Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №754/16668/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2895/26

Справа №754/16668/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Юхименко А.Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту КП «Київтеплоенерго») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та просить стягнути: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 13 916,31 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2 407,52 грн., три відсотки річних у розмірі 590,20 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 18 615,66 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 3 220,51 грн., три відсотки річних у розмірі 789,51 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 31 125,22 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 5 384,66 грн., три відсотки річних у розмірі 1 320,05 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 538,51 грн. інфляційну складову боргу у розмірі 4 662,78 грн., три відсотки річних у розмірі 1 126,70 грн., пеню в розмірі 1 370,82 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 40 336,19 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 5 433,25 грн., три відсотки річних у розмірі 1 289,16 грн., пеня у розмірі 1 568,48 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 477,24 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн.; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 99,82 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн..

В обґрунтування позову зазначено про те, що позивач є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. На виконання вимог законодавства КП "Київтеплонерго" на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: 1) договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті "Хрещатик"від 28.03.2018 №34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляє, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем. Відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго». Позивач вказує, що відповідачі користуються послугами, але свої зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість, а тому вони вимушені звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2025 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні та надано відповідачам строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачам копії позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

04.12.2025 на адресу суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 , згідно з яким вимоги позивача визнав частково та просив врахувати надані для долучення до матеріалів справи документи.

09.12.2025 на адресу суду надійшли доповнення до відзиву на позов відповідно до яких відповідач ОСОБА_2 крім того просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та зустрічна позовна заява від відповідача ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання провести перерахунок.

30.12.2025 уповноваженим представником позивача подано відповідь на відзив, згідно з якою просили їх вимоги задовольнити.

Згідно ухвали суду, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 12.02.2026 зустрічну позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків зустрічного позову.

23.03.2026 на адресу суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі. Крім того, зауважено, що вона не є власником спірного майна, а відтак не має нести відповідальність за виниклою заборгованістю.

Згідно ухвали суду, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 24.03.2026 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

13.06.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано суду клопотання про закриття про закриття провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання провести перерахунок у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 15.09.2026 було закрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання провести перерахунок у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором.

На підставі вищевказаного договору позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018 за адресою: АДРЕСА_1 .

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг Позивачем.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Крім того, Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 справа 6-295Іцсі5 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Відповідно до ст. ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За відомостями Реєстру територіальної громади м.Києва, відповідачі, зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 і відповідно є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».

Крім того, позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Кредитор) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Представником позивача - Б.Банецьким надано суду документи на підтвердження коригування заборгованості відповідачів та часткову оплату боргу з яких вбачається, що у відповідачів наявна заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 13 916,31 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 2 407,52 грн., три відсотки річних у розмірі 590,20 грн., пеня 1 022,30 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 10 717,20 грн. 3 % річних у розмірі 3 155,42 грн., судовий збір у розмірі 1 929,00 грн..

При цьому, було скореговано позивачем заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 30 836,47 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 40 336,19 грн..

Сплачено відповідачами було заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 18 615,66 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 538,51 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 477,24 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн.; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 99,82 грн., пеню у розмірі 1 917,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7 984,00 грн., 3% річних у розмірі 1 370,00 грн., судовий збір у розмірі 1 099,00 грн..

Таким чином згідно наданого суду оновленого розрахунку боргу, заборгованість відповідачів складається з заборгованості за спожитими послугами заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 13 916,31 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 2 407,52 грн., три відсотки річних у розмірі 590,20 грн., пені 1 022,30, інфляційної складової боргу у розмірі 10 717,20 грн. 3 % річних у розмірі 3 155,42 грн., судового збору у розмірі 1 929,00 грн..

При цьому, відповідачем ОСОБА_2 в поданих доповненнях до відзиву зазначено про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Період зупинення (продовження) строків тривав з 2 квітня 2020 року по 3 вересня 2025 року (включно через карантин та воєнний стан).

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з заявленими позовними вимогами по нарахованій заборгованості, з урахуванням трирічного строку, визначеного статтею 257 ЦПК України, за період по 01.04.2017 подані з пропуском строків, встановлених статтею 257 ЦПК України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог згідно поданої заяви сторони у справі.

Підстав для поновлення пропущеного позивачем строку, суд не вбачає.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 р. № 206 зі змінами внесеними згідно з Постановами КМ № 390 від 21.04.2023, № 1405 від 29.12.2023 3. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1290; 2023 р., № 46, ст. 2465) викласти в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

Відповідно до п.2.2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» із змінами та доповненням наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, активні бойові дії на всій території міста Києва тривала з 24.02.2022 по 30.04.2022 року.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачі прострочили виконання зобов`язання з оплати наданих їм послуг за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 8 705,14 гривень, підлягає стягненню на користь позивача нарахована інфляційна складова боргу у розмірі 1 673,07 грн., три відсотки річних у розмірі 391,00 грн..

Підстав для стягнення з відповідачів пені у розмірі 1 022,30, інфляційної складової боргу у розмірі 10 717,20 грн. та 3 % річних у розмірі 3 155,42 грн. суд вбачає, оскільки позивачем було скореговано заборгованість відповідачів, відтак відповідно зменшився розмір заборгованості і відповідно не підлягає до стягнення з відповідачів нараховані інфляційні втрати, 3 % річних та пеня на скорегований позивачем розмір заборгованості.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, якщо відповідач добровільно задовольняє позовні вимоги вже після звернення позивача до суду, останній має право на повне відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача. Застосування механізму, за якого частина судового збору повертається з державного бюджету, а інша частина стягується з відповідача, у таких випадках є помилковим. (Постанова КЦС ВС від 5 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 (провадження № 61-7158св26); Постанова КЦС ВС від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св26)).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до частки задоволених позовних вимог судом та сплаченої суми заборгованості відповідачами добровільно в ході розгляду справи, а саме по сплаті судового збору в розмірі 148,53 грн. (77 942,94 грн. х 3 028,00 грн. / 169 056,34 грн.), з урахуванням здійсненої часткової оплати судового збору у розмірі 1.099,00 гривні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 263, 265, 268, 352-354 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 162, 179 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 8 705,14 гривень; інфляційну складову боргу у розмірі 1 673,07 гривень, три відсотки річних у розмірі 391,00 гривню.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі по 148,53 гривні з кожного з відповідачів.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", місцезнаходження: м. Київ, вул. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421.

Дані відповідачів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 06.10.2026.

Суддя: Т.А.Зотько