Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №755/23451/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/23451/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2026 р. м. Київ Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 12025100040003439 від 29.10.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймер ФР Німеччина, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема: - останнім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року №2201- IX затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено та діяв на момент вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом України порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив новий умисний злочин за наступних обставин. Так, 29.10.2025 року приблизно о 12:30 ОСОБА_10 перебував за адресою: м. Київ, пр-т. Воскресенський, 16, в салоні маршрутного тролейбусу №29, де серед пасажирів помітив потерпілу ОСОБА_11 , в правій кишені пальто якої він помітив мобільний телефон чорного кольору марки «Samsung», моделі «Galaxy M31», вартістю 3 816 грн 33 коп. в твердому чохлі темно-синього кольору вартістю 100 грн 13 коп. Побачивши телефон, та те, що на кишені відсутня застібка, у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону, що знаходився в кишені потерпілої. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, вчинене в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, ОСОБА_12 непомітно підійшов зі спини до потерпілої та непомітно для останньої просунув свою руку в праву кишеню. У подальшому, ОСОБА_10 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, непомітно для потерпілої почав витягувати мобільний телефон з її кишені, але свій злочинний намір до кінця довести не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та затриманий пасажирами, що перебували в салоні тролейбуса. Згідно висновку експерта ринкова вартість марки «Samsung», моделі «Galaxy M31» становить 3 816 грн 33 коп., ринкова вартість твердого чохла темно-синього кольору до телефону вказаної моделі становить 100 грн 13 коп. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 намагався спричинити матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 3 916 грн 13 коп. Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України не визнав та пояснив, що потерпілу ОСОБА_11 він до події не знав, а зі свідком ОСОБА_13 , який був у минулому працівником правоохоронного органу, приблизно три роки назад зустрічався за обставин його затримання за крадіжку. Повідомив, що 29.10.2025 року він їхав у тролейбусі, почав готуватися до виходу із нього, тому пішов до середніх дверей тролейбусу, у цей момент він у руках нічого не тримав, а тримався рукою за поручень. Проходячи повз потерпілу ОСОБА_11 , можливо і зачепив її, і в цей момент почув крики іншого пасажира «Жіночка, у вас крадуть телефон», потерпіла його схопила за руки. Він повідомив потерпілу, що нічого не вчиняв, однак до нього ще підійшов свідок ОСОБА_13 та застосував фізичну силу, скрутив його, поклав на підлогу між сидіннями, потім всадив на сидіння та по телефону викликав працівників поліції. Крім того, потерпіла ОСОБА_11 теж застосовувала до нього фізичну силу, схопила за руку та за горло. Він заперечував факт крадіжки, не виправдовувався, просив вказаних пасажирів спокійно розібратися в ситуації, домовитися з потерпілим та свідком, говорив, що бажає вийти з тролейбусу та пройти у відділок поліції для з`ясування всіх обставин. Приїхавши на зупинку, вони вийшли з тролейбусу, потім прибули працівники поліції, які провели у нього особистий обшук та нічого не знайшли. Зазначив, що при ньому був його особистий телефон, будь-якого іншого телефону він ні в кого не брав та не викидав у салоні тролейбуса. Не казав потерпілій, що має проблеми з забезпеченням себе харчуванням. Лезо він не виймав із сумки та не погрожував, що поріже собі руки. Вважає, що потерпіла ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_13 обмовляють його у вчиненні злочину. Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого щодо не визнання своєї винуватості, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами. Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 суду показала, що 29.10.2025 року на зупинці масиву «Райдужна» вона чекала на тролейбус, де звернула увагу на ОСОБА_5 як на підозрілого чоловіка. Коли під`їхав тролейбус, вона зайшла в його салон. Після неї у транспортний засіб зайшов і ОСОБА_5 . Вона оплатила проїзд та через декілька хвилин почула як до неї звернулася літня особа чоловічої статі (дідусь) зі словами, щоб вона була обережна зі своїм телефоном. У цей час вона побачила, як ОСОБА_5 намагався витягнути з її правої глибокої кишені пальто її особистий мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31», телефон був на третю частину свого корпусу витягнутий з кишені. Вона схватила ОСОБА_5 за руку, посадила його на сидіння біля вікна та викликала працівників поліції. ОСОБА_5 намагався втекти, однак вона йому не давала це зробити. До них підійшли ще двоє чоловіків, серед яких був свідок ОСОБА_13 , між ними почалась суперечка. Вони завадили ОСОБА_5 покинути місце події. ОСОБА_5 не заперечував свої протиправні дії, просив його відпустити, виправдовувався у вчиненому, розповідав, що він раніше судимий, не має роботи та не має чим харчуватися. Після цього, ОСОБА_5 дістав рукою лезо та погрожував порізати себе. У цей момент ОСОБА_13 відреагував, вжив заходів та вибив з його рук лезо. Прибувши на кінцеву зупинку тролейбуса, вони вийшли із салону та прибули працівники поліції. Зазначила, що у салоні тролейбусу особа молодого віку повідомила, що ОСОБА_5 між сидіннями викинув інший телефон марки «iPhone». У день події працівники поліції не вилучали у неї телефон, щоб не залишати її без засобів зв`язку, а вилучили телефон тільки на період проведення експертизи. Вона купувала даний телефон у 2020 році приблизно за 5 000 грн. Після події вона була допитана слідчими. Ціну телефону на день події визначила на свій розсуд. Впізнання проводилося за фотознімками, по яких вона впізнала ОСОБА_5 . Крім того, вона впізнає ОСОБА_5 і в судовому засіданні. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що обвинуваченого і потерпілу він вперше побачив у день події. Так, 29.10.2025 року він їхав у тролейбусі №29. На одній із зупинок зайшла в салон тролейбусу потерпіла ОСОБА_11 , а за нею зайшов ОСОБА_5 . Останній поглядом оцінив обстановку в салоні, дістав пакет та прикривав ним кишеню верхнього одягу ОСОБА_11 , потім почав копирсатися та тертися біля потерпілої. У цей момент інший пасажир повідомив ОСОБА_11 , що в неї витягують з кишені телефон. Після чого, ОСОБА_11 затримала ОСОБА_5 . Побачивши таку ситуацію, він з іншим пасажиром підійшов до них, щоб завадити ОСОБА_5 покинути місце події. Поки ОСОБА_5 сидів, останній скинув інший мобільний телефон марки «iPhone» за сидіння, потім дістав лезо та повідомив, що хворіє на СНІД та погрожував порізати собі руки. Він вибив у ОСОБА_5 лезо з рук. ОСОБА_5 просив, щоб його відпустили та намагався домовитися. Дії ОСОБА_5 у день події були направлені на вчинення крадіжки телефону у потерпілої. Працівники поліції, які прибули на місце події, вилучили мобільний телефон марки «iPhone» та лезо, які були опечатані до спецпакету. Суд оцінює показання потерпілої та свідка як належними та достовірними, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності. Окрім показань потерпілої та свідка вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, також підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме у: - протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_5 29.10.2025 року перебуваючи з нею у тролейбусі № 29 у м. Києві викрав належний їй мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy», орієнтованої вартості 5000 грн (т. І а.п. 137); - протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2025 року за участю потерпілої ОСОБА_11 , з якого вбачається, що ОСОБА_11 , переглянувши в присутності двох понятих фотознімки осіб, серед яких наявний фотознімок особи, котра 29.10.2025 року у тролейбусі № 29 намагалася викрасти у неї у кишені мобільний телефон, повідомила, що серед пред`явлених їй на фотознімках осіб вона впізнала особу під № 2 за продовгуватим обличчям, великим носом, темним волоссям, глибоко посадженими очима темного кольору. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2025 року на фотознімку під № 2 зображений ОСОБА_5 (т. І а.п 143-146); - протоколі огляду місця події від 29.10.2025 року, відповідно до якого 29.10.2025 року під час огляду було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Galaxy М31» в пластиковому чохлі темно-синього кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_3 (т. І а.п. 147-148); - протоколі огляду від 29.10.2025 року, відповідно до якого 29.10.2025 року був проведений огляд мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy М31», який належить ОСОБА_11 . Під час огляду встановлено, що телефон в корпусі чорного кольору, в хорошому стані, подряпин та пошкоджень на екрані та на задній панелі не має. При відкритті налаштувань встановлено відомості про пристрій: Galaxy М31 Julia, назва моделі: Galaxy М31, номер моделі SM-M315F/DSN, серійний номер R58N846TSBL, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 (т. І а.п. 149-15); - протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2025 року за участю свідка ОСОБА_13 , з якого вбачається, що ОСОБА_13 , переглянувши в присутності двох понятих фотознімки осіб, серед яких наявний фотознімок особи, котра 29.10.2025 року у тролейбусі № 29 намагалася викрасти мобільний телефон з кишені жінки, яка перебувала в салоні тролейбуса, повідомила, що серед пред`явлених їй на фотознімках осіб вона впізнала особу під № 4 за продовгуватою формою обличчям, великим носом, вираженими скулами, глибоко посадженими очима темного кольору, вузькими губами. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2025 року на фотознімку під № 4 зображений ОСОБА_5 (т. І а.п 153-156); - висновку експерта № СЕ25-625/6 від 06.11.2025 року, відповідно до якого ринкова вартість станом на 29.10.2025 року мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy М31», номер моделі SM-M315F/DSN, серійний номер НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , об`ємом пам`яті 128 Gb, придбаного у 2020 році складає 3 816 грн 33 коп. Ранкова вартість станом на 29.10.2025 року твердого чохла темно-синього кольору до телефону вказаної моделі складає 100 грн 13 коп. Загальна ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy М31», номер моделі SM-M315F/DSN, серійний номер НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , об`ємом пам`яті 128 Gb та чохла темно-синього кольору до нього станом на 29.10.2025 року складає 3 916 грн 46 коп. (т. І а.п 180-191). Крім того судом було досліджено: постанови про призначення групи прокурорів та слідчих; рапорт; доручення; постанову про визнання речовим доказом; розписку; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протокол обшуку та характеризуючі матеріали на особу обвинуваченого. За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні 25.06.2026 року в порядку ст. 356 КПК України було допитано експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз ОСОБА_14 , яка, будучи попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку експерта, суду пояснила, що вона працює експертом з 2016 року та проводила товарознавчу експертизу №СЕ25-625/6 від 06.11.2025 року, відповідно до якої станом на 29.10.2025 року визначив ринкову вартість мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy М31», номер моделі SM-M315F/DSN, в розмірі 3 816 грн 33 коп., та твердого чохла темно-синього кольору до цього телефону в розмірі 100 грн 13 коп. Загальна ринкова вартість мобільного телефону та чохла темно-синього кольору до нього станом на 29.10.2025 року склала 3 916 грн 46 коп. Щодо порядку отримання матеріалів на дослідження для проведення експертизи пояснила, що такі матеріали від заявника надходять до установи, реєструються у канцелярії, після чого передаються керівнику установи, який доручає експерту проведення експертизи. Такий порядок проводився і при надходженні матеріалів цього кримінального провадження для проведення товарознавчої експертизи. Так, під час проведення товарознавчої експертизи 06.11.2025 року нею, як експертом, було проведено огляд предметів експертизи, а саме мобільного телефону чорного кольору марки «Samsung», моделі «Galaxy M31» та чохла до нього. На найбільшій платформі купівлі-продажу вживаних речей OLX вона знайшла три зразки ідентичних, в працюючому стані, мобільних телефонів і визначила їхню середню ринкову вартість, яку зазначила в експертизі. Ринкову вартість чохла для телефону вона визначила розрахувавши із ціни нового чохла, знявши знос за час користування, оскільки інформації щодо вживаних таких чохлів не було. Дана експертиза проводилась нею не більше одного дня, приблизно 6 годин. Під час проведення експертизи вона керувалась нормативно-правовими актами та методичними документами, які зазначені у висновку експертизи. Зазначила, що висновок експерта №СЕ25-625/6 від 06.11.2025 року відповідає вимогам чинного законодавства, він містить всі дані, на яких ґрунтується висновок . Інші експерти, при використанні таких даних та методики, зробили б такий самий висновок. Визначена ринкова вартість предметів дослідження обґрунтована. Для проведення експертизи було достатньо матеріалів. Обставин, які б ставили під сумнів достовірність проведення дослідження, нею не встановлено. Крім того, зазначила, що їй не відома межа (розмір шкоди), з якої починається кримінальної відповідальності. Даний висновок він підтверджує. Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства. Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його винуватість повністю доведена зібраними та дослідженими у справі доказами. Крім того, суд критично ставиться до наданого стороною обвинувачення протоколу огляду місця події (т. І а.п. 138-141), оскільки будь-яких даних на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенню він не містить. Отже, з точки зору належності вказаний доказ не може бути прийнятим до уваги судом. Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв`язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому діянні. Під час дослідження матеріалів кримінального провадження підстав для визнання доказів недопустимими судом не установлено, так як не було встановлено факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження. При формуванні такого підходу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к , відповідно до якої вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд вказав, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ст. 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені. Порушень вимог КПК України під час проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, які б були фундаментальними, судом не установлено. Доводи сторони захисту про те, що мобільний телефон потерпілої не був вилучений у день події, що і не заперечувала сама потерпіла, не є такими що тягнуть визнання доказів у цьому кримінальному провадженні недопустимими, в тому числі і висновку експерта. Крім того, суд вважає, що висновок експерта складений з дотриманням вимог, встановлених Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 року № 53/5 та інших нормативних актів, експерт попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до вимог закону. Жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість товарознавчої експертизи від 06.11.2025 року або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, суперечності експертизи іншим матеріалам справи, судом не встановлено та стороною захисту в суді не доведено. Доводи сторони захисту щодо упередженості свідка ОСОБА_13 з огляду на його місце роботи у минулому в органах МВС, є необгрунтованими. Інші доводи сторони захисту також не знайшли свого підтвердження під час розгляду кримінального провадження. Зібрані у справі докази, що були досліджені під час судового розгляду, суд вважає послідовими, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, суд і покладає їх в основу обвинувального вироку. Водночас суд також зауважує, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 після вчинення ним злочину, з показів потерпілої та свідка, які суд бере до уваги, свідчить про усвідомлення ним скоєного, оскільки останній, з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагався покинути місце події, не заперечував свої протиправні дії, просив його відпустити, виправдовувався у вчиненому, розповідав, що він раніше судимий, погрожував порізати себе лезом. Показання обвинуваченого та заперечення своєї винуватості суд вважає такими, що суперечать показам потерпілої та свідка, а також спростовуються об`єктивними доказами у справі, не містять послідовності, є способом захисту обвинуваченого та мають мету переконати суд у непричетності обвинуваченого до скоєного ним незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та уникнення ним за це відповідальності. Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. З огляду на викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тому кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому суд враховує позицію ОП ВС, викладену у постанові № 722/594/22 від 15.01.2024 року, відповідно до якої за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Так, суд відповідно до ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час та після вчинення протиправних дій; його ставлення до скоєного (вину не визнає); дані про його особу, а саме: його вік, не одружений, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно зі ст. 66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання останнього згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено. На підставі викладеного та враховуючи: думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці, із застосуванням ст. 71 КК України, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців; думку сторони захисту - захисник просив виправдати обвинуваченого; суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 КК України, ураховуючи його засудження за вироком суду від 19.09.2025 року, оскільки його перевиховання та виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає. У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без зміни. Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України. Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року, до покарання за даним вироком, з урахуванням положень ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців. Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 29.10.2025 року, тобто з моменту його фактичного затримання. Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без зміни. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ25-625/6 від 06.11.2025 року у сумі 2 674 грн 20 коп. Речові докази, а саме: - мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy М31», номер моделі SM-M315F/DSN, серійний номер НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який був переданий ОСОБА_11 - залишити ОСОБА_11 . Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1