Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №760/7768/15-к — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/7768/15-к

Провадження №1-кп760/36/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

та обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2014 за №42014100090000074, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Грем`ячинськ Пермської області, Росія, освіта вища, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

до прокуратури Солом`янського району м. Києва надійшла інформація про результати ревізії від 09.07.2014 №26-031-17-17/9336 та матеріали ревізії фінансово-господарської діяльності Державного економіко-технологічного університету транспорту за період з 01.01.2012 по 01.04.2014, якою встановлено порушення фінансово-бюджетної дисципліни (Акт ревізії від 24.06.2014 №031-30/2344), і що в подальшому стало підставою для обвинувачення ОСОБА_6 , як ректора зазначеного університету, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Інформація про кримінальне правопорушення внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2014 за № 42014100090000074.

Як зазначено в обвинувальному акті, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України (Уповноваженого органу управління) №518-о від 09.12.2010 та контракту укладеного з Міністерством транспорту та зв`язку України №24-VIII від 09.12.2010, ОСОБА_5 займав посаду ректора Державного економіко-технологічного університету транспорту (ДЕТУТ).

Державний економіко-технологічний університет транспорту створено на базі Київського університету економіки і технологій транспорту згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 18.04.2007.

Свою діяльність Державний економіко-технологічний університет транспорту здійснював на підставі Статуту затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №82 від 28.01.2014.

Відповідно до п.16 Статуту Державний економіко-технологічний університет транспорту є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді, вести самостійні баланси і кошториси бюджетних коштів, мати реєстраційно-розрахунковий та інші рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України.

Відповідно до контракту №24-VIII від 09.12.2010 ректор Державного економіко-технологічного університету транспорту ОСОБА_5 здійснював поточне (оперативне) керівництво вищим навчальним закладом, забезпечував виконання завдань, передбачених законодавством, Статутом навчального закладу, організовував навчальну та соціально-побутову діяльність, забезпечував складання в установленому законодавством порядку кошторису доходів і видатків навчального закладу та подавав його на затвердження до Міністерства освіти і науки України.

Таким чином ОСОБА_5 , перебуваючи з 09.12.2010 на посаді ректора Державного економіко-технологічного університету транспорту, постійно обіймав цю посаду, яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, ніс особисту відповідальність за дотримання вимог законодавства, правильність нарахування та своєчасність сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, та обов`язкових платежів в бюджет і державні цільові фонди, у зв`язку з чим, відповідно до положень п.1 Примітки до ст. 364 КК України, був службовою особою.

Згідно з пред`явленим ОСОБА_5 обвинуваченням останній, перебуваючи на посаді ректора Державного економіко-технологічного університету транспорту умисно, із корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді соціальної доплати для фізичних осіб - працівників Державного економіко-технологічного університету транспорту, видав наказ №163-к від 24.09.2013 «Про встановлення доплат за збільшення обсягу робіт» яким дозволив нарахування доплат до посадового окладу за збільшення обсягу робіт за рахунок коштів спеціального фонду наступним керівникам: першому проректору ОСОБА_7 , проректору з науково-педагогічної роботи ОСОБА_8 , проректору з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_9 , проректору з міжнародних зв`язків і роботи з громадськістю ОСОБА_10 та керівникам структурних підрозділів: начальнику центру навчально-методичної роботи і національного виховання ОСОБА_11 , декану факультету ІРСЗ ОСОБА_12 , декану факультету ФЕМ ОСОБА_13 , декану факультету УЗТ ОСОБА_14 , декану факультету довузівської підготовки ОСОБА_15 , декану факультету післядипломної освіти ОСОБА_16 , завідувачу студентської їдальні ОСОБА_17 , начальнику планово-фінансового відділу ОСОБА_18 , начальнику відділу кадрів ОСОБА_19 та начальнику відділу взаємодії з органами студентського самоврядування ОСОБА_20 , внаслідок чого заподіяв Державному економіко-технологічному університету транспорту матеріальних збитків на загальну суму 268 772,44 грн.

Висунуте обвинувачення підтверджено висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №13805/14-45 від 31.10.2014 (т.2 а.с.3-11), який зроблено в ході проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 4201410009000074, яку призначено слідчим слідчого відділу Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.10.2014 стосовно результатів перевірки Державного економіко-технологічного університету транспорту з питань правомірності встановлення доплат до посадових окладів працівникам закладу за збільшення обсягу робіт за рахунок коштів спеціального фонду за період з 01.01.2012 по 01.04.2014.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №13805/14-45 від 31.10.2014 акт Державної фінансової інспекції №031-30/2344 від 24.06.2014 щодо нанесення матеріальної шкоди (збитку) Державному економіко-технологічному університету транспорту на суму 398 000,59 грн. документально підтверджується на загальну суму 363 693,49 грн.

Органи досудового розслідування інкримінують ОСОБА_5 те, що внаслідок порушення вимог ст.98 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (зі змінами та доповненнями), ст.13 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 (із змінами та доповненнями), пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузі бюджетної сфери» №1298 від 30.08.2002, п.п. 4,3 п.4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 №557, п.3 наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» №102 від 15.04.1993, ним видано накази по Державному економіко-технологічному університету транспорту №163-к від 24.09.2013 «Про встановлення доплат за збільшення обсягу робіт», №156-к від 10.09.2013 «Про надання матеріальної допомоги та встановлення доплат працівникам Університету», в результаті реалізації яких у період з 01.09.2013 по 01.04.2014 Державному економіко-технологічному університету транспорту завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 268 772, 44 грн., що перевищує двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, не визнав і показав суду, що він дійсно на підставі контракту укладеного з Міністерством транспорту та зв`язку України №24-VIII від 09.12.2010 займав посаду ректора Державного економіко-технологічного університету транспорту з 09.12.2010 до звільнення 09.12.2015. На даний час він є пенсіонером за віком.

Під час виконання організаційно-розпорядчих функцій ректора вищого навчального закладу він завжди керувався чинним законодавством України, Статутом Державного економіко-технологічного університету транспорту та положеннями «Колективного договору між адміністрацією та колективом співробітників і студентів на 2011-2013 роки» від 02.02.2011, який зареєстровано в Управлінні праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації №97-11 від 07.04.2011.

Відповідно до Кодексу Законів про працю України, Статуту Державного економіко-технологічного університету транспорту та Колективного договору між адміністрацією та колективом співробітників і студентів на 2011-2013 роки він мав повноваження, як керівник вищого навчального закладу, підписувати накази про матеріальне заохочення своїх працівників, які пройшли відповідні узгодження з керівниками структурних підрозділів навчального закладу та були предметом обговорення на Науковій нараді університету.

Всі проекти наказів по організаційним, навчальним і фінансовим питанням у Державному економіко-технологічному університеті транспорту готувалися відповідними фахівцями структурних підрозділів університету під контролем відповідального проректора. Після погодження відповідним проректором проекту наказу він надавався для ознайомлення і узгодження всім деканам і проректорам університету до функціональних обов`язків яких ці питання відносились.

Після ознайомлення з проектом наказу він виносився на розгляд Наукової ради університету для обговорення і наступного голосування. Якщо після обговорення проекту наказу Наукова рада університету голосувала за його прийняття, то проект наказу передавався до адміністративно-господарського відділу для його роздруківки і тільки після цього остаточна редакція наказу надавалась йому, як ректору університету, на підпис. Згідно із Статутом Державного економіко-технологічного університету транспорту і положеннями Колективного договору між адміністрацією та колективом співробітників і студентів на 2011-2013 роки ректор університету не мав права не підписувати наказ, якщо за нього проголосувала Наукова рада університету.

Всі кошториси за 2012 - 2014 роки надавалися для перевірки та узгодження до уповноваженого органу управління - Міністерства освіти і науки України. Будь-яких зауважень з боку уповноваженого органу щодо доходної або видаткової частини бюджету Державного економіко-технологічного університету транспорту не було. Всі видатки, у тому числі і на оплату праці співробітників, у встановленому законом порядку своєчасно узгоджувались із контролюючим органом.

Оскільки він вважав і на даний час вважає, що накази про матеріальне заохочення працівників університету, які пов`язані із збільшенням обсягів виконаних робіт, за рахунок коштів спеціального фонду університету, носять законний і правомірний характер, оскільки належать до компетенції керівника вищого навчального закладу, то пред`явлене йому обвинувачення вважає таким, що винесено всупереч нормам кримінального права та без урахування норм чинного законодавства України, яке регулює питання оплати праці працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ.

Допитані в судовому засіданні як свідки працівники Державного економіко-технологічного університету транспорту ОСОБА_18 - начальник планово-фінансового відділу; ОСОБА_10 - проректор з науково-виробничих питань; ОСОБА_11 - професор кафедри теоретичної та прикладної механіки; ОСОБА_8 - проректор з науково-педагогічної роботи; ОСОБА_15 - начальник відділу довузівської підготовки та ОСОБА_13 - декан факультету економіки і менеджменту, не підтвердили обставин, які викладені в обвинувальному акті і покладені в основу обвинувачення ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Вивчивши матеріали кримінального провадження суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження на замовлення ТОВ «Юридична фірма «Алькасар-Юс» в інтересах Державного економіко-технологічного університету транспорту Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України була проведена науково-правова експертиза №126/38-е від 16.04.2015 (т.1 а.с.77-100), на вирішення якої були поставлені питання:

- чи можна кваліфікувати як зловживання службовим становищем факт підписання ректором Державного економіко-технологічного університету транспорту наказу №163-к від 24.09.2013, якщо він підписаний відповідно до «Інструкції з діловодства у Державному економіко-технологічному університеті транспорту та в межах повноважень, передбачених Контрактом № 24-XII з ректором Державного економіко-технологічного університету, що є у державній власності від 09.12.2010?;

- яка правова природа визначення категорії матеріальних збитків та втрат активів держави, чи можна вважати збитками та втратами виплату надбавок до посадових окладів в межах затвердженого Міністерством освіти і науки кошторису виплата яких оформлена актом виконаних робіт?;

- чи можна кваліфікувати як завдання шкоди встановлення та виплату надбавок, персональних надбавок ректора, які виплачувались персоналу Університету по статті «Заробітна плата» згідно із наказом ректора університету №163-к від 24.09.2013 в межах кошторису за рахунок спеціального фонду при наявності актів виконаних робіт?;

- чи можна використовувати в обґрунтування обвинувачення у завданні матеріальної шкоди висновок судово-економічної експертизи, якщо він ґрунтується виключно на відомостях про виплати надбавок працівникам університету без урахування затвердженого вищестоящою організацією кошторису та всієї необхідної фінансової і бухгалтерської звітності за період що перевірявся?

Науково-правовим експертом, кандидатом юридичних наук ОСОБА_22 були зроблені висновки, що видання ректором державного вищого навчального закладу наказу, яким на підставі Статуту встановлено за рахунок спеціального фонду доплати працівникам даного вищого навчального закладу внаслідок збільшення у них обсягу роботи, за умови відповідності цього наказу кошторису, затвердженому головним розпорядником бюджетних коштів та формальної відповідності інструкції з діловодства у даному ВНЗ, не відповідає формальним вимогам до діяння «зловживання службовим становищем» згідно зі ст. 364 КК України; виплату надбавок до посадових окладів за умови оформлення таких надбавок на підставі акту виконаних робіт внаслідок збільшення у працівників обсягу роботи, в межах затвердженого Міністерством освіти і науки кошторису, не можна вважати матеріальними збитками та втратою активів держави. Також ці дії не можуть кваліфікуватись як завдання шкоди; при винесенні постанови про залучення експерта для складання висновку судово-економічної експертизи, для забезпечення виконання вимог ч.ч.1,2 ст.9 КПК України, слідчий зобов`язаний надати експерту всі матеріали, як ті що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного/обвинуваченого, а також матеріали що пом`якшують чи обтяжують його вину. В розглядуваному випадку при наявності затвердженого вищестоящою організацією кошторису та всієї необхідної фінансової і бухгалтерської звітності за період, що перевірявся, слідчий був зобов`язаний надати її експерту незалежно від того чи вплинуло б це на зміст висновку експерта і яким чином.

Тобто, згідно з експертним висновком науковця Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, дії обвинуваченого ОСОБА_5 на посаді ректора вищого навчального закладу взагалі не підпадають під ознаки діяння «зловживання службовим становищем» згідно зі ст.364 КК України і не можуть кваліфікуватися як завдання шкоди.

В ході судового слідства, за клопотанням сторони захисту, на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2015, експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) проведено судово-економічну експертизу №757/16-45 від 14.04.2016 (т.5 а.с.4-14 з додатками) за результатами якої, зокрема:

- документально не підтверджено перевищення Державним економіко-технологічним університетом транспорту видатків за рахунок спеціального фонду університету за період з 01.09.2013 по 01.04.2014;

- документально не підтверджено перевищення Державним економіко-технологічним університетом транспорту витрат коштів спеціального фонду бюджету програмної класифікації видатків 2201160.02 КЕКВ2282 (2111) «Заробітна плата», що були затверджені Кошторисом за період з 01.09.2013 по 01.04.2014;

- документально не підтверджено встановлені актом ревізії фінансово-господарської діяльності університету №031/30/2344 від 24.06.2014 збитки, завдані внаслідок виплати доплат до посадових окладів працівникам у період з 01.09.2013 по 01.04.2014 на суму 398 000,59 грн.;

- Актами виконаних робіт за період 01.09.2013 по 01.04.2014 передбачена виплата доплат працівникам Університету відповідно до наказу №163-к від 24.09.2013 за рахунок спеціального фонду, визначених Кошторисом видатків, затверджених Міністерством освіти і науки України;

- документально підтвердити виплату доплати працівникам університету: проректору ОСОБА_9 , проректору ОСОБА_10 , професору ОСОБА_11 , декану ОСОБА_16 не видається можливим;

- наказом №163-к від 24.09.2013 не передбачено встановлення доплат працівникам Державного економіко-технологічного університету транспорту: зав. їдальні ОСОБА_17 , начальнику планового відділу ОСОБА_18 , начальнику відділу кадрів ОСОБА_19 та начальнику відділу студентського самоврядування ОСОБА_20 .

Додатково, за клопотанням сторони обвинувачення, на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 26.01.2022, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) проведена комісійна судова економічна експертиза у даному кримінальному провадженні (т.6 а.с.43-79).

Згідно з висновками зазначеної експертизи №10987/22-71/20950-20956/22-71 від 04.08.2022, за результатами проведеного дослідження в межах наданих документів та компетенції експертів-економістів, висновок акту ревізії Державної фінансової інспекції України №031-31/2344 від 24.06.2014 щодо нанесення матеріальної шкоди (збитку) Державному економіко-технологічному університету транспорту на суму 398,000,59 грн. документально не підтверджено.

Тобто, як повторна так і комісійна судово-економічні експертизи, які було проведено в ході судового розгляду даного кримінального провадження, взагалі не підтверджено не тільки факти завдання діями ОСОБА_5 збитків Державному економіко-технологічному університету транспорту, але й самого факту спричинення збитків.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши всі доводи учасників провадження, дійшов висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, не доведено в установленому законом порядку, а досудове розслідування проведено упереджено і односторонньо виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 25 КПК України передбачає що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора, тобто безпосередньо у судовому засіданні.

Суд, відповідно до ст.26 КПК України, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Таким чином, на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, сторона обвинувачення послалась на результати ревізії №26-031-17-17/9336 від 09.07.2014 фінансово-господарської діяльності Державного економіко-технологічного університету транспорту за період з 01.01.2012 по 01.04.2014, якою встановлено і задокументовано порушення фінансово-бюджетної дисципліни, (Акт ревізії №031-30/2344 від 24.06.2014) та відповідно висновки судово-економічної експертизи №13805/14-45 від 31.10.2014.

Об`єктивною стороною зловживання владою або службовим становищем є вчинення діяння (дій або бездіяльності), яке вчиняється з використанням влади або службового становища; здійснюється у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків; суперечить інтересам служби; заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки та знаходиться у причинному зв`язку із зазначеними наслідками.

Діяння, яке полягає у відповідності до диспозиції ст.364 КК України у зловживанні посадою або службовим становищем, характеризується умислом, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною чи змішаною формою вини. При цьому, діяння (дія чи бездіяльність) вчиняється з прямим умислом, а психічне ставлення винного до наслідків, передбачених у частинах 1 та 2 ст.364 КК України, може бути виявлене як у формі умислу, так і необережності. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є певні мотиви, корисливі мотиви, інші особисті інтереси, інтереси третіх осіб.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи по суті обвинувачення ОСОБА_5 стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено наявність в діях останнього хоча б однієї об`єктивної чи суб`єктивної сторони складу злочину, мотивів, як і не встановлено наявність умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, отримання ним неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної особи, чи одержав і в якій формі отримав неправомірну вигоду.

Крім того, обов`язковим елементом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, є його наслідки, оскільки між діянням і наслідком має бути встановлений прямий причинний зв`язок.

Тому позиція сторони обвинувачення щодо спричинення шкоди в ході судового слідства спростовується висновками експертів-економістів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), які детально викладені в актах повторно та комісійної експертиз №757/16-45 від 14.04.2016 та №10987/22-71/20950-20956/22-71 від 04.08.2022 проведених з урахуванням як витратної так і дохідної частин фінансово-бухгалтерської документації Державного економіко-технологічного університету транспорту.

Правомірність дій ОСОБА_5 , як посадової особи - керівника вищого навчального закладу при виданні наказу №163-к від 24.09.2013, підтверджується висновком науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України № 126/38-е від 16.04.2015.

Сторона обвинувачення також вважає настання тяжких наслідків внаслідок підписання ОСОБА_5 наказу №163-к від 24.09.2013 про встановлення і виплату соціальних доплат до посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду працівникам Державного економіко-технологічного університету транспорту: першому проректору ОСОБА_7 , проректору з науково-педагогічної роботи ОСОБА_8 , проректору з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_9 , проректору з міжнародних зв`язків і роботи з громадськістю ОСОБА_10 та керівникам структурних підрозділів: начальнику центру навчально-методичної роботи і національного виховання ОСОБА_11 , декану факультету ІРСЗ ОСОБА_12 , декану ФЕМ ОСОБА_13 , декану факультету УЗТ ОСОБА_14 , декану факультету довузівської підготовки ОСОБА_15 , декану факультету післядипломної освіти ОСОБА_16 , завідувачу студентською їдальнею ОСОБА_17 , начальнику планово-фінансового відділу ОСОБА_18 , начальнику відділу кадрів ОСОБА_19 та начальнику відділу взаємодії з органами студентського самоврядування ОСОБА_20 на зальну суму 268 772,44 грн., що підтверджується висновками судово-економічної експертизи №13805/14-45 від 31.10.2014.

Однак, така позиція сторони обвинувачення була спростована в ході судового слідства, про що зазначено вище.

Як убачається із показань обвинуваченого ОСОБА_5 він не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення та діяв в межах наданих йому повноважень.

Суд визнає такі показання обвинуваченого ОСОБА_5 правдивими, оскільки вони повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами (зокрема, висновками комісійної судової економічної експертизи №10987/22-71/20950-20956/22-71 від 04.08.2022) та не спростовуються доказами сторони обвинувачення.

Пункт 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Таким чином суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, в їх сукупності, приходить до висновку що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, в якому він обвинувачується.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставини суд приходить до переконання про недоведеність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів для фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки, а тому, відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України, його необхідно визнати невинуватим та виправдати.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Так як суд ухвалює вирок про виправдання обвинуваченого, то процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 17, 84, 91, 92, 94, 370, 373, 374, 376 КПК України, п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати невинуватим по пред`явленому йому обвинуваченню за ч.2 ст.364 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Судові витрати пов`язані з проведенням експертиз віднести за рахунок держави.

Речові докази після набрання вироком законної сили зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1