Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №522/22147/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 522/22147/24

провадження № 61-8998св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., , Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2025 року у складі судді Шенцової О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Драгомерецького М. М., Сегеди С. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна особистою власністю, у якому просив суд:

встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2021 року;

визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 7253951101.

2. Позов обґрунтовано тим, що у вказаний період він та відповідачка перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім`єю, спільно вели побут, відпочивали, спілкувалися з оточенням як подружжя, брали участь у витратах на життя та придбання нерухомості.

3. Також позивач зазначав, що вказана квартира була придбана в інтересах відповідача, а її оформлення на ім`я ОСОБА_3 мало на меті створити передумови для позитивного вирішення справи про визначення місця проживання її малолітньої дитини від першого шлюбу, яка на той момент перебувала в центрі судового спору в м. Миколаєві.

4. Позивач посилався на те, що за домовленістю між сторонами квартира мала бути у подальшому відчужена позивачу або за його вказівкою будь-якій особі, однак після розірвання стосунків відповідачка відмовилася визнавати таку домовленість.

5. Звертаючись до суду, позивач посилався на листування у месенджері, де відповідачка підтверджує право позивача на квартиру. Також долучив акт приймання-передачі від 21 вересня 2021 року, згідно з яким вказане майно було передане ТОВ «ЮЛИКС КОМ», де сам ОСОБА_1 є одним із співзасновників.

6. Позивач зазначав, що за даними податкової звітності його задекларований дохід у період з 2016 по 2020 рік склав понад 3,6 млн грн, що підтверджує його спроможність профінансувати придбання вищезазначеної квартири, вартість якої за договором купівлі-продажу від 27 липня 2020 року становила 692 077 грн.

З огляду на викладене просив суд задовольнити позов.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Приморського районного суду від 16 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 рок у справі № 587/302/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд першої інстанції розглянув справу за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; суд не дослідив зібрані в справі докази; місцевий суд необґрунтовано відхилив (не розглянув) клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують наявність між сторонами ведення спільного господарства.

15. Вказує, що в особистому листуванні відповідачка визнавала факт, що спірна квартира була набута за його кошти.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

16. У серпні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. У грудні 2019 році через спілкування у сфері підприємницької діяльності в сфері нерухомості познайомились ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

18. В період з 01 січня 2020 року по 01 вересня 2021 року сторони перебували у стосунках як пара, проводили час разом, разом відпочивали, мали спільні справи.

19. Відповідно до довідки Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 03.03-19/3959/19 від 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 19 квітня 2019 року.

20. Відповідно до інформації № 19.04-06/0520/10284 від 26 серпня 2024 року, виданої Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 18 червня 2013 року.

21. Як слідує з витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, засвідченого штампом та підписом позивача 06 грудня 2021 року, ОСОБА_1 у період із 2016 року по 2020 рік отримував задекларовані доходи від провадження підприємницької діяльності. Так, задекларовані суми валового доходу позивача за вказаний період становили: у 2016 році - 320 627,94 грн: у 2017 році - 553 514 грн, у 2018 році - 869 732,56 грн, у 2019 році - 935 614,89 грн; у 2020 році - 951 086,00 грн, загальна сума доходу за період з 2016 року по 2020 рік становила 3?630?575,39 грн.

22. Відповідно до витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, засвідченого підписом заступника начальника та скріпленого офіційним штампом 30 січня 2025 року, ОСОБА_2 у період з 2010 року по 2020 рік отримувала задекларовані доходи від трудової, договірної та іншої діяльності, а саме: у 2010 році -11?285,81 грн; у 2011 році - 5?051,96 грн; у 2012 році - 24?997,59 грн; у 2013 році - 26?150,76 грн; у 2014 році - 23,97 грн.; у 2015 році - 1?535,74 грн, у 2016 році - 3?966,70 грн; у 2017 році - 31?796,05 грн; у 2018 році - 1?071?140,54 грн, у 2019 році - 38?996,57 грн, у 2020 році - 5?245,00 грн. Загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 2010 року по 2020 рік становила 1?221?190,69 грн.

23. 27 липня 2020 року ОСОБА_5 придбала квартиру загальною площею 69,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 27 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., зареєстрованим в реєстрі за № 3962. Згідно договору купівлі-продажу вартість квартири становить 692 077 грн.

24. На момент придбання квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 мала у власності житлову нерухомість, а саме: квартиру загальною площею 61,00 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 328998981 від 12 квітня 2023 року.

25. За період часу з січня 2020 року по вересень 2021 року ОСОБА_1 придбав нерухомість, а саме нежитлове приміщення літ. А (II поверх) загальною площею 52,7 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , яке придбано на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1104, виданого 25.06.2021 року; нежитлове приміщення літ. А (III поверх), загальною площею 62,6 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , придбано на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1103, виданого 25.06.2021 року; квартира загальною площею 55.2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_9 , придбано на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1104, виданого 25.06.2021 року, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 325611658 від 13.03.2023 року.

26. Відповідно до витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 у період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2021 року здійснила перетин кордону: 28 червня 2019 року - виїзд; 06 липня 2019 року - в`їзд; 03 вересня 2019 року - виїзд; 10 вересня 2019 року - в`їзд; 09 серпня 2021 року - виїзд; 09 серпня 2021 року - в`їзд; 10 серпня 2021 року - виїзд; 20 серпня 2021 року - в`їзд.

27. У вересні 2021 року стосунки як особисті, так і ділові між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 припинились.

Позиція Верховного Суду

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

29. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

30. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

33. У касаційній скарзі заявник, серед іншого, посилається на те, що він не був повідомлений в місцевому суді про розгляд справи.

34. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

35. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

36. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

37. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

38. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

39. Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

40. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

41. Відповідно до частин першої-четвертої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

42. Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв`язку, є, зокрема повідомлення про вручення рекомендованого листа.

43. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, провадження № 61- 13667сво21).

44. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

45. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

46. Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

47. З матеріалів справи вбачається, що ухвалю місцевого суду від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засідання з викликом сторін на 26 лютого 2025 року о 14 год. 30 хв.

48. Копію ухвали направлено позивачу на адресу, вказану ним у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_10 .

49. У судовому засіданні, яке відбулось 26 лютого 2025 року, був присутній представник відповідачки, судом оголошено перерву до 31 березня 2025 року.

50. В матеріалах справи наявна довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» «судова повістка про виклик до суду на 31 березня 2025 року о 14 год. 00 хв.», одержувач ОСОБА_1 , дата направлення 07 березня 2025 року.

51. Водночас у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 201/6092/17 (провадження № 61-48215св18) вказано, що «у матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а. с. 114), згідно якої ОСОБА_5 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 25 липня 2018 року на 12 год 25 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення».

52. В матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.

53. 31 березня 2025 року у судовому засіданні були присутні відповідачка та її представник.

54. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 квітня 2025 року.

55. В матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення ОСОБА_1 копії ухвали від 31 березня 2025 року, разом з тим докази його відсилання та вручення позивачеві відсутні.

56. Розписка про повідомлення ОСОБА_1 про виклик в судове засідання на 16:10 хв. 29 квітня 2025 року як позивача не містить підпису останнього.

57. В судовому засіданні, яке відбулось 29 квітня 2025 року, були присутні відповідачка та її представник, судом оголошено перерву до 16 червня 2026 року.

58. В матеріалах справи також наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене позивачу 22 квітня 2025 року, яке повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а. с. 2-3).

59. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) викладений висновок про те, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Крім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

60. 16 червня 2025 року місцевим судом ухвалено рішення по справі.

61. Вищевикладене вказує на те, що місцевий суд під час розгляду справи не здійснював належного повідомлення позивача про розгляд справи.

62. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

63. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

64. Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

65. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

66. Місцевий суд порушив право ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 3 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня2017 року).

67. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався, зокрема, на порушення місцевим судом норм цивільного процесуального права, а саме - неповідомлення його належним чином про розгляд справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та ефективний захист.

68. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, на вказані доводи позивача уваги не звернув, зазначив, що місцевий суд ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

69. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

70. В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що: обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства. У справі, яка переглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, Об`єднана палата вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції».

71. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував те, що місцевий суд розглянув справу та ухвалив судове рішення за відсутності позивача ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце судових засідань, як і те, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України зазначена обставина є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення.

72. Наведене відповідає правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 22/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

73. Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.

74. З огляду на встановлене судом касаційної інстанції порушення апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо вирішення судами скарги по суті.

75. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

76. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

77. Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення судом першої інстанції заявника про дату, час та місце судового засідання і розгляд справи судом за його відсутності є доведеними та обґрунтованими.

78. За наведених обставин оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча

Судді:Н. Ю. Сакара

Г. В. Коломієць

О. М. Осіян

В. В. Сердюк

В. В. ШиповичГоловуюча

Судді:Н. Ю. Сакара

Р. А. Лідовець

О. М. Осіян

В. В. Сердюк

В. В. Шипович