Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №132/1931/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1931/26

Провадження №2-о/132/125/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" вересня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Аліменко Ю.О.

присяжних: Присяжнюк І.А., Деркач О.В.,

за участю секретаря судового засідання Безула К.В.,

захисника Катрич П.С.

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Калинівка цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 в особі представника заявника – адвоката Катрич Павла Степановича (заінтересовані особи – Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ) про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Катрич П.С., звернулась до Калинівського районного суду Вінницької області із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Заява мотивована тим, що син заявниці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. Комунарівка(теперішня назва Бережани), Калинівского р-ну, Вінницької обл. та проживав по АДРЕСА_1 був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 13.02.2025 та проходив військову службу на посаді стрілець - помічник гранатометника 1-го стрілецького відділення, 3-го стрілецького взводу, 7-ої стрілецької роти, НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони(ТРО) в/ч НОМЕР_1 , військове звання – солдат.

12.11.2025 року заявниці надійшло сповіщення №6086 від 12.11.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 , що її син ОСОБА_2 зник безвісти в районі н.п. с. Яблунівка, Краматорського р-ну, Донецької обл ., виконуючи бойове завдання під час оборонних дій.

Станом на 17.11.2025 син заявниці рахується зниклим безвісти за особливих обставин. Крім цього, факт зникнення безвісти сина заявниці підтверджується актом службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців вх. №14398, затвердженого командиром в/ч НОМЕР_1 та витягом з наказу від 17.11.2025 №842/нод про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин солдата ОСОБА_2 , відповідно до п. 2 якого було встановлено, що у зв`язку з відсутністю відомостей про місцеперебування солдата ОСОБА_2 стрільця - помічника гранатометника 1-го стрілецького відділення, 3-го стрілецького взводу, 7-ої стрілецької роти, НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони(ТРО) в/ч НОМЕР_1 , який зник безвісти внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_5 – вважати його безвісти зниклим військовослужбовцем за особливих обставин, починаючи з 27.10.2025 до моменту отримання документальних підтверджень тримання його в заручниках, захоплення у полон, інтернування або оголошення його померлим.

Відповідно до Витягу з єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 18.11.25, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться як зниклий безвісти на території бойових дій, в зв`язку з чим здійснюється його розшук в рамках кримінального провадження№12025020220000401 від 14.11.2025р.

На даний час ні військова частина НОМЕР_1 , ні відділ РТЦК та СП тіло сина заявниці, останній не повернули, лікарського свідоцтва та/або інших потрібних документів для реєстрації смерті її не надали.

Заявниця зазначає, що рішення суду їй необхідне для реалізації права на увіковічення пам`яті про свого сина, а також вона має намір реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Але в зв`язку з тим, що син заявниці є зниклим безвісти, то остання не має можливості оформити право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Тобто для реалізації права заявниці на оформлення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, необхідно отримати свідоцтво про смерть свого сина.

Посилаючись на те, що з моменту зникнення ОСОБА_2 минуло більше 6 місяців і інформація про його місцезнаходження на даний час відсутня, а всі наявні обставини викладені в акті службового розслідування свідчать про його загибель, під час виконання бойового завдання, заявник просила оголосити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Комунарівка (теперішня назва Бережани), Калинівського району Вінницької області, громадянина України, померлим та визначити дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , а місце смерті — село Яблунівка Краматорського району Донецької області.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 12.06.2026 року вказану заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами окремого провадження, призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник заявника, адвокат Катрич П.С. вимоги заяви підтримав, просив її задовольнити, з підстав зазначених у заяві.

Заінтересована особа Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, однак від начальника відділу ДРАЦС Гавронської Л.П. надійшов лист відповідно до якого просила розглянути справу за відсутності представника відділу.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Дунаєв М.В. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечує.

Від заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_7 , в задоволенні заяви ОСОБА_1 просять відмовити.

Представник військової частини НОМЕР_1 , у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши кожен доказ окремо та всі докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про оголошення фізичної особи померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місце перебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , наявною в матеріалах справи.

Із наданих суду письмових доказів встановлено, що після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_2 був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 13.02.2025 та проходив військову службу на посаді стрілець - помічник гранатометника 1-го стрілецького відділення, 3-го стрілецького взводу, 7-ої стрілецької роти, НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони(ТРО) в/ч НОМЕР_1 , військове звання – солдат.

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 08.01.2026 №47-д підтверджується, що солдат ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Краматорський район Іллінівська СГр.

З метою встановлення причин та обставин зникнення військовослужбовця наказом командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт.

Під час службового розслідування комісією досліджено обставини виконання бойового завдання, отримано пояснення військовослужбовців, які перебували разом із ОСОБА_2 , а також перевірено можливі причини його неповернення.

За результатами службового розслідування неправомірних дій з боку ОСОБА_2 , зокрема добровільної здачі у полон, самовільного залишення місця служби чи дезертирства, не встановлено. Навпаки, службовим розслідуванням підтверджено, що його зникнення безвісти безпосередньо пов`язане з забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації.

Вирішуючи питання про наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим, суд також враховує, що матеріали справи містять сукупність належних, допустимих, достовірних та взаємопов`язаних між собою доказів, які узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей та в своїй сукупності дають підстави для висновку про вірогідну загибель військовослужбовця саме ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання.

Так, з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №842/нод від 17.11.2025, вбачається, що результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин солдата ОСОБА_2 , відповідно до п. 2 якого було встановлено, що у зв`язку з відсутністю відомостей про місцеперебування солдата ОСОБА_2 стрільця - помічника гранатометника 1-го стрілецького відділення, 3-го стрілецького взводу, 7-ої стрілецької роти, НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони(ТРО) в/ч НОМЕР_1 , який зник безвісти внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_5 – вважати його безвісти зниклим військовослужбовцем за особливих обставин, починаючи з 27.10.2025 до моменту отримання документальних підтверджень тримання його в заручниках, захоплення у полон, інтернування або оголошення його померлим.

Особливе значення для правильного вирішення справи має Акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 .

Із змісту зазначеного акта вбачається, що службовим розслідуванням було всебічно перевірено обставини неповернення військовослужбовця із бойового завдання, досліджено бойові документи, пояснення очевидців, службову документацію та інші матеріали.

За результатами проведеного розслідування комісією встановлено, що ОСОБА_2 зник безвісти саме під час виконання бойового завдання із забезпечення оборони поблизу населеного пункту село Яблунівка, Краматорського району, Донецької області.

При цьому службовим розслідуванням не встановлено жодних обставин, які могли б свідчити про самовільне залишення військової частини, дезертирство, добровільну здачу у полон, ухилення від виконання військового обов`язку чи інші неправомірні дії військовослужбовця.

Навпаки, комісією зроблено висновок, що зникнення ОСОБА_2 безпосередньо пов`язане із виконанням ним бойового завдання щодо оборони України, а також із виконанням обов`язків військової служби в умовах воєнного стану.

Суд також враховує, що матеріали службового розслідування були доповненні письмовими поясненнями військовослужбовців, які були безпосередніми очевидцями подій за яких 12 жовтня 2025 року зник безвісти військовослужбовець ОСОБА_2 .

Із змісту зазначених письмових пояснень убачається, що згідно з бойовим розпорядженням командира батальйонної тактичної групи територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 № 917 гриф від 03.10.2025 року солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 виконував бойове завдання на вогневій позиції «ГРИБ» в районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області. Приблизно о 16:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_5 під час переміщення від ТЗП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » до вогневої позиції «ГРИБ» в районі н.п. Яблунівка Краматорського району Донецької області розпочався мінометний обстріл з боку окупаційних військ російської федерації. Внаслідок чого солдат ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_4 виявили, що солдат ОСОБА_2 загинув, про що доповіли засобами радіозв`язку. У зв`язку із загибеллю вказаного військовослужбовця, через реальну загрозу ураження мінометними обстрілами та ворожими БпЛА, з метою збереження особового складу, подальшу евакуацію тіла загиблого було вимушено припинено до стабілізації ситуації. У подальшому, через суттєву активність ворожої аеророзвідки та посилення вогневого впливу противника, проведення евакуаційних заходів виявилося неможливим.

Наведені обставини узгоджуються між собою, є послідовними та взаємопов`язаними, а також підтверджують, що безвісне зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 відбулося за обставин ведення активних бойових дій, масованого артилерійського обстрілу, що унеможливило подальше проведення евакуаційних заходів.

Письмові пояснення свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не містять внутрішніх суперечностей та повністю підтверджуються письмовими матеріалами службового розслідування, рапортами командирів та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені письмові докази у їх сукупності підтверджують із достатнім ступенем вірогідності факт загибелі ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання із захисту України поблизу населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області.

Окремо суд бере до уваги, що будь-яких доказів, які б свідчили про перебування ОСОБА_2 у полоні, його евакуацію, подальше місцезнаходження чи перебування серед живих осіб, матеріали справи не містять. Навпаки, відповіді компетентних державних органів та результати проведених розшукових заходів свідчать про відсутність будь-якої інформації, яка могла б спростувати встановлені судом обставини щодо його вірогідної загибелі.

Крім того, судом встановлено, що після подій 12 жовтня 2025 року компетентними органами державної влади та військового управління було проведено всі передбачені законодавством заходи щодо встановлення місця перебування ОСОБА_2 .

Так, 12 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_9 на ім`я матері ОСОБА_1 направлено повідомлення сім`ї (близьких родичів) №6086, згідно якого повідомлено, що солдат ОСОБА_2 , зник безвісти 12.10.2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області.

Суд бере до уваги, що зазначене сповіщення є офіційним документом, виданим уповноваженим органом військового управління на підставі матеріалів службового розслідування та первинних бойових документів військової частини, а тому підтверджує факт зникнення військовослужбовця саме за обставин виконання бойового завдання.

Матеріалами справи також підтверджується, що за фактом зникнення безвісті ОСОБА_2 було розпочато кримінальне провадження №12025020220000401 від 14 листопада 2025 року.

З витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №ВГ/В-20251118-90 від 18 листопада 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 обліковується як особа, зникла безвісти за особливих обставин.

При цьому внесення особи до зазначеного Реєстру саме по собі не свідчить про те, що така особа є живою, а лише підтверджує здійснення державою офіційного обліку осіб, місце перебування яких не встановлено, та проведення їх розшуку.

Таким чином, судом встановлено, що компетентними органами державної влади здійснено всі передбачені законом заходи щодо встановлення місця перебування ОСОБА_2 , однак жодних даних, які б свідчили про те, що він залишився живим, перебуває у полоні, на лікуванні чи в іншому місці, матеріали справи не містять.

Навпаки, усі наявні у справі докази свідчать про інше: останнім місцем перебування ОСОБА_2 було поле бою під час надзвичайно інтенсивних бойових дій, його загибель підтверджується безпосередніми очевидцями, службовим розслідуванням, бойовими документами військової частини та іншими офіційними документами.

Суд звертає увагу, що у даній справі відсутність можливості евакуації тіла загиблого військовослужбовця обумовлена виключно бойовою обстановкою, безперервними артилерійськими обстрілами противника.

Саме тому відсутність лікарського свідоцтва про смерть або тіла військовослужбовця не може розцінюватися як доказ того, що особа залишилася живою, оскільки у справах цієї категорії закон не вимагає безумовного встановлення факту смерті, а передбачає можливість її оголошення померлою за наявності достатніх підстав для вірогідного припущення про загибель.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що всі зібрані у справі докази у своїй сукупності відповідають критерію достатності, взаємної узгодженості та достовірності, а тому дозволяють зробити обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_2 загинув саме ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України в районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом строків, визначених законом.

Частиною другою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями або збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Разом із тим, з урахуванням конкретних обставин справи суд має право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Частиною третьою статті 46 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку чи у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Отже, законодавець передбачив спеціальний порядок оголошення особи померлою у випадку її зникнення під час воєнних дій, який відрізняється від загальних правил оголошення особи померлою саме тим, що допускає встановлення днем смерті дня її вірогідної загибелі за наявності достатніх доказів.

Положення статті 46 ЦК України підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку із положеннями статей 293, 305–309 ЦПК України, які регламентують порядок розгляду судами справ про оголошення фізичної особи померлою в порядку окремого провадження.

Згідно із частиною другою статті 293 ЦПК України справи про оголошення фізичної особи померлою розглядаються судом у порядку окремого провадження.

Відповідно до статті 308 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про оголошення фізичної особи померлою, повинен встановити день смерті особи, якщо він може бути визначений відповідно до вимог цивільного законодавства.

Правова природа інституту оголошення фізичної особи померлою не полягає у беззаперечному встановленні самого факту смерті, а полягає у встановленні судом достатнього ступеня вірогідності її настання на підставі належних та допустимих доказів.

Саме тому у таких справах предметом доказування є не безпосередній факт смерті особи, а існування сукупності обставин, які дають суду можливість зробити обґрунтоване та вірогідне припущення щодо її загибелі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №490/342/17 зазначено, що стаття 46 ЦК України передбачає декілька самостійних підстав для оголошення фізичної особи померлою, однією із яких є зникнення особи у зв`язку з воєнними діями. При цьому законодавець наділив суд правом з урахуванням конкретних обставин справи оголосити таку особу померлою і до закінчення воєнних дій, але не раніше спливу шести місяців.

Особливого значення для правильного вирішення цієї справи набуває правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «воєнні дії», яке використовується у частині другій статті 46 ЦК України, не є тотожним поняттю «воєнний стан».

Законодавець свідомо використовує категорію «воєнні дії», а не «воєнний стан», а тому перебіг шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, не пов`язується із припиненням чи скасуванням воєнного стану в Україні.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій» необхідно розуміти як закінчення активних бойових дій на відповідній території, де відбулося зникнення особи, а якщо конкретна подія, яка спричинила ймовірну загибель особи, сталася за межами території активних бойових дій, але була прямим наслідком воєнних дій, суд має право розпочати обчислення шестимісячного строку саме від дня настання такої події.

Саме такий правовий висновок викладено у пунктах 99–100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року.

Зазначена правова позиція є обов`язковою для врахування судами відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

У цій справі судом встановлено, що ОСОБА_2 зник безвісти 12 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області.

Водночас із матеріалів справи, а також із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28 лютого 2025 року у новій редакції згідно з наказом №987 та змінами за наказом №1389, які діють із 21 серпня 2026 року, вбачається, що територія населеного пункту Яблунівка є територією активних бойових дій, що об`єктивно унеможливлює евакуацію тіла військовослужбовця та проведення державної реєстрації його смерті у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, а також те, що із дня зникнення ОСОБА_2 минуло більше 6 місяців, компетентними органами проведено комплекс розшукових заходів, однак жодних відомостей про перебування його серед живих осіб або у полоні не встановлено, суд доходить висновку, що наявна сукупність доказів є достатньою для застосування положень частин другої та третьої статті 46 ЦК України та оголошення ОСОБА_2 померлим із визначенням днем його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд керується положеннями статті 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодний доказ не має для суду наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів оцінюються судом у їх сукупності.

У цій справі судом досліджено первинні бойові документи військової частини, матеріали службового розслідування, офіційне сповіщення сім`ї про зникнення військовослужбовця, документи щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відповіді компетентних державних органів щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні чи серед живих осіб.

Наведені докази не лише не суперечать один одному, а й взаємно підтверджують одні й ті самі обставини.

При цьому будь-яких доказів, які б ставили під сумнів факт загибелі ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, а заінтересованими особами таких доказів суду не надано.

Суд враховує, що відсутність тіла військовослужбовця та лікарського свідоцтва про смерть обумовлена об`єктивними причинами, які не залежали ні від членів його сім`ї, ні від державних органів, а саме проведенням активних бойових дій, масованими артилерійськими обстрілами, неможливістю евакуації загиблих.

Саме тому відсутність документа про державну реєстрацію смерті не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви, якщо сукупність інших доказів із достатнім ступенем вірогідності підтверджує факт загибелі особи.

Такий висновок повністю відповідає правовій природі інституту оголошення фізичної особи померлою, який ґрунтується не на беззаперечному встановленні факту смерті, а на достатньому ступені ймовірності її настання.

Суд також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо оцінки доказів.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що при оцінці доказів застосовується критерій «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt), однак такий висновок може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою неспростовних висновків або аналогічних неспростованих презумпцій факту (рішення у справі Ireland v. the United Kingdom від 18 січня 1978 року, §161).

Водночас у справах цивільної юрисдикції Європейський суд з прав людини виходить із застосування стандарту «балансу вірогідностей» (balance of probabilities), тобто суд повинен встановити, чи є певна обставина більш імовірною, ніж її відсутність.

Саме такий підхід відповідає природі окремого провадження у справах про оголошення фізичної особи померлою, де законодавець не вимагає безумовного встановлення факту смерті, а достатнім є існування переконливої сукупності доказів, які дозволяють зробити вірогідне припущення про її загибель.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 29 травня 2024 року у справі №127/28463/23, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що за наявності доказів загибелі військовослужбовця під час виконання бойового завдання відсутність тіла загиблого не може бути самостійною підставою для відмови в оголошенні його померлим.

Верховний Суд наголосив, що відмова у задоволенні такої заяви лише з мотивів відсутності тіла загиблого не відповідатиме завданню цивільного судочинства, принципу правової визначеності та не забезпечить ефективного захисту прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

Правові висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду, повністю узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22, та підлягають врахуванню судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини, оцінюючи кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що існують достатні, належні, допустимі та достовірні докази, які дають можливість зробити вірогідне припущення про загибель ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання щодо оборони України в районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області.

З огляду на викладене, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам статті 46 ЦК України та статей 293, 305–308 ЦПК України, а тому заява підлягає задоволенню із оголошенням ОСОБА_2 померлим та визначенням днем його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , що відповідає дню його вірогідної загибелі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 307, 308 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника заявника – адвоката Катрич Павла Степановича (заінтересовані особи – Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ) про оголошення фізичної особи померлою, задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Комунарівка (теперішня назва Бережани), Калинівського району, (теперішнього Хмільницького району) Вінницької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 громадянина України, померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час виконання бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України. Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_6 , а місцем смерті вважати село Яблунівка, Краматорського району, Донецької області.

Після набрання рішенням суду законної сили копію рішення направити до Калинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та внесення відповідного актового запису про смерть.

У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 05.10.2026 року.

Суддя Ю.О. Аліменко

Присяжні Присяжнюк І.А

Деркач О.В.