Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №759/26127/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/26127/26

пр. № 3/759/6618/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Проскурня Олег Іванович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2026 о 01 год. 30 хв. у м. Києві по шосе Житомирському, 15 км, ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Зі згоди ОСОБА_1 його було доставлено до КНП «КМНКЛ № 10». Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, доказів не подавав, клопотань не заявляв. В судовому засіданні інтереси ОСОБА_1 представляла захисник Аль-Атті І.В.

Зважаючи на правила ст.ст. 268, 277 КУпАП, у зв`язку з тим, що у справі є достатні дані про обізнаність особи про час і місце розгляду справи в суді, враховуючи, що в судовому засіданні був присутній захисник, яка пояснила, що ОСОБА_1 доручив їй здійснювати представництво його інтересів та особисто брати участь в розгляді справи не бажає, суддя розглянув дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні захисник Аль-Атті І.В. подала клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Клопотання обґрунтоване тим, що працівниками поліції були допущені численні порушення порядку направлення водіїв на огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння. Захисник зазначає про такі підстави для закриття провадження відносно ОСОБА_1 : 1) відеозаписом, наявним в матеріалах справи, не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , наявними доказами не підтверджується факт керування транспортним засобом; 2) відеозапис, наявний в матеріалах справи, записаний на різні бодікамери різних працівників поліції, є змонтованим з окремих фрагментів, жодна бодікамера не фіксує повного процесу оформлення матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 ; 3) ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду на стан алкогольного сп`яніння, він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та поїхав з працівниками поліції до такого закладу; 4) не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак такий огляд не був проведений; 5) не задокументовано ухилення ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння; 6) ОСОБА_1 було доставлено не до найближчого закладу охорони здоров`я; 7) ОСОБА_1 було фактично затримано без оформлення відповідного протоколу затримання; 8) ознаки сп`яніння, які працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , на думку захисника є надуманими, під час спілкування з працівниками поліції поведінка ОСОБА_1 відповідала обстановці; 9) ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки двоє його співробітників опинились в зоні надзвичайної ситуації та не виходили на зв`язок.

Заслухавши усні пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суддя констатує, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення;

- відеозаписом, де зафіксовано рух автомобіля «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , який був зупинений працівниками поліції шляхом переслідування з увімкненням проблискових маячків червоного та синього кольорів автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 (диск 3 - 47 хв. 06 сек. - 47 хв. 45 сек.), відеозаписом задокументовано спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, в ході якого: працівники поліції пояснили ОСОБА_1 , що заїзд в зону надзвичайної ситуації обмежено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , як цивільну особу, було зупинено та не допущено в зону надзвичайної ситуації, а оскільки ОСОБА_1 відмовлявся виконувати законну вимогу працівників поліції, до нього було застосовано спецзасіб - кайданки, які в подальшому були зняті (диск 3 - 25 хв. 30 сек. - 26 хв. 50 сек.), ОСОБА_1 фактично визнав факт керування автомобілем, пояснюючи працівникам поліції, що він до цього проїхав два блокпости та їде до свого підприємства, яке знаходиться в зоні надзвичайної ситуації (диск 3 - 26 хв. 53 сек.), ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що двоє його співробітників не виходять на зв`язок і він їхав їх рятувати (диск 3 - 27 хв. 50 сек.), працівники поліції висловили ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я (диск 3 - 30 хв. 48 сек.), на що ОСОБА_1 відповів, що згоден пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (диск 3 - 30 хв. 55 сек.), працівники поліції роз`яснили порядок проходження огляду у закладі охорони здоров`я, при цьому повідомили, що доставку ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я здійснюватимуть інші поліцейські (диск 3 - 31 хв. 03 сек.), працівники поліції назвали ознаки алкогольного сп`яніння, які виявлені у ОСОБА_1 та які стали підставою для пропозиції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (диск 3 - 31 хв. 41 сек.) та повторно роз`яснили, що до ОСОБА_1 були застосовані кайданки для припинення правопорушення, яке полягало у невиконанні законної вимоги працівника поліції (диск 3 - 32 хв. 45 сек.), працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його буде доставлено до закладу охорони здоров`я для проходження огляду (диск 3 - 34 хв. 40 сек.), надалі ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров`я, де лікар-нарколог роз`яснив ОСОБА_1 порядок проходження такого огляду та надав документ, який підтверджував факт згоди на такий огляд, щоб ОСОБА_1 ознайомився та підписав його (диск 2 - 1 год. 12 хв. 40 сек.), отримавши від лікаря документ, ОСОБА_1 не підписував письмової згоди на проведення огляду, після чого лікар-нарколог уточнив, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння (диск 2 - 1 год. 16 хв. 52 сек.), ОСОБА_1 уникав відповіді на пряме питання лікаря-нарколога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який має бути проведений не пізніше ніж через дві години з момент зупинки, та не підписував письмову згоду на огляд лікарем (диск 2 - 1 год. 22 хв. 0 сек.), працівники поліції роз`яснили правові наслідки відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння (диск 2 - 1 год. 22 хв. 06 сек.), однак ОСОБА_1 після таких роз`яснень письмову згоду на його огляд лікарем-наркологом не підписав, чим фактично унеможливив подальше проведення огляду (диск 2 - 1 год. 22 хв. 56 сек.);

- направленням на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння від 29.08.2026.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено декілька альтернативних діянь, які є окремими складами цього адміністративного правопорушення, серед яких відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В межах даного провадження встановлюється саме склад правопорушення у виді відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, долучений до матеріалів справи відеозапис в цій частині є належним та допустимим доказом, оскільки на дисках зафіксована об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення в повному обсязі, а саме зафіксовано рух та подальшу зупинку автомобіля «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , при цьому інших осіб в автомобілі не було (диск 3 - 47 хв. 06 сек. - 47 хв. 45 сек.). В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом не заперечував, пояснював куди і з якою метою рухався.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 4), яка містить фото власника посвідчення. Зображення ОСОБА_1 , відображене в копії посвідчення водія, цілком відповідає зовнішності особи, яка керувала автомобілем «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , та відносно якої в подальшому було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, враховуючи зафіксовану відеозаписом поведінку ОСОБА_1 та зміст його спілкування з працівниками поліції, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є доведеним.

Також відеозаписом підтверджується, що при спілкуванні з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які у нього вбачалися, та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 спочатку погодився на такий огляд у закладі охорони здоров`я, однак під час перебування у приміщенні закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився у письмовій формі підтвердити свою згоду на проходження огляду, тобто вчинив дії, які свідчать про те, що він фактично відмовився від проходження огляду. Після цього працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 правові наслідки відмови від огляду водія на стан алкогольного сп`яніння та пояснили, що відносно нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, відеозаписом зафіксовано факт пасивної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Відмова від проходження огляду, який міг бути проведений лише за згодою ОСОБА_1 , виражається у його відмові від підписання документів, які засвідчують згоду водія на проходження огляду на стан сп`яніння.

Вищенаведена поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що, перебуваючи в закладі охорони здоров`я, він фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З досліджених матеріалів справи необхідно зробити висновок, що ОСОБА_1 , як водій, не вчинив необхідних дій, спрямованих на виконання безумовного обов`язку, передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху для всіх водіїв, що керують транспортними засобами на території України.

ОСОБА_1 як особа, що має спеціальний статус (водій), реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені законодавством України, зокрема пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, та був зобов`язаний без усіляких застережень на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність у правовому полі держави (з рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007).

Щодо письмового клопотання захисника про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, слід зазначити наступне.

Порядок направлення та огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння регулюється положеннями ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

Твердження захисника про те, що відеозаписом, наявним в матеріалах справи, нібито не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та не доводиться факт керування транспортним засобом, спростовується даними відеозапису, який був досліджений в судовому засіданні в присутності захисника. Так, відеозаписом задокументовано як рух автомобіля «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , так і усні пояснення самого ОСОБА_1 , коли він фактично підтверджував факт керування транспортним засобом, пояснюючи куди і з якою метою їхав.

Доводи захисника про те, що відеозапис, наявний в матеріалах справи, записаний на різні бодікамери різних працівників поліції, є змонтованим з окремих фрагментів, а жодна бодікамера не фіксує повного процесу оформлення матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , оцінюються критично з огляду на таке.

Відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів поліцейських зафіксовані всі істотні обставини необхідні для прийняття рішення в даній справі. Зокрема, відеозаписом зафіксовано весь процес оформлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 від моменту зупинки транспортного засобу до моменту повернення працівниками поліції ОСОБА_1 на місце зупинки - до автомобіля «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , після того як ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а саме з 01 год. 25 хв. до 04 год. 27 хв. 29.08.2026. При цьому працівники поліції роз`яснювали ОСОБА_1 , що всі події фіксувались на бодікамери послідовно, а записи будуть долучені до матеріалів справи, деякі відеозаписи є коротшими через те, що на місці зупинки перебували екіпажі поліції, які в подальшому не супроводжували ОСОБА_1 в заклад охорони здоров`я, до справи були долучені відеозаписи з бодікамер усіх працівників поліції, які перебували на місці зупинки та спілкувались з ОСОБА_1 . При цьому відомості, відображені на відеозаписах, не містять суперечностей з іншими документами, наявними в матеріалах справи, та взаємно доповнюють один одного.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та поїхав в супроводі працівників поліції до такого закладу є слушними.

Однак, доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду лікарем-наркологом, спростовуються даними відеозапису, яким зафіксовано, як ОСОБА_1 ігнорував багаторазові пропозиції лікаря у письмовій формі підтвердити свою згоду на проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому слід зауважити, що вимога лікаря-нарколога щодо підписання ОСОБА_1 письмової згоди не суперечить вимогам Інструкції, оскільки проведення огляду на стан сп`яніння в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення можливе лише за згодою водія.

Крім того, ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» покладає на лікарів обов`язок отримати згоду особи на проведення медичного втручання (діагностика, профілактика та лікування). Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об`єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.

Відтак лікар-нарколог перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння, був зобов`язаний отримати письмову згоду ОСОБА_1 на такий огляд. Відмова від документування у письмовій формі згоди на проведення огляду перешкоджає проведенню самого огляду та свідчить про фактичну відмову особи від проходження огляду.

Під час розгляду справи було встановлено, що після того, як ОСОБА_1 висловив бажання пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, працівники поліції доставили водія до КНП «КМНКЛ № 10», яка згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 1 Розділу ІІІ Інструкції та відповідним наказом директора виконавчого органу Київської міської ради від 31.07.2025 № 741 є уповноваженим закладом охорони здоров`я на проведення оглядів водіїв на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому ч. 4 ст. 266 КУпАП та п. 9 Розділу 2 Інструкції встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Так, працівниками поліції були встановлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння о 01 год. 44 хв. 29.08.2026. До закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 було доставлено о 03 год. 02 хв. 29.08.2026. Відтак слід констатувати, що працівниками поліції було дотримано встановлений законом строк для проведення такого огляду, ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров`я протягом 1 год. 18 хв.

Подальше ігнорування ОСОБА_1 пропозицій лікаря-нарколога щодо проведення огляду на стан сп`яніння та відмова ОСОБА_1 від підписання необхідної для огляду інформованої згоди розцінюються суддею як затягування процесу проходження огляду та спробою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки згідно з п. 21 Розділу 3 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Твердження захисника про те, що працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 не до найближчого закладу охорони здоров`я, як це передбачено Інструкцією, є неспроможними з огляду на наступне.

Відеозаписом зафіксовано, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які у нього вбачалися та запропоновали пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Поліцейські проінформували ОСОБА_1 , що такий заклад знаходиться на лівому березі Києва, за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 20, та вони забезпечать його супровід до закладу охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився.

Захисник вказує, що працівники поліції жодним чином не обґрунтували, чому ОСОБА_1 необхідно доставити саме у вищенаведений заклад, який знаходиться за понад 30 км від місця зупинки.

За таких обставин варто наголосити, що обов`язок водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху) є безумовним та не дає водію права визначати, в якому конкретно закладі охорони здоров`я має бути проведено такий огляд.

Інструкцією деталізовано порядок проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема покладено обов`язок на працівників поліції забезпечити доставку особи до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 Розділу 2 Інструкції) та бути присутнім при проведенні такого огляду і фіксувати його перебіг (п. 2 Розділу 3 Інструкції). Відтак, необхідно констатувати, що чинним законодавством передбачено, що водій, який має ознаки алкогольного сп`яніння, направляється до найближчого уповноваженого закладу охорони здоров`я для проведення огляду, однак вимагати проведення такого огляду у конкретному закладі охорони здоров`я водій не може, оскільки обов`язок доставки водія до відповідного закладу та фіксації проходження такого огляду покладено на працівників поліції. Правило, передбачене п. 7 Розділу 1 Інструкції, кореспондується з обов`язком працівника поліції доставити особу до відповідного закладу охорони здоров`я протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення такого огляду та має на меті забезпечення достовірності такого огляду. Однак, саме по собі не доставлення особи до найближчого закладу охорони здоров`я не є самостійною підставою для закриття провадження згідно зі ст. 247 КУпАП.

Разом з тим, в даній ситуації не можна констатувати порушення працівниками поліції п. 7 Розділу 1 Інструкції, оскільки ОСОБА_1 без жодних заперечень погодився проїхати з працівниками поліції до названого ними закладу охорони здоров`я та був доставлений туди для проходження огляду у встановлений законом строк.

Також слід наголосити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.08.2026 серії ЕПР1 № 757848 та даних відеозапису, місце скоєння адміністративного правопорушення знаходиться в межах території міста Києва. Крім того, матеріали справи оформлювались працівниками поліції УПП в місті Києві, юрисдикція яких поширюється на місто Київ. У матеріалах справи відсутні докази того, що 29.08.2026 о 01 год. 30 хв. у іншому уповноваженому закладі охорони здоров`я, розташованому в межах міста Києва, чергував лікар-нарколог, уповноважений проводити огляд водіїв на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо твердження захисника про те, що ОСОБА_1 було фактично затримано без оформлення відповідного протоколу затримання, слід зазначити, що це не є підставою для закриття провадження у справі згідно з положеннями п. 1 с. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки дана обставина не пов`язана з подією чи складом адміністративного правопорушення. Крім того, працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 з яких підстав до нього було застосовано спецзасіб кайданки (диск 3 - 25 хв. 30 сек. - 26 хв. 50 сек.).

Щодо твердження захисника про те, що ознаки сп`яніння, які працівники поліції повідомили ОСОБА_1 є надуманими та під час спілкування з працівниками поліції поведінка ОСОБА_1 відповідала обстановці, слід зазначити наступне.

Вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, за наявності яких працівник поліції направляє водія на подальший огляд, встановлено Інструкцією. До ознак алкогольного сп`яніння, серед іншого, належать: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції після спілкування з ОСОБА_1 назвали останньому ознаки алкогольного сп`яніння, які у нього вбачаються.

При цьому варто наголосити, що встановлення ознак алкогольного сп`яніння є суб`єктивною оцінкою працівника поліції, наслідком чого є направлення водія на проходження огляду, який є обов`язковим для підтвердження відповідного стану сп`яніння.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки двоє його співробітників опинились в зоні надзвичайної ситуації та не виходили на зв`язок, оцінюються критично з наступних підстав.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Слід зауважити, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому або на даний час уже припинилась, діяння не може вважатися таким, що вчинене у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В контексті ст. 280 КУпАП та конкретно викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, що мали місце 29.08.2026 о 01 год. 30 хв. та які є предметом розгляду в даній справі, суддею критично оцінюються доводи захисника щодо перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що на момент події існувала реальна небезпека, для уникнення якої не існувало інших способів, крім вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з усних пояснень ОСОБА_1 зафіксованих на відеозаписі, вбачається, що ОСОБА_1 рухався автомобілем «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , в зону надзвичайної ситуації, доступ до якої було обмежено, оскільки двоє його співробітників, які працюють на складі, що розташований в такій зоні, не виходили на зв`язок. При цьому ОСОБА_1 не належить до працівників спеціальних служб, які займаються усуненням наслідків надзвичайних ситуацій та не володіє спеціальними знаннями, необхідними для надання допомоги потерпілим від таких ситуацій, а тому не зрозуміло, як саме ОСОБА_1 допоміг би постраждалим. В подальшому працівники поліції не пропустили ОСОБА_1 у відповідну зону надзвичайної ситуації, мотивувавши це тим, що проїзд цивільних осіб туди обмежено. Крім того, захисник в своєму клопотанні сама посилається на повідомлення Київської ОВА та ДСНС і начальника Департаменту патрульної поліції О. Білошицького про те, що у відповідній зоні були пошкоджені складські приміщення (подія уже сталась) та перекрито рух усіх транспортних засобів з 15 км по 32 км а/д м-06 Київ-Чоп в обох напрямках. При цьому необхідно наголосити, що на момент зупинки ОСОБА_1 шкода, яку останній намагався відвернути, уже була нанесена, загроза реалізувалась. Вищенаведена інформація роз`яснювалась ОСОБА_1 працівниками поліції одразу після зупинки транспортного засобу.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували існування стану крайньої необхідності, відсутність конкретної шкоди, задля відвернення якої ОСОБА_1 вчинив дії, що мають ознаки адміністративного правопорушення, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 не діяв в стані крайньої необхідності.

З огляду на зазначене, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а клопотання захисника про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Обставини, які перешкоджають притягненню винної особи до адміністративної відповідальності та накладенню адміністративного стягнення, під час розгляду справи не встановлені.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 23, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ЕПР1 № 757848 від 29.08.2026), та накласти на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва.

Суддя Олег ПРОСКУРНЯ