Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №552/7813/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/7813/25 Номер провадження 22-ц/814/4178/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, третя особа – Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Дяченка Едуарда Володимировича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 342 933 грн майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, 10000 грн моральної шкоди, 9 626,92 грн. витрат за проведення експертних досліджень, 25000 грн. витрат на правничу допомогу та судового збору у розмірі 3 429,33 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 18.03.2025 постановою Київського районного суду міста Полтави у справі № 552/1948/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме в тому, що 08.03.2025 о 18 год 35 хв. у м. Полтаві, вул. Решетилівська, буд. 64 на перехресті вул. Решетилівська та вул. Петра Юрченка, яке регулюється сигналами світлофора, останній керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку та завершував рух через перехрестя, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказував, що 09.10.2024 між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_3 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/1936278, за яким забезпеченим є транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн., франшиза – 3 200 грн.

12.03.2025 представником АТ «СК «КРАЇНА» складено акт огляду транспортного засобу, за фактом заявленого страхового випадку АТ «СК «Країна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 156 800 грн., яке було виплачено 22.04.2025.

Позивач вказував, що з метою визначення реальної суми спричинених збитків в результаті пошкодження транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , було залучено експертів, згідно з висновком експерта ринкова вартість автомобіля Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП 08.03.2025 становить 622 420,00 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , - 776 414,31 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження легкового автомобіля марки Volkswagen Caddy, становить 622 420 грн.

Вартість легкового автомобіля марки Volkswagen Caddy, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , в пошкодженому стані після ДТП, станом на 08.03.2025 становить 122 687 грн.

Вважає, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 342 932,44 грн. (622 420,00 грн. - 122 687,56 грн. - 156 800,00 грн.) підлягає стягненню саме з особи, яка її спричинила, а саме з ОСОБА_2 .

Також в результаті вказаного вище ДТП ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, вирішенням питання щодо відшкодування шкоди, що призвело до зміни способу життя, необхідності докладати додаткові зусилля з метою відновлення свого порушеного права.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 342933 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн на відшкодування моральної шкоди, 9626,62 грн витрат на проведення досліджень, 25000 грн витрат на правову допомогу, 3429,33 грн витрат зі сплати судового збору, всього стягнуто 390989 грн 25 коп.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 – адвокат Дяченко Едуард Володимирович, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що узгодження та виплата страхового відшкодування не спростовують позовних вимог потерпілого. Вважає, що вказаний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Вказував, що страховик і ОСОБА_1 досягли повної згоди про розмір та спосіб страхового відшкодування, у зв`язку з цим додаткова незалежна оцінка автомобіля не проводилася, а законність таких дій передбачена абзацом 6 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції від 01.01.2024.

Зазначав, що потерпілий не заявляв жодних претензій чи зауважень щодо акта огляду, розміру чи способу виплати, тому досягнута домовленість є чинною.

Також посилався на те, що висновки експертних досліджень є недопустимими доказами, оскільки в них відсутні застереження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про те, що висновок підготовлено для подання до суду. Також вони не містять обов`язкової інформації, передбаченої Методикою товарознавчої експертизи зокрема, щодо коефіцієнта фізичного зносу.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди зазначив, що позивач не довів погіршення стану здоров`я, проходження лікування чи втрати працездатності, а вказана вимога не відповідає засадам розумності та справедливості.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Дударєва О.В. надійшов відзив, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Відзив обґрунтовував тим, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухваленим рішенням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.03.2025 о 18 год 35 хв. у м. Полтаві, вул. Решетилівська, буд. 64 на перехресті вул. Решетилівська та вул. Петра Юрченка, яке регулюється сигналами світлофора, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку та завершував рух через перехрестя. Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 18.03.2025 в справі № 552/1948/25, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

Також встановлено, що на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був забезпечений в АТ «СК «Країна» згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/1936278.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за фактом дорожньо-транспортної проведено огляд автомобіля Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , складено акт огляду пошкоджень транспортного засобу.

За фактом страхового випадку, який відбувся 08.03.2025 АТ «СК «Країна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 156800 грн. на підставі поданої потерпілою особою заяви-погодження за №4735/25 від 03.04.2025.

Сума грошових коштів в розмірі 156800 грн позивачем отримана в повному обсязі, що ним не заперечується.

Також дослідженими в справі доказами встановлено, що згідно з висновком за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №ЕД-19/117-25/11194-АВ від 20.06.2025 ринкова вартість автомобіля Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП 08.03.2025 становить 622 420 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 776 414,31 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/117-25/17905-АВ від 20.08.2025 вартість легкового автомобіля марки Volkswagen Caddy, сірого кольору, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , в пошкодженому стані після ДТП, станом на 08.03.2025 становить 122687 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, підлягає відшкодуванню шкода, завдана в результаті ДТП, в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди із врахуванням суми виплаченого страхового відшкодування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 342 932,44 грн. (622 420 грн. - 122 687,56 грн. - 156 800 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з натупного.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на час спірних правовідносин та підлягає застосуванню.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції на час спірних правовідносин, передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночної процедури визначення вартості КТЗ встановлені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 з подальшими змінами. Вимоги методики є обов`язковими під час проведення авто-товарознавчих експертиз.

Відповідно до п. 7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

Тобто, якщо транспортний засіб є фізично знищеним (вартість відновлювального ремонту аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень) встановлюється вартість утилізації колісного транспортного засобу.

У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції на час спірних правовідносин, передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, визначені в статті 1192 ЦК України, згідно з якою якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримав узгоджені зі страховою компанією виплати, а тому позовні вимоги до винуватця не підлягають задоволенню.

Страхова компанія АТ «СК «Країна» виплатила страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн у межах лімітів відповідальності за мінусом франшизи. Факт отримання страхової виплати в межах ліміту не звільняє заподіювача шкоди від обов`язку відшкодувати потерпілому повну суму заподіяних збитків, якщо вони перевищують страхову суму.

Узгодження виплат зі страховиком стосується виключно договірних відносин потерпілого та страхової компанії, але не обмежує законне право потерпілого на повне відшкодування шкоди заподіювачем на підставі ст. 1166 та 1194 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про необхідність відшкодування витрат на ремонт є необґрунтованими та відхиляється колегією суддів, оскільки стягнення вартості ремонту, яка перевищує ринкову вартість цілого автомобіля, суперечить принципу повного відшкодування шкоди та призвело б до безпідставного збагачення потерпілого шляхом відновлення майна за ціною, що перевищує його загальну ринкову цінність.

Обґрунтованим є висновок суду про те, що транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки результатами проведення дослідження ринкова вартість автомобіля Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 622 420 грн, вартість відновлювального ремонту - 776414,31 грн., в розумінні норм ст 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стягнення цієї різниці з відповідача повністю відповідає принципу повного відшкодування шкоди, суд першої інстанції правильно застосував методику розрахунку виходячи з реального стану знищеного майна.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий – фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав душевних страждань, був вимушений докладати додаткових зусиль для захисту та відновлення своїх прав.

Визначений судом розмір 10 000 грн є розумним, справедливим та відповідає принципам цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухваленим рішенням та не спростовують обґрунтованих та законних висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Дяченка Едуарда Володимировича – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль