Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №754/15475/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/13994/26

Справа №754/15475/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.

за участі відповідача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» (м. Київпросп. Степана Бандери, буд.21 корп.В, офіс 1, ЄДРПОУ 40224607) з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 8760 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №FSC560280709, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 3000 грн., з кінцевою датою повернення кредиту визначеною у п. 7.3 Договору.

Так, зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: 10260 грн, що підтверджується розрахунками заборгованості наданим Позивачу від Первісних кредиторів (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та Випискою за особовим рахунком за Договором. Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховуються.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором, нарахована Первісними Кредиторами становить - 10260 грн, з них: заборгованість по кредиту - 3000 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5760 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 0,00 грн. заборгованість за штрафним санкціям (в разі наявності) - 1500 грн.

16.12.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/77, згідно умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

08.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 08/0526-01. згідно умов якого, ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору Факторингу до позивача перейшло право вимоги.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №FSC560280709.

Враховуючи, що ОСОБА_1 добровільно заборгованість не погашає, просять стягнути на користь ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» у суму в розмірі 8760 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 серпня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить перевірити законність та обгрунтованість заявленої суми, у разі недоведеності заявленої позивачем суми заборгованості відмовити в задоволені позовних вимог. Також просить суд врахувати, що у разі включення до суми позову штрафних санкцій, пені, комісій або інших додаткових платежів позивач повинен довести законність та обґрунтованість кожної такої суми окремо.

В судове засідання представник позивача не з`явився.

Відповідач в судовому засідання визнав суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн., заперечує щодо нарахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованості по процентам за користування кредитом та нарахування штрафних санкцій в сумі 1500 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №FSC560280709. Кредит надавався на споживчі потреби (не цільовий кредит).

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав позичальнику фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

Сума кредиту становить 3000 грн, дата його надання - 28.10.2025 року, строк кредитування до 1826 днів, процентна ставка - фіксована, Базова процентна ставка: 365,00% (При виконанні умов передбачених кредитним договором можуть надаватися знижки до рівня Дисконтної ставки: 3,65% - 365,00%)

На виконання умов кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало позичальнику кредитні кошти у сумі 3000 грн на рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, було достроково розірвано Договір шляхом направлення відповідачу, відповідного повідомлення за Вих. № б/н від 12.06.2026 р.

Перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № FSC560280709 від 28.10.2025 р.

Встановлено також, що 16.12.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/77, згідно умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Крім цього 08.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивач уклали Договір факторингу № 08/0526-01 згідно умов якого, ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору Факторингу до позивача перейшло право вимоги.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №FSC560280709.

Отже, ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Позивач до матеріалів справи надав розрахунок сформований ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідно до якого заборгованість відповідача за кредитним договором № FSC560280709 від 28.10.2025 року, становить - 10260 грн, з них: заборгованість по кредиту - 3000 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5760 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 0,00 грн. заборгованість за штрафним санкціям (в разі наявності) - 1500 грн.

Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості вказаний, однак, позивач не включив їх до розміру позовних вимог.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення ТОВ «ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, а відповідно до частини другої статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладення договорів в електронній формі регулюється Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 цього Закону електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт), а відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію його укласти, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному законом.

Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або в інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 цього Закону кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, з огляду на встановлені обставини укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора - RBDC, суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а кредитний договір № FSC560280709 від 28 жовтня 2025 року укладений у передбаченій законом формі.

Відповідно до статей 509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кредитні кошти, зобов`язана належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та повернути кредит відповідно до умов договору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких може бути встановлений договором.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом також встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів, наявність заборгованості або підтверджували належне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

При цьому наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, а право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» на підставі договору факторингу №08/0526-01 від 08.05.2026 року та відповідного реєстру боржників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між первісним кредитором та відповідачем виникли договірні правовідносини на підставі кредитного договору № FSC560280709 від 28 жовтня 2025 року. Первісний кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3 000 грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення на свою користь відсотків, суд приходить до наступного.

Згідно приписів ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.».

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 525-526,530,1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Однак з урахуванням того, що тіло кредиту складає 3000 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих процентів у розмірі 5760 грн. які також є не спів мірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.

При цьому у суду відсутній обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по процентах за користування кредитом 5760 грн. значно перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких процентів полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку процентів є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення процентів, суд, встановивши співрозмірність нарахованих процентів невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір процентів до розміру 3000 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір процентів буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Позивачем при поданні позову понесено судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн, а також сплачено витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: договір та замовлення про надання правничої допомоги № 06/07/26-01 від 06.07.2026 року, детальний опис наданих послуг.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, відповідач скористався правом та під час судового засідання заявив вимогу про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

На думку суду, понесені ТОВ "ІЗІ ФІНАНС" витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є не співмірними ціні позову, складності вирішеного питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). При цьому суд враховує, що відповідач подавав заяву про зменшення цієї суми (зазначено у відзиві на позовну заяву) та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 3 000,00 грн.

Крім того, при поданні позовної заяви позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Степана Банжери, 21, корпус В, офіс 1, ЄДРПОУ: 40224607) заборгованість за кредитним договором № FSC560280709 від 28.10.2025 року у розмірі 6000 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 гривня 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: