Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №990/219/26 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 990/219/26

провадження № 11-266заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Тітова М. Ю., Ткача І. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 червня 2026 року (судді Мельник-Томенко Ж. М., Білак М. В., Мацедонська В. Е., Соколов В. М., Уханенко С. А.) у справі № 990/219/26 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, Представництва Організації Об`єднаних Націй в Україні, Представництва Європейського Союзу в Україні про усунення бездіяльності та вчинення дій,

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст позовних вимог

1. 30 травня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) засобами поштового зв`язку надіслав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Касаційний адміністративний суд) позовну заяву до Верховної Ради України (далі - ВРУ, відповідач-1), Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука (далі - Голова ВРУ, відповідач-2), Представництва Організації Об`єднаних Націй в Україні (далі - Представництво ООН, відповідач-3), Представництва Європейського Союзу в Україні (далі - Представництво ЄС, відповідач-4), у якій просив:

- усунути бездіяльність і вжити дій щодо оголошення стану війни на території України;

- винести окрему ухвалу, якою зобов`язати керівника рф і його військо прибратися з України.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що армія рф вже чотири роки відкрито веде війну проти цивільного населення України. Всупереч статуту ООН відповідачі ігнорують факти війни, а ВРУ знищила президентський законопроєкт № 7114 «Про стан війни з рф». Неоголошення стану війни з рф на території України порушує права воїнів Збройних Сил України (далі - ЗСУ), норми Конституції України, Конвенцію ООН про захист жертв війни і Конвенцію про захист цивільного населення під час війни.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

3. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що норми КАС України встановлюють вичерпний перелік адміністративних справ, підсудних Верховному Суду як суду першої інстанції, а також суб`єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у таких справах, зокрема ВРУ. Водночас такі суб`єкти, як Голова ВРУ, Представництво ООН, Представництво ЄС, не входять до зазначеного вище переліку відповідачів.

5. Оскільки позивач об`єднав в одне провадження вимоги, що підсудні різним судам, і немає законних підстав для їх роз`єднання в окремі провадження таким чином, щоб після цього Верховний Суд міг їх розглядати у самостійному провадженні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви ОСОБА_1 .

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

6. ОСОБА_1 не погодився з правомірністю ухвали Касаційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року.

7. 13 червня 2026 позивач направив до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та зобов`язати суд першої інстанції розглянути цей позов по суті;

- винести окрему ухвалу.

8. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 повторив доводи позовної заяви, а також зазначив, що оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду є антиконституційною, оскільки порушує гарантії, визначені у статті 55 Конституції України, щодо доступу до правосуддя.

9. На переконання скаржника, суд першої інстанції саботував рішення Конституційного Суду України, а саме: № 6-зп/1997, згідно з яким скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду; № 9-зп/1997, згідно з якими суд не може відмовити у правосудді, якщо громадяни вважають, що їх права і свободи порушені.

Рух апеляційної скарги

10. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Великої Палати 17 червня 2026 року доповідачем по справі визначено суддю Стрелець Т. Г.

11. Велика Палата ухвалою від 18 червня 2026 року залишила без руху апеляційну скаргу та надала скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліку, а саме шляхом подання до суду двох копій апеляційної скарги для інших учасників справи.

12. 01 липня 2026 року до Великої Палати від ОСОБА_1 надійшла заява про недовіру - відвід суддів Верховного Суду у справі № 990/219/26, в якій він заявив відвід судді Великої Палати Стрелець Т. Г. від участі у розгляді цієї справи.

Ухвалою від 02 липня 2026 року Велика Палата відмовила у задоволенні зазначеної вище заяви ОСОБА_1 .

13. Велика Палата ухвалою від 09 липня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, а ухвалою від 23 липня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 01 жовтня 2026 року.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача

14. Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

15. Попри те, що до Великої Палати не надходили відзиви відповідачів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , 10 серпня 2026 року від скаржника до суду надійшли заперечення на відзив ВРУ, які за своїм змістом є додатковими поясненнями.

16. ОСОБА_1 , зокрема, зазначив, що: ВРУ з метою приховування геноциду народу України і воїнів ЗСУ війну в офіційних документах називає не війною, а особливим періодом; діяльність ВРУ призвела до порушення прав громадян і законодавства України, погіршення добробуту українського народу, корупції та геноциду; ВРУ саботує рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 та № 7-р(II)/2022 щодо неправомірного урізання пенсій воїнів ЗСУ та їх родин; посадові особи ВРУ для зменшення виплат родинам воїнів ЗСУ і їх малолітнім дітям антиконституційно підтримали урядову постанову № 1778 від 30 грудня 2025 року.

17. Скаржник просить суд вжити всіх дієвих заходів щодо припинення порушень Конституції України та законодавства України діями і бездіяльністю корупціонерів ВРУ, вжити дії щодо зупинення порушення прав осіб з інвалідністю - воїнів, ветеранів, УБД, ЗСУ та їх родин.

18. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати щодо їх застосування при вирішенні спору в цій справі

19. Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

20. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

21. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

22. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України).

23. Адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ (пункт 3 частини першої статті 4 КАС України).

24. За пунктом 5 частини першої цієї статті адміністративне судочинство це - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

25. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

26. Пункт 1 частини першої статті 19 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

27. За приписами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

28. Стаття 22 КАС України визначає суд першої інстанції в залежності від предмета спору.

29. Згідно із частиною першою статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

30. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

31. Наведений у частині четвертій статті 22 КАС України перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і остаточним та розширеному тлумаченню не підлягає.

32. Стаття 266 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України.

33. Відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

34. Частина перша статті 21 КАС України визначає, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

35. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один із цих судів за вибором позивача.

36. Приписам цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

37. Також у частинах четвертій - п`ятій цієї статті встановлені заборони об`єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких закон визначає особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті).

38. Поряд із цим закон установлює норму, відповідно до якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог (частина шоста статті 172 КАС України).

39. Тобто нормами КАС України імперативно врегульовано підсудність адміністративних справ з визначенням категорій справ, які підлягають розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції та не підлягають розгляду іншими адміністративними судами в разі об`єднання у позові вимог, які хоч і пов`язані між собою, але їх розгляд віднесено до підсудності іншого адміністративного суду як суду першої інстанції.

40. Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

41. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона містить - одну вимогу, про усунення бездіяльності і вжиття дій щодо оголошення стану війни на території України, яка адресована до кожного з чотирьох суб`єктів, а саме: ВРУ, Голови ВРУ, Представництва ООН, Представництва ЄС.

42. Водночас, враховуючи вимоги статей 22 та 266 КАС України та визначений Пелипенком В. В. суб`єктний склад відповідачів, доцільно зазначити, що Верховний Суд як суд першої інстанції за правилами виключної підсудності, розглядає лише спори з ВРУ.

43. У свою чергу, ні Голова ВРУ, ні Представництво ООН, ні Представництво ЄС, в розумінні наведених норм КАС України, не є належними відповідачами у справах, які розглядає Верховний Суд як суд першої інстанції.

44. У чому саме полягає бездіяльність кожного з таких суб`єктів та які конкретні дії вони мають вчинити, позивач ні в позові, ні в апеляційній скарзі не зазначив.

45. Разом із цим Касаційний адміністративний суд дійшов правильного висновку, що з огляду на суб`єктний склад відповідачів у цій справі Верховний Суд не може розглядати адресовані йому вимоги, які підсудні окружному адміністративному суду як суду першої інстанції.

46. Також необхідно зазначити, що оскільки Представництво ООН та Представництво ЄС не є суб`єктами владних повноважень у розумінні КАС України, такі вимоги взагалі не підсудні адміністративному суду.

47. Отже, об`єднана у цій позовній заяві вимога (вимоги) підсудна різним судам, яка відповідно, має бути розглянута такими судами, що відповідатиме завданню адміністративного судочинства та встановленому процесуальним законом порядку.

48. За наведених обставин Велика Палата вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки позивач об`єднав в одне провадження вимогу, яка адресована суб`єктам, спір з якими підсудний різним судам, і немає законних підстав для їхнього роз`єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз`єднання Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до Голови ВРУ, Представництва ООН, Представництва ЄС, які за правилами виключної підсудності йому не підсудні.

49. Таку позицію неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02 березня 2023 року у справі № 215/3640/22, від 11 липня 2024 року у справі № 990/198/24, від 05 грудня 2024 року у справі № 990/308/24, від 03 квітня 2025 року у справі № 990/26/25, від 10 квітня 2025 року у справах № 990/43/25, № 990/34/25, від 26 червня 2025 року у справі № 990/99/25, від 21 липня 2025 року у справі № 990/95/25.

50. Довід скаржника про порушення його права на доступ до суду підлягає відхиленню, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, а повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Це право було роз`яснено ОСОБА_1 судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

52. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Велика Палата вважає, що ухвалу суду першої інстанції від 08 червня 2026 року постановлено з дотриманням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Керуючись статтями 22, 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 червня 2026 року у справі № 990/219/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк

М. М. Гімон К. М. Пільков

О. А. Губська С. О. Погрібний

А. А. Ємець Н. С. Стефанів

В. В. Король М. Ю. Тітов

С. І. Кравченко І. В. Ткач

О. В. Кривенда