Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №154/3478/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/3478/26Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р.

Провадження № 22-ц/802/1322/26Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Киці С. І.,

суддів – Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю:

представника позивача адвоката Кривошея А. М.,

представника відповідача Мартинюка Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик А" про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами та трьох процентів річних за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик А" на ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 20 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик А» про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами та трьох процентів річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Логістик А» було укладено договір позики із заставним забезпеченням за яким позивач передав відповідачу 300 000 доларів США, а 04 липня 2017 року — додатково 50 000 доларів США. Відповідач основну суму позики не повернув, договірні проценти сплатив лише частково — у сумі 95 000 доларів США. Позивач просить стягнути з ТОВ «Логістик А» 350 000 доларів США основного боргу, 2 071,78 долара США заборгованості за договірними процентами та 80 231,51 долара США трьох процентів річних, усього 432 303,29 долара США, що за визначеним позивачем курсом НБУ становить 19 326 594,11 грн.

19 серпня 2026 року позивач подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує значним розміром грошових вимог, тривалим невиконанням зобов`язання, змінами у складі засновників і бенефіціарних власників відповідача, зміною його місцезнаходження у червні 2026 року, а також можливістю відчуження належного відповідачу нерухомого майна до завершення розгляду справи. Посилається на обставини діяльності керівника відповідача ОСОБА_2 у пов`язаних із ним юридичних особах, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі № 140/2889/26 та матеріали журналістських публікацій щодо діяльності пов`язаних підприємств. Зустрічне забезпечення заявник просить не застосовувати, зазначаючи, що має зареєстроване місце проживання в Україні, а запропонований захід не позбавлятиме відповідача володіння та користування нерухомим майном і не перешкоджатиме здійсненню господарської діяльності. Просить накласти арешт на належну ТОВ «Логістик А» будівлю для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції загальною площею 2291,42 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612178807102. У разі якщо суд визнає такий захід недостатнім, заявник просить додатково накласти арешт на адміністративну будівлю загальною площею 314,71 кв. м, розташовану за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612084207102.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 20 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістк А» про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами та трьох процентів річних. Накладено арешт на належне на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістик А», код ЄДРПОУ 38580516, нерухоме майно, а саме: будівлю для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції, загальною площею 2291,42 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612178807102, номер запису про право власності 9764349, частка у праві власності 1/1. Арешт застосовано шляхом тимчасового обмеження права розпорядження зазначеним нерухомим майном, у тому числі його відчуження та обтяження речовими правами третіх осіб, без обмеження права ТОВ «Логістик А» володіти, користуватися будівлею та здійснювати у ній господарську діяльність. У задоволенні заяви в частині додаткового накладення арешту на адміністративну будівлю загальною площею 314,71 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612084207102, відмовлено. Ухвалено зустрічне забезпечення не застосовувати. Ухвала є виконавчим документом та відповідно до статті 157 ЦПК України підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик А" подало апеляційну скаргу на зазначену ухвалу у частині накладення арешту на належну йому будівлю. Вказує, що у цій справі судом не встановлено реального ризику невиконання майбутнього рішення суду та неправильно визначено співмірність арешту, оскільки як “вартість будівлі” фактично використано оцінку на 90,91% сформовану вартістю земельної ділянки, яка ухвалою суду не арештована і на якій розміщені інші належні товариству будівлі. Посилається на хронологічну помилку, вказуючи, що вибуття ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з числа бенефіціарних власників Товариства 13 листопада 2018 року відбулося приблизно за півтора місяця до спливу строку повернення позики (27 грудня 2018 року), а не «через неповних 11 місяців після» цієї дати, як це було сформульовано в заяві про забезпечення позову. Просить скасувати ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 20 серпня 2026 року у цій справі в частині накладення арешту на будівлю для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції, загальною площею 2291,42 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612178807102. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену будівлю ТОВ «Логістик А» відмовити. Вирішити питання про судові витрати за результатами апеляційного розгляду.

Позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що суд обмежився точним і нейтральним твердженням про те, що «протягом існування спірного зобов`язання» у структурі відповідача відбувалися зміни засновників та бенефіціарних власників. Це твердження є фактично коректним незалежно від того, чи передувала дата 13.11.2018 спливу строку повернення позики: договір позики укладено 27 грудня 2016 року, а вибуття ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з бенефіціарів відбулося в межах строку дії зобов`язання, до настання його кінцевого строку виконання. Обраний судом захід — арешт одного з трьох належних відповідачу об`єктів нерухомості, без позбавлення відповідача володіння чи користування ним та без зупинення його господарської діяльності, — повністю відповідає цьому критерію та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін при застосуванні тимчасових заходів (з урахуванням того, що обмеження не перешкоджає повсякденній господарській діяльності юридичної особи). Аргумент відповідача про переважання земельної складової в загальній оціночній вартості, якщо довести його до логічного завершення, свідчить не на користь скасування арешту, а про можливу недостатність вже вжитого заходу забезпечення для гарантування виконання рішення на суму 19 326 594,11 грн, оскільки вартість власне поліпшень (будівлі), за твердженням самого скаржника, становить лише 2 378 831,62 грн. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик А» на ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 20 серпня 2026 року у справі № 154/3478/26. Ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 20 серпня 2026 року у справі № 154/3478/26 залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик А» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000 грн, докази понесення яких будуть подані додатково відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Представник відповідача Мартинюк Д. В. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Представник позивача Кривошей А. М. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнав та просив залишити її без задоволення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 759/3390/18, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2025 року у справі № 910/7497/24.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є стягнення з ТОВ «Логістик А» грошових коштів у загальному розмірі 432303,29 доларів США, гривневий еквівалент яких за наведеним позивачем розрахунком становить 19 326 594,11 грн. На підтвердження існування спірних правовідносин позивач подав письмовий договір позики із заставним забезпеченням від 27 грудня 2016 року, розписку про одержання грошових коштів, а також письмову відмітку від 04 липня 2017 року про одержання додаткової суми коштів. За змістом договору його сторонами визначено суму первісної позики 300 000 доларів США, строк її повернення та плату за користування коштами. Позивач стверджує про додаткову передачу 50 000 доларів США, часткову сплату відповідачем процентів у сумі 95 000 доларів США та неповернення основної суми боргу. Пунктом 5 договору сторони свого часу визначили будівлю для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції площею 2291,42 кв. м одним з об`єктів, за рахунок яких мало забезпечуватися виконання позикового зобов`язання.

Суд першої інстанції встановив, що протягом існування спірного зобов`язання у структурі відповідача відбувалися зміни засновників та бенефіціарних власників, а також зміна юридичної адреси товариства.

Суд першої інстанції перевірив актуальну належність майна, яке заявник просить арештувати.

За довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260815-0012241443 від 15 серпня 2026 року оціночна вартість будівлі для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції становить 26 167 147,86 грн. Ціна позову становить 19 326 594,11 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про переважання земельної складової в загальній оціночній вартості, то правильним є висновок суду першої інстанції про те, що будівля є єдиним цілісним об`єктом нерухомості, який не може бути арештований у фізичній частині, пропорційній сумі позову. Оціночна вартість майна не є тотожною фактичній вартості, за якою воно може бути реалізоване у процедурі примусового виконання, та не гарантує одержання кредитором відповідної суми. Крім того, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості)» запровадив принцип єдиної правової долі об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він розташований.

Судом оцінено співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам. Правильно зазначено, що відповідач не обмежений у праві користування чи володіння майном на яке накладено арешт. Посилання в апеляційній скарзі щодо неможливості використати це майно як предмет іпотеки, або іншого речового зобов`язання, лише підтверджує, що майно може вийти з-під володіння відповідача. Апеляційний суд вважає, що накладення арешту на будівлю не перешкоджає господарській діяльності відповідача, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника (відповідача), а обмежується лише можливість розпорядження ним. Арешт майна, який суд наклав для забезпечення позову про стягнення позики має на меті забезпечити виконання можливого рішення суду через звернення стягнення на майно.

Забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням позову по суті спору. Суд першої встановив, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду викладені в ухвалі суду відповідають обставинам справи. Ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик А" залишити без задоволення.

Ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 20 серпня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя

Судді