Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №138/3056/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3056/26

Провадження №:1-кп/138/289/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42026022220000038 від 12.05.2026, що надійшло до суду з угодою про визнання винуватості, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Грабарівка Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, директора малого приватного сільськогосподарського підприємства «Грабарівське», не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів, для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Відповідно до положень «Правил охорони електричних мереж» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455 Правила охорони електричних мереж (далі - Правила) запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму

і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж.

Відповідно до п. 7 вказаних Правил, охоронні зони електричних мереж встановлюються, зокрема, уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення нa відстань для повітряних ліній напругою: 330 кB, 400 кB, 500 кВ 30 метрів від крайніх проводів по обидва сторони повітряних ліній (ПЛ).

Встановлено, що навесні 2026 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням нe встановлено, але не пізніше 12.05.2026, ОСОБА_4 , будучи директором малого приватного сільськогосподарського - підприємства «Грабарівське» (основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису, бобових культур і насіння олійних культур), діючи в порушення вищевказаних вимог законодавства, достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади про надання у користування земельних ділянок державної форми власності із кадастровим номером 0522687800:01:000:1022, площею 2,9722 гa та 0522687800:01:000:1023, площею 2,9815 га, розташованих на території Яришівської територіальної громади за межами населених пунктів, поблизу с. Грабарівка Могилів-Подільського району Вінницької області та проходження через вказані земельні ділянки об`єктів повітряних електричних мереж з визначеними охоронними зонами, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, надав вказівку невстановленим особами, які не були обізнані про незаконність дій директора МПСП «Грабарівське» ОСОБА_6 , за допомогою невстановленої сільськогосподарської техніки, здійснити дискування та посів сільськогосподарської культури - горох на земельних ділянках iз кадастровими номерами 0522687800:01:000:1022 площею 2,9722 га та 0522687800:01:000:1023, площею 2,9815 га, в тому числі у межах охоронних зон повітряних ліній ПЛ 330 кВ, які знаходяться в межах вказаних земельних ділянок площами 0,4872 та 0,4969 га відповідно.

У подальшому, 15.07.2026, директор МПСП «Грабарівське» ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, надав усну вказівку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не були обізнані про незаконність дій директора МПСП «Грабарівське» ОСОБА_4 , збирати врожай сільськогосподарської культури - горох за допомогою сільськогосподарської техніки комбайна марки «New Holland CR8.90», реєстраційний номер: « НОМЕР_1 » та автомобіля марки «ЗИЛ-ММЗ», модель «554М», реєстраційний номер: « НОМЕР_2 » з вище зазначених земельних ділянок з кадастровим номером 0522687800:01:000:1022, площею 2,9722 га та 0522687800:01:000:1023, площею 2,9815 га, та зібраний урожай транспортувати на територію МПСП «Грабарівське».

В результаті злочинної діяльності директора МПСП «Грабарівське» ОСОБА_4 самовільно зайнято земельні ділянки із кадастровими номерами 0522687800:01:000:1022 площею 2,9722 га, у тому числі в межах охоронної зони лінії повітряних електричних мереж площею 0,4872 та 0522687800:01:000:1023, площею 2,9815 га, у тому числі в межах охоронної зони лінії повітряних електричних мереж площею 0,4969 га.

Своїми діями ОСОБА_9 спричинив матеріальну шкоду державі, у особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, на суму 79453 гривні 36 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, - самовільне зайняття земельних ділянок в охоронних зонах.

Обвинувачений ОСОБА_4 на досудовому слідстві та в підготовчому судовому засіданні в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення та розкаявся у вчиненому.

31.08.2026 прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42026022220000038 від 12.05.2026, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 , на підставі ст. 52, 468-470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, додержуючись наступних умов.

Обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, МПСП «Грабарівське», засновником і власником якого є ОСОБА_4 , внесло грошову суму у загальному розмірі 100 000 грн. на спеціальний рахунок № UA60 820172 03132 11002301364666, як благодійний внесок на підтримку ЗСУ, в особі військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується платіжною інструкцією № 3084 від 25.08.2026, а також відшкодувало завдану кримінальним правопорушенням шкоду державі у сумі 79 453 гривні 36 копійок, що підтверджується платіжними інструкціями № 116 від 26.08.2026 та № 117 від 26.08.2026

Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 КК України,

із застосуванням ст. 69 KK України, у виді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Відповідно до правил ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили вказану угоду затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. В скоєному розкався.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким, від якого потерпілих немає.

Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши угоду про визнання винуватості від 31.08.2026 з доданими матеріалами, приходить до висновку, що вона підлягає затвердженню.

Суд вважає, що угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України і була підписана сторонами добровільно. Відсутні будь-які підстави вважати, що при цьому було застосовано насильство, примус, погрози, обіцянки чи дію будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Права обвинуваченого були повністю дотримані, він визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, відповідають вимогам суспільства.

Обвинуваченому роз`яснено його права, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 394, 424, 473, 474 КПК України.

Сторони зазначили, що розуміють наслідки невиконання угоди.

Суд вважає правильною правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 КК України та умови угоди, що не суперечать вимогам КПК України, погоджується з обраним сторонами угоди покаранням, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, за психіатричною допомогою не звертався, наявність пом`якшуючих покарання обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, здійснення благодійного внеску на потреби ЗСУ, а також відсутність обтяжуючих обставин.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для її затвердження.

Згідно ст. 122, 124, 174 ч. 4 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави та скасувати арешт на вилучене майно.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06.11.2008.

Верховний Суд у своїх рішеннях вказував на те, що при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку необхідно не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Судом встановлено, що власником транспортного засобу (самоскиду) марки «ЗИЛ-ММЗ», модель «554М», реєстраційний номер: « НОМЕР_4 », номер шасі: « НОМЕР_5 », є фізична особа ОСОБА_10 , суду не надано доказів, що останній був обізнаний про використання його автомобіля з метою вчинення кримінального правопорушення, відтак останній необхідно повернути власнику.

Сільськогосподарську культуру – горох, масою 6390 кг, згідно обвинувального акту було зібрано із земельних ділянок із кадастровими номерами 0522687800:01:000:1022 площею 2,9722 га, у тому числі в межах охоронної зони лінії повітряних електричних мереж площею 0,4872 та 0522687800:01:000:1023, площею 2,9815 га, у тому числі в межах охоронної зони лінії повітряних електричних мереж площею 0,4969 га, разом з тим прокурором в судовому засіданні зазначено, що в ході досудового розслідування чітко не встановлено на якій саме частині поля з усього масиву оброблюваних МПСП «Грабарівське» земель було зібрано даний горох, відтак з метою дотримання принципу непорушності права власності, зібраний урожай слід повернути власнику.

З приводу вирішення долі речового доказу - комбайну зернозбирального марки «New Holland CR8.90», реєстраційний номер « НОМЕР_6 », заводський номер « НОМЕР_7 », суд зазначає, що останній відповідає критеріям, визначеним ст. 96-2 КК України для спеціальної конфіскації.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі № 760/5853/18 (провадження № 51-716км19) тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації гроші, цінності тощо, та чи вирішувалось питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Суд виходить з того, шо застосовуючи спеціальну конфіскацію у випадках, коли конфіскація майна, з огляду на його вартість, виглядає набагато суворішим заходом, ніж призначене покарання, стороні обвинувачення необхідно навести належні аргументи, які обґрунтовують, з урахуванням обставин конкретної справи, що такий захід не порушуватиме стандарти ЄСПЛ. При цьому до уваги можуть братися: вартість майна, що підлягає конфіскації, законність чи незаконність його походження; тяжкість і характер вчиненого злочину; наявність, розмір і характер завданої шкоди або шкоди, яка потенційно могла бути завданою злочином; вид і розмір призначеного покарання, тощо.

Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України, під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

В даному кримінальному провадженні встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальна шкода хоч і була завдана державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на суму 79 453,36 грн., разом з тим повністю була відшкодована обвинуваченим, а вартість комбайна, є явно неспівмірною із розміром завданої кримінальним правопорушенням шкоди, відтак суд приходить до переконання повернути останній його власнику, яким є МПСП «ГРабарівське», оскільки застосування конфіскації в даному випадку становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, зокрема у постановах від 28.04.2020 (справа № 133/2968/18, провадження № 51-5223км19), від 04.11.2020 (справа № 236/3696/18, провадження № 51-2438км20).

Керуючись ст. 53, 65, 66, ч. 2 ст. 197-1 КК України, ст. 100, 374, 375, 468, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 31.08.2026, укладену у кримінальному провадженні № 42026022220000038 від 12.05.2026 між прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності його захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим і призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31.08.2026 покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України, із застосуванням ст. 69 KK України, у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Понесені по справі процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в сумі 5776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 30 копійок, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.07.2026 на:

- комбайн зернозбиральний марки «New Holland CR8.90», реєстраційний номер: « НОМЕР_6 », заводський номер: « НОМЕР_7 », власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 є МПСП «Грабарівське», який згідно розписки директора МПСП «Грабарівське» ОСОБА_4 від 17.07.2026 передано останньому на зберігання, залишити МПСП «Грабарівське»;

- транспортний засіб (самоскид) марки «ЗИЛ-ММЗ», модель «554М», реєстраційний номер: « НОМЕР_4 », номер шасі: « НОМЕР_5 », власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 є фізична особа ОСОБА_10 , який згідно розписки директора МПСП «Грабарівське» ОСОБА_4 від 17.07.2026 передано останньому на зберігання, повернути власнику;

- сільськогосподарську культуру – горох, масою 6390 кг., яку згідно розписки директора МПСП «Грабарівське» ОСОБА_4 від 17.07.2026 передано останньому на зберігання, залишити МПСП «Грабарівське».

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування та право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1