена ЗУ «Про споживче кредитування».

Рішення в частині відступлення права вимоги стороною відповідача не оскаржувалось, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Отже, колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, дублюють відзив на позовну заяву та не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до непогодження з ухваленим рішенням.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року - без змін.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сікорської Ірини Станіславівни - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль