Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №756/14418/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/14418/26

Провадження № 3/756/4062/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884898 від 17.08.2026, 17.08.2026 о 14:00 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно рідного брата ОСОБА_2 , а саме не пускав його до квартири, ображав, морально принижував, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється, зокрема, на подружжя; колишнє подружжя; наречених; матір (батька) або дітей одного з подружжя (колишнього подружжя) та іншого з подружжя (колишнього подружжя); осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей; рідних братів і сестер; інших родичів: дядька (тітку), племінників (племінниць), двоюрідних братів і сестер, двоюрідних дідусів (бабусь) тощо.

У судові засідання, призначені на 31.08.2026, 05.10.2026, ОСОБА_1 не з`явився, про дати, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні підтвердження.

Відповідно до ст. 268 КУпАП неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю за її відсутності.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведене, а також відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, наведеними в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.08.2026, роздруківкою картки події, зареєстрованої 17.08.2026 за повідомленням ОСОБА_2 на лінію «102», та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який зазначив, що 17.08.2026 близько 14:00 брат не пускав його до квартири, словесно ображав і принижував, на зауваження не реагував.

У письмових поясненнях, наданих працівникам поліції, ОСОБА_1 обставин, викладених у протоколі, не визнав і зазначив, що брати його обмовляють. Ці пояснення суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються поясненнями потерпілого, які узгоджуються з рапортом поліцейського та відомостями про звернення потерпілого на лінію «102» безпосередньо під час події. Доказів на підтвердження своєї версії ОСОБА_1 не надав.

За таких обставин суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доведеною.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 279, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.

Суддя Андрій ПУКАЛО