Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №756/3256/26 — Оболонський районний суд міста Києва

30.09.2026 Справа № 756/3256/26

Справа № 756/3256/26

Провадження № 2-др/756/129/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб, зареєстрований 01.12.1984 Полянською сільською радою Славутського району Хмельницької області (актовий запис № 31), розірвано. Питання про розподіл судових витрат у рішенні не вирішено.

07.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Сорокіної Ірини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просила стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що суд не вирішив питання про судові витрати, хоча вимогу про їх стягнення позивач заявила у позовній заяві, а договір про надання правничої допомоги, Додаток № 1 до нього та документ про оплату подала разом із позовною заявою. Представник позивача наголосила, що п`ятиденний строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, стосується подання доказів розміру витрат, а не звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення, а строк для такого звернення, визначений ч. 2 ст. 270 ЦПК України, не пропущено. Просила розглянути заяву за відсутності позивача та її представника.

Копію заяви надіслано відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення 07.09.2026, що підтверджується поштовою квитанцією від 07.09.2026 № 2240633. Відповідач заперечень проти заяви не подав і клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.

Відповідно до ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 визначено суддю Тиху О.О. для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Враховуючи, що на вирішення суду винесено питання лише щодо розподілу судових витрат, суд ухвалив додаткове рішення без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, матеріали справи, суд приходить до наступного.

За приписами ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що у позовній заяві про розірвання шлюбу, поданій представником позивача, позивач просила, зокрема, стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з копій договору про надання правничої допомоги № б/н та Додатка № 1 до нього, 17.02.2026 ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатське об`єднання «В. І. Партнерс» в особі голови Сорокіної Ірини Володимирівни уклали договір, а Додатком № 1 погодили надання послуги «розірвання шлюбу» вартістю 15 000 грн.

Як вбачається з ордера, виданого 18.02.2026 керівником Адвокатського об`єднання «В. І. Партнерс» на підставі договору про надання правничої допомоги від 17.02.2026, адвокат Сорокіна Ірина Володимирівна уповноважена надавати ОСОБА_1 правничу допомогу в Оболонському районному суді міста Києва.

Згідно з квитанцією про виконання платіжної інструкції (інформаційним повідомленням про зарахування коштів) № 75517216 від 18.02.2026 ОСОБА_1 сплатила на рахунок Адвокатського об`єднання «В. І. Партнерс» 15 000 грн; призначенням платежу вказано оплату за юридичні послуги згідно з Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 17.02.2026.

Судовий збір за подання позовної заяви сплачено у розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.02.2026 № 8B3P-BM1A-033X-7CE9, фактичним платником за якою є ОСОБА_1 .

Відповідно до пп. 3 п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026 (3 328 грн), тобто 1 331,20 грн, а при поданні документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8, що становить 1 064,96 грн. Отже, судовий збір сплачено у встановленому розмірі.

Заочним рішенням від 15.05.2026 позовну заяву задоволено повністю, проте питання про розподіл судових витрат у рішенні не вирішено.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати, а в резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат. Заочним рішенням від 15.05.2026 це питання вирішено не було, а отже, наявна підстава для ухвалення додаткового рішення, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки позивач заявила про стягнення витрат у позовній заяві та подала докази їх розміру разом із нею, тобто до ухвалення рішення, вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України нею дотримано, а підстав для залишення заяви без розгляду немає.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони, а їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) визначається в договорі про надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що «фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку» (п. 133) та що, «визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат» (п. 134).

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність» (п. 135 цієї постанови).

Застосовуючи наведені положення, суд виходить з того, що вартість правничої допомоги у справі визначена договором (Додатком № 1) у фіксованому розмірі 15 000 грн і сплачена позивачем у повному обсязі 18.02.2026, тобто витрати є фактично понесеними. Те, що акт наданих послуг і детальний опис робіт (ч. 3 ст. 137 ЦПК України) до матеріалів справи не подано, не перешкоджає встановленню розміру витрат, оскільки при фіксованому розмірі гонорару конкретний склад дій адвоката для визначення цього розміру значення не має.

Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога фактично надавалась і пов`язана з розглядом цієї справи: позовну заяву підготовлено й подано адвокатом Сорокіною І.В., нею ж подано заяву від 16.03.2026 про розгляд справи без участі позивача та її представника і заяву від 15.06.2026 про надіслання копії рішення.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони; у разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат, а обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання. Відповідач участі у справі не брав, клопотання про зменшення розміру витрат не подав, доводів щодо їх неспівмірності не наводив.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначила, що «у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково» (п. 144).

Отже, за відсутності клопотання відповідача суд не вправі зменшувати заявлений розмір витрат з підстав їх неспівмірності за критеріями ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Водночас, керуючись ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд перевірив, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним предмету спору з урахуванням значення справи для сторін.

Суд враховує, що справа не становила значної складності та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження. Разом з тим розмір витрат визначено договором у фіксованому розмірі за повну послугу «розірвання шлюбу», яку позивач оплатила у повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн є реальними, пов`язаними з розглядом справи, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судового збору суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України він покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 263-265, 268, 270, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сорокіної Ірини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП у матеріалах справи відсутній).

Суддя О.О. Тиха