Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №754/18001/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/1221/26

Справа№754/18001/26

Вирок

Іменем України

07 жовтня 2026 року

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні кримінальне провадження №42025102030000222 від 28.11.2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Києва, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.07.2025 року приблизно о 06:00 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході розвитку якого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, наніс один удар кулаком правої руки по голові в лобну ділянку обличчя потерпілої, кулаками обох рук десять ударів по голові та кулаком правої руки два удари по щелепі.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, кулаками обох рук наніс чотири удари по потилиці потерпілої та палицею три удари по плечам та грудях потерпілої ОСОБА_4 .

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в ділянці чола справа (2,0 см праворуч серединної лінії в проекції голівки правої брови на 1,0 см вище, довжиною 1,5 см, спрямована в положенні на 10 та 4 стрілок умовного годинка); забитої рани слизової нижньої губи по центру (на ділянці 2,0*1,0 см) з крововиливами по периметру рани; синців (червоно-фіолетового забарвлення, відповідно невизначеної, округлої та подовженої форми) на зовнішній поверхні середньої третини лівого плеча (3,0*1,5 см, на передній поверхні лівого плеча 2,5 см в діаметрі), на передній поверхні верхньої третини правого плеча (5,5*3,0 см), на передній поверхні правої молочної залози у ділянці нижніх квадрантів (6,5*1,5 см), які відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно із заявою від 06 жовтня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, не оспорював встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності за правилами спрощеного провадження.

Згідно із заявою від 06 жовтня 2026 року потерпіла ОСОБА_4 висловила згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згодна з розглядом обвинувального акта за правилами спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Суд, шляхом дослідження відповідних заяв, встановив, що сторони, які обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи викладене, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

При цьому відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд вважає доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми протиправними умисними діями спричинив потерпілій ОСОБА_4 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, чим скоїв кримінальний проступок, та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд бере до уваги те, що санкція ч.2 ст. 125 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, особу винного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на профілактичному обліку кривдників, офіційно не працює, отже не має постійного джерела доходу.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачений офіційно не працює, а суд не володіє достовірними відомостями про наявність у нього майна чи заощаджень для сплати штрафу.

Водночас, суд також не знаходить підстав для призначення обвинуваченому більш суворого виду покарання - обмеження волі, пов`язаного із триманням особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, яке необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а саме - у виді пробаційного нагляду в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 3, 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

При обранні міри покарання суд вважає, що пробаційний нагляд є достатнім та здатен допомогти засудженому інтегруватися в суспільство шляхом працевлаштування з метою забезпечення належного матеріально-фінансового становища та зосередження на суспільно-корисній діяльності. У свою чергу, проходження заходів, передбачених пробаційною програмою, допоможуть засудженому змінити погляди, мислення щодо свого життя та вчинків.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року пробаційного нагляду.

На підставі п.1-3 ч. 2 та п. 3, 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: CD-R диск з копією аудіозапису повідомлення на службу «102» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 30 днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_6