Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №167/491/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 167/491/26Головуючий у 1 інстанції: Гармай І. Т.

Провадження № 22-ц/802/1323/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Губарик К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом.

Заочним рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 23745-08/2023 від 19 серпня 2023 року у розмірі 60 000 грн, з яких: 6 000 грн – тіло кредиту, 54 000 грн – відсотки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року у цій справі. Одночасно подав заяву про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, яку мотивував тим, що заочне рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року він як представник відповідача отримав 30 липня 2026 року о 23 год 06 хв, а відповідач зазначене рішення суду не отримав, оскільки на час проведення розгляду справи він тимчасово не перебував за місцем своєї реєстрації, а тому не міг бути повідомлений про проведення судового розгляду. Крім того, на обґрунтування заяви вказував, що судове рішення було ухвалено без належного повідомлення відповідача, а також в суді не було досліджено суттєві факти, які прямо впливають на обсяг позовних вимог.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року у цій справі, відмовлено.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року у цій справі, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати як незаконну і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про поновлення процесуального строку.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року та безпідставно залишив заяву про перегляд заочного рішення у цій справі без розгляду. Доводи скарги фактично зводяться до того, що об`єктивно зафіксованою у ЄСІТС датою доступу його як представника відповідача до повного рішення суду є 30 липня 2026 року. Саме після такого доступу відповідач отримав реальну можливість ознайомитися з повним масивом доказів, сформувати заперечення та подати заяву про перегляд заочного рішення. При цьому така заява подана 11 серпня 2026 року, тобто через 12 днів після фактичної доставки рішення суду йому як представнику та в межах двадцятиденного строку, який ч. 3 ст. 284 ЦПК України пов`язує з днем вручення повного заочного рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явилися, але 05 жовтня 2026 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заяву, в якій просив проводити апеляційний розгляд справи за його та відповідача відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 06 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2026 року Рожищенським районним судом Волинської області у цій справі ухвалено заочне рішення, яке відповідачу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслано 28 травня 2026 року за зареєстрованою адресою місця його проживання: АДРЕСА_1 .

Копію заочного рішення суду ОСОБА_1 особисто отримав 29 травня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № R068104007175.

Заяву про перегляд заочного рішення та заяву про поновлення процесуального строку представник відповідача - адвокат Пузін Д. М. подав до суду 11 серпня 2026 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 зазначила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини 3, 4 ст. 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст. 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 126 ЦПК України).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, ч. 2 ст. 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами ст. 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у ч. 2 ст. 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм ст. 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається exofficio.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (ч. 1 ст. 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із ч. 3 ст. 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із ч. 1 ст. 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у ч. 3 ст. 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Очевидно, що передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (ст. 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (ст. 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у ст. 286 ЦПК України та наступних статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила ч. 3 ст. 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч. 2 ст. 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування ст. 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч. 2 ст. 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

– передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

– оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року, представник відповідача поважність причин пропуску строку на подання такої заяви мотивував тим, що відповідач судову повістку про виклик до суду та копію зазначеного судового рішення не отримував, оскільки на момент розгляду справи тимчасово не перебував за місцем своєї реєстрації. Разом з тим, він як представник відповідача отримав повний текст заочного рішення лише 30 липня 2026 року о 23 год 06 хв.

У справі, що переглядається, відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року та залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції з посиланням на статті 126, 127 ЦПК України обґрунтовано виходив з того, що відповідач особисто отримав копію заочного рішення 29 травня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте представник відповідача 11 серпня 2026 року з пропуском встановленого законом строку двадцятиденного строку з дня вручення відповідачу повного заочного рішення, подав до суду заяву про перегляд заочного рішення та при цьому не навів об`єктивних причин пропуску процесуального строку.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду у цій справі є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги зводяться до непогодження зі змістом оскаржуваної ухвали суду, власного тлумачення норм процесуального права та не містять підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: