Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №757/48168/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/48168/24-ц

пр. 2-2600/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С.В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила припинити право власності відповідача на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , визнати за позивачкою право власності на зазначену частку та виплатити відповідачу грошову компенсацію її вартості. Первісно розмір компенсації визначено у сумі 530 195,00 грн. Також заявлено вимогу про відшкодування судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що позивачці належать 3/4 частки спірної квартири, а відповідачці - 1/4 частка. Квартира є двокімнатною, має суміжні житлові кімнати, а її планування не дозволяє виділити належну відповідачці частку в самостійний об`єкт нерухомості. Між співвласницями виникають конфлікти щодо користування житлом, домовленості про спільне володіння та користування квартирою вони не досягли.

Позивачка зазначала, що у квартирі зареєстроване місце проживання її та малолітньої доньки, вона несе витрати на утримання житла. На її думку, припинення права відповідачки на частку з виплатою її вартості не завдасть істотної шкоди відповідачці та членам її сім`ї, оскільки остання забезпечена іншим житлом у місті Києві.

У додаткових поясненнях від 29 вересня 2026 року представник відповідачки заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на невідповідність компенсації ринковій вартості частки, невнесення повної вартості частки на депозит суду, істотну шкоду інтересам відповідачки, а також недоведеність неможливості спільного користування квартирою. Вона вказувала на непроживання позивачки у квартирі та наявність рішення про надання відповідачці доступу до житла.

Заявою від 16 січня 2025 року позивачка збільшила розмір компенсації до 535 500,00 грн на підставі висновку експерта №1-12/24 від 23 грудня 2024 року. Надалі заявою від 24 квітня 2026 року вона збільшила компенсацію до 546 115,75 грн з урахуванням результатів судової оціночно-будівельної експертизи № 5580/25-42 від 04 березня 2026 року. У цій заяві збережено вимоги про припинення права відповідачки на 1/4 частку квартири, визнання права на неї за позивачкою та відшкодування судових витрат.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали, позову та додатків для подання відзиву.

Ухвалою від 24 лютого 2025 року за клопотанням представниці відповідачки призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено КНДІСЕ; провадження у справі зупинено. На вирішення експертів поставлено питання про ринкову вартість квартири та відповідність оцінки ТОВ «Агентство нерухомості «Благовіст» Ввіденське» від 11 жовтня 2024 року вимогам нормативно-правових актів, методології, методам та оціночним процедурам.

25 березня 2026 року висновок експерта та матеріали справи надійшли до суду. Ухвалою від 30 березня 2026 року поновлено провадження та призначено розгляд на 29 квітня 2026 року.

Ухвалою від 28 травня 2026 року задоволено клопотання представниці відповідачки про витребування від ДПСУ відомостей щодо перетинання позивачкою державного кордону.

Ухвалою від 28 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивачки про витребування у Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» інформації про те, хто є власником квартири АДРЕСА_2 .

23 січня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. Зважаючи на те, що вказаний відзив подано з пропуском встановленого судом процесуального строку, а клопотання про його поновлення відповідачкою не заявлялося та судом поважності причин такого пропуску не встановлено, суд на підставі частини 2 ст. 126 ЦПК України залишає відзив без розгляду.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивачки подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та без його участі, повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. У заяві від 30 вересня 2026 року представник також просив виплатити відповідачці компенсацію з коштів, внесених позивачкою на депозитний рахунок суду, посилаючись на дві квитанції від 14 вересня 2026 року.

Відповідачка та її представниця у судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час і місце розгляду справи вони повідомлені належним чином. Представниця відповідачки брала участь у попередніх судових засіданнях, реалізувала процесуальні права, зокрема подавала письмові пояснення щодо позову, заперечення та відповідні клопотання, які були розглянуті судом.

Ураховуючи повторну неявку відповідачки та її представниці без повідомлення причин, а також те, що позиція відповідачки викладена у прийнятих судом письмових поясненнях і запереченнях, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних доказів і матеріалів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 42,7 кв. м та житлову площу 27,8 кв. м. Вона складається з двох суміжних житлових кімнат площею 16,6 кв. м і 11,2 кв. м та допоміжних приміщень.

На підставі договору дарування від 07 серпня 2012 року ОСОБА_1 набула право власності на 3/4 частки цієї квартири. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабич О.М., реєстровий №980. Інша 1/4 частка квартири належить ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 грудня 2009 року серія та номер: 6-7473, виданого державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Прудь Н.В. Відповідні відомості про правову підставу набуття сторонами власності підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна. Номер інформаційної довідки : 398446969 (а. с. 9, 10).

У матеріалах справи міститься рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року у справі №757/28924/24 (а. с. 90-93), яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволених вимог до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування приміщеннями цієї квартири. У зазначеному позові ОСОБА_2 просила виділити їй у користування кімнату площею 11,2 кв.м, а ОСОБА_1 - кімнату площею 16,6 кв.м.

Цим рішенням установлено, що визначити запропонований порядок користування квартирою неможливо у зв`язку із суміжністю житлових кімнат. Також встановлено що між сторонами постійно виникають конфлікти щодо користування житлом. Ці обставини суд враховує разом із планувальними характеристиками квартири та висновком експерта.

Висновком судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 1-12/24 від 23 грудня 2024 року ( а. с. 45-78) встановлено, що виділити в натурі 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 відповідно до вимог нормативних документів технічно неможливо. При такому виділі неможливо виконати вимоги пунктів 5.19, 5.20, 5.21, 7.34 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та пункту 19.6 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво».

Висновок складено для подання до суду, у ньому зазначено обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. За цим же висновком ринкова вартість 1/4 частки квартири становила 535 500,00 грн.

Технічний висновок щодо неможливості виділу частки узгоджується з характеристиками спірного житла: його невеликою площею, суміжністю житлових кімнат і необхідністю користування спільними допоміжними приміщеннями. Ідеальній 1/4 частці арифметично відповідають 10,675 кв. м загальної та 6,95 кв. м житлової площі. Жодна із наявних житлових кімнат не відповідає цій частці. При цьому сам арифметичний розрахунок не підміняє технічної оцінки можливості виділу та не є самостійною підставою припинення права.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 належить на праві власності 1/2 частка двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 50,98 кв. м, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 2000 року. У зазначеній квартирі зареєстроване її місце проживання та вона постійно проживає в цій квартирі.

Належність зазначеного житла відповідачці та ОСОБА_3 в рівних частках підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло , виданого Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району міста Києва згідно з розпорядженням №1995 від 23 листопада 2000 року, та відповіддю КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14 липня 2026 року №062/14-14705.

У свідоцтві вказано загальну площу квартири 50,98 кв. м. Таким чином, житлова забезпеченість відповідачки пов`язана з іншим житлом, у якому вона має власну частку і постійно проживає.

Довідкою від 05 березня 2021 року №5823379 підтверджено реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_4 у спірній квартирі з 05 березня 2020 року разом з позивачкою. Позивачка зазначає цю квартиру як місце свого проживання та проживання доньки.

Відповідь Державної прикордонної служби України від 10 липня 2026 року містить відомості про перетин ОСОБА_1 державного кордону у період з 30 липня 2024 року до 10 липня 2026 року, зокрема про її в`їзд в Україну 07 липня 2026 року. Ці дані підтверджують поїздки за кордон, але самі собою не доводять постійного проживання позивачки за межами України, набуття нею іншого житла або відмови від користування належною їй квартирою. Суд не ототожнює тимчасову відсутність із припиненням права власності чи відсутністю інтересу у використанні житла.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності охороняється законом; власникові належать правомочності володіння, користування і розпорядження майном. Втручання у право власності має здійснюватися на законній підставі та з дотриманням установлених законом гарантій.

За ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, що перебуває у власності двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них, належить їм на праві спільної часткової власності. Ст. 358 ЦК України передбачає здійснення цього права за згодою співвласників. Визначення порядку користування не створює окремих об`єктів нерухомості та не припиняє режиму спільної власності.

Частина перша ст. 365 ЦК України допускає припинення права особи на частку у спільному майні за позовом інших співвласників за наявності передбачених нею підстав: незначності частки та неможливості її виділу в натурі; неподільності речі; неможливості спільного володіння і користування. Обов`язковою умовою є те, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Частина друга цієї статті вимагає попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження №12-180гс18) роз`яснено, що для застосування статті 365 ЦК України достатньо однієї з обставин, визначених пунктами 1-3 її частини першої, за обов`язкового дотримання умови про відсутність істотної шкоди та попереднього внесення вартості частки на депозит суду. Висновок щодо необхідності одночасної наявності всіх обставин пунктів 1-3 не відповідав би змісту цієї норми.

Тому саме по собі заперечення проти визнання 1/4 частки незначною не усуває можливості застосування ст. 365 ЦК України, якщо доведені неподільність квартири або неможливість спільного володіння і користування та виконані решта обов`язкових умов. Суд не виходить із того, що будь-яка частка розміром 1/4 автоматично є незначною.

Технічна неможливість виділу, суміжність житлових кімнат та встановлені між сторонами конфлікти у сукупності обґрунтовують висновок про неможливість забезпечити самостійне користування частками без постійного втручання у користування житлом іншої співвласниці.

У постанові Верховного Суду від 06 квітня 2022 року у справі №760/8879/18 роз`яснено, що істотність шкоди внаслідок припинення права на частку у спільному майні оцінюється індивідуально, з огляду на обставини конкретної справи та характеристики спільного майна. Застосовуючи пункт 4 частини першої статті 365 ЦК України, суд повинен дослідити наслідки такого припинення для співвласника та членів його сім`ї, зокрема можливу майнову й немайнову шкоду. Отже, висновок про відсутність істотної шкоди має ґрунтуватися на оцінці конкретних доказів щодо інтересів цих осіб.

Оцінюючи можливу істотну шкоду відповідачці, суд має врахувати її реальну житлову потребу, фактичне користування спірною квартирою, наявність та доступність іншого житла, інтереси членів сім`ї, а також повноту й гарантованість компенсації. Наявність більшої частки у позивачки чи реєстрація у квартирі її дитини не надають їй безумовної переваги над правом власності відповідачки.

Враховуючи, що відповідачці належить на праві власності 1/2 частка іншої двокімнатної квартири площею 50,98 кв.м, у якій вона зареєстрована та постійно проживає, припинення права на спірну частку не позбавляє її постійного житла. Цю обставину суд оцінює у сукупності з технічною неможливістю виділу частки, характером відносин сторін та гарантією виплати повної вартості припиненого права. Наявність іншого житла не є самостійною підставою для припинення права власності, однак у сукупності із зазначеними обставинами підтверджує відсутність істотної шкоди житловим інтересам відповідачки та членів її сім`ї.

Посилання відповідачки на спадкове походження частки, сімейну цінність квартири та намір передати майно нащадкам суд оцінює у межах перевірки істотної майнової і немайнової шкоди. Ці обставини не створюють заборони застосування ст. 365 ЦК України. Визначальним є співвідношення всіх конкретних інтересів сторін і гарантій компенсації. Крім того, зазначене обґрунтування заперечень проти позову підтверджує ту обставину, що частка в спірній квартирі, яка належить відповідачці, не потрібна їй для постійного проживання.

Компенсація повинна відповідати встановленій судом дійсній вартості частки. Висновок експерта не має наперед установленої сили, його оцінка здійснюється за ст. ст. 89, 110 ЦПК України разом з іншими доказами.

