Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №757/45435/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/45435/25-ц

пр. 2-5421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 121,9 кв.м. Між ним, як фізичною особою-підприємцем, та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до «Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712, укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.02.2022 року № 1/22 (далі - Договір від 01.02.2022 року) на підставі рішення зборів співвласників, оформленого протоколом зборів співвласників, що відбулися 21.01.2022 року, яким позивача визначено управителем цього багатоквартирного будинку та затверджено умови цього договору.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору від 01.02.2022 року ціна послуги з управління становить 21,07 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення у будинку та включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 13,52 грн на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення у будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до цього Договору, та винагороду управителю в розмірі 7,55 грн за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення у будинку на місяць.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору від 01.02.2022 року плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 6.9. Договору від 01.02.2022 року за несвоєчасне та/або н повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачу] управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому, загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуг управління відповідно до пункту 3.2. цього договору.

За змістом п.1.3. Договору від 01.02.2022 року послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарських побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Відповідно до умов п.1.4. Договору від 01.02.2022 року послуга з управління включає:

1) утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

2) купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

3) поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідачка не у повному оплачує отримані послуги, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за період із 01.01.2022 року до 31.12.2024 року за послуги з управління будинком на загальну суму 39 805,27 грн.

Відповідно дот ст. 625 ЦК України відповідачка також має сплатити за період з 01.01.2024 року до 30.06.2025 року втрати від інфляції у розмірі 7 656,25 грн., три відсотки річних 1 840,06 грн. та пені 2 244,46 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за період з 01.02.2022 року до 31.12.2024 року за послуги з управління будинком 39 805,27 грн., заборгованість за період з 01.01.2024 року до 30.06.2025 року втрати від інфляції 7 656,25 грн., 3 % річних 1 840,06, пеню 2 244,46 грн., усього 51 546,05 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 січня 2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2026 року розгляд справи відкладено до 14.04.2026 року.

07.04.2026 року від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначає, що відповідачка у повному обсязі сплачувала кошти за вказані послуги у повному обсязі та не має заборгованості.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2026 року розгляд справи відкладено до 28.07.2026 року.

23.07.2026 року від представника відповідачки надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що відповідач сплатила на користь позивача за період із 01.02.2022 року до 31.12.2024 року 72 182,12 грн. За їх розрахунками реальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 17 713,28 грн, а не заявлені останнім 39 805,27 грн.

27.07.2026 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких він присилається на неправильність проведених відповідачем розрахунків за надані ним послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Відповідач безпідставно не врахувала кошти за надані послуги з інших, наданих позивачем послуг.

У судове засідання учасники справи не з`явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку із поданням всіх документів по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 121,9 кв.м.

На підставі рішення зборів співвласників, оформленого протоколом зборів співвласників, що відбулися 21.01.2022 року, яким визначено управителем цього багатоквартирного будинку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , між останнім та ОСОБА_2 , відповідно до Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 р. № 712, укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.02.2022 року № 1/22 та затвердженого його умови.

Предметом договору є надання виконавцем споживачеві послуг обумовлених даним договором, у житловому будинку АДРЕСА_2 , в якому знаходиться приміщення споживача, а саме, квартира АДРЕСА_3 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим розміром, у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1. договору від 01.02.2022 року сторони погодили, що ціна послуги з управління становить 21,07 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення у будинку та включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 13,52 грн. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення у будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до цього Договору, та винагороду управителю в розмірі 7,55 грн. за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення у будинку на місяць.

За змістом п. 3.3. зазначеного договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 6.9. договору від 01.02.2022 року за несвоєчасне та/або н повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачу] управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуг управління відповідно до пункту 3.2. цього договору.

За змістом п. 1.3. договору від 01.02.2022 року послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарських побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Відповідно до умов п. 1.4. договору від 01.02.2022 оку послуга з управління включає:

1) утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

2) купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

3) поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

У відповідності до п.п. 2.3.1 Договору від 01.02.2022 року управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, а також на відшкодування в повному обсязі коштів, витрачених на оплату електроенергії (окрім електроенергії, витраченої на освітлення місць загального користування та роботу ліфта) у разі відсутності прямих договорів у співвласників на постачання електроенергії.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2022 року до 31.12.2024 року за тарифами, які розраховані на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку, про що відповідачу надсилались квитанції (рахунки) на оплату обов`язкових внесків та платежів.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Судом установлено, що відповідач не у повному обсязі вносила плату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, що підтверджується долученими до матеріалів справи позивачем доказами, зокрема копіями розрахунків на оплату послуг з розподілу електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 2024 рік (№ 12-1 від 01.01.2024, № 1-1 від 01.02.2024, № 2-1 від 01.03.2024, № 4-1 від 01.05.2024, № 6-1 від 01.07.2024, № 8-1 від 01.09.2024, № 10-1 від 01.11.2024) та по особовому рахунку № НОМЕР_2 за 2025 рік (№ 7-1 від 02.07.2025, М 8-1 від 02.08.2025 року; копіями актів приймання-передачі наданих послуг з управління багатоквартирний будинком АДРЕСА_2 ; актів приймання-передачі електричної енергії по об`єкту АДРЕСА_2 , оригінали знаходяться у позивача ОСОБА_1 ; актів приймання-передачі виконаних додаткових послуг (ремонтних робіт) по об`єкту АДРЕСА_2 ; 5 відомостями про нараховані суми до сплати за послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 за період з лютого 202 року до грудня 2024 року; довідками про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).

Згідно розрахунку суми боргу, наданого позивачем, за період із 01.02.2022 року до 31.12.2024 року утворилась заборгованість за послуги з управління будинком 39 805,27 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась на те, що до послуги з управління вже включає у витрати на утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі плату за електроенергію, відшкодування витрат КП «Київтеплоенерго», капітальні ремонти, а також винагороду управителю, у зв`язку з чим навела власний розрахунок заборгованості, який становить 17 713,28 грн.

Між тим, згідно наданих позивачем доказів, плата тепловтрат (відшкодування витрат КП «Київтеплоенерго») є самостійний зобов`язанням, передбаченим укладеним між КП «Київтеплоенерго» та позивачем договором № 520748 від 01.09.2022 року, а не складовою тарифу на управління.

Відповідно до долученого до матеріалів справи договору № 520748 від 01.09.2022 року про забезпечення постачанню теплової енергії, укладеного між КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 , предметом договору є забезпечення постачання теплової енергії тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами багатоквартирного будинку відповідача, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів (ІТП), вузлів обліку та вузлів приєднання, що перебувають, зокрема, на балансі позивача.

Згідно з Додатком № 5 до цього договору (Схема балансової належності ТЕ експлуатаційної відповідальності Сторін), обладнання ІТП за адресою АДРЕСА_2 перебуває на балансі ФОП ОСОБА_1 , а межа балансової належності між КП «Київтеплоенерго» та Позивачем встановлена по зовнішній стін теплової камери ТК-818/4; ділянка мережі від цієї камери до будинку (057 мм довжиною 62 м.п.) перебуває в зоні відповідальності Позивача.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору № 520748 Позивач як споживач зобов`язана додержуватись норм витоку мережної води, зазначених у Додатку № 1 до договору, Додаток № 1 прямо визначає розмір теплових втрат на ділянці трубопроводів та і місцевій системі теплопостачання Позивача (у тому числі з витіком та з поверхи трубопроводів підвідних мереж), вартість яких входить до складу орієнтовної вартості теплової енергії, що підлягає оплаті позивачем КП «Київтеплоенерго».

Позивач, сплативши ці кошти КГ «Київтеплоенерго» як сторона за Договором № 520748, у подальшому нарахував їх компенсацію співвласникам будинку, в тому числі відповідачу, окремою статтею «відшкодування витрат КП «Київтеплоенерго».

Листом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 07.06.2022 року № 25/4/7/10/16172 позивач повідомлено про приєднання об`єкта на АДРЕСА_2 в цілому до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах комерційної пропозиції «Колективна побутова» (для житлових приміщень) та «Універсальна» (для нежитлових приміщень) - тобто саме на умовах, які застосовуються де багатоквартирних будинків, де відсутні прямі індивідуальні договори співвласників з енергопостачальниками, а облік ведеться загальнобудинковими вузлами обліку. Для об`єкта відкрито єдиний особовий рахунок № НОМЕР_1 (та № НОМЕР_5 ) на ім`я ФОП ОСОБА_1 .

Оскільки у відповідача був відсутній індивідуальний договір на постачання електроенергії, електроенергія, спожита в її квартирі, оплачувалась через ФОП ОСОБА_1 , як колективного споживача.

Це підтверджується також Додатком № 3 до відповідного договору («Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії»), яким для будинку в цілому встановлено лише 5 вузлів обліку електроенергії для житлової частини будинку та 2 - для нежитлової, а не поквартирний облік, а також актами приймання-передачі електричної енергії та рахунком № 37753015/12-1 від 01.01.2024, виставленим на ім`я позивача.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинком підлягають задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо сплати комунальних послуг, підлягають стягненню також інфляційні втрати, три проценти річних та пеня за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції, три проценти річних та пені.

З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, на вимогу позивача вона повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявну заборгованість у відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум, передбачених статтею 625 ЦК України, тому слід стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 656,25 грн., три відсотки річних 1 840,06 грн. та пеню 2 244,46 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 5 471,12 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 10.07.2025 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правничої допомоги № 10/07/2025, за умовами якого адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених договором.

Згідно Акт прийому - передачі наданих послуг від 01.09.2025 року Адвокатським бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» надані Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 юридичні послуги на суму 5 471,12 грн. (5 000,00 грн. - складання позовної заяви; 350,00 грн. - послуги з отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачів у справі, 121,12 грн. - відшкодування витрат адвоката на оплату адміністративних послуг).

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.11.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об`єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 471,12 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 174, 178, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за послуги з управління будинком у розмірі 39 805 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ять) грн. 27 коп., втрати від інфляції - 7 656 (сім тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 25 коп., 3 % річних - 1 840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн. 06 коп. та пеню в розмірі 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 46 коп., а усього 51 546 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот сорок шість) грн. 05 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 471 (п`ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 12 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