Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №753/18969/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/18969/25

провадження № 2/753/19564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення суми компенсації збитків, які були понесені страхувальником внаслідок невиконання страховиком обов`язків по договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі по тексту - ПрАТ «НАСК «Оранта»), у якому просив: стягнути з відповідача на свою користь суму збитків в розмірі 82 957 грн, які були понесені страхувальником ОСОБА_1 на сплату потерпілій ОСОБА_2 суми страхового відшкодування, яке не було виплачено страховиком ПрАТ «НАСК «Оранта» по договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕДЦ № DGO-220941165; 3% річних від суми порушеного зобов`язання у розмірі 456,83 грн, суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 720,62 грн; суму пені за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування в розмірі 555,81 грн; моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн; вирішити питання про судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 березня 2025 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkwagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобіля марки «Lexus UX250Н», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2005 року у справі про адміністративне правопорушення № 759/4901/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП.

Позивач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, одночасно уклавши з ПрАТ «НАСК «Оранта» договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, терміном дії з 14 червня 2024 року по 13 червня 2025 року, з лімітом відповідальності за шкоду майну у розмірі 500 000,00 грн, франшиза - не застосовується.

03 березня 2025 року потерпіла ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про страхове відшкодування, страховик оглянувши транспортний засіб запропонував без експертного висновку в порядку з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» узгодити суму страхового відшкодування в розмірі 156 000,00 грн.

25 березня 2025 року сторони підписали узгодження та 27 березня 2025 року ПрАТ «НАСК «Оранта» виплатило потерпілі особі страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 17960.

Потерпіла особа не отримавши від страховика ПрАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування в повному обсязі, звернулась до позивача із вимогою відшкодувати невиплачену їй страховиком суму матеріального збитку в розмірі 88 911,93 грн. Позивач добровільно сплатив третій особі суму невідшкодованого ПрАТ «НАСК «Оранта» матеріального збитку.

Ураховуючи невиконання страховиком умов договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, а саме, не виплата потерпілій особі страхового відшкодування в розмірі 82 957,40 грн, яке внаслідок такої невиплати на вимогу третьої особи повинен був сплатити позивач, просив позов задовольнити.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року відкрито провадження в даній справі в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

27 жовтня 2025 року представник ПрАТ «НАСК «Оранта» - Шмиголь С. С. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заявник проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. В обґрунтування доводів своїх заперечень посилався на відсутність підстав покладення на страховика обов`язку страхової виплати з огляду на наявність заяви потерпілої особи про страхове відшкодування із погодженням сторонами розміру страхового відшкодування. Також вказує на те, що виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі або страхувальнику лише у випадку, коли останній відшкодував збитки, завдані третій особі за рішенням суду, що набрало законної сили, або за умови, що таке відшкодування було письмово погоджено зі страховиком. Позивач фактично підписав взаємну угоду з потерпілою стороною, без погодження зі страховиком.

09 грудня 2025 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що не підписував публічний договір-оферту, а оплатив поліс через сервіс LiqPay, відтак умови додатків до договору на нього не поширюються. Також позивач вказав, що не є стороною узгодження між страховиком та потерпілою, а тому страховик незаконно переклав на нього обов`язок з відшкодування шкоди. Разом з тим, позивач просив поновити строк на подання Відповіді на відзив, посилаючись на воєнний стан.

19 грудня 2025 року

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, вказавши, що позивач пропустив встановлений судом строк на подання відповіді на відзив без поважних причин. Відповідач наголосив, що сплата страхового платежу є акцептом публічної оферти, а відтак умови Договору та Додатків є обов`язковими для сторін.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами статті 264 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що 02 березня 2025 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkwagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобіля марки «Lexus UX250Н», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2005 року у справі про адміністративне правопорушення № 759/4901/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП.

ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, уклавши з ПрАТ «НАСК «Оранта» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220941166, термін дії з 14 червня 2024 року по 13 червня 2025 року.

Позивач додатково застрахував свою цивільно-правову відповідальність, одночасно уклавши з ПрАТ «НАСК «Оранта» договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, терміном дії з 14 червня 2024 року по 13 червня 2025 року, з лімітом відповідальності за шкоду майну у розмірі 500 000,00 грн, франшиза - не застосовується.

Згідно з наданим потерпілою особою висновком про незалежну оцінку № 969/03-25 від 25 березня 2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Lexus UX250Н», державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 351 100,22 грн.

03 березня 2025 року потерпіла ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про страхове відшкодування, страховик оглянувши транспортний засіб запропонував без експертного висновку в порядку з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», узгодити суму страхового відшкодування в розмірі 156 000,00 грн.

25 березня 2025 року сторони підписали узгодження та 27 березня 2025 року ПрАТ «НАСК «Оранта» виплатило потерпілі особі страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 17960.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій треті особі.

Згідно пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом частини 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує встановлену цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

03 березня 2025 року потерпіла ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про страхове відшкодування, страховик оглянувши транспортний засіб запропонував без експертного висновку в порядку з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» узгодити суму страхового відшкодування в розмірі 156 000,00 грн.

25 березня 2025 року сторони підписали узгодження та 27 березня 2025 року ПрАТ «НАСК «Оранта» виплатило потерпілі особі страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 17960.

Отже, зазначене свідчить про те, що ПрАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування та відповідає вимогам пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ураховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що страховою компанією на підставі акта огляду пошкодженого транспортного засобі здійснено виплату страхового відшкодування, розмір та спосіб здійснення якої погоджено із власником пошкодженого транспортного засобу та на проведенні експертизи власник пошкодженого автомобіля не наполягала, а, отже, страхова компанія виконала домовленість щодо визначення розміру і способу виплати страхового відшкодування передбаченого пунктом 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, ОСОБА_2 скористалась своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримала страхове відшкодування, а ПрАТ «НАСК «Оранта» забезпечило реалізацію права власника пошкодженого автомобіля на отримання страхового відшкодування у розмірі погодженого зі страховою компанією.

Факт перерахування відповідачем на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між сторонами, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення зі страховика на користь позивача різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим розміром та способом визначення страхового відшкодування.

Виплата винуватцем дорожньо-транспортної пригоди самостійно збитків потерпілому, не є підставою для покладення обов`язку із їх виплати на страхову компанію.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами й іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що оскільки дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 02 березня 2025 року, визнана відповідачем страховим випадком та виплачено страхове відшкодування у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування, виходячи із матеріального збитку визначеного висновком про незалежну оцінку № 969/03-25 від 25 березня 2025 року.

Оскільки основна вимога про стягнення суми відшкодування не підлягає задоволенню, то визначені позивачем похідні вимоги про стягнення 3% річних, процентів, пені та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення суми компенсації збитків, які були понесені страхувальником внаслідок невиконання страховиком обов`язків по договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Федір КАЛІУШКО

Дата складання повного тексту рішення 07.10.2026.