Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №756/9861/26 — Оболонський районний суд міста Києва

07.10.2026 Справа № 756/9861/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________________________________________________________________

Унікальний №756/9861/26

Провадження №2/756/8275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що як стало відомо позивачу 19.05.2026, постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 08.06.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису №52775, вчиненого 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором №9913019976 від 04.09.2018 у розмірі 120912,09 грн. У подальшому стягувача у виконавчому провадженні замінено на ТОВ «Дебт Форс».

Позивач вважає вказаний виконавчий напис вчиненим з грубим порушенням встановленої чинним законодавством процедури його вчинення, на підставі норми, яка на час його вчинення була визнана нечинною, за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача. Крім того, позивач зазначав, що кредитного договору №9913019976 від 04.09.2018 він не укладав, підписи в ньому йому не належать, з приводу чого він звернувся до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

На підставі викладеного позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №52775 від 24.05.2021 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №9913019976 від 04.09.2018 у розмірі 120912,09 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.07.2026 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №52775 від 24.05.2021, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А. в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, а також стягнути понесені судові витрати.

Відповідач ТОВ «Дебт Форс» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звертався до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав того, що вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією у сфері безспірної юрисдикції, яка здійснюється за фактом подання стягувачем документів, визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Попередній кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» надав нотаріусу кредитний договір, договір про відступлення права вимоги та розрахунок заборгованості, які нотаріусом було перевірено. Кредитний договір недійсним не визнавався, тому діє презумпція правомірності правочину, натомість позивач доказів погашення заборгованості чи її альтернативного розрахунку не надав, а строк вчинення виконавчого напису пропущено не було.

Крім того, вказаний вище відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому зазначав, що заявлений позивачем розмір витрат у сумі 20167,20 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і часом, необхідним для їх надання, при цьому в позовній заяві витрати на правничу допомогу визначалися в розмірі 15000 грн. Перерахування коштів адвокату, на думку відповідача, належними фінансовими документами не підтверджено, а стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони. На підставі викладеного відповідач просив відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Представник позивача звертався до суду з відповіддю на відзив, в якій він зазначав, що відповідач не спростував доводів позову про вчинення виконавчого напису на підставі нечинної норми та за відсутності доказів безспірності заборгованості, як і доводів позивача про те, що кредитного договору він не укладав. Представник позивача також заперечував проти зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що відповідач не довів їх неспівмірності.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа приватний нотаріус у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

У судове засідання третя особа приватний виконавець не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Судом встановлено, що 04.09.2018 ОСОБА_1 підписано заяву №9913019976 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», яка разом з паспортом кредиту та умовами отримання кредитів становить кредитний договір, укладений у простій письмовій формі. Нотаріально вказаний договір не посвідчувався.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 08.06.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису №52775, вчиненого 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» стягнуто заборгованість у розмірі 120912,09 грн.

При цьому, з вищевказаного виконавчого напису убачається, що його вчинено у безспірному порядку внаслідок допущення боржником прострочення платежів за кредитним договором №9913019976 від 04.09.2018, укладеним з ПАТ «Таскомбанк», правонаступником прав вимоги за яким на підставі договору відступлення прав вимоги від 08.02.2021 є ТОВ «Вердикт Капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 08.02.2021 по 12.05.2021. Загальна сума, що підлягає стягненню, - 120912,09 грн, з яких 120262,09 грн - заборгованість за кредитним договором, 650 грн - плата за вчинення виконавчого напису. При вчиненні нотаріальної дії нотаріус керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 27.03.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» на підставі ухвали суду від 25.03.2024 у справі №756/2145/24.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 20.04.2026 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 133672,30 грн.

Згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку №30404 від 25.05.2026 Оболонським управлінням поліції ГУНП у м. Києві прийнято та зареєстровано заяву ОСОБА_1 про те, що в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він виявив, що підписи на заявах на отримання кредиту йому не належать.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні» №2 від 31.01.1992 при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, було встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли кредиторам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.

Разом з тим, Київський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнав незаконною та нечинною в частині з моменту її прийняття постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносилися до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29.11.2001, в якій у п. 1 Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. При цьому п. 2 взагалі не передбачено в діючому Переліку.

Тобто під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. керувалася визнаним нечинним законодавством, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а, отже, діяла в порушення норм ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до п. 3.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 3.5 глави 16 розділу ІІ цього Порядку передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Крім того, позивач заперечує факт укладення ним кредитного договору та наявність заборгованості, з приводу чого звернувся до органів поліції, а отже існує спір щодо стягнення заборгованості, що спростовує безспірність заборгованості боржника.

Доводи відповідача ТОВ «Дебт Форс» про те, що безспірність заборгованості підтверджувалася наданими нотаріусу кредитним договором, договором про відступлення права вимоги та розрахунком заборгованості, а вчинення виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем таких документів, судом до уваги не беруться, оскільки кредитний договір №9913019976 від 04.09.2018 нотаріально посвідчений не був, а отже не належав до документів, на підставі яких у безспірному порядку міг бути вчинений виконавчий напис. За таких обставин подання цих документів нотаріусу не відповідало вимогам ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» і безспірності заборгованості не підтверджувало.

Посилання відповідача на презумпцію правомірності кредитного договору, на ненадання позивачем доказів погашення заборгованості чи її альтернативного розрахунку, а також на дотримання строку вчинення виконавчого напису висновків суду не спростовують, оскільки підставою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у цій справі є порушення порядку його вчинення, а не недійсність кредитного договору чи розмір заборгованості.

За таких обставин позовні вимоги про визнання вищезазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Окрім цього, між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Лідвінського Георгія «Геаллід Консалтінг»» укладено договір про надання правової допомоги №11/26-Ф від 25.05.2026, підписано замовлення-доручення №1 та №2 до нього, складено акти-звіти про надання-отримання правової допомоги від 04.06.2026 та від 09.07.2026, на підставі яких вартість правової допомоги (складання проекту позовної заяви та подання її до суду, складання проектів клопотань про забезпечення позову, відповіді на відзив та подання їх до суду) склала 22164 грн, з яких 20167,20 грн - гонорар, 1996,80 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору. Правнича допомога надавалася адвокатом Лідвінським Г.В. на підставі ордера №1717561 від 29.05.2026.

Водночас відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що у справі було відкрито спрощене позовне провадження, в судових засіданнях представник позивача участі не брав, тобто фактично правова допомога, яка надавалась позивачу, полягала у складанні процесуальних документів, а саме позовної заяви, заяви про усунення недоліків, заяви про забезпечення позову та відповіді на відзив, а зазначення в акті-звіті від 09.07.2026 послуги щодо складання клопотання про забезпечення позову шляхом витребування доказів, яке до суду не подавалося, є штучним збільшенням витрат на правову допомогу.

Доводи відповідача ТОВ «Дебт Форс» про відсутність доказів фактичної оплати позивачем правничої допомоги спростовуються наявними в матеріалах справи рахунками №11 від 26.05.2026 та №13 від 09.07.2026, платіжною інструкцією від 26.05.2026 на суму 17000 грн та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 09.07.2026 про переказ позивачем адвокату Лідвінському Г.В. коштів у розмірі 5164 грн, а тому підстав для повної відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає. Водночас суд погоджується з доводами відповідача про неспівмірність заявленого розміру витрат зі складністю справи, яка належить до категорії справ з усталеною судовою практикою та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а також з обсягом фактично наданих адвокатом послуг.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, а також клопотання сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача ТОВ «Дебт Форс» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович (м. Київ, вул. Якова Гніздовського, буд. 1, оф. 308), приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна ( АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною ( АДРЕСА_2 ) та зареєстрований у реєстрі за №52775, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) заборгованості за кредитним договором №9913019976 від 04.09.2018 у розмірі 120912,09 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1996,80 грн та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Суддя Олексій ДИБА