У висновку судової оціночно-будівельної експертизи №5580/25-42 від 04 березня 2026 року, на який посилаються обидві сторони, ринкову вартість квартири визначено у сумі 2 184 463,00 грн. Відповідно вартість 1/4 частки становить 546 115,75 грн. Саме до цієї суми позивачка збільшила компенсацію заявою від 24 квітня 2026 року. Тому викладене у додаткових поясненнях відповідачки твердження, що цією заявою компенсацію збільшено лише до 535 500,00 грн, не відповідає змісту самої заяви: сума 535 500,00 грн зазначена у попередній заяві від 16 січня 2025 року.

Для визначення компенсації суд виходить із суми 546 115,75 грн, яка відповідає 1/4 визначеної судовою експертизою вартості квартири та розміру вимог у заяві від 24 квітня 2026 року. Пізніша оцінка вартості не спростовує сама собою висновку №1-12/24 щодо технічної неможливості виділу, оскільки ці дослідження в зазначених частинах вирішують різні питання.

Згідно з оригіналами квитанцій від 14 вересня 2026 року №58210771 та №1.843204603.1, які представник позивачки 18 вересня 2026 року надав суду, позивачка внесла на депозитний рахунок суду 546 116,00 грн як компенсацію вартості 1/4 частки спірної квартири.

Довід відповідачки про обов`язкове внесення коштів виключно разом із позовом або до завершення підготовчого провадження суд відхиляє з огляду на те, що частина друга ст. 365 ЦК України встановлює обов`язкову попередність внесення грошових коштів саме стосовно ухвалення рішення суду про припинення права власності.

Вимога частини другої ст. 365 ЦК України щодо попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду є процесуальною гарантією захисту прав відповідача у разі припинення його права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі «Андрій Руденко проти України» (заява №35041/05, пункти 42-44) наголошено, що передбачене частиною другою ст. 365 ЦК України попереднє внесення вартості частки на депозитний рахунок суду є обов`язковою передумовою ухвалення рішення про припинення права на неї без згоди співвласника. Ця вимога становить суттєву гарантію захисту права власності, а не технічну формальність. Самої наявності у позивача коштів для виплати компенсації недостатньо: необхідно підтвердити їх фактичне внесення на депозитний рахунок суду до ухвалення рішення про припинення права власності.

Оскільки позивачка до ухвалення рішення по справі повністю внесла на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва грошові кошти в розмірі дійсної вартості 1/4 частки квартири в сумі 546 116,00 грн (згідно з квитанціями від 14 вересня 2026 року №58210771 та №1.843204603.1), що з урахуванням банківського заокруглення повністю покриває та відповідає визначеному судовою експертизою розміру грошової компенсації (546 115,75 грн), імперативну вимогу частини другої ст. 365 ЦК України дотримано повністю.

Оцінюючи докази у сукупності, суд дійшов висновку, що припинення права відповідачки на 1/4 частку квартири з виплатою 546 116 грн забезпечує справедливе співвідношення інтересів співвласниць, не позбавляє відповідачку постійного житла та не завдає істотної шкоди її інтересам і членам її сім`ї, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати розподіляються з урахуванням результату вирішення спору та підтвердженого розміру витрат. Представник позивачки подав заяву від 22 вересня 2026 року про подання доказів остаточного розміру судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 183, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 365 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 102, 106, 110, 126, 133, 141, 178, 223, 246, 247, 259, 263-265, 268, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , з виплатою грошової компенсації вартості цієї частки у розмірі 546 116 (п`ятсот сорок шість тисяч сто шістнадцять) гривень.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на зазначену 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошову компенсацію вартості 1/4 частки зазначеної квартири у сумі 546 116 (п`ятсот сорок шість тисяч сто шістнадцять) гривень за рахунок коштів, попередньо внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва згідно з квитанціями від 14 вересня 2026 року № 58210771 та № 1.843204603.1, після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 461,16 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя С.В. Вовк