Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №753/2993/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2993/26

провадження № 2/753/6548/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 з позовом про припинення права на частку у спільному майні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_4 . Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 . Спадщина померлого складається з 38/100 частки будинку АДРЕСА_1 та 38/100 частки земельної ділянки площею 0,1000 га, на якій розташований будинок, кадастровий номер 8000000000:90:030:0190. Кожна з спадкоємців отримала у спадок по 19/100 часток будинку АДРЕСА_1 та по 19/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га. Водночас зазначає, що 62/100 частки будинку належать їй на праві власності. Позивач посилається на те, що спільне володіння та користування будинком та земельною ділянкою між ними є неможливим, оскільки між сторонами існують неприязні стосунки та частко виникають конфліктні ситуації. Вважає, що припинення права власності відповідачу на 19/100 часток будинку АДРЕСА_1 та по 19/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га не завдасть їй істотної шкоди, оскільки грошова компенсація за майно становить 327770 грн. Просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на 19/100 часток будинку АДРЕСА_1 та на 19/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га, на якій розташований будинок. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 19/100 часток будинку АДРЕСА_1 та 19/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га.

Ухвалою суду від 28.07.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 24.09.2026.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та просила суд позов задовольнити. Припинити право власності ОСОБА_2 на 19/100 часток будинку АДРЕСА_1 та на 19/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га, на якій розташований будинок. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 19/100 часток будинку АДРЕСА_1 та 19/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши вступні слова сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилося майно - 38/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 38/100 частки земельної ділянки площею 0,1000 га, на якій розташований будинок, кадастровий номер 8000000000:90:030:0190.

Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_2 та донька спадкодавця ОСОБА_3 .

Спадщина померлого складається з 38/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 38/100 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, на якій розташований житловий будинок, кадастровий номер 8000000000:90:030:0190.

Кожна зі спадкоємців отримала у спадок 19/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 19/100 частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2022.

Відповідно до реєстраційного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 04.03.2005, за ОСОБА_1 зареєстровано на праві приватної власності на 62/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Предметом даного позову визначено вимогу про припинення права на частку у спільному майні та визнання за ОСОБА_3 права власності та майно.

З приводу наведеного Суд зазначає наступне.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України наведено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Зазначені вище позиції є сталими та знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19 тощо.

Оскільки судовий захист надається лише за умови встановлення в особи суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу та факту його порушення, невизнання або оспорювання першочерговому з`ясуванню підлягає:

1) чи існує у позивача таке право (інтерес) і в чому конкретно полягає втручання та порушення його прав;

2) чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту природі спірного правовідношення та є належним і ефективним для відновлення порушеного стану або припинення порушення.

Отже, першочерговим при вирішення спору судом підлягає дослідженню наявність порушеного права особи та дотримання ним способу захисту. При цьому таке порушення повинно мати реальний, безпосередній і доведений характер, а не ґрунтуватися на припущеннях чи ймовірних ризиках.

Як установлено судом позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_3 право власності на 19/100 часток будинку АДРЕСА_1 та 19/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га, на якій розташований будинок.

Водночас, звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 не обґрунтувала свою можливість звернення з позовом про захист прав в інтересах третьої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому позивач ОСОБА_1 не надала суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду з позовом в інтересах інших осіб, а саме повнолітньої доньки ОСОБА_3 та неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів.

Вказане передбачає відсутність у позивача належного суб`єктивного права, яке могло б бути предметом судового захисту. У такому випадку звернення до суду фактично не спрямоване на відновлення порушеного права позивача, оскільки пов`язане з визнанням права власності третьої особи на майно. Така спрямованість позову виключає його відповідність завданню судового захисту, який має забезпечувати реальне відновлення порушеного права, а не виконання декларативної чи допоміжної функції та свідчить відсутність підстав для звернення до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявності у нього порушеного чи оспорюваного права, а також не підтвердив факту його порушення з боку відповідача, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 5 Цивільного процесуального кодексу України є обов`язковим елементом для надання судового захисту. Відсутність такого елемента виключає можливість задоволення позовних вимог та становить самостійну підставу для ухвалення рішення про відмову у позові, незалежно від інших фактичних обставин, установлених судом у процесі розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до положень статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА