Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №132/2862/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2862/26

3/132/1196/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., при секретарі судового засідання Рибак І.Ю., за участі: прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Конончука В.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріали, які надійшли з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Конатківці Шаргородського району Вінницької області, українця, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області надійшов протокол про військове адміністративне правопорушення б/н, складений 30 липня 2026 року прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Конончуком Віталієм Вікторовичем, відповідно до якого ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-15 КУпАП за недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Як зазначено у протоколі, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стали результати перевірки дотримання ІНФОРМАЦІЯ_3 вимог законодавства у сфері мобілізації та військового обліку, під час якої встановлено обставини оформлення військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2026 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції у Вінницькій області, у якій зазначив про перевищення працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки та органу Національної поліції своїх повноважень, його незаконне затримання, застосування до нього кайданків, унаслідок чого йому було завдано тілесних ушкоджень, а також про доставлення його до села Бохоники для проходження військово-лікарського огляду.

Окрім цього, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2026 року, зобов`язано уповноважених осіб Закарпатської обласної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 про вчинення працівниками управління Служби безпеки України у Вінницькій області та ІНФОРМАЦІЯ_4 перешкоджання законній журналістській діяльності щодо ОСОБА_3 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2026 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 365 КК України, а 24 березня 2026 року, на виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2026 року, внесено відомості за частиною першою статті 345-1 КК України.

Досудове розслідування здійснювалося Четвертим слідчим відділом з дислокацією у м. Вінниці Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому.

Постановою прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Конончука Віталія Вікторовича від 29 липня 2026 року, кримінальне провадження щодо виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 та начальника відділу військового обліку та мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 та частиною першою статті 345-1 КК України.

02 липня 2026 року до Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_6 надійшов лист, за змістом якого, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 проведено перевірку публікації, поширеної у відеохостингу YouTube за відповідним посиланням, та встановлено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 – 17 лютого 2026 року призвано на військову службу за мобілізацією ОСОБА_3 . Як вбачається з відео, військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 05 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , на ім`я ОСОБА_3 . Причому, в графах «військовий комісар», «підпис особи» вказано « ОСОБА_7 ». З пояснень начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 встановлено, що у зв`язку з довготривалим лікуванням та відпусткою, він в період часу з 28 грудня 2025 року по 25 травня 2026 року, обов`язки військової служби не виконував, мобілізаційними заходами ОСОБА_3 не займався та вищевказаний військовий квиток не видавав. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29 грудня 2025 року № 294 (по стройовій частині), тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29.12.2025 року покладено на заступника начальника – начальника мобілізаційного відділення цього територіального центру підполковника ОСОБА_9 . Вивченням відомостей наявних в АІТС «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_3 з 21 листопада 2014 року по 17 лютого 2026 року перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 . З 17 лютого 2026 року ОСОБА_3 , як особа, яка прибула з іншої місцевості (адміністративно-територіальної одиниці) України, або із за кордону на нове місце проживання, на підставі абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_7 . В той же день, 17 лютого 2026 року ОСОБА_3 на підставі абзацу 3 пункту 2 частини 5 статті 37 «Про військовий обов`язок і військову службу» знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією. Військовий квиток серії НОМЕР_1 виписаний посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 . З пояснень інспектора відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , працівника Збройних Сил України ОСОБА_10 встановлено, що в лютому 2026 року до неї в службовий кабінет зайшов начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_5 , надав їй документи з фотокартками, та дав вказівку терміново виписати військовий квиток на ім`я ОСОБА_3 . Дану вказівку вона виконала, внесла до бланку військового квитка відповідні дані згідно наданих їй вказівок. Після чого, заповнений нею бланк військового квитка на ім`я ОСОБА_3 з вклеєною фотокарткою та документами вона передала підполковнику ОСОБА_5 для перевірки та організації дій щодо підписання і проставлення печатки. Після того, як підполковник ОСОБА_5 забрав вищевказані документами, вони до ОСОБА_10 більше не поверталися. Підполковник ОСОБА_5 від надання пояснень на підставі статті 63 Конституції України відмовився.

30 липня 2026 року прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Конончук В.В. склав відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Згідно опису обставин вчиненого правопорушення: ІНФОРМАЦІЯ_10 проведено вивчення дотримання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 вимог законодавства у сфері мобілізації. Так, вивченням відомостей, наявних АІТС «Оберіг» встановлено, що 17 лютого 2026 року ОСОБА_3 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 , як особу, яка прибула на нове місце проживання, а цього ж дня знято з військового обліку у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією. Технічне виконання (написання, виготовлення) військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 було доручено посадовим особам обліку мобілізаційного роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 . Посадовими особами відділення мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 – 05 лютого 2026 року виконано військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 . Разом з тим, у графах «військовий комісар» та «підпис особи» військового квитка серії НОМЕР_1 зазначено начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_8 . Водночас встановлено, що полковник ОСОБА_8 у період з 28 грудня 2025 року по 25 травня 2026 року, у зв`язку з тривалим лікуванням та перебуванням у відпустці службові обов`язки не виконував, участі у проведенні мобілізаційних заходів щодо ОСОБА_3 не брав та військовий квиток не оформляв і не видавав. Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 29 грудня 2025 року № 294 (по стройовій частині) тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29 грудня 2025 року покладено на заступника начальника – начальника мобілізаційного відділення підполковника ОСОБА_9 . Таким чином, станом на 05 лютого 2025 року посадовою особою, уповноваженою виконувати обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , був підполковник ОСОБА_9 , а відомості про полковника ОСОБА_8 , внесені до військового квитка серії НОМЕР_1 , не відповідали фактичним обставинам. Поряд з цим, майор ОСОБА_1 станом на 05 лютого 2026 року проходив військову службу на посаді начальника відділення обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до покладених службових обов`язків підполковник ОСОБА_1 здійснює керівництво діяльністю відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , організовує роботу підлеглих посадових осіб та забезпечує контроль за законністю оформлення військово-облікових документів і дотримання виконавської дисципліни. Таким чином, неправомірні дії підполковника ОСОБА_1 полягають у тому, що він будучи начальником відділення обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідно до покладених на нього службових обов`язків, зобов`язаний був забезпечувати належну організацію роботи підлеглих посадових осіб, контроль за виконанням ними службових обов`язків, дотримання виконавської дисципліни та правильністю оформлення військово-облікових документів, не виконав вимоги статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та 05 лютого 2026 року, не забезпечив належного контролю за оформленням військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , унаслідок чого до нього були внесені недостовірні відомості щодо начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме зазначено полковника ОСОБА_8 , який у цей період у зв`язку з тривалим лікуванням та перебуванням у відпустці службові обов`язки не виконував, тоді як відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 29 грудня 2025 року № 294 тимчасово виконував обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було покладено на підполковника ОСОБА_9 , що свідчить про неналежне виконання підполковником ОСОБА_1 своїх службових обов`язків у частині організації роботи підлеглих та контролю за правильністю оформлення офіційних документів. Тобто ОСОБА_1 самоусунувся від виконання належним чином обов`язків військової служби, тим самим 05 лютого 2026 року вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучені наступні документи:

письмове пояснення ОСОБА_8 , надані ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно яких він зазначає, що в період з 28 грудня 2025 року по 25 травня 2026 року, він обов`язки військової служби не виконував, мобілізаційними заходами ОСОБА_3 не займався та вищевказаний військовий квиток не видавав. Тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29 грудня 2025 року було покладено на заступника начальника – начальника мобілізаційного відділення цього територіального центру підполковника ОСОБА_9 ;

витяг із наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_11 від 29 грудня 2025 року № 294, згідно якого, полковника ОСОБА_8 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано таким, що з 28 грудня 2025 року перебуває на лікуванні. Тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 покладено на підполковника ОСОБА_9 , заступника начальника – начальника мобілізаційного відділення цього ж територіального центру;

витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_11 від 25 травня 2026 року № 118, згідно якого, визнано таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з щорічної основної відпустки 25 травня 2026 року полковника ОСОБА_8 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підполковнику ОСОБА_9 визначено повернутися до виконання обов`язків за посадою заступника начальника – начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

витяг із наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_9 від 02 жовтня 2024 року № 275, згідно якого, майора ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з 02 жовтня 2024 року;

витяг з обов`язків начальника відділення обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на особливий період, який підписаний 25 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_12 ;

посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , в якому містять відомості про проходження ОСОБА_1 військової служби, зокрема перебування на посаді начальника відділення обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з 02 жовтня 2024 року.

ОСОБА_1 через канцелярію Калинівського районного суду Вінницької області подав заперечення (письмові пояснення), в яких зазначив, що своєї вини у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнає, просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього письмові документи, оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

З матеріалів провадження, які долучені до справи, вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_12 та обіймав посаду начальника відділу військового обліку та мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Водночас безпосереднім начальником ОСОБА_1 був начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , що має істотне значення для встановлення фактичного механізму прийняття та виконання управлінських рішень, пов`язаних з оформленням військового квитка ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що 17 лютого 2026 року ОСОБА_3 був взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_12 як особа, яка прибула з іншого населеного пункту, та цього ж дня знятий з військового обліку у зв`язку з мобілізацією.

Військовий квиток серії НОМЕР_1 , який є предметом перевірки, був підготовлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При цьому з матеріалів справи, зокрема з письмових пояснень ОСОБА_10 , яка здійснювала безпосереднє технічне заповнення документа, встановлюється конкретний порядок його оформлення.

Так, ОСОБА_10 пояснила, що у лютому 2026 року до її службового кабінету прийшов начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , передав їй документи та фотографії ОСОБА_3 та дав вказівку терміново заповнити військовий квиток на його ім`я. Виконуючи безпосереднє доручення свого начальника, ОСОБА_10 заповнила військовий квиток, після чого передала його разом з документами ОСОБА_5 для перевірки та організації підписання і проставлення печатки. Надалі ці документи їй не поверталися.

Таким чином, безпосередньо встановлені матеріалами справи обставини свідчать про те, що рішення про необхідність оформлення військового квитка ОСОБА_3 , передачу відповідних документів працівнику та терміновість його оформлення приймалося і доводилося до виконавця саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 .

Саме ОСОБА_5 , як безпосередній начальник ОСОБА_1 , передав документи для оформлення військового квитка, визначив працівника, який повинен був здійснити його технічне заповнення, дав відповідну вказівку та після завершення заповнення отримав оформлений документ для подальшої перевірки, організації підписання і проставлення печатки.

Натомість жодного доказу того, що вказівку на оформлення військового квитка ОСОБА_3 давав ОСОБА_1 , що він визначав виконавця цієї роботи, передавав документи для оформлення, контролював процес їх заповнення або отримував готовий документ для перевірки, матеріали справи не містять.

Ця обставина є визначальною для вирішення справи, оскільки адміністративна відповідальність за частиною другою статті 172-15 КУпАП має персональний характер і передбачає встановлення конкретної протиправної, винної дії або бездіяльності саме тієї військової службової особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності недостатньо встановити лише факт неналежного оформлення військового документа або наявність недостовірного запису в ньому. Необхідно встановити, що відповідна дія чи бездіяльність була вчинена саме ОСОБА_1 , що така дія охоплювалася його конкретними службовими обов`язками, що він мав реальну можливість діяти належним чином і що його ставлення до виконання відповідного обов`язку було недбалим.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділу військового обліку та мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зобов`язаний організовувати роботу підлеглих, контролювати правильність ведення військового обліку та оформлення відповідних документів, а тому не забезпечив належного контролю за оформленням військового квитка ОСОБА_3 .

Проте такий висновок не знаходить достатнього підтвердження у досліджених судом матеріалах.

Безумовно, за своєю посадою ОСОБА_1 мав організаційно-розпорядчі повноваження та відповідні службові обов`язки щодо діяльності очолюваного ним відділу. Однак із цього не випливає, що він ніс безумовну персональну відповідальність за кожну дію кожного працівника чи військовослужбовця підпорядкованого підрозділу, незалежно від того, хто саме дав відповідне доручення, хто фактично виконував роботу, хто приймав готовий документ та хто мав його перевіряти і підписувати.

Інше тлумачення означало б фактичне запровадження об`єктивної відповідальності керівника за будь-які недоліки в роботі підлеглих, що несумісно з вимогою встановлення вини конкретної особи.

У цьому випадку матеріалами справи встановлено не абстрактну, а конкретну службову ситуацію: безпосередній начальник ОСОБА_1 – начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 особисто дав працівнику цього ж територіального центру ОСОБА_10 вказівку оформити військовий квиток ОСОБА_3 , передав їй необхідні документи та фотографію, а після заповнення документа отримав його назад для перевірки та організації підписання і проставлення печатки.

Таким чином, організаційне рішення щодо оформлення конкретного документа було прийнято не ОСОБА_1 , а його безпосереднім начальником - начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 .

За таких обставин саме ОСОБА_5 у межах встановленої матеріалами справи службової вертикалі безпосередньо організовував виконання відповідної дії та контролював її завершення. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримував від ОСОБА_5 будь-яке доручення щодо оформлення військового квитка ОСОБА_3 або здійснення контролю за його оформленням.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_10 у відділі, діяльність якого організаційно очолював ОСОБА_1 , не означає, що кожне її службове доручення або дія повинні були бути попередньо погоджені саме з ОСОБА_1 , особливо коли матеріалами справи безпосередньо встановлено, що конкретну вказівку їй дав інший керівник – начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 .

Не встановлено також, що ОСОБА_1 був присутній під час передачі документів ОСОБА_10 , давав їй будь-які вказівки щодо їх оформлення, визначав зміст майбутнього запису у військовому квитку або був присутній під час його заповнення.

Так само не встановлено, що після заповнення військового квитка він передавався ОСОБА_1 для перевірки.

Навпаки, безпосереднє джерело доказів, а саме пояснення ОСОБА_10 свідчить, що після заповнення документ було передано саме начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 .

Отже, твердження про неналежний контроль ОСОБА_1 фактично не узгоджується з установленим матеріалами справи фактичним маршрутом документа: від начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 до інспектора відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , працівника Збройних Сил України ОСОБА_10 - для заповнення, а пізніше від ОСОБА_10 знову до ОСОБА_5 - для перевірки та організації підписання і проставлення печатки.

Жодної ланки цього встановленого маршруту, у якій би брав участь ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 особисто підписував військовий квиток, організовував його підписання, проставляв печатку, визначав особу, яка повинна була його підписати, або давав будь-які вказівки щодо зазначення у документі прізвища ОСОБА_8 .

Більше того, матеріалами справи взагалі не встановлено особу, яка фактично виконала рукописний підпис біля прізвища « ОСОБА_7 ». Сам факт наявності у військовому квитку запису «п-к Резедент» не дає можливості встановити, ким саме виконано відповідний підпис.

Не встановлено також часу, місця та обставин нанесення цього підпису, не встановлено особу, яка фактично його виконала, і відсутні докази того, що ним є ОСОБА_1 .

За таких обставин твердження про те, що ОСОБА_1 неналежно проконтролював правильність оформлення військового квитка, ґрунтується на припущенні про те, що він мав можливість здійснювати контроль за документом на відповідному етапі його оформлення. Однак така можливість матеріалами справи не підтверджена.

Разом із тим сам по собі факт наявності у військовому квитку прізвища ОСОБА_8 та рукописного підпису біля цього прізвища не доводить, що ОСОБА_1 вніс цей запис або організував його внесення, а також не доводить, що саме він мав реальну можливість виявити та припинити такі дії.

Так само матеріали справи не містять доказів обізнаності ОСОБА_1 про те, що у військовому квитку буде зазначено звання та прізвище ОСОБА_8 .

Суд не може замінювати відсутність доказів припущеннями про те, що ОСОБА_1 , як начальник відповідного відділу, «повинен був знати» про кожну дію, що вчинялася під час оформлення документа.

Для встановлення недбалого ставлення до військової служби необхідно встановити не лише формальну наявність загального службового обов`язку, а й конкретну ситуацію, в якій службова особа повинна була діяти певним чином, мала реальну можливість це зробити, однак через несумлінне ставлення до служби не виконала або неналежно виконала відповідний обов`язок.

Саме такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 185/12161/15-к, відповідно до якої військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише тоді, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати певні дії, але й мала реальну можливість виконати їх належним чином. За відсутності фактичної можливості належно виконати відповідні обов`язки відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. Верховний Суд також звернув увагу на необхідність у кожному конкретному випадку встановлювати, які саме дії особа повинна була вчинити та яким чином вона могла їх здійснити.

У цій справі органом, який склав протокол, не наведено і матеріалами справи не підтверджено, які саме конкретні дії повинен був здійснити ОСОБА_1 для запобігання внесенню до військового квитка відомостей про ОСОБА_8 , коли саме він повинен був їх здійснити та яким чином був поставлений перед необхідністю здійснення такого контролю.

Посилання на загальний обов`язок організовувати роботу підлеглих та контролювати правильність оформлення документів не відповідає цим вимогам доказування.

Адже організація роботи підлеглих передбачає, насамперед, розподіл завдань, визначення виконавців, доведення до них відповідних доручень та контроль за виконанням поставлених завдань у межах наданих повноважень. У конкретному випадку матеріали справи свідчать, що доручення щодо оформлення військового квитка було дано не ОСОБА_1 , а безпосередньо начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , який сам отримав готовий документ для подальшої перевірки та організації його підписання.

Отже, покладення на ОСОБА_1 відповідальності за неналежну організацію саме цієї роботи фактично суперечило б установленим матеріалами справи обставинам щодо того, хто прийняв управлінське рішення про оформлення документа, хто дав відповідне доручення безпосередньому виконавцю та хто отримав документ після його заповнення.

Іншими словами, матеріали справи підтверджують наявність конкретного управлінського рішення щодо оформлення військового квитка, однак не підтверджують, що це управлінське рішення приймав або реалізовував ОСОБА_1 .

Навпаки, встановлено, що таку вказівку дав його безпосередній начальник – начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , якому після виконання доручення було передано оформлений документ.

За таких обставин немає достатніх підстав стверджувати, що саме ОСОБА_1 неналежно організував роботу підлеглих або не здійснив контроль, який він повинен був і реально міг здійснити.

З огляду на це загальні положення про організацію роботи та контроль не можуть бути використані як заміна доказів конкретної бездіяльності особи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_8 на відповідний період не виконував обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак не встановлено, хто саме виконав підпис біля його прізвища.

Не встановлено також, чи був цей запис зроблений одночасно із заповненням військового квитка, чи пізніше, хто мав документ у своєму розпорядженні в цей момент, кому саме було доручено організувати підписання документа та хто фактично здійснив таке підписання.

За таких обставин суд не може виходити з припущення, що зазначений підпис виконаний ОСОБА_1 , а тим більше що він знав про недостовірність такого запису та свідомо або через недбалість допустив його внесення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні. Згідно статті 252 КУпАП докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої сили доказу і не може замінити собою докази конкретної винної поведінки особи.

У даному випадку протокол містить висновок про неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків з організації роботи підлеглих та контролю за оформленням документів, однак об`єктивні матеріали справи не підтверджують фактичної участі ОСОБА_1 у конкретному процесі оформлення військового квитка.

Навпаки, вони вказують на безпосередню участь у цьому процесі іншої службової особи – начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , який дав відповідну вказівку працівнику цього територіального центру ОСОБА_10 , передав їй необхідні матеріали, а після виконання доручення отримав оформлений військовий квиток для перевірки та організації його підписання і проставлення печатки.

З огляду на встановлену службову підпорядкованість ця обставина не може бути проігнорована при визначенні меж службових повноважень та реальної можливості ОСОБА_1 впливати на відповідний процес.

Відсутність доказів безпосередньої участі ОСОБА_1 в оформленні документа, відсутність доказів отримання ним відповідного доручення, відсутність доказів передачі йому військового квитка для перевірки, невстановлення особи, яка фактично виконала підпис біля прізвища ОСОБА_7 , а також встановлення того, що безпосередню вказівку на оформлення документа давав начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , у сукупності виключають можливість зробити достовірний висновок про те, що ОСОБА_1 неналежно організував роботу підлеглих або неналежно здійснив контроль саме щодо цього військового квитка.

Суд не може підміняти доказування вини припущенням про те, що особа, яка обіймає керівну посаду, апріорі повинна була знати про кожну дію підлеглих або особисто контролювати кожен документ, оформлений у відповідному підрозділі.

Такий підхід суперечив би як вимогам статті 9 КУпАП щодо винності адміністративного правопорушення, так і завданню провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбаченому статтею 245 КУпАП, та обов`язку суду відповідно до статті 280 КУпАП встановити, чи винна саме ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд також бере до уваги конституційний принцип, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи, щодо якої вирішується питання про відповідальність.

Зазначений підхід відповідає і практиці Європейського суду з прав людини щодо гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах, які за своїм характером та наслідками належать до сфери «кримінального обвинувачення» у розумінні Конвенції, незалежно від їх формальної класифікації у національному законодавстві.

Встановлення вини ОСОБА_1 лише через його службове становище означало б покладення на нього відповідальності за дії інших осіб без доведення його власної винної поведінки.

При цьому суд не ототожнює службову відповідальність начальника за належну організацію роботи підрозділу із безумовною адміністративною відповідальністю за будь-який недолік, допущений підлеглим.

Для відповідальності за частиною другою статті 172-15 КУпАП необхідно довести саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, тобто конкретне невиконання або неналежне виконання обов`язку за наявності реальної можливості діяти належним чином.

У цій справі такого конкретного невиконання щодо ОСОБА_1 не встановлено.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 належними та достатніми доказами не доведена, оскільки не встановлено конкретної службової бездіяльності, яка полягала б у невиконанні або неналежному виконанні ним певного службового обов`язку щодо оформлення саме військового квитка ОСОБА_3 .

Не доведена і суб`єктивна сторона правопорушення, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 , маючи відповідний обов`язок та реальну можливість його виконати, через недбале ставлення до служби допустив неналежне оформлення документа.

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_1 за своїм службовим становищем є військовою службовою особою, необхідні інші елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП, щодо нього належними доказами не підтверджені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки в діях ОСОБА_1 не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 7, 9, 173, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 19, 62, 129 Конституції України, статтями 2, 7, 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з урахуванням правових позицій Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), «Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France), а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-15 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілою особою, її представником, захисником, прокурором у випадках, передбачених законом, до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя