Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №157/2319/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 157/2319/25Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О.

Провадження № 22-ц/802/1224/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Киці С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року в складі судді Ходачинського Р. О.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 10.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8265795, за умовами якого відповідач отримала у борг грошові кошти в розмірі 5000 грн., які зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ними. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за цим договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленому розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, кредит не повернула, проценти не сплатила.

28.08.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором № 8265795 від 10.03.2023. Сума заборгованості відповідача за зазначеним кредитним договором становить 19750 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5000 гривень; заборгованість за сумою відсотків - 14250 гривень; заборгованість за комісією - 500 гривень.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19750 грн., а також понесені судові витрати.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20 липня 2026 року задоволено заявлену вимогу про стягнення понесених відповідачкою ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 8500 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визнання судом першої інстанції Договору про споживчий кредит № 8265795 від 10.03.2026 недійсним є неправомірним, адже таке визнання є прямим порушенням принципу диспозитивності відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Вказує, що відповідачем не доведено факту укладення кредитного договору внаслідок шахрайських дій третіх осіб.

Заперечує щодо відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає такі неспівмірними та такими, що не відповідають критерію розумності.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (19750 грн.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у даній справі є 07.10.2026, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 8265795 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» заявки на отримання кредиту № 8265795.

Відповідно до п.1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 5000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 100 днів з 10.03.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3 договору). Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 20.03.2023 (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1 договору). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 18.06.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2 договору). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 20.03.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 18.06.2023 (останнього дня строку кредитування) (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 12500 грн в грошовому виразі та 344421 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 14750 грн в грошовому виразі та 1077 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 6250 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 19750 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження позичальником строку кредитування.

Комісія за надання кредиту: 500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 750 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п. 1.6 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з 414962*65 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.3. Договору, в один з термінів (дат) вказаних в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2., в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору та/або відповідному додатку/додатковій угоді.

Згідно з п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п.1.5.3 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3 договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору - цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (смс на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника.

Кредитний договір як і паспорт споживчого кредиту було підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) R48187, що був надісланий 10.03.2026 16:45:32 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , про що свідчить довідка ТОВ «МІЛОАН» № б/н від 10.09.2025.

На виконання умов укладеного договору, 10.03/2023 ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_1 на її банківську картку 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №95420753 від 10.03.2023.

З відомості про щоденні нарахування та погашення випискою з особового рахунку за кредитним договором № 8265795 від 10.03.2023 вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов договору кошти не сплачувала, внаслідок чого станом на 18.06.2023 у неї виникла заборгованість у розмірі 19750 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5000 гривень; заборгованість за сумою відсотків - 14250 гривень; заборгованість за комісією - 500 гривень.

28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 8265795 від 10.03.2023 на загальну суму заборгованості за кредитом 19750грн.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.03.2023, 12.03.2023 до реєстру були внесені відомості за № 12023035530000084 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. У витягу зазначається, що 12.03.2026 надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки м. Камінь-Каширський Волинської області, про те, що 10.03.2023 близько 15 год невідома особа, під час смс-листування у додатку «Телеграм», шляхом обману отримала дані картки потерпілої АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_4 та незаконно заволоділа кредитними коштами в розмірі 6000 грн.

Постановою Камінь-Каширської окружної прокуратури від 25.05.2023 визначено підслідність кримінального провадження за СВ Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області. В описовій частині постанови прокурор зазначає про встановлені у провадженні обставини, а саме 10.03.2023 на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_1 в мобільному додатку «ДІЯ» надійшло сім повідомлень про відкриття нових кредитів. Відповідно до рапорту інспектора ВПК у Волинській області ДКП НН України за дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 31.03.2023 достовірно встановлено, що 10.03.2023 року близько 15 год невідома особа, під час листування у додатку «Телеграм», шляхом обману отримала дані картки потерпілої АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 та незаконно заволоділа кредитними коштами в розмірі 6000 грн. Крім цього встановлено, що грошові кошти в сумі 6000 грн було обготівковано за допомогою послуги зняття коштів без карткового рахунку у банківському терміналі «ПриватБанк», що розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Легоцького, буд. 19а , в приміщенні торгового центру «Токіо». Вказана транзакція відбулась 10.03.2023.

Згідно з повідомленнями СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 06.12.2023, № 16526-2026 від 07.02.2026, де проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, осіб, які причетні до вказаного кримінального правопорушення, органом досудового розслідування не встановлено.

З інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 29.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260318/115039-БТ та виписок за договором № б/н за період 01.01.2023 - 31.03.2023, наданих на виконання ухвали Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16.03.2026, встановлено, що:

- у березні 2023 року є зафіксовані звернення клієнта ОСОБА_1 до банку з приводу шахрайських дій щодо коштів на її рахунках. 10.03.2023 о 18 год 31 хв картку № НОМЕР_4 було заблоковано.

- Впродовж 10-12 березня 2023 року здійснювалося зняття коштів з рахунків ОСОБА_1 в банкоматі безконтактно з пін-кодом за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Тиводара Легоцького, буд. 19, корпус. А ; Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бестужива, буд. 9 . Фізичне зчитування картки не зафіксоване.

- Списання коштів стороннім інтернет ресурсом UPME*COSMOLOT.UA проводиться після введення номеру картки, СВВ, термін дії та не було підтвердження 3D-secure.

- 10.03.2023 о 15 год 42 хв номер НОМЕР_1 був встановлений як фінансовий, також 23.03.2023 о 15 год 42 хв знято ознаку фінансового номера. 27.03.2023 номер НОМЕР_2 було встановлено фінансовий номер.

- Впродовж 2023 року мав місце факт повернення АТ КБ «ПриватБанк» коштів ОСОБА_1 , які були зняті шахрайським способом. Кошти повернуто на картку № НОМЕР_3 (нова № НОМЕР_6).

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору від 10.03.2023 не було, спірні платіжні операції ОСОБА_1 не ініціювала та не здійснювала, обставини у справі доводять, що невстановлені особи, використавши персональні дані, шахрайським шляхом оформили кредитний договір 10.03.2023, здійснивши дії, спрямовані на настання юридичних прав та обов`язків.

Апеляційний суд по суті погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду: копію анкети-заяви № 8265795, копію договору про споживчий кредит № 8265795 від 10.03.2023, копію довідки про ідентифікацію до кредитного договору, розрахунок за кредитним договором № 8265795, договір факторингу № 103-МЛ від 28.08.2023, витяг з додатку до договору факторингу.

У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання саме ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Фактично, зазначене є лише твердженням позивача, оскільки підтверджується лише створеними останнім доказами, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним доказом не створеним самим позивачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно з інформацією АТ КБ «Приватбанк» 10.03.2023 о 15:42 номер НОМЕР_1 був встановлений як фінансовий номер відповідачки.

У відповіді на ухвалу суду про витребування доказів ПрАТ «ВФ Україна» повідомило, що номер НОМЕР_1 обслуговувався з 01.02.2023 до 30.04.2023 знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку, тому визначити абонента не мають можливості.

АТ КБ «Приватбанк» надана суду інформація починаючи з 01.01.2023, тобто банківський рахунок активно використовувався ще за місяць до початку обслуговування мобільного номера, який фігурує у договорі та справі як фінансовий.

Відповідно до інформації у довідці по заяві на кредит та хронології вчинення дій щодо укладення договору 10.03.2023 о 16:38:12 розпочалось заповнення позичальником заяви, о 16:45:33 кредитні кошти перераховано на картку позичальника. При цьому о 16:45:03 (довідка від 10.09.2025), о 16:45:08 (довідка долучена 09.07.2026) на номер НОМЕР_1 було надіслано смс з кодом підписання договору.

Згідно з банківськими виписками на рахунок відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_7 10.03.2023 були зараховані кошти у розмірі 5000 грн (Деталі операції - виплата займу Мілоан ), наступною після цього операцією є списання коштів з рахунку у розмірі 5000 грн (Деталі операції - Банкомат DN00, вул. Бестужева, 9).

У відповіді АТ КБ «Приватбанк» зазначено, що 10.03.2023 о 18:31 картку № НОМЕР_7 було заблоковано. Впродовж 10-12 березня 2023 року здійснювалось зняття коштів з рахунків ОСОБА_1 безконтактно у м. Ужгороді.

Виявивши 12.03.2023 безпідставні платіжні операції, проведені 10.03.2023, котрі відповідачка не ініціювала, ОСОБА_1 звернулась із заявою до поліції, де було заведено кримінальне провадження за ч. 3 ст 190 КК України.

У березні 2023 року відповідачка повідомила АТ КБ «ПриватБанк» з приводу шахрайських дій з коштами на її рахунках. 27.03.2023 на рахунок було встановлено фінансовий номер, яким користується відповідачка.

25.05.2023 кримінальне провадження було скеровано за підсудністю до СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Адвокатом Федчиком С.В. 16.10.2023 було скеровано адвокатський запит до ТОВ «Мілоан» з інформуванням про вчинення шахрайських дій 10.03.2023. У відповіді на запит ТОВ «Мілоан» 24.10.2023 обмежилося стандартними формулюваннями щодо укладення договору в електронній формі, проте не повідомляє про відступлення 28.08.2023 права вимоги за кредитним договором до Нового кредитора.

21.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 103-МЛ, яким затверджено нову форму Реєстру боржників та викладено Реєстр боржників у новій редакції. Копію витягу сформовано 10.09.2025 з Реєстру боржників в редакції Додаткової угоди від 25.01.2025.

Претензія відповідачу датована 04.12.2025, проте до позову не долучено доказів її направлення відповідачці та адреса проживання зазначена неправильно.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник позивача підтвердила, що первісний кредитор не повідомляв ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про наявну інформацію щодо шахрайських дій (адвокатське звернення, кримінальне провадження тощо).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору саме відповідачем, тобто що саме відповідач отримала ідентифікатор для підписання кредитного договору і що саме відповідач підписала його шляхом введення отриманого ідентифікатора на сайті позивача.

Відсутність в матеріалах справи доказів вчинення даних дій відповідачем в сукупності з наявними у справі зверненнями відповідача до банку та правоохоронних органів з приводу вчиненої шахрайських дій, визнання АТ КБ «ПриватБанк» факту вчинення шахрайських дій та повернення коштів, які були зняті шахрайським способом, дає суду апеляційної інстанції достатні підстави для висновку, що відповідач не укладала кредитного договору, який позивач зазначає як підставу до стягнення з неї коштів.

Зарахування 10.03.2023 кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн., що повністю відповідає сумі кредиту, наданого за кредитним договором № 8265795 від 10.03.2023, не спростовують висновки суду про відсутність доказів укладення даного договору саме відповідачем. Перерахування коштів на рахунок відповідача на підставі не укладеного нею договору не свідчить про виникнення між сторонами прав та обов`язків, що передбачені законом для кредитного договору.

Помилкове перерахування на рахунок відповідача коштів, здійснене позивачем, який добросовісно вважав, що відповідачем укладено договір кредиту, за певних умов може свідчити про безпідставне перерахування коштів, що тягне за собою відмінні, ніж для кредитного договору наслідки.

В даному випадку відсутності належних та допустимих доказів про укладення договору саме відповідачем, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд звертає увагу позивача, що лише при доведеності факту укладення кредитного договору в сукупності з доведеним фактом отримання кредитних коштів позичальником, позивач вправі посилатися на процесуальний обов`язок відповідача спростувати презумпцію його вини з не повернення отриманого кредиту. Іншими словами, відповідач має право і зобов`язаний спростувати лише ті факти, які довів позивач. Чинний ЦПК України не визначає обов`язку відповідача спростовувати твердження позивача.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що спірні кредитні договори є неукладеними.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 05 червня 2024 року у справі № 335/8467/21 (провадження № 61-18012св23), згідно з якими, оскільки позивач власноручно не підписував спірний кредитний договір від 06 червня 2019 року, а також не надав письмову згоду на укладення кредитного договору, шляхом використання його електронного підпису, Верховний Суд вважає, що спірний кредитний договір є неукладеним.

Посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через те, що відповідачем не було подано зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, а відтак суд не повен був робити висновки щодо недійсності такого, апеляційний суд відхиляє, оскільки у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц)

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу понесені відповідачем у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Дослідивши матеріали справи апеляційним судом встановлено, що адвокатом Федчиком С.В. надавалася правнича допомога ОСОБА_1 у цій справі, що підтверджується копіями: договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 15.01.2026; акту приймання-передачі наданої правничої допомоги (відповідно до п. 3 Договору) від 09.07.2026; фіскального чеку від 09.07.2026 на суму 8500 грн.

В акті приймання-передачі наданої правничої допомоги (відповідно до п. 3 Договору) від 09.07.2026 зазначено, що: 15.01.2026 за проведення особистого прийому ОСОБА_1 , надання первинної юридичної консультації щодо можливих варіантів захисту своїх прав та інтересів, укладення договору про надання правничої (адвокатської допомоги), вивчення та аналіз позовної заяви, додатків до позовної заяви, аналіз щодо застосування до правовідносин чинного законодавства, судової практики, підготовку та подання відзиву на позовну заяву (відзив на 7 арк.) затрачено 4 год, що складає 4000 грн; 29.01.2026 за підготовку до участі та участь у судовому засіданні затрачено 1 год, що складає 1500 грн; 16.03.2026 за підготовку та подачу до суду клопотання про приєднання та витребування доказів затрачено 1 год, що складає 1500 грн; 09.07.2026 за підготовку до участі та участь у судовому засіданні затрачено 1 год, що складає 1500 грн, що відображено в договорі від 15.01.2026. Всього витрачено часу адвокатом для надання правничої допомоги 7 год, сума гонорару за надану правову допомогу у справі складає 8500 грн.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що розмір витрат на професійну правничу допомогу які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача складає 8500грн.

Посилання заявника на неспівмірність визначеної судом суми витрат апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді